Рішення

від 19.11.2020 по справі 904/2266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2020м. ДніпроСправа № 904/2266/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Савенко О.О.

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧІ СИСТЕМИ ТОРНАДО", м.Харків

до Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м.Павлоград, Дніпропетровська область.

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 57 842, 65 грн.

Представники:

від позивача: Селіванов М. В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНІЧІ СИСТЕМИ ТОРНАДО" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 57 842, 65 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2020 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою господарського суду від 18.05.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначене на 23.06.2020р.

16.06.2020р. до господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника.

23.03.2020р. до господарського суду електронною поштою надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 23.06.2020р. вирішено розглядати справу №904/2266/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.08.2020 р.

30.06.2020 р. до господарського суду від відповідача с проханням до суду надати ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" строк для подачі відзиву на позовну заяву та заперечення по справі до 12.07.2020р.

10.08.2020 р. відповідачем по справі подано зустрічний позов про зміну умов договору, який ухвалою господарського суду від 19.08.2020р. залишено без руху.

21.08.2020 р. представником позивача подана заява про розгляд справи без участі представника.

21.08.2020 р. представником позивача подано заяву про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 25.08.2020 р. повернуто зустрічну позовну заяву без розгляду.

Ухвалою суду від 26.08.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання по справі на 22.09.2020 р.

15.10.2020 р. ел. поштою до Господарського суду Дніпропетровської обл. від ПАТ"ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" надійшло клопотання про зменшення пені.

Ухвалою від 25.09.2020 р. підготовче судове засідання відкладено на 15.10.2020 р. У призначене судове засідання представники сторін не з`вилися.

У судове засідання від 12.11.2020 р. з`явився представник позивача.

12.11.2020 р. електроною поштою було повідомлено відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції 16.11.2020 о 9:00 год..

Ухвалою від 12.11.2020 р. відкладено судове засідання по справі на 16.11.2020 о 9:00 год.

В призначене судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 26.05.2020р. по справі №1-24-7-5/297-06/7817 дійшов виснову, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

При цьому суд зазначає, що учасники судового провадження, мають в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що наголошував Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України".

Окрім цього, згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись із прийнятими по даній справі судовими рішеннями на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Оскільки відповідач відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу відповідно до ч.9 ст. 165, а також ч. 2 ст.178 ГПК України за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2018 року позивач та відповідач уклали договір поставки № 6548-ПУ-УМТС-Т (надалі - договір поставки), за яким позивач зобов`язався поставити у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити поставлену продукцію (а.с.4-10).

Згідно п. 5.2. договору поставки, ціни на продукцію постачальника встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

02.09.2019 року сторони погодили та підписали специфікацію до договору поставки, за якою домовились про поставку продукції на суму 55 732,14 грн. (а.с.12).

Відповідно до абз. 2 п. 4.7. договору поставки, при поставці продукції автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана в видатковій накладній.

04.10.2019 року на виконання договору поставки у відповідності до специфікації від 02.09.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 55 732,14 грн., що підтверджується видатковою накладною №68 від 04.10.2020 р. підписаною позивачем та відповідачем (а.с.13).

04.10.2019 року на виконання умов договору поставки позивач виставив відповідачу рахунок на оплату поставленої продукції №92 від 04.10.2019 р. на суму 55732,14 грн. (а.с.15) .

Як встановлено матеріалами справи, між сторонами було складено Акт звірки взаєморозрохунків за договором № 6548-ПУ-УМТС-Т від 03.05.2018 року за січень листопад 2019 року станом на З0. 11.2019 року, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складала 55732,14 грн. (а.с.16).

Додатковою угодою від 09.09.2018 р. сторону виклали п.5.4. договору поставки у наступній редакції: у відповідності до договору поставки з урахуванням додаткової угоди від 04.09.2018 року, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 90 (дев`яностого) календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку за умови надання постачальником оформленої відповідним чином податкової накладної та документів, передбачених розділом 4 договору.

Згідно з умовами договору поставки (пункт 4.3. абзац 4) податкова накладна складається постачальником в електронній формі у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Як вказує позивач, ним на виконання умов договору та приписів податкового законодавства на дату виникнення податкового зобов`язання (04.10.2019 року) в електронній формі у своєму особистому кабінеті складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну зі зобов`язанням з податку на додану вартість за операцією з поставки продукції відповідачу (а.с.17).

Таким чином, позивач вважає, що ним належним чином та в повному обсязі виконано свої зобов`язання з поставки продукції та всіх документів, внаслідок чого у відповідача виникло грошове зобов`язання з оплати продукції, строк виконання якого сплив 08 січня 2020 року.

Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду з цим позовом відповідач свої грошові зобов`язання за договором поставки щодо оплати за поставлену згідно специфікації від 02.09.2019 року продукцію не виконав, у зв`язку із чим і виник спір.

Суд, розглянувши заявлені вимоги, зазначає наступне.

Згідно ст.11 ЦК України , підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплати за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу .

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525 , 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже було зазначено, п.5.4. договору поставки редакції додаткової угоди від 09.09.2018 р. сторонами узгоджено строк оплати продукції, який складає 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку за умови надання постачальником оформленої відповідним чином податкової накладної та документів, передбачених розділом 4 договору.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну зі зобов`язанням з податку на додану вартість за операцією з поставки продукції відповідачу (а.с.17).

Таким чином, строк виконання зобов`язання оплати за поставлену продукцію, є таким, що настав 08.01.2020 р..

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем, після відкриття провадження в даній справі, здійснено повну оплату суми основного боргу на загальну суму 55732,14 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1746418 від 30.09.2020 р. та визнається також позивачем, про що зазначено його представником у судовому засіданні.

Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про необхідність закриття провадження в частині стягнення основного боргу на суму 55732,14 грн..

Позивач у поданій позовній заяві також просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 1671,96 грн. за період з 09.01.2020 р. по 13.04.2020 р..

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.7 договору поставки, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець на письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати вартості своєчасно не оплаченої продукції, але не більше 3% вартості своєчасно не оплаченої продукції

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України , учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України , учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України , застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване тим, що відповідач сплатив основний борг добровільно.

Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України , у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Розглянувши клопотання відповідача про про зменшення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на обґрунтування поданого клопотання, окрім підтвердження факту оплати основного боргу, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що сам по собі факт виконання відповідачем зобов`язання із оплати заборгованості за договором поставки не є підставою для зменшення пені, оскільки належне виконання зобов`язань є обов`язком сторін в силу положень ст.193 ГК України та статей 526, 629 ЦК України.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені за допомогою системи Законодавство та встановлено, що розрахунок пені виконаний позивачем арифметично вірно, у зв`язку із чим, позовна вимога про стягнення пені в розмірі 1671,96 грн. за період з 09.01.2020 р. по 13.04.2020 р. підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 438,55 грн. 3% річних за період з 09.01.2020 р. по 13.04.2020 р..

Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, перерахувавши згідно системи Законодавство розрахунок 3 % річних наданий позивачем, встановив, що він є обґрунтованим, а отже стягненню з відповідача підлягає 3% річних за період з 09.01.2020 р. по 13.04.2020 р. в розмірі 438,55 грн..

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції`з вернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2102 грн. судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4800 грн., суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат є:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 вказаної вище статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вже зазначено вище, згідно п.1 ч.2 ст.126 ГПК України розподілу судових витрат підлягає розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Арбітіс укладено договір про надання правової допомоги №315 від 10.04.2020 р..

Предметом укладеного договору, згідно з п.1.2. договору є надання правової допомоги Клієнту щодо стягнення з ПРАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУПЛЛЯ заборгованості за договором поставки № 6548-ПУ-УМТС-Т від 03.05.2018 року згідно специфікації до договору від 02.09.2019 року у судовому порядку.

Пунктами 2.1 - 2.2. Договору визначено, що за надання правової допомоги за цим договором Сторони встановили фіксовану оплату у розмірі 4600 гри. за надання правової допомоги у суді першої інстанції та 4800 грн. за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції. Клієнт оплачує юридичну допомогу на підставі виставленого Рахунку (рахунків) протягом 45 календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням суду по справі.

Також, між позивачем та ТОВ Юридична фірма Арбітіс 13.04.2020 р. складено Акт приймання-передачі послуг, згідно з яким позивач прийняв надані послуги з надання правової (правничої допомоги).

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами, послуги з надання правової (правничої допомоги) надавались адвокатом Селівановим М.В., який має свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №1976 серії ХВ № 000266 видане 24.002.2016 р.(а.с.22).

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз наданих адвокатом послуг, що наведений у акті приймання-передачі наданих послуг, та встановлено, що обсяг наданих послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вартість послуг є адекватною, доказів на їх завищення суду не надано.

В той же час, слід зауважити, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126 , частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 вказаного Кодексу ), тобто, коли у сторони виникло зобов`язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Враховуючи, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4800 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.

Керуючись статями 2 , 73 , 74 , 76 , 77-79 , 86 , 91 , 129 , 233 , 238 , 240 , 241 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 55732,14 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Соборна, буд.76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧІ СИСТЕМИ ТОРНАДО" (61024, м.Харків, вул.Гуданова, буд.18, код ЄДРПОУ 41376459) 438,55 грн. 3% річних, 1671,96 грн. пені, 4800 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 2102 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду

Повне рішення складено 24.11.2020

Суддя С.П. Панна