Рішення

від 24.09.2020 по справі 755/6097/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6097/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Перше всеукраїнське бюро кредитних історій про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Перше всеукраїнське бюро кредитних історій про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії, в якій просить суд визнати недостовірною інформацію щодо наявності грошових зобов`язань ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) перед Публічним акціонерним товариством ПАТ "Банк Михайлівський" (Код ЄДРПОУ 38619024) за кредитним договором №200353628 від 08.10.2015 року та кредитним договором №200360498 від 23.10.2015 р., укладеними між ПАТ Банк Михайлівський та ОСОБА_1 , яка розміщена у кредитній історії ОСОБА_1 , що сформована ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" (02002, м.Київ, Дніпровський район, вулиця Євгена Сверстюка, Будинок 11, ЄДРПОУ: 33691415): Зобов`язати ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" (02002, м.Київ, Дніпровський район, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 11, ЄДРПОУ: 33691415) внести зміни до кредитної історії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), вилучивши з неї недостовірну інформацію, щодо наявності грошових зобов`язань ОСОБА_1 перед ПАТ "Банк Михайлівський" (Код ЄДРПОУ 38619024) за кредитним договором №200353628 від 08.10.2015 року та кредитним договором №200360498 від 23.10.2015 р., укладеними між ПАТ Банк Михайлівський та ОСОБА_1 .

Стягнути витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 21.11.2019 р. отримав від ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" інформацію про те, що згідно з даними Відповідача в його кредитній історії наявна інформація про несплачену прострочену суму платежів у розмірі 8471,26 за зобов`язаннями перед ПАТ "Банк Михайлівський" по договору від 08.10.2015 р., та несплачену прострочену суму платежів у розмірі 27 005,18 за зобов`язаннями перед ПАТ "Банк Михайлівський" по договору від 23.10.2015 р. Водночас, ОСОБА_1 було виконано у повному обсязі свої зобов`язання за вищевказаними договорами ще в 2016 році, шляхом оплати на користь ТОВ ФК Фагор , яке отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договорами факторингу.

У зв`язку з вищезазначеними обставинами Позивач звернувся до Відповідача з листом, в якому повідомляв про такі обставини та просив: внести до кредитної історії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) актуальну інформацію про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Банк Михайлівський" по договору від 08.10.2015 р. та від 23.10.2015р. .

У відповідь було отримано відповідь ПрАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" від 24 січня 2020 р. №237-с/07-11, у якій було вказано, що Відповідач залишає без змін кредитну історію Позивача.

В результаті чого, Позивач змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2020 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію вказаної ухвали позивачем було отримано 13 серпня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення пощтового повідомлення .

Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано 17 серпня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення пощтового повідомлення .

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було.

Відповідачем використано право подання відзиву на позовну заяву та подано до Дніпровського районного суду м. Києва відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки відсутні підстави для видалення інформації з кредитної історії позивача встановлені ч.1 ст. 10 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій .

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

В судовому засіданні встановлено, що між Позивачем та ПАТ Банк Михайлівський був укладений договір №200353628 від 08 жовтня 2015 року та договір №200360498 від 23.10.2015 р., за умовами яких Позивачу було надано кредит.

В подальшому між ПАТ Банк Михайлівський та ТОВ ФК ПЛЕЯДА було укладено договір факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, за умовами якого право вимоги за кредитними договорами №200353628 від 08 жовтня 2015 року та №200360498 від 23.10.2015 р. переходить до ТОВ ФК ПЛЕЯДА .

В свою чергу, 20 травня 2016 року між ТОВ ФК ПЛЕЯДА та ТОВ ФК ФАГОР було укладено договір факторингу № 1, за умовами якого право вимоги за кредитними договорами №200353628 від 08 жовтня 2015 року та №200360498 від 23.10.2015 р. переходить до ТОВ ФК ФАГОР , що підтверджується копією витягу з реєстру прав вимоги д даного договору.

Крім того, судом встановлено, що на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнку Юрію Петровичу на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнку Ю.П. з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1702 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський": всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову О.Ю. з 05.09.2016.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.01.2017 №265 з 25.01.2017 повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" делеговано Волкову О.Ю., також з 25.01.2017 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" призначено заступника начальника відділу безпеки департаменту розслідування протиправних діянь Гриценка Володимира Володимировича , визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.02.2018 з 09.02.2018 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", делеговані Гриценку В.В. та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" провідного юрисконсульта відділу розслідування протиправних діянь департаменту розслідування протиправних діянь ОСОБА_8 , якому делеговано повноваження визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21.06.2018 №1758 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та повноважень ліквідатора Волкова О.Ю . строком на два роки з 13.07.2018 до 12.07.2020 року.

Таким чином, Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про внесення до кредитної історії позивача актуальної інформації про відсутність заборгованості позивача перед ПАТ "Банк Михайлівський" за кредитними договорами №200353628 від 08 жовтня 2015 року та №200360498 від 23.10.2015 р. та на підтвердження відсутності заборгованості за зазначеними договорами надав довідки ТОВ ФК ФАГОР від 12.112019 року.

Листом від 24.01.2020 року за № 237-с/07-11 ПрАТ Перше всеукраїнське бюро кредитних історій відмовило позивачу у вилученні інформації з його кредитної історії у зв`язку із тим, що Бюро отримано відповідь від ПАТ Банк Михайлівський про те, що до моменту винесення остаточного судового рішення щодо позову Банку про визнання нікчемними договорів факторингу №1905 від 19.05.2016 року та №1 від 20.05.2016 року (справа №910/11298/16), ні ТОВ ФК Плеяда , ні ТОВ ФК Фагор не мають права стягувати кредитну заборгованість позичальників ПАТ Банк Михайлівський на свою користь.

ПАТ Банк Михайлівський підтвердив достовірність переданої до Бюро інформації щодо непогашеної (простроченої) заборгованості по укладеним з клієнтом ОСОБА_1 кредитним договорам №200353628 від 08.10.2015 року та №200360498 від 23.10.2015 року.

Судом встановлено, що позивач є суб`єктом кредитної історії внесеної до бази даних відповідача ПрАТ Перше всеукраїнське бюро кредитних історій . У суду не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України Про організацію формування та обігу кредитних історій (далі - Закон).

У ст. 3 Закону визначено, що:

- бюро кредитних історій (далі - Бюро) - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію;

- ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію;

- кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону;

- користувач Бюро (далі - Користувач) - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію;

- кредитний правочин - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування);

- суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія;

У ч. 1 ст. 5 Закону зазначено, що джерелами формування кредитних історій зокрема є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону.

У відповідності до ст. 10 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій , бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Бюро має право за участю Користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим Користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором.

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину.

Таким чином, дослідивши всі матеріали справи та надавши оцінку всім доказам в їх сукупності, судом встановлено, що позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтвердили настання підстав передбачених у ч. 1 ст. 10 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій для вилучення інформації, що складає кредитну історію.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Перше всеукраїнське бюро кредитних історій про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесенні позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 1, 3, 5, 7, 9, 10 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій , та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Перше всеукраїнське бюро кредитних історій про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 вересня 2020 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Перше всеукраїнське бюро кредитних історій (ЄДРПОУ 33691415, адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11).

Суддя: