Рішення

від 20.11.2020 по справі 615/858/20

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/858/20

Провадження № 2/615/274/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання - Момот Д.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

30.07.2020 року позивач звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить: зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні власністю - Ѕ частиною житлового будинку із надвірними будівлями та Ѕ частиною земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; вселити її у вказаний житловий будинок; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 80 000 грн. та судовий збір в розмірі 1681,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з жовтня 2001 року по січень 2008 року проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 25.08.2005 року за спільні кошти сторони придбали житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 6321288509:00:001:0014, розміром 0,310 га, з яких 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, 0,06 га - для ведення особистого підсобного господарства, розташовану за вказаною адресою. Зазначена нерухомість придбана на підставі договорів купівлі-продажу, де покупцем виступав відповідач.

22.04.2008 року відповідач без відома та згоди позивача подарував спірний житловий будинок із земельною ділянкою своєму батькові ОСОБА_3 , проте рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30.06.2010 року зазначені договори дарування визнані недійсними та визнано за нею право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки та Ѕ частину житлового будинку, в зв`язку з чим постійно сплачує податок на землю відповідно до її частини.

Вказала, що у спірному будинку на момент подання позову проживає та повністю ним користується, як і всією земельною ділянкою, відповідач. В спірному будинку позивач не проживає з вини відповідача, так як останній змінив замки вхідних дверей до будинку та воріт, нові ключі не дає, на прохання впустити її до будинку при особистих зустрічах відмовляє у грубій формі, на листи з проханням припинити порушувати її права та не перешкоджати користуватися її власністю не відповідає.

Повідомила, що неодноразово самостійно намагалася вселитися у свій будинок, але відповідач всіляко їй перешкоджав, в зв`язку з чим була змушена звернутися до Валківського ВП з проханням допомогли їй вселитися та зобов`язати відповідача не чинити перешкод у користуванні власністю. Останній раз позивач самостійно намагалася вселитися в будинок 22.08.2018 року. Приїхавши до будинку, побачила невідомих їй осіб, тому змушена була викликати наряд поліції. Того ж дня нею була написана чергова заява до Валківського ВП та надано пояснення стосовно перешкоджання їй відповідачем у користуванні майном.

Разом з нею був знайомий ОСОБА_4 , якій став свідком того, що відповідач дійсно не впустив позивача до її будинку, зачинивши перед нею двері. Також ОСОБА_4 надав пояснення представнику Валківського ВП стосовно ситуації, яка склалася. У результаті того, що відповідач зачинив двері, опитати його та решту осіб, які знаходились всередині будинку представнику поліції не представилось можливим.

Як зазначає позивач, 19.11.2018 року знову написала заяву до Валківського ВП з проханням з`ясувати, хто ті особи, які знаходилися в її будинку. В ході перевірки поліцейським Кравченко Д.А. було опитано відповідача, який факт перешкоджання у користуванні власністю не заперечував та зазначив, що і надалі він та члени його сім`ї не будуть пускати позивача до спірного будинку.

30.05.2019 року позивач надіслала рекомендований лист відповідачу, у якому нагадала, що вони з ним разом володіють житловим будинком та земельною ділянкою в рівних частках та вимагала припинити порушувати її права. Запропонувала відповідачу зв`язатися з нею у 10-ти денний строк з дня отримання листа, для узгодження порядку передачі їй нових ключів від вхідних дверей до будинку і воріт, зручним для відповідача способом та надалі не перешкоджати їй у користуванні власністю, але жодної відповіді не отримала. Таким чином, добровільно дійти згоди про порядок володіння та користування майном, яке знаходиться у спільній частковій власності сторонам не вдалося.

27.08.2019 року позивач звернулася до Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області з рекомендованим листом, в якому просила виділити представника сільської ради з метою її вселення до спірного будинку та роз`яснення відповідачу про припинення порушення прав позивача, але сільська рада відмовила у виділення працівника, оскільки не наділена повноваженнями для з`ясування та фіксування зазначених обставин.

Вказала, що на день подачі позову до суду відповідач так і не узгодив передачу нових ключів від будинку і воріт, не вжив всіх залежних від нього заходів щодо вирішення цього спору мирним шляхом, тому, на думку позивача, продовжує свідомо перешкоджати їй у користуванні майном, в зв`язку з чим змушена звернутися до суду з даним позовом.

Крім того, відповідач своїми неправомірними діями завдав їй моральну шкоду, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, що проявляються у зміні звичайного ритму життя через численні судові засідання, відвідування Шарівської сільської ради, поліції тощо. За таких обставин позивач перебуває у нервовому напруженні через те, що не може приділяти достатньо уваги та виховувати маленьку дитину.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України на підставі ухвали суду від 05.10.2020 року відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз`яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням, але згідно довідки Укрпошти відправлення повернуто з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

За повідомленням Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області №02-20/388 від 06.08.2020 року відповідач ОСОБА_2 є власником Ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , але не зареєстрований за вказаною адресою. Відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_2 в сільській раді відсутні.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ МДС України в Харківській області від 19.08.2020 року місце проживання ОСОБА_2 зареєстрованим чи знятим з реєстрації не значиться.

На виконання ухвали суду від 02.09.2020 року щодо усунення недоліків позовної заяви, позивач повідомила, що останнє відоме фактичне місце проживання та фактичне місце проживання на даний час відповідача є зазначена вище адреса, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення останньому листа від 11.06.2019 року, долученим до позовної заяви.

У відповідності до ч.10 ст.187 ЦПК України виклик ОСОБА_2 , як відповідача у справі, здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, будь-яких клопотань та відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів в порядку, передбаченому ст.ст.279,280 ЦПК України.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони почали проживати спільно однією сім`єю з жовтня 2001 року. Спочатку в квартирі за договором найму по АДРЕСА_2 , з серпня по жовтень 2002 року - в квартирі, що належала матері позивача ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , а з жовтня 2002 року - в набутій за спільні кошти квартирі АДРЕСА_4 , яка згодом була продана. З листопада 2005 року по червень 2006 року знову стали проживати в квартирі матері позивача ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_5 , оскільки робили ремонт в новому будинку в с. Шевченкове. В зазначений будинок сторони переселилися в літку 2006 року та спільно проживали до припинення фактичних шлюбних відносин на початку 2008 року.

За договорами купівлі-продажу від 25.08.2005 року, зареєстрованими приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем`яненко В.О. за реєстровими №№1547,1550, ОСОБА_2 придбав будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

На час укладення зазначених договорів ОСОБА_2 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , вів з нею спільне господарство та мав спільний бюджет. Позивач допомагала у веденні ОСОБА_2 власного бізнесу, вела домашнє господарство та приймала посильну участь у витратах, пов`язаних з придбанням подружжям житла.

ОСОБА_3 шляхом укладення з ОСОБА_2 (батьком) договорів дарування від 22.04.2008 року розпорядився спірним житловим будинком та земельною ділянкою без згоди ОСОБА_1 , чим порушив належне останній право власності.

Зазначені обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30.06.2010 року у справі №22-ц-695/2010р., тому відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Цим же рішенням суду встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як чоловіка і жінки однією сім`єю з жовтня 2001 року по січень 2008 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсними договори дарування житлового будинку АДРЕСА_6 та земельної ділянки, розташованої за вказаною адресою, укладені між 22.10.2008 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчені приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем`яненко В.О. за №№1181,1182.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.12.2011 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 30.06.2010 року залишено без змін.

Як зазначається в довідці виконавчого комітету Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області №324 від 16.05.2018 року, згідно даних погосподарського обліку сільської ради, власником Ѕ частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , значиться позивач ОСОБА_1 , власником другої Ѕ частини будинку значиться відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується даними з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27131907 від 27.08.2010 року, технічного паспорту №2-47 у інвентаризаційній справі №47, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягу з по господарської книги №14 за 2016-2020 рік.

Із наданих квитанцій слідує, що позивач сплатила до місцевого бюджету Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області земельний податок за 2018-2020 роки.

Разом з тим, надані позивачем докази свідчать про створення відповідачем перешкод у користуванні власністю та намагання вирішити спір мирним шляхом, в зв`язку з чим неодноразово зверталася до Валківського ВП ГУ НП в Харківській області із заявами про усунення перешкод у користуванні власністю (заяви від 11.08.2015 року, 06.02.2018 року, 22.08.2018 року, 19.11.2018 року), за результатами розгляду яких позивачу відмовлено в застосуванні будь-яких заходів через наявність, на думку правоохоронного органу, цивільно-правових відносин, які вирішуються в судовому порядку (відповіді від 19.08.2015 року №73/8946, 12.03.2018 року №2189/119-73/2018, 03.09.2018 року №8302/119/73/01-2018, 19.12.2018 року №12511/119-75/20/01-18).

30.05.2019 року позивач направила на адресу відповідача лист, в якому пропонувала йому зв`язатися з нею у 10-ти денний строк з дня отримання листа, для узгодження порядку передачі їй нових ключів від вхідних дверей до будинку і воріт, зручним для відповідача способом та надалі не перешкоджати їй у користуванні власністю. Даний лист відповідач отримав 11.06.2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як вбачається із заяви від 27.08.2019 року, ОСОБА_1 зверталася до Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області з проханням виділити представника сільської ради для виїзду до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з метою вселення її до зазначеного будинку та роз`яснити ОСОБА_2 , що оскільки вона є власником Ѕ частини житлового будинку та земельної ділянки, він повинен припинити порушувати її права та перешкоджати їй у користуванні майном.

У відповіді Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області №02-20/367 від 30.08.2019 року зазначено, що орган місцевого самоврядування на законних підставах не наділений повноваженнями для з`ясувань, фіксувань обставин неправомірних дій співвласниками приватного домоволодіння, для цього існують правоохоронні органи. Тому, виділяти представника сільської ради для виїзду за адресою: АДРЕСА_1 з метою вселення ОСОБА_1 у Ѕ частину вказаного будинку, сільська рада відмовила.

Ст.41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, придбаною в установленому законом порядку. Право приватної власності непорушне.

За змістом ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Ч.1 ст.319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст.ст.1,9 ЖК встановлюють, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої ЗУ від 17.07.1997 року №475/97-ВР, а також Протоколу №1 до неї передбачають право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Здійснення права спільної часткової власності передбачено положеннями ст.358 ЦК України, за якими право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Суд встановив, що позивач неодноразово намагалася потрапити до свого житла, однак не змогла, у зв`язку з тим, що відповідач поміняв замки на вхідних дверях до будинку та двору спірного житлового приміщення, тим самим їй чинить перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, Ѕ частини яких належать позивачу, а отже потребує захисту порушеного права.

Ст.386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Враховуючи встановлені факти позбавлення позивача використовувати права співвласника спірного житлового будинку, що відповідно до норм ст.ст.386,391 ЦК України є підставою для усунення порушень прав ОСОБА_1 , як співвласника, та наявності перешкод у здійсненні нею свого права користування майном, не спростування відповідачем цих обставин, суд доходить висновку про задоволення позову в частині усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом вселення позивача до житлового будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна сторона відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Всупереч ст.81 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що їй завдано душевних страждань, з підстав, зазначених нею у позовній заяві, внаслідок неправомірних дій відповідача, тому відсутні підстави для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Суд приймає до уваги, що витрати сторін, що пов`язані з явкою до суду у відповідності до ст.138 ЦПК України відносяться до судових витрат та розподіляються між сторонами в порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.259-261, 280 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не чинити перешкод ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користуванні Ѕ частини житлового будинку та Ѕ частини земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова