Рішення

від 23.11.2020 по справі 907/661/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2020 м. Ужгород Справа № 907/661/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ-ЛТД» , м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» , м. Ужгород

про визнати недійсними зміни до установчих документів

Секретар судового засідання Штундер Д.Л.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач заявив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» про визнання недійсними змін до установчих документів ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Техно - Консалт» , які були внесені до ЄДР реєстратором Виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області шляхом вчинення запису №12271050030018184 від 01.02.2019, посилаючись на ст. ст. 7, 10, 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» , ст. ст. 93, 317 Цивільного кодексу України та ст. 147 Господарського кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність правових підстав у відповідача для внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про місцезнаходження юридичної особи за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 21 та неправомірність внесення відповідних даних до реєстру.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав. Про відкриття провадження у справі його було повідомлено належним чином з огляду на наступне.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження ухвалу суду у справі № 907/661/20 було направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 21.

Конверт з ухвалою суду був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з проставленням відмітки про причини не вручення, а саме: «за закінченням терміну зберігання» .

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи суд

ВСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю МДФ-ЛТД (далі - позивач) належить право власності на нерухоме майно - адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 21. Право власності позивача на цей об`єкт підтверджено свідоцтвом про право власності № 9380282, від 13.09.2013.

Водночас, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.09.2020 реєстратором Виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області була проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство Техно - Консалт (далі - відповідач) за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 21, про що зроблено запис від 01.02.2019 за №12271050030018184.

Позивач стверджує, що між ТОВ МДФ-ЛТД , як власником будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Богомольця, 21 та ТОВ Науково - виробниче підприємство Техно - Консалт договори оренди не укладались, фактично за вказаною адресою посадові особи товариства не знаходяться і ніколи не знаходились, його майно відсутнє та ніяка діяльність ним не проводиться. Дозволу ТОВ Науково - виробниче підприємство Техно - Консалт на реєстрацію за вказаною адресою позивач ніколи не надавав, жодного договору (з правом суборенди) позивач та відповідач не укладали.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - адміністративна будівля (реєстраційний номер 156700621101 за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 21 належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю МДФ - ЛТД (код ЄДРПОУ 13587834).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ - ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України, установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п.10 ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

За змістом ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, документів, що подаються заявником для державної реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі). Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів, зокрема, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Суду не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності законних підстав для реєстрації місцезнаходження відповідача за адресою, за якою розташований належний позивачу на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна. Фактично, відповідач реалізовує належні власнику такого майна правомочності, без відповідної правової підстави, як-от договору оренди, що об`єктивно перешкоджає у здійсненні позивачем своїх прав. Відповідно, є підстави для задоволення позовних вимог саме на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ - ЛТД» по відношенню до відповідача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» (код ЄДРПОУ 33542963), які були внесені до ЄДР реєстратором Виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області шляхом вчинення запису №12271050030018184 від 01.02.2019.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» (88000 Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Богомольця, 21, ЄДРПОУ 33542963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МДФ-ЛТД» (88000, м. Ужгород, вул. Богомольця, 21, код ЄДРПОУ 13587834) суму 2102,00 грн . (дві тисячі сто дві гривні 00 коп) витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua

Суддя Л.В. Андрейчук