Рішення

від 19.11.2020 по справі 310/2295/20

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/2295/20

2/310/1376/20

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2020 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кошевої О.А.,

за участю секретаря

судового засідання Ледовської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ МОТОР-ГАРАНТ про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Лабик Р.Р. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант , в якому просив стягнути з відповідача на її користь 12800 грн. 00 коп. моральної шкоди завданої внаслідок смерті її батька та судових витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги в сумі 8000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 18.12.2017 року о 16 год. 40 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ 110217 реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснював рух по проїзній частині вулиці Олексія Поради в м. Запоріжжя, з боку Харків-Сімферополь в напрямку вул. Харчової, де в районі перехрестя з вулицею Виробничою здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину зліва направо по ходу руху водія. В результаті ДТП, ОСОБА_3 помер на місці пригоди.

За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017080000000359 від 19.12.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України.

В ході досудового слідства було проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_3 та зроблено висновок № 4447 від 19.01.2018 року про те, що смерть ОСОБА_3 настала від поєднаної тупої травми голови, тулубу та кінцівок з переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до шоку, що формується. Закрита тупа травма тулубу утворилась внаслідок ударного травматичного впливу тупим твердим предметом з переважаючою травмуючою поверхнею у праву бокову поверхню тіла, а також від струсу тіла. Закритий перелом правої стегнової кістки у нижній третині утворився внаслідок ударного травматичного впливу тупим твердим предметом у задньо-зовнішню поверхню правого стегна; синці та садно на ногах з крововиливами у м`яких тканинах, садна на обличчі утворились внаслідок ударних травматичних впливів та впливів під кутом тупим твердим предметом (предметами) у ділянки, які за локалізацією відповідають зовнішнім пошкодженням. З огляду на масивність травми, наявність ознак струсу тіла, викладений вище механізм утворення окремих груп ушкоджень, висоту розташування крововиливів у ногах, перелому правої стегнової кістки, можна припустити, що пошкодження у ОСОБА_3 могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні рухомого транспортного засобу з пішоходом. Найбільш вірогідно, на момент отримання пошкоджень ОСОБА_3 знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_3 не виявлено: метилового, етилового, пропілових, бутилових, амілових спиртів.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вказаного ДТП здійснюється слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області. На даний час представнику позивача не відомо, слідство завершене чи ні, проте станом на 06.01.2020 року досудове розслідування тривало.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ЗАЗ 110217 реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/638407, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

27.04.2020 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку та в порядку визначеному, звернувся зі заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування.

23.12.2019 року відповідач повідомив позивача про те що зупиняє виплату страхового відшкодування до набрання законної сили рішенням суду по дорожньо-транспортній пригоді.

Вказане рішення позивач вважає незаконним, оскільки суперечить нормам Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон №1961-IV) та іншому законодавству.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Так, представник відповідача зазначає, що на даний час ТДВ Страхова компанія Мотор-Гарант призупинила виплату страхового відшкодування за фактом ДТП, що мало місце 18.12.2017 року у зв`язку з відсутністю рішення суду по обставинах ДТП, зокрема, щодо встановлення обставин, які передбачені ст. 37 Законом № 1961-IV та зумовлюють відмову у страховому відшкодуванні. Також звернув увагу, що на даний час рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивач не отримав, а тому звернення до суду є передчасним. З приводу витрат позивача на правову допомогу зазначив про їх не співмірність зі складністю справи та ціною позову. Так, представник позивача подав три позови до відповідача від різних позивачів, що підтверджує відсутність необхідності витрачати додатковий час на підготовку позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Встановлено, що 18.12.2017 року о 16 год. 40 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ 110217 реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснював рух по проїзній частині вулиці Олексія Поради в м. Запоріжжя, з боку Харків-Сімферополь в напрямку вул. Харчової, де в районі перехрестя з вулицею Виробничою здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину зліва направо по ходу руху водія. В результаті ДТП, ОСОБА_3 помер на місці пригоди.

За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017080000000359 від 19.12.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 20 грудня 2017 року, актовий запис № 191 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно до судово-медичної експертизу № 4447 від 19.01.2018 року смерть ОСОБА_3 настала від поєднаної тупої травми голови, тулубу та кінцівок з переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до шоку, що формується. Закрита тупа травма тулубу утворилась внаслідок ударного травматичного впливу тупим твердим предметом з переважаючою травмуючою поверхнею у праву бокову поверхню тіла, а також від струсу тіла. Закритий перелом правої стегнової кістки у нижній третині утворився внаслідок ударного травматичного впливу тупим твердим предметом у задньо-зовнішню поверхню правого стегна; синці та садно на ногах з крововиливами у м`яких тканинах, садна на обличчі утворились внаслідок ударних травматичних впливів та впливів під кутом тупим твердим предметом (предметами) у ділянки, які за локалізацією відповідають зовнішнім пошкодженням. З огляду на масивність травми, наявність ознак струсу тіла, викладений вище механізм утворення окремих груп ушкоджень, висоту розташування крововиливів у ногах, перелому правої стегнової кістки, можна припустити, що пошкодження у ОСОБА_3 могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні рухомого транспортного засобу з пішоходом. Найбільш вірогідно, на момент отримання пошкоджень ОСОБА_3 знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_3 не виявлено: метилового, етилового, пропілових, бутилових, амілових спиртів.

Факт настання дорожньо-транспортної пригоди та смерть ОСОБА_3 підтверджуються письмовими доказами та фактично не оспорюються сторонами з огляду на відсутність цього у заявах по суті справи.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ЗАЗ 110217 реєстраційний НОМЕР_4 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/638407, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

Судом з`ясовано, що представник позивача по справі, подав відповідачу 27.04.2020 року заяву про дорожньо-транспортну пригоду та від імені позивача у справі заяву про виплату страхового відшкодування на суму 12 800грн., які складаються з витрат із моральною шкодою.

23.12.2019 року представник відповідача на адресу представника позивача направив лист за № 1027 в якому зазначив, що у зв`язку з відсутністю на даний час рішення суду по ДТП та не встановленням винної в ДТП особи, здійснити виплату страхового відшкодування не можливо. Тому, на підставі п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV відповідач прийняв рішення про продовження строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування до моменту набрання рішенням у справі ДТП законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України: Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб .

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦКУ).

Згідно ч. 5 статті 1187 цього Кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанові від 01 березня 2013 р. № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,

- незалежно від наявності вини.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому гр. ОСОБА_3 було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187 ЦКУ, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.

Відповідно до абз.2 п.36.2. ст.36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку для прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Зі змісту вказаної правової норми слідує те, що:

•дорожньо-транспортна пригода має перебувати на стадії розгляду цивільної, господарської або кримінальної справи;

•предметом розгляду цивільної, господарської або кримінальної справи має бути виключно дорожньо-транспортна пригода.

Пунктом 27.3. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Судом встановлено, що станом на момент ДТП, близькими родичами ОСОБА_4 були:

•батько - ОСОБА_5 , який у 2013 році помер (копія свідоцтва про смерть додається)-,

•матір - ОСОБА_6 ;

•дружина - ОСОБА_7 (копія свідоцтва про шлюб додається);

•дочка - ОСОБА_1 , 1990 року народження (копія свідоцтва про народження та шлюб додаються).

Отже, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_8 , є:

•матір - ОСОБА_6 ,-

•дружина - ОСОБА_7 ;

•дочка - ОСОБА_1 .

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3'200,00 гри.

З`ясовано, що розмір страхового відшкодування моральної шкоди, що належить Позивачу становить 12'800,00 грн., що становить розмір страхового відшкодування моральної шкоди з урахуванням всіх осіб, які мають право на його отримання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано вимоги законодавства під час звернення до відповідача із заявою про страхове відшкодування витрат, пов`язане із моральною шкодою.

Посилання представника відповідача на необґрунтованість позовних вимог суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32та/або37цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, законодавством визначено кінцевий строк для прийняття страховиком рішення за наслідками розгляду заяви про страхове відшкодування 90 днів.

В даному випадку відповідач всупереч вимогам законодавства не прийняв жодного з передбачених Законом рішень.

Посилання представника відповідача на продовження строку розслідування страхового випадку, яке мало місце 18.12.2017 року, до винесення судового рішення у кримінальному провадженні та встановлення винної особи є необґрунтованим, оскільки, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону №1961-IV таке продовження є можливим в разі якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що випадок ДТП, який мав місце 18.12.2017 року за участі водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 , є предметом розгляду в цивільній, господарській або кримінальній справі. Наявність досудового розслідування кримінального провадження за фактом згаданого ДТП не є тотожним розгляду такого кримінального провадження у суді.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8000 грн. витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

24.03.2020 року між позивачем та адвокатським об`єднанням Автопоміч в особі керуючого партнера Мелеха Д.О. укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 0119-ц по стягненню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В додаток до вказаного Договору його сторони уклали замовлення № 1 про надання послуг з підготовчих дій, спрямованих на подання позовної заяви та безпосередньо підготовку та подання позовної заяви до суду.

Про здійсненні роботи на виконання Договору підписано акт виконаних робіт від 30.03.2020 року. Загальна вартість наданих послуг склала 8000 грн.

Згідно рахунку-фактури № 30-03/01 від 30.03.2020 року позивач здійснив оплату АО Автопоміч наданих послуг з правової допомоги на суму 8000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 17.10.2018 року № 301/1894/17 розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений законом № 4191-VI. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає,що представник відповідача заявляючи про не співмірність витрат на правову допомогу посилається на подання представником позивача ще трьох позовних заяв до відповідача від різних позивачів з аналогічним текстом.

В той же час, жодних доказів, зокрема, копій позовних заяв, представником відповідача суду не надано. Посилання на Єдині унікальні номери судових справ не дають змогу суду перевірити ідентичність поданих в таких справах позовних заяв саме позовній заяві, яка подана в даній справі.

Згідно з ч.8ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене та принцип диспозитивності щодо свободи подання доказів, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, які поніс позивач, що підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи те, що позивач згідно з п.2 ч.1ст.5 Закону України Про судовий збір звільнений від справи судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету в сумі 840,8 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1187, 1201 ЦК України, ст.ст.10-13,76-81,89,141,263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю СТРАХОВА КОМПАНІЯ МОТОР-ГАРАНТ про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант (ідентифікаційний код юридичної особи 31154435) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , 12800 (дванадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування,частки моральної шкоди завданої у зв`язку зі смертю її чоловіка.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант , ідентифікаційний код юридичної особи 31154435 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , судові витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант (ідентифікаційний код юридичної особи 31154435) в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант , місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, 3, 69068, ЄДРПОУ 31154435.

Суддя О. А. Кошева