Рішення

від 23.11.2020 по справі 600/1525/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1525/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Тарасовецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тарасовецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 19 березня 2020 року №74-35/20 про розгляд клопотання ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Тарасовецьку сільську раду Новоселицького району Чернівецької області повторно розглянути та надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована у с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області.

В обґрунтування позову зазначено, що 18 березня 2020 року позивач звернувся із клопотанням до Тарасовецької сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована у с. Тарасівці Новоселицького району в межах земель сільської ради за залізничною колією в сторону с. Ванчиківці. На виконання вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України позивачем у клопотанні було зазначено орієнтовний розмір земельної ділянки та цільове призначення. Також додано графічний матеріал із зазначенням місця розташування земельної ділянки та копію паспорта громадянина України, що підтверджується відміткою сільської ради на клопотання про отримання вказаних документів. Проте рішенням від 19 березня 2020 року №74-35/20 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що землі рахуються як громадські пасовища. Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не наведено жодної підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченої Земельним кодексом України. Крім того, на думку позивача, земельна ділянка не вважається вільною у тому випадку, якщо на неї зареєстровані певні цивільні права певної особи. З аналізу графічного матеріалу вбачається, що земельна ділянка навіть не зареєстрована у Державному земельному кадастрі, тому в даному випадку відсутні будь-які цивільні права третіх осіб щодо даних земельних ділянок. Крім цього, позивач зазначив, що доцільним слід вважати спосіб захисту щодо скасування незаконного рішення сільської ради, зобов`язання уповноваженого суб`єкта владних повноважень повторно розглянути та прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 24 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено та визначено відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи; витребувано у Тарасовецької сільської ради докази.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву. Посилався на положення частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, згідно з якою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Вказував, що розпорядженням Новоселицької РДА №47-р 2006 року був затверджений протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток паїв на території Тарасовецької сільської ради. Відповідно, вказаним вище розпорядженням були переведені до земель запасу сільської ради 90,89 га та 240,2 га в пасовища. Протягом понад 10 років земельні ділянки використовувалися мешканцями села для випасання сільської худоби. Отже, розглянувши клопотання позивача, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, врахував те, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, розташована на площі земель площею 90,89 га, передбачених під громадське пасовище для мешканців села Тарасівці. З урахуванням наведеного відповідач вважає, що рішення прийнято з дотриманням вимог земельного законодавства, з урахуванням потреби мешканців села, використовуючи дискреційні повноваження, повно і правильно оцінюючи обставини, наявні при розгляді заяви, із застосуванням до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого закладені конкретно визначені публічні інтереси мешканців села Тарасівці.

Правом подати відповідь на відзив, передбаченим статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не скористався.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації №47-р, виданого в січні 2006 року, затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток паїв на території Тарасовецької сільської ради. Вказаним розпорядженням затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Тарасовецької сільської ради (пункт 1), а також, серед іншого, переведено із земель пайового фонду до земель загального користування сільської ради, в тому числі 90,89 га та 240,2 га в пасовища (пункт 3).

18 березня 2020 року позивач звернувся до Тарасовецької сільської ради із клопотанням (заявою) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території села Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області в межах земель сільської ради за залізничною колією в сторону с. Ванчиківці Новоселицького району. Вказано, що бажана земельна ділянка зазначена у графічному матеріалі в додатку до поданої заяви. Крім цього, зазначено, що на даний час земельна ділянка є вільною, тобто право власності, оренди, користування, ні за ким не зареєстровано в порядку статей 125, 126 Земельного кодексу України, що відображено на кадастровій карті України. Будь-яких законних перешкод для надання у власність даної земельної ділянки немає.

19 березня 2020 року рішенням ХХХV сесії VІІ скликання Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №74-35\20 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в селі Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, у зв`язку з тим, що дані землі рахуються як громадські пасовища.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що таке прийнято з урахуванням рекомендацій постійної комісії сільської ради з питань агропромислового розвитку, земельних відносин, охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів, керуючись при цьому статтями 12, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій , Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , пункту 34 частини першої статі 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Вважаючи прийняте суб`єктом владним повноважень рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом б частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в частини третьої статті 116 Земельного кодексу України).

Пунктом б частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Виходячи зі змісту наведених норм, позивач, який є громадянином України, має право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Водночас, підставою для набуття права на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини десятої статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною одинадцятої статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

При вирішенні даного спору суд звертає увагу не те, що ухвалення рішення суб`єктом владних повноважень є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

За змістом статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Отже, наведеними вище нормами врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, аналіз яких свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання. У призмі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Отже, нормами Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, які наведені судом вище.

Водночас, чинним законодавством не передбачено права суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Вказане узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-358а13, постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17 та від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18, які суд враховує при вирішенні даної справи в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, яка знаходиться на території села Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області в межах земель сільської ради. До вказаної заяви позивач додав такі документи: графічний матеріал із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки, копію паспорта громадянина України.

Як уже зазначалося судом, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства є те, що вказана земельна ділянка розташована на площі земель 90,89 га передбачених під громадське пасовище для мешканців села Тарасівці.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач керувався Розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації №47-р, виданого у січні 2006 року, яким затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток паїв на території Тарасовецької сільської ради. Цим розпорядженням були переведені до земель запасу сільської ради 90,89 га та 240,2 га в пасовища. Протягом понад 10 років земельні ділянки використовувалися мешканцями села для випасання сільської худоби.

Варто зазначити і те, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація, КВЦПЗ) затверджена класифікація видів цільового призначення земель, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Так, у названій вище Класифікації землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі для ведення особистого селянського господарства (код 01.03), землі для сінокосіння і випасання худоби (01.08) (Секція А 01 відповідно до Коду КВЦПЗ).

Пунктом а частини другої статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (пункт а частини третьої статті 22 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Разом з цим, варто зауважити, що згідно Класифікації пасовища відносяться до іншого Коду КВЦПЗ (секції К ), тобто до земель запасу, резервного фонду та загального користування, до яких включено, у тому числі, громадські пасовища як землі загального користування.

Беручи до уваги наведене, суд зауважує, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яку бажав отримати позивач, по своїй суті не відповідає цільовим призначенням відповідно до вимог Класифікації видів цільового призначення земель, оскільки така відноситься до земель загального користування, а тому і не може бути передана у власність.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до протоколу розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток паїв на території Тарасовецької сільської ради до земель запасу сільської ради 90,89 га та 240,2 га входить земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, та яка відноситься до категорії земель - загального користування. Вказана обставина унеможливлює надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення її у власність позивачу. З огляду на наведене, надання йому дозволу на розроблення землевпорядної документації, відведення у власність земельних ділянок загального користування порушить права інших осіб щодо їх використання.

За таких обставин, місце розташування земельної ділянки, зазначеної у заяві позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

На переконання суду, заява позивача розглянута на сесії сільської ради відповідно до положень закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а рішення сільської ради прийняте в межах повноважень відповідно до вимог Закону є правомірним.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача, діяв у спосіб та в межах, установленими чинним законодавством України, оскільки місце розташування об`єкта не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів протиправність оскаржуваного рішення. Натомість доводи відповідача свідчать про безпідставність позову.

Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

З цих же міркувань суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання Тарасовецьку сільську раду подати до Чернівецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення протягом тридцяти днів з моменту набрання ним законної сили.

Керуючись статтями 9, 72, 74-76, 77, 78, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тарасовецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2020 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 (60350, с. Тарасівці, Новоселицький район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач - Тарасовецька сільська рада (60350, вул. Центральна, 150, с. Тарасівці, Новоселицький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 04417719).

Суддя О.П. Лелюк