Постанова

від 18.11.2020 по справі 200/14322/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 200/14322/18-а

адміністративне провадження №К/9901/30349/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 (головуючий суддя Гайдар А.В., судді Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Вєлор до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

В грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Вєлор (далі - позивач, Компанія Вєлор , Товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2018 № 0006231411, № 0006241411.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що операції між Товариством та ТОВ Ваймор Торг , ТОВ Бенедіктум+ , ТОВ Карбон-Інвест є реальними та підтверджуються первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновки контролюючого органу, зроблені в акті перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства при формуванні даних податкового обліку за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами, безпідставні.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були надані належні докази на підтвердження реальності господарських операцій та спростування висновків, викладених в акті перевірки.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення про задоволення позову.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо порушень Товариством податкового законодавства внаслідок включення до податкового обліку грошових показників господарських операцій з придбання послуг та товарів у ТОВ Ваймор-Торг , ТОВ Бенедіктум+ , ТОВ Карбон-Інвест є безпідставними, оскільки господарські операції фактично відбулися, підтверджені письмовими доказами, що були надані позивачем під час перевірки та суду. Апеляційний суд зазначив, що висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій зроблений лише на підставі податкової інформації щодо діяльності вказаних контрагентів позивача, що міститься в інформаційних базах ДФС, без проведення зустрічної звірки/перевірки цих контрагентів. З посилання на висновок Верховного Суду про індивідуальну відповідальність платника податків за порушення правил оподаткування апеляційний суд вказав, що позивач не повинен нести відповідальність за порушення його контрагентами вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, а також за можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.

ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2019.

Касаційна скарга обґрунтована доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) та порушення норм статей 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідач зазначає, що під час перевірки були встановлені обставини щодо нереальності операцій з постачання товарів (послуг), які були предметом постачання на адресу позивача ТОВ Ваймор-Торг , ТОВ Бенедіктум+ , ТОВ Карбон-Інвест , що підтверджується відсутністю документального підтвердження джерела походження товарів (їх виробника та/або імпортера), транспортування товарів та їх використання позивачем у господарській діяльності, в результаті чого встановлено завищення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість (далі - ПДВ) суми податкового кредиту.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Донвуглересурси (правонаступником якого є ТОВ Компанія Вєлор ) з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками ТОВ Ваймор Торг за серпень та вересень 2017 року, ТОВ Бенедіктум+ за вересень 2017 року, ТОВ Карбон-Інвест за грудень 2017 року, за результатами якої складено акт від 22.06.2018 № 673/05-99-14-11- 25121804 (далі - акт перевірки).

Заходами перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 5 388 180,00 грн за звітні (податкові) періоди: серпень 2017 року - на 416 667,00 грн, вересень 2017 року - на 4 908 829,00 грн, грудень 2017 року - на 62 685,00 грн. Контролюючий орган дійшов висновку, що фактично господарських операції між Товариством та його контрагентами (ТОВ Ваймор-Торг , ТОВ Бенедіктум+ , ТОВ Карбон-Інвест ) не було, документи, які виписані на їх оформлення, не відтворюють дійсних обставин. Безпідставне збільшення Товариством суми податкового кредиту на зазначену суму призвело до заниження ПДВ в податковому обліку за грудень 2017 року на 2 009 624,00 грн та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2017 року на 3 378 556,00 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що позивач не придбавав у вказаних постачальників товари (послуги), оскільки, згідно з отриманою податковою інформацією одночасно один чи всі контрагенти позивача, а також посередники у ланцюгу постачання не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання товару (послуг) на адресу позивача, а також: не декларують податкові зобов`язання; за звітними даними в цих товариствах одна особа виконує обов`язки керівника та бухгалтера одночасно; по ланцюгу постачання товарів не встановлено джерело їх походження; надані позивачем документи, якими оформлені операції з придбання товарів та послуг, містять недоліки (акти не містять інформації щодо змісту наданих послуг); у звіті виконаних робіт по договору на виконання маркшейдерських та геодезичних робіт зазначено прізвище виконавця - маркшейдера ТОВ Ваймор Торг ОСОБА_1 , тоді як згідно із звітністю Товариства про нараховані (виплачені) заробітну плату (доходи) та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2017 року дохід нараховано (виплачено) тільки одній особі ( керівнику Товариства ОСОБА_3), а за вересень 2017 року така звітність подана з нульовими показниками; Товариство не надало документів щодо якості та походження товару (сертифікатів якості); в його бухгалтерському обліку обліковується кредиторська заборгованість за придбані товари (послуги)).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.08.2018 № 0006231411 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 3378556,00 грн та № 0006241411 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2009624,00 грн та застосування штрафної санкцій в сумі 1004812,00 грн.

Товариство оскаржило ці податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 07.11.2018 № 36276/6/99-99-11-01-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, встановлені статтею 44 ПК. Відповідно до положень пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 N996- XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

За змістом норми статті 1 Закону N996- XIV обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Отже, у податковому обліку суми, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією, а також податковою накладною, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження платником ПДВ задекларованої суми податкового кредиту належними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для податкового обліку.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що операції з постачання товару (послуг) між позивачем і ТОВ Ваймор Торг , ТОВ Бенедіктум+ , ТОВ Карбон-Інвест не відбулися, а документи, які позивач надав на підтвердження суми податкового кредиту, не підтверджують дані, визначені ним у податковій звітності.

Суд першої інстанції при оцінці документів, наданих позивачем, погодився з доводами ГУ ДФС, що ТОВ Ваймор Торг не могло надати маркшейдерсько-геодезичні послуги, зважаючи на особливості змісту послуг такого роду, процесу та суб`єкта їх виконання (виконання маркшейдерських робіт, як вказав суд першої інстанції, здійснюється маркшейдерською службою, що входить до складу гірничого підприємства або організації, що веде розвідку родовища, проектування і будівництво гірничого підприємства), а також на відсутність у товариства відповідних умов і ресурсів для виконання таких послуг. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунку між позивачем і ТОВ Ваймор Торг за надані послуги не було, а також з тієї обставини, що ТОВ ЦЗФ Штеровська та ПАТ ГЗФ Краснолучська , на яких згідно зі звітами виконаних робіт виконані маркшейдерсько-геодезичні роботи, знаходяться на тимчасово не підконтрольній Уряду України території Донецької області, а позивач не довів відповідність господарської операції з придбання зазначених послуг економічно обумовленій меті.

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ Бенедіктум+ , ТОВ Карбон-Інвест суд визнав докази, надані позивачем (договори, видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт), недостатніми для встановлення факту господарських операцій. Суд зазначив, що позивач всупереч частини першої статті 77 КАС не спростував належними доказами доводи контролюючого органу про необґрунтованість податкової вигоди за наслідками операцій з цими контрагентами, як-то: відсутність у них матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання товару, не встановлення джерела походження товарів, не відповідність номенклатури придбаних цими контрагентами товарів (послуг) за даними з Єдиного реєстру податкових накладних номенклатурі поставок на адресу позивача.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оцінка судом першої інстанції доказів у справі не відповідає правилам статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України і що обставини у справі в рішенні суду першої інстанції встановлені неправильно.

Суд апеляційної інстанції встановив, що між ТОВ Донвуглересурси та ТОВ Ваймор Торг були укладені договори від 24.07.2017 № 2407-ин та від 07.08.2017 № 0708-ин про надання маркшейдерсько-геодезичних послуг, за умовами яких ТОВ Ваймор Торг зобов`язувалося виконати, а ТОВ Донвуглересурси прийняти та оплатити маркшейдерсько-геодезичні роботи, а саме роботи по вимірюванню залишків належної ТОВ Донвуглересурси вугільної продукції по сортах на складах, які знаходяться на територіях ТОВ ЦЗФ Штерівська та ПАТ ГЗФ Краснолуцька відповідно до умов господарських договорів з цими суб`єктами господарювання.

Операції з постачання позивачу маркшейдерсько-геодезичних послуг підтверджуються актами надання послуг; звітами про виконання маркшейдерських та геодезичних робіт провідним спеціалістом ТОВ Ваймор Торг ОСОБА_1; податковими накладними, складеними за наслідками цих операцій.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач розрахувався за виконані роботи, перерахувавши 16.08.2017 та 27.11.2017 грошові кошти у визначених в актах та в податкових накладних сумах на банківські рахунки ПП Анвіма , ТОВ Сейлз промоушн , яким ТОВ Ваймор Торг передало право вимоги по договорах № 2407-ин від 24.07.2017 року та № 0708-ин від 07.08.2017 згідно з договорами про відступлення права вимоги від 18.10.2017 № 1810/17-пд та від 27.11.2017 року № 2711/17-пд.

Також суд апеляційної інстанції встановив факт договірних відносин між ТОВ Ваймор Торг і ОСОБА_1 , які виникли на підставі договорів від 07.08.2017 № 0708 та від 24.07.2017 № 2407, відображення ТОВ Ваймор Торг виплаченого ОСОБА_1 доходу у відповідній звітності та сплату податку на доходи і єдиного соціального внеску з виплаченої суми доходу. Ці обставини суд апеляційної інстанції встановив на підставі зазначених договорів, банківських квитанцій про сплату відповідних платежів, звітності ТОВ Ваймор Торг за формою № Д4, копії яких приєднані до матеріалів справи (а.с. 173-181, т.2-й). Дослідивши світлокопії аркушів паспорта громадянина України ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив, що він проживає в м. Єнакієво (а.с. 182-184, т. 2-й). У справі також є світлокопії листів ТОВ Донвуглересурси на адресу ТОВ ЦЗФ Штерівська та ПАТ ГЗФ Краснолуцька від 26.07.2017 № 2607/1 та від 09.08.2017 № 0908/1 відповідно про забезпечення доступу на територію цих підприємств працівників позивача та працівників ТОВ Ваймор Торг для проведення робіт з позапланової інвентарізації залишків вугільної продукції та маркшейдерських замірів вугілля (окремо кожного сорту), які належать ТОВ Донвуглересурс за договорами від 01.09.2015 № 9109 та від 01.03.2015 № 0103, наказів від 25.07.2017 № 41/1 та від 08.08.2017 № 44/1 про проведення інвентаризації по виробничим запасам товарно-матеріальних цінностей (вугілля) та продукції на складах ТОВ ЦЗФ Штерівська та ПАТ ГЗФ Краснолуцька , списку членів комісії для проведення інвентаризації, серед яких ОСОБА_1 , провідний спеціаліст-маркшейдер ТОВ Ваймор Торг , листів ТОВ ЦЗФ Штерівська та ПАТ ГЗФ Краснолуцька від 31.07.2017 та від 11.08.2017 про погодження доступу членів інвентаризаційної комісії на територію підприємства (а.с. 68-71, 103-106, т. 1-й).

При оцінці наданих позивачем первинних документів, що були складені в межах господарських операцій з придбання товарів у ТОВ Бенедіктум+ (договір №20/09-17 від 20.09.2017), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ці документи підтверджують здійснення операцій.

На підтвердження задекларованої за цими операціями суми податкового кредиту позивач під час перевірки надав видаткові накладні №1 від 20.09.2017, №2 від 21.09.2017, №3 від 22.09.2017, №4 від 22.09.2017, №5 від 22.09.2017, №6 від 25.09.2017, №7 від 25.09.2017, №7 від 25.09.2017, №7 від 25.09.2017, №8 від 25.09.2017, податкові накладні, платіжні доручення №1 від 13.10.2017, №2 від 13.10.2017, №3 від 17.10.2017, №4 від 23.10.2017, №5 від 30.10.2017, №6 від 21.06.2018, оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку №281, №631.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши договір поставки від 08.10.2018 № 810/18 між позивачем та ТОВ Торонто Ефект , специфікації до цього договору, довіреності ТОВ Торонто Ефект , видаткові накладні (а.с. 46-110, т. 2-й), встановив факт використання позивачем у господарській діяльності придбаних у ТОВ Бенедіктум+ товарів.

Оцінка доводів ГУ ДПС, що у штаті ТОВ Бенедіктум+ у вересні 2017 перебувала лише одна особа (керівник), а відтак для здійснення поставок не було необхідних трудових ресурсів, що позивач не надав документів щодо навантаження (розвантаження), перевезення, зберігання товару, судом апеляційної інстанції зроблена з врахуванням встановленого факту, що місцем поставки товару як позивачу, так і наступної поставки позивачем на користь ТОВ Торонто Ефект був склад ТОВ Бенедіктум+ . Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає доказам у справі: договору поставки від 20.09.2017 № 20/09-17, договору поставки від 08.10.2018 № 0810/18, специфікаціям до цього договору,- в яких місцем знаходження товару (місцем поставки), вказано склад за адресою: м. Одеса, Хаджибеївська дорога, 4/1.Будь-яких доводів щодо відсутності такого складу ГУ ДПС не наводить.

Що ж до господарських операцій позивача із придбання вугілля у ТОВ Карбон-Інвест , то суд апеляційної інстанції встановив, що договором поставки №01-20/12 від 20.12.2017 (пункт 3.3) передбачено можливість відправки товару залізничним транспортом особою, яка не є стороною договору. Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що зазначення у наданих позивачем первинних документах вантажовідправником ТОВ Демакс-Медстрой не свідчить, що операції між позивачем та ТОВ Карбон-Інвест не здійснювалися.

Виконання зобов`язань за договором від 20.12.2017 № 01-20/12 підтверджується залізничною накладною від 21.12.2017 № 43450360, листом ТОВ Донвуглересурс від 21.12.2017 № 2112 на адресу ТОВ Карбон-Інвест щодо узгодження умов поставки, специфікацією від 21.12.2017 № 1 до договору поставки, актом прийому - передачі вугільної продукції від 21.12.2017, актом надання послуг від 21.12.2017 № 126; платіжними дорученнями позивача на перерахування коштів ТОВ Карбон-Інвест в оплату за вугілля, залізничного тарифу, компенсації вартості залізничних перевезень, роздруківкою Філії Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень ПАТ Українська залізниця про оплату позивачем послуг із зважування вантажу, маневровими роботами, подачею/забиранням вагонів за фактом поставки вантажу (вугілля) на кінцеву станцію призначення (станція Основа Південної залізниці).

Перевіряючи довід відповідача, що джерело походження вугілля, яке було предметом поставки в операціях позивача з ТОВ Карбон-Інвест , не встановлено, оскільки в податкових накладних, за якими ТОВ Карбон-Інвест задекларував суми податкового кредиту, в описі поставок вугілля не зазначено, апеляційний суд встановив, що податкові накладні на операції з постачання вугілля позивачу виписані як на товар, що має ознаки імпортованого. Згідно із залізничною накладною № 43450360 вагон, в якому вугілля поставлено на адресу ТОВ Донвуглересурси , зайшов з використанням послуг Російської залізниці. Зазначені обставини ГУ ДПС не спростовані, будь-яких доводів на їх спростування відповідач не наводить, в тому числі і в касаційній скарзі.

Доводи ГУ ДПС в касаційній скарзі не містять інших обґрунтувань, ніж ті, які були предметом розгляду судом апеляційної інстанції. Ці доводи фактично відтворюють зміст акта перевірки щодо встановлених порушень позивачем податкового законодавства.

Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС, згідно з частиною третьою якої суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на досліджені у судовому процесі первинні документи та докази, надані позивачем на спростування висновків контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з вищезазначеним контрагентами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність висновку в акті перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із формуванням платником ПДВ податкового кредиту, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту. До таких обставин належать, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку платника ПДВ суму податку з підстав нереальності (безтоварності) операції.

У такому випадку документи підлягають оцінці з врахуванням всіх обставин, в тому числі й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Оцінка судом апеляційної інстанції доказів у справі відповідає вимогам статті 90 КАС, а постанова цього суду - вимогам частин першої - третьої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд

касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 250, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон В.В. Хохуляк