Рішення

від 05.11.2020 по справі 200/4647/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 р. Справа№200/4647/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ, Державного реєстратору прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ Левченко Світлани Григорівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ (далі - відповідач-1), Державного реєстратору прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ Левченко Світлани Григорівни (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ Левченко Світлани Григорівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №51790266 від 26 березня 2020 року;

- зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ зареєструвати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням державного реєстрова Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ Левченко Світлани Григорівни позивачці відмовлено у державній реєстрації права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. Підставою такої відмови слугувало те, що поданий позивачкою договір купівлі-продажу будинку від 24 грудня 1991 року не посвідчений нотаріально, а тому є недійсним.

Позивачка вважає вказане рішення протиправним, оскільки вказаний договір було посвідчено секретарем виконавчого комітету Петрівської сільської ради народних депутатів про що внесено запис до реєстру за №46, а також зазначено про стягнення державного мита у розмірі 478,60 карб. Цей договір також посвідчено гербовою печаткою Петрівської сільської ради народних депутатів та особистим підписом секретаря виконкому. Відповідно до вимоги законодавства, яке діяло на час укладення договору купівлі-продажу, виконавчі комітети сільських рад в особі секретаря виконкому були наділені повноваженнями вчиняти нотаріальні дії такі як посвідчення договору купівлі-продажу. Також позивачка зазначила, що Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127 не передбачено надання документів, які підтверджують факт набуття права власності на будинок.

Ухвалою суду від 27 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

17 червня 2020 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що нормами Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Норми цивільного кодексу мають вищу юридичну силу ніж норми Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127 на які посилається позивачка.

22 червня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивачки заперечував проти доводів відповідача-1 викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05 листопада 2020 року.

Станом на 05 листопада 2020 року відповідач-2 не надав відзиву на позовну заяву.

05 листопада 2020 року через канцелярію суду представник позивачки надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, без його участі.

Представники сторін про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, до суду не з`явились.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що позивачка звернулась до Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_1 .

До заяви позивачкою було надано: квитанцію про сплату адміністративного збору; рішення Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Покровського району Донецької області від 27 лютого 2020 року №10 від 27 лютого 2020 року; договір купівлі-продажу жилого дома садибного типу з надвірними спорудами; технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме мано Левченко Світлани Григорівни Центру надання адміністративних послу м. Покровськ Донецька обл. від 26 березня 2020 року № 51790266 позивачці відмовлено у державній реєстрації права власності на підставі п.3 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01 липня 2004 року (далі - Закон України № 1952, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 4 Закону № 1952 державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону; 4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону № 1952 державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - Порядок № 1127, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 24 Закону №1952 визначені підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, п. 3 подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Відповідно до п. 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Зазначене також кореспондується з вимогами до оформлення рішень державними реєстраторами прав на нерухоме майно, які затверджені Наказом Міністерства Юстиції України від 21 листопада 2016 року № 3276/5.

Як вже зазначалось раніше, підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень слугувало те, що подані документи не відповідають вимогам встановленим Законом.

Так відповідно до спірного рішення, вимогам законодавства не відповідає наданий позивачкою договір купівлі-продажу житлового будинку від 24 грудня 1991 року, зареєстрований у реєстрі за № 46, підписаний секретарем виконкому В.Ф. Лавренчук.

Відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР, у редакції на момент укладення договору купівлі продажу, Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу жилого дома садибного типу з надвірними спорудами, 24 грудня 1991 року засвідчений секретарем виконкому сільської ради народних депутатів. В договорі також зазначено, що відповідно до ст. 227 Кодексу України дім підлягає реєстрації за місцезнаходженням в Красноармійському БТІ. Зареєстровано в реєстрі за №45.

Відповідно до ст. 3 Закону Української РСР Про державний нотаріат ( у редакції на момент укладення договору купівлі продажу) для вчинення нотаріальних дій в Українській РСР організуються державні нотаріальні контори. У столиці Української РСР - місті Києві і обласних центрах одна з державних нотаріальних контор засновується як перша державна нотаріальна контора для вчинення найскладніших нотаріальних дій і виконання інших функцій відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

В обласному центрі, де засновується одна державна нотаріальна контора, вона є першою державною нотаріальною конторою. Нотаріальні дії в державних нотаріальних конторах вчиняють державні нотаріуси (старші державні нотаріуси, заступники старших державних нотаріусів, державні нотаріуси).

У населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, нотаріальні дії, передбачені Законом СРСР Про державний нотаріат та цим Законом, вчиняють виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого Комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до Закону СРСР "Про державний нотаріат" вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи Союзу РСР. Перелік консульських службових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюється Консульським статутом Союзу РСР.

Посвідчення заповітів і довіреностей, які мають силу нотаріально посвідчених документів, може провадитися також службовими особами, вказаними в статті 16 цього Закону.

Таким чином, вищенаведеними положеннями законодавства, яке діяло на час укладання наданого позивачкою договору купівлі-продажу, передбачалась можливість вчинення нотаріальних дій, які передбачені Законом СРСР Про державний нотаріат та Законом Української РСР Про державний нотаріат , зокрема секретарями виконавчих комітетів сільський рад народних депутатів, а тому посилання державного реєстратора у спірному рішенні на не відповідність поданих документів вимогам, встановленим Законом є безпідставними, а рішення від 26 березня 2020 року № 51790266 таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання державного реєстратора зареєструвати право власності за позивачкою, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону №1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

З огляду на вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ в особі державного реєстратора повторно розглянути заяву позивачки про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 березня 2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., судові витрати у розмірі 1261,20 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ на користь позивачки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ, Державного реєстратору прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ Левченко Світлани Григорівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51790266 від 26 березня 2020 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ Левченко Світланою Григорівною.

Зобов`язати Центр надання адміністративних послуг м. Покровськ в особі державного реєстратора (місцезнаходження: Донецька обл., м. Покровськ, вул. Європейська, 53А, код ЄДРПОУ 42818800) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 березня 2020 року (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ (місцезнаходження: Донецька обл., м. Покровськ, вул. Європейська, 53А, код ЄДРПОУ 42818800) на користь ОСОБА_1 04 березня 2020 року (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1261,20 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 05 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко