Постанова

від 12.11.2020 по справі 907/806/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2020 р. Справа №907/806/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Желіка М.Б.

Мирутенка О.Л.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Європартнер»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2020 (повне рішення складено 06.07.2020, м. Ужгород, суддя Андрейчук Л.В.)

у справі № 907/806/19

за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Приватного підприємства «Європартнер» , м. Ужгород

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 1 391,3 м. кв. по вул. Проектній, 3 «А» в м. Ужгороді в період з 01.09.2015 по 30.11.2019 в сумі 158 999,22 грн.

за участю представників:

від позивача - Данканич А.Е. (представник),

від відповідача - Петрецький С.І. (представник).

26.12.2019 Ужгородська міська рада звернулася з позовом до Приватного підприємства (надалі - ПП) «Європартнер» з вимогою про стягнення 158 999,22 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, покликаючись на ст.1212 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач користується земельною ділянкою під належним йому нерухомим майном на вул. Проектній, 3 «А» , без правовстановлюючих документів, внаслідок чого територіальна громада як розпорядник землі позбавлена права отримати плату за її використання.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2020 у справі №907/806/19 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ПП "Європартнер" на користь Ужгородської міської ради суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 1391,3 кв.м. на вул. Проектній, 3 "А" в м. Ужгороді в розмірі 111 022,33 грн, а також 1 665,34 грн витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в період з 01.09.2015 до 31.10.2019 за відсутності договору оренди земельної ділянки відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України. Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПП «Європартнер» подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати в частині задоволених вимог Ужгородської міської ради про стягнення з ПП "Європартнер" на користь Ужгородської міської ради суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 1391,3 кв.м на вул. Проектній, 3 "А" в м. Ужгороді в розмірі 111 022,33 грн, а також 1 665,34 грн. витрат по сплаті судового збору та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у справі №907/806/19 та вирішити питання судових витрат, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, при прийнятті рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права, позовні вимоги є безпідставними та не доведені позивачем належними та допустимими доказами.

Скаржник зазначає, що жодного збереження коштів без достатньої правової підстави в підприємства та його діях не виникало, а відносини, що мали місце між сторонами, в т.ч. спірні з приводу стягнення плати за землю можуть бути виключно предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, і ні в якому разі не в порядку господарського судочинства.

Скаржник зазначає, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:64:001:0045 площею 4 261 кв м, розташована на вул. Проектній, 3 а м.Ужгорода і на ній розташовані будівлі та споруди, що належать підприємству на праві власності, перебувала у користуванні (оренді) ПП Європартнер на підставі договору оренди землі, укладеного 21.03.2007 із змінами згідно додаткової угоди №3 від 06.12.2013. Фактичне повернення земельної ділянки з користування за даним договором оренди землі від 21.03.2007 проведено тільки 31.10.2019, коли Ужгородською міською радою земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:64:001:0045 площею 4 261 кв.м, розташовану на вул. Проектній,3 а м.Ужгорода прийнято з користування ПП Європартнер .

Отже, на думку скаржника, до 31.10.2019 між Ужгородською міською радою та ПП Європартер тривали договірні відносини з приводу користування земельною ділянкою.

Скаржник вважає, що земельна ділянка 1391,3 кв.м. під належними підприємству будівлями та спорудами на вул. Проектній, 3 «А» в м. Ужгороді Закарпатської області не є сформованою, їй не присвоєно кадастрового номеру, межі такої не визначені в натурі на місцевості, і, відповідно, вона не є самостійним об`єктом нерухомого майна, не є самостійною нерухомою річчю і об`єктом цивільних правовідносин.

Також, скаржник зазначає, що наявність договірних відносин та відсутність відомостей про реєстрацію припинення речового права оренди на земельну ділянку вказують, що відносини з приводу нарахування та сплати плати за користування земельною ділянкою під будівлями ПП Європартнер є предметом регулювання Податкового кодексу України, а відповідно спори з правильності обчислення та нарахування плати за землю є предметом розгляду судів адміністративної юрисдикції.

Скаржник вважає, що матеріалами справи підтверджено, що жодного порушення вимог земельного законодавства ПП Європартнер не вчиняло.

Ужгородська міська рада у своєму відзиві на апеляційну скаргу просила залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, судом першої інстанції правильно надано оцінку доказам та встановлено дійсні обставини справи. Зокрема, на думку позивача, попередні заяви товариства про припинення договору оренди, в т.ч. поділу земельної ділянки, не відповідають фактичним діям відповідача щодо оскарження судового рішення з мотивів пролонгації договору оренди до моменту внесення відомостей в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у складі колегії суддів: головуюча суддя Данко Л.С., судді Мирутенка О.Л. та Плотніцького Б.Д. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Європартнер» у справі № 907/806/19.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду, відповідно до п.9 ст.32 ГПК України, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку із відставкою головуючої судді Данко Л.С., проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги у справі №907/806/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31.08.2020 справу №907/806/19, передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орищин Г.В., суддів Мирутенка О.Л. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 у складі колегії судів головуючого судді - Орищин Г.В., суддів Мирутенка О.Л. та Плотніцького Б.Д. розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Європартнер» у справі №907/806/19 призначено на 08.10.2020.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 за № 416 у зв`язку із перебуванням члена колегії судді Плотніцького Б.Д. у відрядженні, у справі № 907/806/19 проведено заміну складу суду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020, справу № 907/806/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 у цій справі, з метою встановлення дійсних обставин справи, на засадах змагальності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх матеріалів справи, забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи, відкладено розгляд справи на 12.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 за № 490 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Галушко Н.А., у справі № 907/806/19 проведено заміну складу суду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020, справу № 907/806/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Желіка М.Б. та Мирутенка О.Л.

В судовому засіданні 12.11.2020 сторони повністю підтримали вимоги і заперечення щодо вимог апеляційної скарги, викладених у процесуальних документах.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, заслухавши представників сторін в судовому засіданні, судова колегія прийшла до висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

В період з 21.03.2007 до 02.08.2015 сторони перебували у договірних відносинах щодо оренди земельної ділянки площею 0,4261 га на вул. Проектній, 3 "А" у м. Ужгороді кадастровий номер 2110100000:64:001:0045. Вказаний факт встановлено рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015 у справі № 907/596/15 (а.с.22-27).

19.02.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесені відомості щодо земельної ділянки площею 0,4261 га як об`єкту цивільних прав, з занесенням запису про інше речове право за ПП «Європартнер» : право оренди земельної ділянки зі строком дії: до 02.08.2015 (а.с.39-40).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом встановлено, що після закінчення строку дії договору в установленому законом порядку шляхом підписання акту приймання-передачі вказана земельна ділянка орендодавцем прийнята не була.

В матеріалах справи відсутні докази оформлення права користування частиною земельної ділянки під належними відповідачу об`єктами нерухомого майна площею 0,1391,3 м 2 .

Комісією Ужгородської міської ради 21.10.2019 здійснено обстеження умов використання земельної ділянки загальною площею 0,4261 га за адресою: вул. Проектна, 3 "А", м. Ужгород, за результатами якого складено відповідний акт, яким встановлено, що на вказаній земельній ділянці наявні об`єкти нерухомого майна, належність яких ПП «Європартнер» підтверджується виписками з Державного реєстру речових прав. Загальна площа земельної ділянки під плямою забудови складає 0,1391,3 м 2 (а.с.46-48).

Акт прийняття земельної ділянки площею 0,4261 га позивачем було складено і підписано 31 жовтня 2019 року (а.с.29).

Враховуючи наведене, а також відсутність договірних відносин та невнесення відповідачем ні орендної плати, ні плати за землю у вигляді податку, позивачем, у зв`язку із недоотриманням територіальною громадою міста Ужгорода доходу від користування земельною ділянкою площею 1391,3 м2 під належними відповідачу об`єктами нерухомості, заявлено вимогу про повернення (сплату) безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2015 до 31.11.2019 на суму 158 999,22 грн.

Як вбачається із розрахунку, наданого позивачем, розмір безпідставно збережених коштів розрахований відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки за вказаний період із застосуванням 3-х відсоткової ставки орендної плати за землю, що затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 19.02.2015 № 1651 «Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради» .

Оскільки в добровільному порядку (на вимогу від 04.11.2019 №32.01-12/2246 (а.с.50-55)) відповідач нараховані йому до сплати кошти не сплатив, позивач зверненувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в примусовому порядку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 01.09.2015 по 30.11.2019 в розмірі 158 999,22грн.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із ст.1212 Цивільного кодексу України за фактичне користування, без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований.

Згідно з ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як зазначалось вище, Ужгородська міська рада звернулась до ПП «Європартнер» з позовом, посилаючись на відсутність у останнього оформленого права користування земельною ділянкою під належним йому нерухомим майном.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на вул. Проектна, 3 А в м. Ужгороді розміщено об`єкти нерухомого майна, котрі перебувають у власності відповідача, а саме: гараж літ. В (одноповерховий) загальною площею 1024,7 м 2 , адмінбудинок літ. Б,Б',Б" (2-поверховий з мансардою) загальною площею 864,0 м 2 (площа забудови під плямою першого поверху складає 323 м 2 ); оглядова яма, а також окрема будівля літ. А (одноповерхова будівля), зокрема: частини приміщень поз. 1-5 загальною площею 43,6 м 2 .

В ході розгляду справи відповідачем не заперечено факту використання саме такої площі земельної ділянки в розмірі 1 391,3 м 2 .

Отже, скаржник є власником нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці. В матеріалах справи відсутні докази належного оформлення власником нерухомого майна - відповідачем у справі, права користування земельною ділянкою яка знаходиться під нерухомістю останнього, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Чернівецькою радою та державної реєстрації такого права.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 3 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається та правомірно встановлено судом першої інстанції, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. (Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 922/391/18).

Зазначене спростовує твердження скаржника про те, що наявність договірних відносин та відсутність відомостей про реєстрацію припинення речового права оренди на земельну ділянку вказують, що відносини з приводу нарахування та сплати плати за користування земельною ділянкою під будівлями ПП Європартнер є предметом регулювання Податкового кодексу України, а відповідно спори з правильності обчислення та нарахування плати за землю є предметом розгляду судів адміністративної юрисдикції.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що у випадку сплати орендної плати відносини між сторонами є господарськими, а це свідчить про господарську юрисдикцію таких спорів, з огляду на що, твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про підвідомчість спору адміністративному суду є помилковим.

Згідно до п."в" ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

З огляду на викладене, скаржник як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України .

Враховуючи наведене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що в період з 01.09.2015 до 31.10.2019 за відсутності договору оренди земельної ділянки відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Твердження скаржника про неприпинене речове право оренди підприємства не відповідає дійсності, оскільки в наявній у справі інформаційній довідці №187176699 вказано, що строк дії такого речового права обмежується/закінчується 02.08.2015.

Отже, судова колегія прийшла до висновку, що оскільки для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, беручи до уваги встановлення в ході розгляду справи факту використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності загальною площею 1 391,3 м 2 (під належним йому майном) без правових підстав, заявлена вимога є правомірна і така, що підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку суми безпідставно збережених коштів судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про сплату за користування лише тією частиною земельної ділянки, яка знаходиться під плямою забудови, незважаючи на те, що межі земельної ділянки площею 0,4261 га внесено до Державного земельного кадастру, в т. ч. у зв`язку з її формуванням як об`єкта цивільних прав у порядку, що визначений статтею 79 -1 Земельного кодексу України та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Ужгородською міською радою.

Такий розмір - 1 391,3 м 2 - визначений на підставі інформації про об`єкти нерухомого майна, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, акту від 21.10.2019 та не заперечується сторонами.

Заявлений до стягнення розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, обрахований позивачем у вигляді орендної плати за період 01.09.2015 до 31.11.2019.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5.1 ст.288 Податкового кодексу України .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель» ).

З огляду на вказані приписи законодавства, судова колегія погоджується із висновок суду першої інстанції про обґрунтованість визначення розміру неодержаної плати за земельну ділянку на підставі нормативної грошової оцінки.

При здійсненні розрахунку позивачем застосовано 3% розмір ставки річної орендної плати за землю, затвердженої рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 19.02.2015 № 1651 «Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради» .

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно відхилено посилання відповідача щодо застосування договірного розміру орендної плати, який в установленому порядку не змінювався, оскільки, кошти, які є предметом спору не є фактичною орендною платою, а також з огляду на те, що строк дії договору оренди закінчився 02.08.2015, відтак, відносини між сторонами не можуть регулюватися його положеннями.

В матеріалах справи також знаходяться витяги з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки на вул. Проектна, 3 А у місті Ужгороді за заявлені періоди.

Отже, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми (за виключенням останнього місяця) правомірно встановив, що належна до відшкодування сума коштів складає 155 751,30 грн.

Також, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що зважаючи на факт повернення земельної ділянки по акту від 31.10.2019, помилковим є нарахування позивачем плати за землю за листопад 2019 року.

В решті, з огляду на викладене вище, проведені нарахування є правомірними.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, враховуючи положення ст.ст.257, 261, 267 Цивільного кодексу України та те, що позивач звернувся із зазначеним позовом 26.12.2019, суд першої інстанції правомірно встановив, що початок перебіг строку позовної давності починається з 26.12.2016.

Отже, проаналізувавши проведені позивачем нарахування, частину яких відповідач вважає такими, що заявлені зі спливом строку позовної давності, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених вимог за період з 01.09.2015 до 25.12.2016 на суму 44 728,97 грн., в стягненні яких слід відмовити.

В решті ж позовні вимоги правомірно задоволено судом.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скаржником не надано суду належних та допустимих доказів в обгрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v . Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Зокрема, у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2020 у справі №907/806/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Європартнер» - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 24.11.2020.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Желік М.Б.

суддя Мирутенко О.Л.