Рішення

від 17.11.2020 по справі 280/4993/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року о 10 год. 15 хв.Справа № 280/4993/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півоварової В.П.

представника позивача - Котелевський К.В.,

представника відповідача - Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мегарон Люкс

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мегарон Люкс (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.07.2020 №0005510509.

Ухвалою суду від 29.07.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09.09.2020.

Ухвалою суду від 09.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а в підготовче засідання відкладено на 13.10.2020.

13.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по суті 17.11.2020.

17.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ Олівін Групп . Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Олівін Групп . Відповідач зазначає, що під час аналізу документів первинного бухгалтерського обліку встановлено недоліки у таких документах, що свідчать про відсутність здійснення господарських операції, зокрема у видаткових накладних зазначено місце їх складання м.Маріуполь, проте, відповідно до умов договору укладеного з позивачем місцем постачання товару є с.Привілля Слов`янського району Донецької області. Також, відповідач вказував на те, що товар постачався не за місцем знаходження підприємства - позивача. Крім того, відповідач посилався і на те, що ТОВ Олівін Групп не має необхідних ресурсів для ведення господарської діяльності, як то складських приміщень, обладнання, тощо. Відповідач також вказував і на те, що під час перевірки було встановлено обрив ланцюга постачання товару, який в кінцевому результаті начебто був реалізований на адресу позивача. Також, відповідач посилався і на те, що ТОВ Олівін Груп є фігурантом кримінального провадження за ч.1 ст.205-1 КК України.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволенні позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 27.05.2020 по 02.06.2020 співробітниками ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Мегарон Люкс податкових декларацій з ПДВ за травень, червень 2019 року, з метою встановлення достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт перевірки від 10.06.2020 №142/08-01-05-09/41513628.

Відповідно до висновків Акту перевірки від 10.06.2020 №142/08-01-05-09/41513628 встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 686069 грн. за червень 2019 року.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивачем подано письмові заперечення, які залишені без врахування, відповідно до листа контролюючого органу від 26.06.2020 №38276/10/08-01-05-09-11.

На підставі висновків Акту перевірки від 10.06.2020 №142/08-01-05-09/41513628 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0005510509 від 01.07.2020, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 686069,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 10.06.2020 №142/08-01-05-09/41513628, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Олівін Групп .

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 13.03.2019 між ТОВ Мегарон Люкс - Покупець та ТОВ Олівін Групп - Постачальник укладено Договір №16/19, відповідно до пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність товару, а Покупець зобов`язується сплатити вартість за Товар та прийняти його на умовах цього Договору (а.с.33-37).

Відповідно до наданих до матеріалів адміністративної справи видаткових накладних судом встановлено, що за вищевказаним Договором позивачем протягом травня-червня 2019 року у ТОВ Олівін Групп придбавався товар - шрот соняшниковий.

На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів адміністративної справи надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення щодо оплати придбаного товару.

Також, на підтвердження транспортування товару до матеріалів справи надано договір про надання транспортного експедирування, акти надання послуг з автоперевезення, платіжні доручення щодо оплати послуг з автоперевезення товару.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Олівін Групп у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про неотримання товарів послуг/послуг від ТОВ Олівін Групп .

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ Олівін Групп не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Стосовно посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження №32019080000000056, в якому фігурує ТОВ Олівін Групп , суд відхиляє, оскільки сам факт наявності кримінального провадження не може бути використаний, як доказ порушення суб`єктом господарювання вимог податкового законодавства України.

Належним доказом є вирок суду, в якому буде надана оцінка об`єктивній стороні складу злочину, проте, до матеріалів адміністративної справи не надано доказів наявності вироків суду щодо посадових осіб ТОВ Олівін Групп , в яким була б описана незаконна діяльність підприємства, у тому числі і по операціям з позивачем.

Більш того, судом встановлено, що контролюючий орган звертався до слідчого управління, яке здійснює розслідування кримінального провадження №32019080000000056, з запитом щодо надання інформації по зазначеному кримінальному провадженню.

Листом від 06.03.2020 відповідача було повідомлено про те, що слідче управління не має можливості надати інформацію, яка може бути використана як доказ протиправної діяльності ТОВ Олівін Груп , оскільки така інформація відсутня (а.с.182).

Отже, навіть матеріали кримінального провадження на момент прийняття спірного рішення не містили інформації щодо протиправної поведінки ТОВ Олівін Групп , а саме кримінальне провадження відкрито відносно невстановлених осіб, а не відносно посадових осіб ТОВ Олівін Групп .

Також, суд відхиляє посилання контролюючого органу на встановлений під час перевірки розрив ланцюга постачання, оскільки для вирішення питання про застосування відповідальності має значення лише господарські операції між позивачем та ТОВ Олівін Групп . Порушення податкового законодавства у ланцюгу постачання може досліджуватись виключно при вирішення про притягнення до відповідальності саме зазначених підприємств.

Так саме, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у ТОВ Олівін Групп необхідних засобів для ведення господарської діяльності (приміщення, техніка, персонал), оскільки господарські операції, які відбувались між контрагентами не є складними та не потребують великої кількості спеціальної техніки, обладнання, працівників, тощо, оскільки фактично операції зводились до купівлі-продажу/перепродажу товару.

Щодо недоліків виказаних у товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна для операцій купівлі-продажу товару не є первинним документом на підставі якого відбувається формування показників бухгалтерського та податкового обліку господарської операції, а тому навіть за умови відсутності ТТН такі обставини не можуть свідчити про відсутність реального здійснення господарської операції.

Щодо пересування транспортних засобів по території Дніпропетровської області, як доказ відсутності здійснення перевезення, суд зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки інформація з ІП Гарпун не може бути покладена в основу висновків про нереальність здійснення господарських операцій.

Більш того, навіть якщо відкрити звичайну карту України (по областях) в мережі Інтернет, то стане видно, що Запорізьку та Донецькі області, у напрямку руху зі Слов`янського району Донецької області розділяє саме Дніпропетровська область, а тому є очевидним той факт, що автомобілі могли рухатися через Дніпропетровську область під час транспортування товару.

Суд зазначає, що певні недоліки у первинних документах не можуть свідчити про відсутність здійснення господарської операції, оскільки такі документи в першу чергу повинні відображати зміст господарської операції, а формальні недоліки не повинні впливати на зміст операції.

Первинні документи повинні досліджуватись контролюючим органом у сукупності, а перевірці підлягає саме зміст господарської операції та те чи призвели такі до зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі підприємств учасників господарської операції.

Суд зауважує, що у пункті 110 рішення у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим такі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мегарон Люкс (69041, м.Запоріжжя, вул.Сергія Синенка, 63-А, код ЄДРПОУ 41513628) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 01.07.2020 №0005510509.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегарон Люкс судовий збір в розмірі 10291,04 грн. (десять тисяч двісті дев`яносто одна гривна 04 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.11.2020.

Суддя І.В. Новікова