Постанова

від 17.11.2020 по справі 569/23709/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року

м. Рівне

Справа № 569/23709/19

Провадження № 22-ц/4815/1166/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

учасники справи:

позивач - Кредитна спілка Кредитна спілка профспілок УМВС України

в Рівненській області ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну Кредитної спілки Кредитна спілка профспілок УМВС України в Рівненській області , подану її представником Комісарчуком Олександром Петровичем на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 серпня 2020 року у складі судді Першко О. О., ухвалене в м. Рівне, повний текст рішення складено 21 серпня 2020 року,

в с т а н о в и в :

Кредитна спілка Кредитна спілка профспілок УМВС України в Рівненській області через свого представника - Комісарчука О. П. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 01 лютого 2017 року між Кредитною спілкою Кредитна спілка профспілок УМВС України в Рівненській області в особі голови правління Булгакової Н. Ю. та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 38 000 грн. строком на 3 місяці та зобов`язувалась повернути кредит, сплатити відсотки за його користування. Тоді ж, 01 лютого 2017 року між Кредитною спілкою Кредитна спілка профспілок УМВС України в Рівненській області та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 5, відповідно до якого останній зобов`язався перед позивачем солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі, в тому числі по кредиту, виплаті відсотків, додаткових відсотків та відшкодування збитків. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором з 01 березня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 47 294 грн. 35 коп., з яких 20 150 грн. 86 коп. - сума основного боргу, 27 143 грн. 49 коп. - несплачені відсотки. Просила суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість у сумі 47 294 грн. 35 коп., а також стягнути судовий збір в розмірі 1 921 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 серпня 2020 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Кредитна спілка профспілок УМВС України в Рівненській області заборгованість за кредитним договором № 5 від 01 лютого 2017 року у розмірі 12514 грн. 81 коп., а також судові витрати у розмірі 508 грн. 33 коп.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов`язок відповідачем як позичальником дотриманий не був. Судом при цьому враховано розрахунок заборгованості, згідно якого несплачене відповідачкою ОСОБА_1 тіло кредиту становить 12514,81 грн, яке і стягнуто на користь Кредитної спілки.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 про стягнення відсотків вмотивоване положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, та обґрунтоване тим, що у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів після 01 травня 2017 року є необґрунтованими.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 вмотивоване визначеними законом положеннями про строковість договору поруки, зокрема, ч. 4 ст. 559 ЦК України, яка передбачає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, та обґрунтоване відсутністю належних та достовірних доказів на підтвердження того, що позивач протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергових платежів за основним зобов`язанням пред`явив вимогу до поручителя, а відтак порука припинилася.

Вважаючи рішення суду в частині відхилених позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за порушення грошового зобов`язання незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Кредитна спілка Кредитна спілка профспілок УМВС України в Рівненській області оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що станом на час звернення до суду з позовом до відповідачів заборгованість за кредитним договором повністю не сплачена відповідачем ОСОБА_1 і її розмір становить 47 153,26 грн, з яких 20 00,75 грн є сумою основного боргу, а 27 062,51 грн є сумою несплачених процентів. Вказує на помилковість висновку місцевого суду про відсутність у кредитора права нараховувати проценти після закінчення строку кредитування та доводить, що договором між сторонами передбачено два види процентів: проценти відповідно до п.3.1. договору нараховуються на всю суму тіла кредиту з моменту отримання кредиту в межах строку кредитування та проценти відповідно до п.3.9 договору, які нараховуються виключно з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його повного виконання, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України. Додає, що за таких обставин неправомірним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України не заявлялися. Вказує, що при ухваленні рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки послався на ст. 1048 ЦК України, зазначаючи, що проценти за період з 01.03.2017р по 01.05.2017р. нараховані на підставі цієї статті, водночас допустивши нарахування збільшених процентів, що можливо лише з підстав ч. 2 ст. 625 ЦК України. З наведених міркувань просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Кредитної спілки до ОСОБА_1 в повному обсязі, а також вирішити питання про судовий збір.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 сторонами не оскаржене, а тому, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 01 лютого 2017 року між Кредитною спілкою Кредитна спілка профспілок УМВС України в Рівненській області в особі голови правління Булгакової Н. Ю. та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 38 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором у розмірах та строки, передбачені графіком розрахунків.

Пунктом.2.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається строком на 3 фактичних місяці, а саме з 01 лютого 2017 року по 01 травня 2017 року. Строк дії договору складає 3 місяці, тобто з 01 лютого 2017 року по 01 травня 2017 року.

Пунктом 2.3 кредитного договору закріплено обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до 01 травня 2017 року.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, плата за користування кредитом (проценти) становить 39% річних від суми, вказаної в п. 1.1 цього договору за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 3.2 сукупна вартість кредиту складає 39 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 3 613,64 грн. та включає в себе: п. 3. 2. 1 проценти (відсотки) за користування кредитом 39% від суми кредиту (у процентному виразі) або 3 613,64 грн. (у грошовому виразі).

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору нарахування процентів відбувається за фактичний строк користування кредитом і починається з наступного дня після отримання позичальником суми кредиту, а припиняється в день остаточного розрахунку за кредитом.

Відповідно до п. 3.9 кредитного договору, за будь-яких умов, у разі несвоєчасного надходження (прострочення) плановогоплатежу повністю або частково, або із запізненням

більше як на десять банківських днів за рішенням кредитного комітету кредитодавця, цей кредит може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком, процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 61% річних.

Сторони також погодили сплату основної суми кредиту та сплати відсотків за кредитом до 01 травня 2017 року включно тобто у межах строку кредитування до 01 травня 2017 року відповідач ОСОБА_1 зобов`язалася повертати позивачу кредит і сплачувати відсотки.

Сторони також обумовили, що починаючи з 02 травня 2017 року у відповідача є обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Свої зобов`язання за кредитним договором Кредитна спілка Кредитна спілка профспілок УМВС України в Рівненській області виконала, надавши позичальнику кредит у визначеному договором розмірі, що підтверджується видатковим касовим ордером від 01 лютого 2017 року та визнається відповідачем ОСОБА_1 ..

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої Кредитна спілка і звернулася з цим позовом до суду.

Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що Кредитна спілка визначила заборгованість ОСОБА_1 станом на 26 грудня 2019 року у розмірі 47 153 грн. 26 коп., з яких: 20 090 грн. 75 коп. - сума основного боргу за кредитом, 27 062 грн. 51 коп. - несплачені відсотки за період з 01 лютого 2017 року по 26 грудня 2019 року включно.

При цьому, відсотки розраховані з 01 лютого 2017 року по 01 березня 2017 в розмірі 39 % річних, а з 01 березня 2017 року, в зв`язку з рішенням кредитного комітету про визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком - в розмірі 61% річних.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, ч.1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 5 від 01 лютого 2017 року, заборгованість позичальника по тілу кредиту становить 12 514 грн. 81 коп.

З цього розрахунку також вбачається, що ОСОБА_1 була зобов`язана сплатити 38 000 грн. 00 коп. кредиту, 3 613 грн. 64 коп. відсотків, що становлять 39% від суми кредиту та 1 401 грн. 17 коп. підвищених відсотків за користування кредитом з 01 березня по 01 травня 2017 року.

Фактично ж нею сплачено 30 500 грн. 00 коп., а тому сума наявної несплаченої заборгованості по кредиту становить 12 514 грн. 81 коп., яка і підлягає до стягнення на користь Кредитної спілки.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках та наявність підстав для задоволення, при цьому, позовних вимог про стягнення тіла кредиту.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність відмови у стягненні процентів з огляду на те, що на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України така вимога Кредитною спілкою не заявлялася, а також застосування цієї норми при обрахуванні підвищених відсотків, апеляційним судом відхиляються.

Так, відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розділі 7 Відповідальність сторін та вирішення спорів кредитного договору №5 від 01 лютого 2017 року сторони передбачили відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України. Вказаним розділом не передбачена сплата процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання. При цьому положення про застосування відсоткової ставки в розмір 61 % річних, передбачені розділом 3 Плата за користування кредитом та механізм розрахунків кредитного договору №5 від 01 лютого 2017 року. Підвищена відсоткова ставка була застосована позивачем, в зв`язку з визнанням кредиту кредитом з підвищеним ризиком, в межах строку кредитування, який не змінювався.

Суд також враховує, що стягнення процентів у зв`язку із невчасним виконанням умов кредитного договору суперечать правовій позиції Великої Палати Верхового Суду, викладеній у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) щодо неможливості стягнення процентів поза межами строку кредитування.

Твердження апелянта про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог у випадку посилання на ст. 1048 ЦК України апеляційним судом відхиляються. Як видно з оскаржуваного рішення, покликання місцевого суду на ст. 1048 ЦК України зумовлене обґрунтуванням права позикодавця на отримання від позичальника процентів, якщо інше не встановлене договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення процентів після 01 травня 2017 року, тобто по закінченні строку кредитування, суперечать вимогам чинного законодавства.

Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк залишити без задоволення.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 серпня 2020 року у складі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2020 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.