Рішення

від 23.11.2020 по справі 139/874/20

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/874/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань Боржемської І.М.,

розглянувши в підготовчому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Снітківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Снітківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилось спадкове майно, в тому числі, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вона являється єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину. Інші спадкоємці відсутні. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі не в змозі, оскільки правовстановлюючий документ на житловий будинок за життя спадкодавця не видавався, тому змушена звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав. Просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22.10.2020 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою судом витребувано з Державного нотаріального архіву Вінницької області належним чином завірену копію спадкової справи № 252/2005, заведену щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Представник позивача в підготовче засідання не з`явився, подавши заяву у якій просив справу розглянути у його відсутність та відсутність позивача (а.с.89,90).

Відповідач копію ухвали від 22.10.2020 та доданих до неї матеріалів отримав 23.10.2020, відзиву до суду не направив. Його представник в підготовче засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав у повному обсязі (а.с. 50, 88).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Снітків Мурованокуриловецького району Вінницької області померла ОСОБА_2 (а.с. 10).

При житті, 26 лютого 2000 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, все те, на що матиме право, заповіла ОСОБА_3 . Заповіт чинний (а.с. 17, 20-21).

Згідно копії свідоцтва про одруження (а.с. 11), свідоцтва про народження (а.с. 12), дошлюбне прізвище позивача - ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, до складу якого входить садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Вартість даного будинку становить 177241 гривня.

Факт належності будинку спадкодавцеві та його вартість підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 24-29), довідками Снітківської сільської ради № 762 від 09.10.2017 та № 624 від 16.10.2020 (а.с. 30, 34).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 524 ЦК УРСР (1963 р.), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 534 ЦК УРСР (1963 р.), кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Копією заповіту (а.с. 17), свідоцтва про одруження позивача (а.с. 11), свідоцтва про її народження (а.с. 12), довідкою Снітківської сільської ради № 625 від 19.10.2020 (а.с. 16) стверджується, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

Інші спадкоємці, як за законом, так і за заповітом відсутні. Зокрема, вказане слідує з копії спадкової справи № 252/2005, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 1-34).

Разом з тим, 14 травня 2020 року державним нотаріусом Шельвінській О.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів (а.с. 19).

Верховний Суд України у своєму рішенні № 6-137цс13 від 18.12.2013 висловив правову позицію, згідно з якої право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Як вбачається з характеристики будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 28) будинок, господарські будівлі та споруди, які є предметом розгляду у даній справі, були побудовані з 1930 року по 1988 рік.

Таким чином, факт будівництва житлового будинку у той час був підставою виникнення права власності на нього.

Крім того, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

З положень постанови Ради міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженого Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З виписки із погосподарської книги № 3 за 2001-2005 роки слідує, що спірний житловий будинок знаходився у власності ОСОБА_2 (а.с. 34).

Рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької районної ради народних депутатів № 108 від 16.06.1988 року Про оформлення права особистої власності на будинки, що належать окремим громадянам в селах Мурованокуриловецького району вирішено оформити право особистої власності на житлові будинки, що розташовані, в тому числі, в с. Снітків Снітківської сільської ради, а виконкому сільської ради видати громадянам свідоцтва згідно цього рішення (а.с. 36). Однак, відповідно до довідки Снітківської сільської ради № 762 від 09.10.2017 свідоцтво про право власності на вказаний будинок не видавалось (а.с. 30).

Земельна ділянка під вказаним житловим будинком перебувала у власності ОСОБА_2 , що доводиться довідкою Снітківської сільської ради № 624 від 16.10.2020 (а.с. 35).

Враховуючи, вищевикладені докази, а також обставину, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати в порядку спадкування за заповітом право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, після смерті ОСОБА_2 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 1772 грн 50 коп. (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого нею судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 328, 392 ЦК України, ст.ст. 534, 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (літ. А - житловий будинок; літ. а - веранда; літ. а-1 - ганок; літ. а-2 - козирок; літ. Б - гараж; літ. В - сарай; літ. Г - погріб; № 1 - криниця; № 2 - ворота; № 3 - огорожа; № 4 - огорожа; № 5 - огорожа), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Снітківська сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04327092, місцезнаходження: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Снітків, вул. Шевченка, 59.

Рішення складено 23.11.2020.

Суддя: