Ухвала

від 18.11.2020 по справі 199/8951/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2665/20 Справа № 199/8951/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Дніпро

Колегія суддівсудової палатиз розглядукримінальних справДніпровського апеляційногосуду ускладі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8 , ОСОБА_9

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2020 року у кримінальному провадженні №12019040000000757 за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від01.07.2020року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волістроком на3(три)роки 6(шість)місяців зпозбавленням правакерування транспортнимизасобами строкомна 3(три)роки.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 до Іларіонівської селищної ради про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Вирішено питання щодо стягнення витрат на проведення експертизи та долю речових доказів.

ОСОБА_7 визнано винним у тому, що 21 вересня 2019 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, він, керуючи технічно справним автобусом «АС АС-Р 4234 Мрія», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 09 серпня 2016 року належить Відділу освіти Синельниківської районної державної адміністрації, рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год, в світлий час доби, по сухому покриттю, в крайній правій смузі проїжджої частини вулиці Донецьке шосе в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпро, що має по три смуги руху у кожному напрямку, з боку вулиці Петрозаводської в напрямку вулиці Передова.

Під час руху по вищевказаній вулиці в зазначений час, ОСОБА_7 , грубо порушуючи Правила безпеки дорожнього руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 Правил дорожнього руху України та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху України, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити на смузі свого руху пішохода ОСОБА_13 , який перетинав проїжджу частину дороги по пішохідному переходу, зліва направо відносно напрямку руху автобусу «АС АС-Р 4234 Мрія», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не зменшив швидкість руху керованого ним автобуса, аж до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, внаслідок чого в районі електроопори № 319 допустив наїзд передньою центральною частиною автобуса «АС АС-Р 4234 Мрія», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праву бічну частину тіла пішохода ОСОБА_13 .

Своїми діями водій ОСОБА_7 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б) та 18.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв`язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішохід ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження, внаслідок отриманої під час ДТП сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалася множеними переломами ребер, переломом грудного хребця, переломом правої лопатки, правого кульшового суглобу із забоєм внутрішніх органів, та яка ускладнилася поліорганною недостатністю, ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 23 годині 50 хвилин, в стаціонарному відділенні Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова.

Захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2020 року,

Просив на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на розсуд суду та покласти на нього обов`язки периодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що 21.09.2019 року, проводився огляд місця події, протокол з якого долучено до матеріалів провадження. Відповідно до протоколу встановлено, що автобус, д/н НОМЕР_1 , розташований за пішохідним переходом, а також встановлено відстань від передньої стоячого частини автобуса до переходу - 15,2 метра. Ще далі, попереду автобуса, на відстані 60 см наявна пляма бурої рідини, схожої на кров. З цієї плями зразки для експертного дослідження не вилучалися.

Захисник зазначив, що ОСОБА_7 стверджує, що зіткнення з пішоходом відбулося після перетину автобусом пішохідного переходу. Тобто опинитися на 16 метрів далі переходу потерпілий міг тільки у випадку притягнення його передньою частиною або днищем автобуса, проте на нижній частині автобуса, д/н НОМЕР_1 , - днищі, елементах ходової частини тощо ні під час огляду місця події, ні під час інших слідчих дій не знайдено слідів біологічного походження.

Також захисник зазначив, що питання стосовно наявності на трупі слідів волочіння, перекатування тощо з невідомих причин не ставилося ні органом досудового розслідування, ні прокурором, ні захистом, проте зазначений опис у висновку експерта підтверджує, що на потерпілому не має слідів волочіння по проїжджий частині, отже захисник вважає, що від «зебри» до місця бурої плями його не тягнули.

Захисник наголошує, що при огляді місця події 21.09.2019 року, слідчим було записано анкетні дані та засоби зв`язку з трьома повнолітніми пасажирами, що їхали в цьому автобусі для відібрання свідчень. Ці пасажири не були допитані ні на досудовому розслідуванні, ні при розгляді провадження в суді першої інстанції.

Захисник зазначив, що суд першої інстанції надав перевагу свідченням свідка ОСОБА_14 , який посвідчив, що потерпілий переходив проїжджу частину перед ним пішохідним переходом, де його і збив автобус. Захисник вважає, що судом першої інстанції не було зазначено мотивацію неврахування окремих доказів, зокрема - протоколу огляду місця події, висновку судово-медичної експертизи № 1876/943-Е від 11.10.2019 року.

Захисник такожнаголосив,що ву висновкусудово-медичноїекспертизи №1876/943-Е,на питанняслідчого -чи перебувавпотерпіли устадії спянінняна моментзіткнення,експертом булоповідомлено,що зазначенідані вісторії хвороби ОСОБА_13 відсутні,хоча кровна аналізв потерпілогобуло відібрано,ні надосудовому розслідуванні,ні підчас судовогорозгляду,зазначене питаннядо кінцяне булоз`ясовано,і станпотерпілого дозбиття автобусом,не досліджений,що єпрямим порушеннямвимог п.2ст.9 КПК України.

Також захисник вважає, що слідчий експеримент було проведено з порушеннями, а саме - застосовано автобус, не занесений до протоколу слідчого експерименту, можливо з іншими технічними характеристиками, крім того слідчий експеримент проводився в час, який істотно відрізняється від часу зіткнення. - з 18 год 50 хв (вечір) замість 12 год 00 хв (полудень), а висновок судового автотехнічного експерта, є незрозумілим.

Захисник наголошує, що при обранні покарання ОСОБА_7 було проігноровано вказані обставини, які свідчать на його користь та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки цього кримінального правопорушення.

У доповненні до апеляційної скарги захисник зазначив, що в суді першої інстанції було неповно з`ясовно такі важливі обставини, як особа винного. Судом лише було констатовано, що обвинувачуваний, зокрема, страждає на низку захворювань. При цьому не констатовано, - якими саме захворюваннями страждає ОСОБА_7 , зокрема вже після ухвалення судового рішення, що оскаржується, апелянту сталі відомі нові обставини захворювань ОСОБА_7 , а саме:

- карцинома (рак) шкіри голови, при чому в 2019 - 2020 роках зареєстровано рецидив захворювання (в липня 2019 року - шкіра щоки та вушної раковини);

- 30.06.2020 року - шкіра скроні. Показано лікування в амбулаторних умовах;

- турбулярно- ворсинчаста аденома сліпої кишки;

- міокардіотичний кардіосклероз, недостатність АВ клапанів 3 ст., порушення ритму за типом політропної, груповий екстрасістоолії, систолічна дісфункція лівого шлуночка. ГБ 2 ст. Пухлина правої нирки;

- ішемічна хвороба серця. Кардіосклероз атеросклеротичний та постміокардитичний. Важка недостатність клапанів 3 ст. складне порушення ритму та провідності. Серцева недостатність прогресує. Прогноз захворювання несприятливий. Хворому показана постійна медикаментозна терапія.

Захисник також повторно зазначив, що при огляді місця події 21.09.2019 року, слідчим, що його проводив, було записано анкетні дані та засоби звязку з трьома повнолітніми пасажирами, що їхали в цьому автобусі для відібрання свідчень. Ці пасажири не були допитані ні на досудовому розслідуванні, ні при розгляді провадження в суді першої інстанції. Анкетні дані цих свідків захисник зазначив у відповідному клопотанні.

Представник потерпілого, захисник ОСОБА_15 , подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що під час судового розгляду ОСОБА_7 давав неправдиві та суперечливі свідчення, використовуючи при цьому документи, що містять неправдиву інформацію. Зокрема, у судовому засіданні на запитання представника потерпілого щодо проходження обов`язкового медичного огляду ОСОБА_7 заявив, то проходив його у Синельниківській районній лікарні.

Захисник зазначив, що з метою перевірки цієї інформації представником потерпілого зроблено відповідний запит до цього медичного закладу. За даними комунального некомерційного підприємства «Синельниківська центральна міська лікарня» Синельніковської міської ради» (правонаступник Синельниківської районної лікарні) ОСОБА_7 упродовж 2018-2019 років з приводу проходження комісії медичного огляду водіїв до них не звертався.

Захисник зазначив, що у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_7 надав оригінал медичної довідки серії МДО № 118853 від 18.01.2019 щодо придатності ОСОБА_7 до керування транспортним засобом, яка видана вже Дніпропетровською центральною районною лікарнею. Проте листом від 18.06.2020 за №251 комунальне підприємство «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради (правонаступник Дніпропетровської районної лікарні) надало інформацію про те, що мешканець Синельніковського району ОСОБА_7 у 2019 році не проходив у цьому закладі медичний огляд щодо придатності до керування транспортним засобом. На додатковий запит комунальне підприємство «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради повідомила представника потерпілого про те, що Дніпропетровська центральна районна лікарня взагалі не отримувала бланк серії МДО № 118853.

Тому захисник вважає, що до показань ОСОБА_7 необхідно віднестись критично, з урахуванням всіх доказів його вини у їх сукупності, які повністю спростовують його твердження про місце вчинення наїзду на пішохода, з урахуванням показань прямого свідка подій, висновків судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 15.10.2019 №11/10.2/1017 та судової автотехнічної експертизи від 11.10.2019 №11/10.1/1016.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, захисник зазначає про неналежне дослідження доказів судом першої інстанції, проте питання доведеності вини ОСОБА_7 зазначеними доказами захисник не оскаржує, а тому колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги захисника в цій частині.

У п. п. 20, 21 постанови Пленум Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про призначення покарання, судом першої інстанції враховано ту обставину, що ОСОБА_7 притягується до кримінальної відповідальності вперше, має зареєстроване місце проживання, за місцем проживання та колишнього місця роботи характеризується виключно позитивно, є особою похилого віку, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувався, страждає на низку захворювань, а тому суд першої інстанції зробив вірний висновок про можливість призначення обвинуваченому основного покарання в розмірі, наближеному до мінімального з передбаченого кримінальним законом за цей злочин. Судове рішення є мотивованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2020 року.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2020 року у кримінальному провадженні №12019040000000757 за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2020 року у кримінальному провадженні №12019040000000757 за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4