Рішення

від 24.11.2020 по справі 483/703/18

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/703/18

Провадження № 2/483/17/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2020 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Казанлі Л.І.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

прокурора Чехліної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області до Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа - державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

26 квітня 2018 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернулася до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Очаківської районної державної адміністрації до Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та ОСОБА_1 .. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що прокуратурою було виявлено порушення Покровською сільською радою вимог законодавства при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , якому рішенням від 27 серпня 2010 року № 10 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,120 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 17 червня 2011 року отримано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4825183203:02:006:0061. Частина наданої ОСОБА_1 земельної ділянки належить до земель державної власності, перебуває у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ та відноситься до земель лісогосподарського призначення, а тому повноваження щодо вилучення та передачі її у власність належали Очаківській РДА. Крім того, зазначила, що спірну земельну ділянку було передано відповідачеві у власність без погодження з Миколаївським управлінням лісового та мисливського господарства проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та всупереч встановленому мораторію на вилучення земель лісогосподарського призначення. Також зазначена земельна ділянка знаходиться у межах двохкілометрової прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані близько 579,653 м від урізу Дніпровського лиману, а тому не може передаватися у приватну власність взагалі, та, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Посилаючись на викладене, просила визнати незаконним та скасувати рішення Покровської сільської ради щодо затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, визнати недійсним виданий останньому державний акт на вказану земельну ділянку, а також витребувати її на користь держави в особі Очаківської районної державної адміністрації.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача - Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області в минулих судових засіданнях позов підтримала, пояснивши, що розпорядження про вилучення земель лісогосподарського призначення Очаківською РДА не приймались, хоча саме остання має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, в тому числі й в межах населених пунктів. Самостійно виявити вказане порушення Очаківська РДА не мала можливості, оскільки не наділена повноваженнями перевіряти рішення сільської ради, а матеріали щодо передачі земельної ділянки у приватну власність до Очаківської РДА не направлялись.

Представник відповідача - Покровської сільської ради в минулих судових засіданнях позов не визнав, зазначивши, що передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 була проведена Покровською сільською радою у межах своїх повноважень та у встановлений законодавством спосіб. Вказана земельна ділянка відведена з земель житлової та громадської забудови, знаходиться в межах населеного пункту - села Покровське та не перетинається з землями Державного лісового фонду України. Крім того, вважав безпідставними доводи прокурора про те, що земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, оскільки згідно з містобудівною документацією села Покровське така прибережна смуга не встановлена, проект землеустрою щодо її встановлення не розроблено та не затверджено, цільове призначення земель населеного пункту в межах двох кілометрів від урізу води не змінено, та вони за рішенням компетентного органу не віднесені до земель водного фонду.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в минулих судових засіданнях позов прокурора підтримав у повному обсязі, зазначивши, що ДП Очаківське ЛМГ не було відомо про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення, оскільки до теперішнього часу вказана земельна ділянка жодним чином на місцевості не визначена, та на ній відсутні будь-які будівлі та споруди. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 з відповідними органами лісового та мисливського господарства не погоджувався.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.

На підставі рішення Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 29 грудня 2009 року № 14 відповідачеві ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,120 га в межах території села Покровське Очаківського району Миколаївської області із земель житлової та громадської забудови (т. 1 а. с. 13).

27 серпня 2010 року Покровською сільською радою прийнято рішення № 10, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селі Покровське Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, в тому числі й ОСОБА_1 - площею 0,120 га по АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 14).

На підставі вказаного рішення відповідачеві ОСОБА_1 17 червня 2011 року видано державний акт серії ЯЛ № 619437 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га за цільовим призначенням - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 4825183203:02:006:0061, що розташована по АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 33).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що частина земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_1 , входить до складу земель державного лісового фонду Кінбурнського лісництва ДП Очаківське ЛМГ в межах Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у державній власності та у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ (до перейменування - Очаківське державне лісомисливське господарство, Очаківський держлісгосп), що підтверджується копією виданого у 1994 році державного акту про надання Очаківському державному лісомисливському господарству земельної ділянки у складі єдиного земельного масиву площею 9 355 га у постійне користування (т. 1 а. с. 117-121) та фрагментами накладки земельних ділянок та картографічної бази даних ДП Очаківське ЛМГ на публічну кадастрову карту України станом на 01 січня 2004 року та станом на 01 січня 2014 року (т. 1 а. с. 24, 25).

Зазначені обставини підтверджуються також повідомленнями ДП Очаківське ЛМГ від 17 жовтня 2017 року № 250 (т. 1 а. с. 21) та ВО Укрдержліспроект від 23 жовтня 2017 року №609 (т. 1 а. с. 22).

Заперечуючи проти позову, представник Покровської сільської ради зазначав, що земельна ділянка ОСОБА_1 не перетинається з землями Державного лісового фонду України, однак будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів та на спростування тверджень прокурора суду не надав та не скористався своїм правом заявити клопотання про проведення у справі судової земле-технічної експертизи на предмет визначення місця розташування спірної земельної ділянки.

Показання свідка ОСОБА_2 , що він їх надав у судовому засіданні про те, що висновок про погодження відділом архітектури проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 надавався на підставі генерального плану с. Покровське суд не бере до уваги, оскільки показання свідків не є належними доказами для підтвердження розташування земельної ділянки та її належності.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог ст.ст. 77-81 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, згідно зі ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 7 ст. 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, вищевказаних підстав для самостійного збирання доказів судом не встановлено, тому розгляд справи проводився за наданими сторонами доказами.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що надання земельної ділянки, яка перебуває у власності чи користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 ЗК України визначено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст. 32 Лісового кодексу України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, зокрема передачу у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припинення права користування ними.

Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, крім випадків, визначених ч. 7 цієї статті (ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Вилучення спірної земельної ділянки в порядку ст. 149 ЗК України Очаківською РДА протягом 2008-2012 років не здійснювалося, що вбачається з повідомлення першого заступника голови Очаківської РДА Стовманенка С.П. та підтверджено представником позивача в судовому засіданні (т. 1 а. с. 28).

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками , що діяло на час прийняття оскаржуваного рішення, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері було заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Отже, вилучення земель лісогосподарського призначення з передачею їх у власність громадян було заборонено.

Таким чином, розпорядження спірною земельною ділянкою не відносилось до повноважень Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, а тому земельну ділянку надано у власність відповідачеві ОСОБА_1 з перевищенням власних повноважень та поза волею належного розпорядника - Очаківської РДА, без вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП Очаківське ЛМГ , всупереч існування заборони на вилучення та передачу лісових ділянок у приватну власність громадян.

Крім того, як випливає зі змісту ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України, ст.ст. 59, 60, 84 Земельного кодексу України, з метою охорони водних об`єктів уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Землі цих захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Отже, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень, а землі, на яких вона розташована, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, і проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № 6-182цс14 та № 6-175цс від 19 листопада 2014 року, № 6-193цс14 від 17 грудня 2014 року, № 6-206цс14 від 24 грудня 2014 року, № 6-162цс15 від 10 червня 2015 року, № 6-523цс15 від 01 липня 2015 року, в яких наголошується на тому, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з їх нормативних розмірів, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , і сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Як вбачається з витягу з публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_1 , знаходиться на відстані близько 579,653 метрів від урізу Дніпровського лиману (т. 1 а. с. 17), тобто вона розташована в межах двокілометрової зони, розміри якої передбачено ст. 88 Водного кодексу України.

Нерухоме майно на спірній земельній ділянці відсутнє, що вбачається з повідомленя Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та відповідного акту обстеження земельної ділянки (т. 1 а. с. 30, 31).

Конституція України, зокрема ст.ст. 13, 14, визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З огляду на наведене, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідач ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Покровської сільської ради в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд суперечить нормам ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), а тому є незаконним та у відповідності до ст. 21ЗК України підлягає скасуванню.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, за правилами ст. 152 ЗК України недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, а тому також слід визнати недійсним виданий відповідачеві ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення державний акт.

Стосовно вимоги прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки у відповідача на користь держави в особі Очаківської районної державної адміністрації, суд враховує наступне.

Витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст. 387, 388 ЦК України) є віндикаційним позовом, предметом якого є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном і за правилами ст. 391 ЦК України.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового (як і водного) фонду всупереч вимогам ЗК України та спеціального законодавства є неможливим. Розташування цих земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених ст. 57 ЗК України. Отже, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням вказаної норми закону має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовна вимога, сформульована прокурором як витребування нерухомого майна, має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (п. 96 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Власник земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, виклавши їх у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 487/10128/14-ц), від 28 листопада 2018 року (справа № 504/2864/13-ц), від 04 липня 2018 року (справа № 653/1096/16-ц).

Отже, розгляд вимоги прокурора щодо витребування земельної ділянки з застосуванням правил ст.ст. 152, 391 ЦК України з заміною дієслова витребувати та повернути не є виходом за межі заявленого позову.

Згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація прокурором спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (п. 83 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року).

Проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у порядку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачів - Покровської сільської ради та ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області по 3 145 грн 37 коп. з кожного, в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області до Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа - державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 27 серпня 2010 року № 10 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,120 га по АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №619437 від 17 червня 2011 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482510001000018 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 4825183203:02:006:0061, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , повернути земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 4825183203:02:006:0061, що розташована по АДРЕСА_1 , державі в особі її розпорядника - Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Стягнути з Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області по 3 145 (три тисячі сто сорок п`ять) гривень 37 копійок з кожного в рахунок сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 листопада 2020 року.

Головуючий: