Ухвала

від 19.11.2020 по справі 225/4207/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/225/810/2020

Єдиний унікальний номер судової справи225/4207/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2020 р. м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Скиба М.М.,

за участю

секретаря судового засідання Пузиревської Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом представника позивача - адвоката Саєнко Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Північної селищної ради про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом ,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Саєнко О.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Північної селищної ради про визнання права власності на житловий будинок загальною площею 64,2 кв. метрів, житловою площею 41,4 квадратних метрів, зі всіма збудованими надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Провадження у справі відкрито 04.08.2020 р.

Ухвалою від 03.09.2020 р. підготовче провадження у справі закрито та призначений судовий розгляд.

Представник позивача в обґрунтування позову зазначив наступне.

ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.03.1960 року було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, яким ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Потім ОСОБА_2 розпочав будівництво житлового будинку, а коли його закінчив, одразу вселився в нього і почав його експлуатацію для власного проживання, на правах власника здійснював володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Після смерті батька позивача відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок. Єдиним спадкоємцем є тільки його син ОСОБА_1 , під час оформлення спадщини виявилося, що спадкодавець закінчивши будівництво жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрував його у встановленому порядку і не отримав свідоцтва про право власності на нього. Крім того, в процесі експлуатації спадкодавцем на відведеній йому земельній ділянці було збудовано кілька господарських будівель для обслуговування житлового будинку.

Згідно довідки КП Бюро технічної інвентаризації м. Торецьк від 10.07.2020 р., станом на 31.12.2012 р. користувачем будинку АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , згідно незареєстрованого Договору про надання у безстрокове користування. Право власності спадкодавця на вищевказане майно не зареєстроване.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.03.2020 р., державним нотаріусом Костянтинівської державної нотаріальної контори Донецької області Волобуєвим О.В. (в.о. Торецької державної нотаріальної контори), ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, які встановлюють право власності на вищевказаний будинок.

Відсутність правовстановлюючих документів на зазначене майно позбавляє позивача можливості оформити спадкові права.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав суду заяву з проханням розглянути справу без участі позивача та його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача - представник Північної селищної ради в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Дослідив матеріали справи, суд доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Відповідно до узагальнення судової практики, а саме листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Згідно довідки КП Бюро технічної інвентаризації м. Торецьк від 10.07.2020 р., станом на 31.12.2012 р. користувачем будинку АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , згідно незареєстрованого Договору про надання у безстрокове користування. Право власності спадкодавця на вищевказане майно не зареєстроване.

За інформацією начальника КП БТІ м. Торецька від 17.11.2020 р. за №56, згідно архівної справи №2858 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , містяться відомості стосовно підстав користування вище зазначеним житловим будинком за ОСОБА_2 . Підставою користування зазначено - договір про надання у безстрокове користування земельною ділянкою, для будівництва та обслуговування житлового будинку від 14.03.1960 року за реєстром 1895. Посилання на зазначений договір зроблено техніком інвентаризатором 14.10.1966 року при виходу та обстеженні житлового будинку на місці. Надати копію зазначеного Договору не виявляється можливим у зв`язку з його відсутністю в матеріалах архівної справи. При цьому до інформації доданий акт технічного стану від 29.09.1972 року, оціночний акт від 14.10.1966 року.

Згідно довідки виконавчого органу Північної селищної ради від 19.11.2020 р. №2-29/1457, за даними Північної селищної ради користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого виконкомом Кіровської селищної ради м. Дзержинська Донецької області від 25.02.2004 року) на підставі не зареєстрованого Договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку від 14.03.1960 р.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Дрежавного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, від 19.11.2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 , відомості відсутні.

ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про факт споріднення між позивачем та померлим свідчить копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 . (а.с.6).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.03.2020 р., державним нотаріусом Костянтинівської державної нотаріальної контори Донецької області Волобуєвим О.В. (в.о. Торецької державної нотаріальної контори), ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, які встановлюють право власності на вищевказаний будинок.

Згідно копії спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка надана державним нотаріусом Торецької державної нотаріальної контори Волобуєвим О.В., вбачається, що 07.06.2004 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_2 , спадкове майно складається з жилого будинку АДРЕСА_1 , грошового внеску з % та компенсацією в Дзержинському відділенні Ощадбанку. 08.11.2004 року державним нотаріусом Дзержинської державної нотаріальної контори Рижковим О.О. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , на спадкове майно, що складається з грошових внесків, що зберігаються у Дзержинському відділенні Ощадбанку №5369/026. Згідно витягу з Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ №3982894, заповіти від імені ОСОБА_2 відсутні, відомості про спадкові справи відсутні. (а.с. 35-45)

Відповідно до статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №760/1651/16-ц.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

За пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Тобто, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року, якщо їх відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил підтверджується технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.07.2019 року у справі №263/8226/16-ц.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

З дослідженого судом технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що на земельній ділянці за вказаною адресою розташовані житловий будинок з прибудовами та ганком А-1,а, а , гн., вбиральня Г, літня кухня Л, сараї М,О,Р, гараж Т, погріб з шийкою п/г, колодязь К, вимощення І, огорожа N. Згідно характеристики вказаного будинку, житловий будинок А-1 був збудований у 1960 р., сіни а - у 1960- р., тамбур а - у 1960 р., літня кухня з ганком Л - у 1990 р., сарай М - у 1990 р., гараж Т - у 1991 р., сарай О - у 1973 р., погреб з шийкою п/г - у 1975 р., туалет Г - у 1973 р., сарай Р - у 1990 р. (а.с. 10-12)

Враховуючи, що житловий будинок спадкодавця разом із господарськими будівлями та спорудами був добудований до 1992 року, тобто до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення (втратила чинність 30 грудня 2004 року), то воно не підлягало введенню в експлуатацію.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних жилих будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Згідно технічного паспорту, спірний будинок із господарськими будівлями та спорудами побудовано до 05 серпня 1992 року, а отже, померлий ОСОБА_2 набув за життя право власності на вказане домоволодіння, яке переходить у порядку спадкування до ОСОБА_1 .

Отже, позивачем обраний належний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який є найбільш ефективним у спірних правовідносинах.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що спірний будинок з надвірними забудовами, є предметом спадкування та спадкоємець обґрунтовано звернувсь до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, іншого способу оформити право власності на вказане нерухоме майно чинним законодавством не передбачено.

Як з`ясовано, позивач є спадкоємцем першої черги права на спадкування за законом (ст. 1262 ЦК України), який прийняв спадщину відповідно до вимог ст.ст. 1268-1270 ЦК України, але отримав письмову відмову у видачі свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на предмет спадкування.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 1 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Таким чином, беручи до уваги відмову нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право власності на спадщину і здобуття, поряд з цим, підтвердження існування права власності спадкодавця на спірний житловий будинок, що становлять предмет даного спору - наявні матеріально-правові підстави для задоволення вимог про визнання права власності позивача на це спадкове майно.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем не ставиться питання про стягнення з відповідача на його користь судового збору, сплаченого при зверненні до суду, тому суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.19,81,89,141, 200, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника позивача - адвоката Саєнко Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Північної селищної ради про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок загальною площею 64,2 кв. метрів, житловою площею 41,4 квадратних метрів, зі збудованими надвірними спорудами, що позначені в технічному паспорті вбиральня Г, літня кухня Л, сараї М,О,Р, гараж Т, погріб з шийкою п/г за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складено 23.11.2020 р.

Суддя М.М. Скиба