Постанова

від 16.11.2020 по справі 918/535/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Справа №918/535/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Юрчук М.І. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Гуз О.С., довіреність №4 від 04.02.2020 року

відповідача - Шевчук Г.Є., довіреність №03/20 від 22.06.2020 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. у справі №918/535/20 (суддя Андрійчук О.В., повний текст рішення складено 05.08.2020 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконцерн"

про стягнення штрафу у розмірі 232 966,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. у задоволенні позову ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до ТОВ "Агроконцерн" про стягнення штрафу у розмірі 232 966,24 грн відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, оскаржене рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що споживач приєднавшись до заяви приєднання, до умов договору, яким зокрема встановлено його строк дії, відповідно до абзацу другого п.13.7. договору, зобов`язаний повідомити Позивача про дострокове припинення (розірвання) договору у 30-денний строк.

Положеннями заяви-приєднання передбачено, що початком постачання електричної енергії є 01.01.2019. Крім того, в заяві-приєднання вказано, що погодившись із заявою-приєднанням, споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі.

З моменту акцептування заяви-приєднання споживач та постачальник набувають всіх прав та обов`язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно умовами договору та чинним законодавством.

Відповідно до пункту 13.5. Договору встановлено, що дія договору припиняється зокрема у випадку зміни електропостачальника.

Уклавши новий договір з новим електропостачальником, споживач вчинив дії, які призвели до зміни змісту заяви - приєднання в частині умов постачання електричної енергії та договірних відносин. Зміст заяви - приєднання вказували на наявність постачання електричної енергії і договірних відносин, а дії споживача по зміні електропостачальника призвели до зміни змісту заяви - приєднання і вже вказували на відсутність (припинення) постачання електричної енергії та дії договору.

Тому позивач вважає, що відповідач, змінивши електропостачальника, відповідно до абзацу 2 пункту 13.7 договору повинен у місячний строк повідомити про таку зміну діючого постачальника, оскільки зміна електропостачальника, відповідно до вимог пункту 13.5. Договору припиняє дію договору, а в заяві приєднання навпаки висловленні наміри про початок дії договору.

Однак, споживач повідомив постачальника про припинення Договору у строк, який менший одного місяця.

А тому, позивач вважає, що Відповідач порушив умови Договору, чим вчинив господарське правопорушення.

Зміна електропостачальника споживачем призвела до дострокового припинення (розірвання) договору.

Положеннями пункту 13.3. Договору передбачено, що за досторокове розірвання договору споживач зобов`язаний сплатити постачальнику штрафні санкції, передбачені комерційною пропозицією, яку обрав споживач.

Пунктом 8 комерційної пропозиції №2.01/1-РОЕК, яку обрав споживач при укладені договору, встановлено, що у випадку не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) постачальника про дострокове припинення (розірвання) договору споживачем, споживач сплачує штраф у розмірі вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору.

В діях Відповідача мають місце підстави, які дають йому право стягнути з Відповідача штраф, відповідно до пункту 13.3. Договору та пункту 8 комерційної пропозиції №2.01/1-РОЕК.

Таким чином, за не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) за дострокове припинення (розірвання) договору, відповідачу у відповідності до умов договору нараховано штраф в сумі 232 966,24 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 р. апеляційну скаргу ТзОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. у справі № 918/535/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. у справі №918/535/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 28.09.2020 р. об 11:00год.

28.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.10.2020 р. об 10:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. у справі №918/535/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Юрчук М.І., суддя Савченко Г.І.

23.10.2020 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування зазначеного клопотання скаржник посилається на те, що подібний предмет спору про стягнення штрафу з аналогічних підстав перебуває на розгляді Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №918/808/19 за касаційною скаргою ТОВ "РОЕК" у справі за позовом ТОВ "РОЕК" до ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" про стягнення штрафу. Розгляд вказаної справи у Верховному Суді призначений на 05.11.2020 р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.11.2020 року.

В судове засідання 16.11.2020 року з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.12.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір №12005 - ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Відповідно до п.2.1. Договору постачальник зобов`язується продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі, передбачені умовами договору.

Положеннями пункту 5.1. Договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

До прав споживача, відповідно до п.п.10 п.6.1. Договору, належить право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей Договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, відповідно до пункту 9.1. Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену Договором, його додатками та чинним законодавством.

Споживач, відповідно до п.10.1. Договору, має право у будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватися така зміна (початок дії нового Договору про постачання електричної енергії).

Зміна постачальника електричної енергії, згідно п.10.2. Договору, здійснюється відповідно до порядку, встановленим ПРРЕЕ.

У відповідності до п.13.1. Договору останній укладений на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання і договірних величин споживання електричної енергії та укладається на строк до 31 грудня 2019 року, але підлягає обов`язковому перегляду протягом 10 днів від дати вказаної в п.2 Розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно пункту 13.3 Договору за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору (а.с. 10 - 13).

Пунктом 8 комерційної пропозиції №2.04/1-РОЕК (Додаток 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу, (а.с. 15-16), встановлено, що у випадку не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) постачальника про дострокове припинення (розірвання) договору споживачем, споживач сплачує штраф у розмірі вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору.

Зазначений Договір з додатками підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх.

05 квітня 2019 року ТОВ "Агроконцерн" (споживач) листом №44 повідомлено ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник), що ТОВ "Агроконцерн" має намір змінити електропостачальника починаючи з 01 травня 2019 року шляхом укладення нового договору на постачання електричної енергії з ТОВ "Веста".

Вказаний лист був отриманий ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" 05 квітня 2019 року (а.с. 59).

ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", посилаючись на те, що ТОВ "Агроконцерн", як споживач, повідомив його, як постачальника, про дострокове припинення (розірвання) договору про постачання електричної енергії №12005 - ВЦ від 28.12.2018 року з порушенням строків, встановлених договором та законом, звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Агроконцерн" штрафу в розмірі 232 966,24 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Статтею 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України "Про ринок електричної енергії" зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Порядок зміни електропостачальника має, зокрема, визначати: 1) умови та процедури зміни електропостачальника; 2) положення щодо забезпечення належного та достовірного комерційного обліку споживача при зміні електропостачальника; 3) положення щодо обміну інформацією при зміні електропостачальника; 4) права та обов`язки електропостачальників, оператора системи передачі та/або оператора системи розподілу, споживача при зміні електропостачальника.

Пунктом 10.2. Договору №12005 - ВЦ від 28.12.2018 року сторони встановили, що зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

Відповідно до п.5.5.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, споживач електричної енергії має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії" та цими Правилами.

Пунктом 6.1 (пп. 6.1.1 - 6.1.3) Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником. Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб`єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до абз.3 п.6.1.3. Правил, якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, не встановлено чітких строків, в межах яких споживач зобов`язаний попередити попереднього електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії.

Вказаними нормативними актами встановлено лише період, протягом якого має бути завершена зміна електропостачальника за ініціативою споживача та строк, в межах якого споживач повинен повідомити нового електропостачальника, а не попереднього, як стверджує позивач, про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

Разом з тим, відповідно до п.10.1. договору, споживач має право у будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватися така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

Будь-яких інших строків, в межах яких споживач зобов`язаний попередити постачальника про зміну постачальника чи про дострокове розірвання договору на постачання електричної енергії умовами договору №12005 - ВЦ від 28.12.2018 року не передбачено.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем, як споживачем електричної енергії, листом №44 від 05 квітня 2019 року повідомлено позивача, як постачальника, що відповідач має намір змінити електропостачальника починаючи з 01 травня 2019 року та укласти договір на постачання електричної енергії з ТОВ "Веста".

Тобто, відповідач, як споживач електричної енергії, повідомив позивача, як постачальника, про намір змінити електропостачальника за 21 день до такої зміни.

При цьому, будь яких інших строків щодо повідомлення ТОВ "РОЕК" про зміну електропостачальника ні договором, ні чинним Законодавством не визначено.

Щодо посилань ТОВ "РОЕК" на порушення ТОВ "Агроконцерн", умов договору в частині повідомлення постачальника у місячний строк про зміну будь-якої інформації за договором, в тому числі щодо дострокового розірвання договору (зміна строку дії договору), то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Так, згідно ч.2 п.13.7 договору споживач зобов`язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Слід зазначити, що зазначений у пункті 13.7 місячний строк, стосується змін, які вносяться до заяви-приєднання.

Як вбачається з матеріалів справи, в Заяві-приєднання (а.с.14) зазначені посилання на реквізити споживача, початок постачання з 01 січня 2019 року, також зазначено, що з моменту акцептування цієї заяви - приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов`язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умов договору та чинним законодавством України.

Однак, жодних посилань у заяві-приєднанні щодо терміну дії договору, щодо відповідальності за дострокове розірвання договору, щодо відповідальності за зміну постачальника електричної енергії не міститься. Фактично у заяві-приєднанні містяться реквізити ТОВ "Агроконцерн" які, як свідчать матеріали справи, не змінювалися.

Також безпідставними є доводи апелянта про те, що місячний термін повідомлення стосується будь-яких умов договору, оскільки з моменту акцептування заяви-приєднання споживач та постачальник набувають всіх прав та обов`язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання, в тому числі за дострокове розірвання договору через зміну на нового електропостачальника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку умовами договору передбачено обов`язок споживача повідомити постачальника у місячний строк про зміну будь-яких даних або інформації, які містяться у заяві-приєднанні, а не в договорі.

Для застосування такої міри відповідальності, як штраф, має бути встановлена протиправна поведінка суб`єкта (відповідача), яка характеризується порушенням умов договору, або ж чинного законодавства України.

Разом з тим, як зазначалося вище, умовами договору, передбачена відповідальність за дострокове розірвання договору (п. 13.3. Договору), а комерційною пропозицією доповнено, що відповідальність застосовується у випадку неповідомлення (повідомлення з порушенням строків) постачальника про дострокове розірвання договору.

При цьому, ні договором, ні комерційною пропозицією, ні жодним нормативним актом не визначено іншого строку, як 21 день, до дострокового розірвання договору.

Як вбачається, Договір №12005 - ВЦ від 28.12.2018 року містить розділ - "Порядок зміни електропостачальника" (пункти 10.1.-10.2.), який повністю корелюється із положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, які зазначалися вище. Зазначеними пунктами визначений особливий порядок дострокового розірвання договору, оскільки зміна електропостачальника є фактично достроковим розірванням договору.

Слід зазначити, що умови договору, викладені в розділі "Порядок зміни електропостачальника", та положення ПРРЕЕ фактично ототожнюють поняття "зміни електропостачальника до закінчення строку дії чинного договору" та поняття "дострокового розірвання чинного договору", оскільки наслідком зміни електропостачальника є припинення дії договору.

Таким чином, зміна споживачем електропостачальника до закінчення строку дії чинного строкового договору за своєю суттю є достроковим розірванням чинного строкового договору з ініціативи споживача. Про це додатково свідчить також підпункт 10 пункту 6.1 договору, який надає право споживачу вільно обирати електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач розірвав договір в односторонньому порядку, реалізувавши своє право на вільний вибір (зміну) електропостачальника, шляхом надіслання відповідного повідомлення позивачу.

Щодо ототожнення строку в 21 день, визначеного в пункті 10.1. договору щодо повідомлення нового елктропостачальника, з повідомленням за 21 день про дострокове припинення договору діючого постачальника, колегія суддів вважає такі дії правомірними, оскільки законодавством передбачено, що зміна електропостачальника відбувається у строк, який не може перевищувати 21 день, а інших строків, законом або умовами договору не визначено.

Окрім того, враховуючи п.13.4 договору щодо права споживача розірвати договір достроково при настанні певних умов та за умови повідомлення споживача про таке розірвання за 21 день до очікуваної дати розірвання, колегія суддів вважає, що визначений термін у 21 день є достатній та необхідний для гарантування ненастання негативних наслідків (з технічних питань).

Отже, строк у 21 день є не тільки визначений договором та законом, а і достатнім для вирішення технічних питань щодо переключення споживача від одного постачальника до іншого.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що у пункті 10.1 договору визначений строк у 21 день стосується саме нового постачальника, а не діючого, оскільки сторонами Договору №12005 - ВЦ від 28.12.2018 року є ТОВ "РОЕК" та ТОВ "Агроконцерн" і усі його умови стосуються саме визначених юридичних осіб та не можуть стосуватися прав та обов`язків третіх осіб (нового постачальника), оскільки такі не є стороною договору.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що договором не передбачено будь-яких інших строків щодо повідомлення про дострокове розірвання договору через процедуру переходу до нового електропостачальника, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що ТОВ "Агроконцерн" не було вчинено жодних порушень умов Договору №12005 - ВЦ від 28.12.2018 року або чинного законодавства України.

Учасники господарських відносин, відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Положеннями ч. 2 та ч. 4 ст. 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання за ініціативою учасників господарських відносин застосовуються господарські санкції у виді: відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є, відповідно до ч.1 ст.218 ГК України, вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

У даному випадку постачальник просить суд стягнути із споживача не завдані йому збитки, а штрафні санкції, передбачені договором та додатками до нього.

Штрафними санкціями, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями ч.4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено законом, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у визначеній грошовій сумі, тощо.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення, відповідно до ч.3 ст.232 ГК України, може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні порушення ТОВ "Агроконцерн" правил здійснення господарської діяльності, також не встановлено правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання за Договором №12005 - ВЦ від 28.12.2018 року в частині своєчасного повідомлення попереднього постачальника електроенергії про зміну постачальника та дострокове розірвання договору.

А тому, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ "Агроконцерн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" штрафу в розмірі 232 966,24 грн.

Доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються вище встановленими обставинами справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. у справі №918/535/20 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. у справі №918/535/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2020 р. у справі №918/535/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №918/535/20 повернути до господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "23" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Савченко Г.І.