Рішення

від 12.11.2020 по справі 910/8527/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2020Справа № 910/8527/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТ"

до Акціонерного товариства "Завод "Маяк"

про стягнення грошових коштів у розмірі 25 307 273,88 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 12.11.2020,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГАТ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Завод "Маяк" (далі - відповідач, Завод) про стягнення грошових коштів у розмірі 25 307 273,88 грн, з якої 8 346 051,84 грн три проценти річних та 16 961 222,04 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних обов`язків щодо своєчасної сплати грошових коштів присуджених до стягнення з відповідача рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 у справі № 910/10965/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/8527/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2019 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

23.07.2020 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву.

11.08.2020 до суду надійшла відповідь на відзив

20.08.2020 до канцелярії суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судових засіданнях 22.07.2020, 19.08.2020 та 09.09.2020 було оголошено перерви до 18.09.2020, 09.09.2020 та 16.09.2020 відповідно.

У судовому засіданні 09.09.2020 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів, а також клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 16.09.2020 прибули представники сторін.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до якого просить суд зупинити провадження у справі 910/8527/20 до завершення досудового розслідування кримінального провадження № 42018101050000184 від 18.09.2018 або до надання письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування.

За наслідками судового засідання 16.09.2020 судом було постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження в справі, закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 07.10.2020.

У судовому засіданні 07.10.2020 заява Заводу про залучення ДК Укроборонпром , що надійшла до суду 28.09.2020, була залишена судом без розгляду на підставі частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), як така що подана поза строком, встановленим приписами статті 50 ГПК України.

07.10.2020 у судовому засідання судом була оголошена перерва до 12.11.2020.

12.11.2020 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду від Державного концерну Укроборонпром надійшла заява про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У судовому засіданні 12.11.2020 представник відповідача просив суд здійснити процесуальне повернення на стадію підготовчого провадження та задовольнити заяву ДК Укроборонпром . У задоволенні вказаних клопотань було відмовлено.

Крім того, судом було зауважено, що питання про залучення ДК Укроборонпром вже вирішувалось судом та було відхилене.

Надалі у судовому засіданні 12.11.2020 представник Товариства надав пояснення по суті заявлених вимог, позов просив задовольнити, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні проти позову заперечував та надав пояснення.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - банк, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Завод "Маяк" (далі - позичальник, відповідач) був укладений Кредитний договір №KKPOD.137671.021 відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором. Сторони встановлюють, що зобов`язання банку з надання кредиту не є безвідкличними.

Відповідно до п.1.1.1 Договору, кредит надається у розмірі 2800000 дол. США.

Пунктами 1.1.2, 1.1.3 Договору сторони погодили, що термін користування кредитом до 26.08.2015. Процентна ставка за користування кредитом - 12,0% процентів річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з п.1.1 Договору, кредит надається позичальнику на наступні цілі: рефінансування заборгованості за кредитним договором №KKPOD.137671.005 від 30.07.2013.

За умовами п.2.3 Договору, банк встановлює ліміт кредитної лінії не пізніше наступного банківського дня з дати укладення цього договору, при цьому моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Період сплати процентів: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими (п.2.4 Договору).

Відповідно до п.2.7 Договору, розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому проценти нараховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається (п.2.8 Договору).

Згідно з п.4.2.1 Договору, позичальник зобов`язаний здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісії за фактичний строк користування кредитом, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.6.2 Договору, за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 19,0% процентів річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування процентів здійснюється щоденно, виходячи з 360 днів у році. Строк сплати даних процентів - у день їх нарахування.

За умовами п.6.4 Договору, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 6.5 Договору визначено, що Банк має право нараховувати позичальнику штраф в розмірі 2,0% (два) процента від суми кредиту, зазначеної в п.1.1.1 цього договору, у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п.4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, 4.2.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.9.1, 4.2.9.2, 4.2.9.3, 4.2.10, 4.2.11, 4.2.13, 4.2.16, 4.2.17, 4.2.17.1, 4.2.17.2, 4.2.17.3 цього договору за кожний факт порушення.

Відповідно до п.7.1 Договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

У відповідності до п.8.6 Договору, сторони домовились, що строк позовної давності до вимог за цим договором (в тому числі щодо стягнення неустойки) становить 3 (три) роки.

Так, на виконання умов кредитного договору №KKPOD.137671.021 від 27.08.2014, позивач надав відповідачу у користування кредитні кошти шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи Розпорядженням про видачу кредиту та банківськими виписками по рахунку відповідача.

Відповідач, в свою чергу, своїх зобов`язань із своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав, що зумовило звернення із позовом до суду, в межах якого банк просив суд стягнути з відповідача наявну станом на 24.10.2017 заборгованість з повернення кредитних коштів у сумі 68 036 481,47 грн та заборгованість за процентами в розмірі 25 323 853,79 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2017 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" Міхно С.С. задоволені повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" 68036481,47 грн. заборгованості по тілу кредиту, 25323853,79 грн. заборгованості по процентам, 25008137,37 грн. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 240000 грн.

24.01.2018 на виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 19.01.2018, Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Згідно приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Отже судові рішення, прийняті в справі №910/10965/17, мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

У подальшому, ухвалою суду від 26.06.2018 було замінено стягувача у справі №910/10965/17 - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку", його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "АГАТ".

Із матеріалів даної справи вбачається, що органами державної виконавчої служби в межах виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/10965/17 від 24.01.2018 було стягнуто з відповідача та перераховано Товариству 2 233 012,08 грн (у тому числі за рахунок майна в розмірі 63 483,01 грн). Вказані обставини сторонами під час розгляду даної справи не заперечувались.

Оскільки Завод зволікає зі сплатою заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 8 346 051,84 грн та 16 961 222,04 грн інфляційних втрат, нарахованих з 22.01.2018 по 12.06.2020.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин звернення із позовом до суду, наданий позивачем розрахунок, за твердженнями Заводу, є неправомірним, а також з підстав того, що розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір заборгованості.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо підстав виникнення у Товариства права нарахування компенсаційних витрат з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини та інші юридичні факти.

Суд відзначає, що рішення у справі № 910/10965/17 засвідчує факт порушення зобов`язання, однак не є єдиною підставою виникнення права нарахування компенсаційних витрат, оскільки такою підставою зокрема є кредитний договір.

Однак, відповідач помилково залишає поза увагою той факт, що право вимоги у Товариства до Заводу виникло, зокрема, на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №106 від 14.02.2018, який зокрема був предметом дослідження в межах розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" про заміну сторони її правонаступником (ухвала суду від 26.06.2018).

Так, судом було встановлено, що 14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агат" (новий кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №106, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" перейшло право вимоги, яке позивач мав до Публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк", в тому числі за рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2017 у справі №910/10965/17. Як вбачається з Додатку №1 до договору, Банк передав новому кредитору право вимоги, зокрема за спірним Кредитним договором №KKPOD.137671.021 від 27.08.2014 в даній справі на суму 4698380,42 дол. США, що еквівалентно 125 444 314,06 грн.

Таким чином, Товариство внаслідок укладення договору цесії, отримало право вимоги на визначену суму заборгованості, яка становить 125 444 314,06 грн, яка включає в себе й суму боргу, зафіксовану в рішенні суду в справі №910/10965/17.

Суд відзначає, що за змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

З огляду на викладене, судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 22.01.2018 по 12.06.2020 та встановлено, що стягненню з відповідача компенсаційні виплати підлягають у заявленому розмірі.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що Заводом не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства в повному обсязі, а саме про стягнення трьох процентів річних у розмірі 8 346 051,84 грн та 16 961 222,04 грн інфляційних втрат, нарахованих з 22.01.2018 по 12.06.2020.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТ" до Акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення грошових коштів у розмірі 25 307 273,88 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Маяк" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 8; ідентифікаційний код 14307423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТ" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 8; ідентифікаційний код 30697587) 8 346 051,84 грн (вісім мільйонів триста сорок шість тисяч п`ятдесят одну гривню 84 копійки) три проценти річних, 16 961 222,04 грн (шістнадцять мільйонів дев`ятсот шістдесят одну тисячу двісті двадцять дві гривні 004 копійки) інфляційних втрат та 379 609,11 грн (триста сімдесят дев`ять тисяч шістсот дев`ять гривень 11 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20.11.2020.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ