Рішення

від 23.11.2020 по справі 910/11580/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2020Справа № 910/11580/20

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/11580/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНТКОНДТОРГ (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4-А, ідентифікаційний номер 42967781)

До Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ-ПК (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 60, ідентифікаційний номер 33261404)

Про стягнення 98124,00 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕНТКОНДТОРГ (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ-ПК (далі - відповідач) про стягнення з останнього 98124,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його зобов`язання в частині поставки оплаченого позивачем згідно рахунку №70 від 24.02.2020 товару на виконання досягнутих сторонами усних домовленостей (поставка у спрощений спосіб) у розмірі 98124,00 грн.

13.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив залишити позовну заяву без руху та надати позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

01.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про усунення недоліків, якими останній усунув недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду від 13.08.2020.

03.09.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи №910/11580/20 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зазначеною ухвалою встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження від 03.09.2020.

При цьому, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 (поштовий конверт (відправлення №0105475105148) повернувся з причини відсутності адресата за вказаною в ЄДРПОУ адресою.

Згідно із пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту даної статті вбачається, що, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У даному випадку судом враховано, що за приписами ч. 1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/11580/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 04.09.2020.

Однак, у строк, встановлений ухвалою суду від 03.08.2020, відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, та не подав до суду заяву про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, і за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕНТКОНДТОРГ (надалі - позивач) на підставі усних домовленостей та виставленого Товариством обмеженою відповідальністю ТМ-ПК (надалі - відповідач) рахунку №70 від 24.02.2020 на суму 98124, 00 грн., 28.02.2020 було здійснено оплату товару в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №537 від 28.02.2020 та заключною випискою за період з 28.02.2020 по 28.02.2020.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем зазначені кошти у розмірі 98124, 00 грн. сплачені за поставку товарів найменування та кількість яких, зазначено в рахунку №70 від 24.02.2020.

Суд встановив, що наявний в матеріалах справи рахунок №70 від 24.02.2020 не має підпису відповідача по справі, втім, такий рахунок сплачений позивачем з посиланням на нього у призначенні платежу платіжного доручення №537, сплачені кошти отримані відповідачем по справі та не були повернуті останнім як такі, що отримані помилково.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕНТКОНДТОРГ та Товариством з обмеженою відповідальністю ТМ-ПК було досягнуто усної домовленості про поставку товарів згідно найменування та кількості, що зазначена в рахунку №70 від 24.02.2020.

Одночасно, зі змісту рахунку №70 від 24.02.2020 вбачається, що сторони узгодили, що товар відпускається за фактом надходження коштів на постачальника самовивозом за наявності довіреності та паспорта.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем свої зобов`язання щодо поставки товару не виконано.

30.06.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення грошових коштів за невідвантажений товар у розмірі 98124,00 грн в семиденний термін з дня отримання вимоги. Втім, поштовий конверт (поштова накладна №0814700304911) повернувся у зв`язку із закінченням терміну зберігання, докази чого наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 98124, 00 грн в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНТКОНДТОРГ підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір поставки у спрощений спосіб, шляхом виставлення відповідачем рахунку №70 від 24.02.2020 на оплату товару та здійснення позивачем 28.02.2020 оплату товару по вказаному рахунку (платіжне доручення №537).

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити вартість товару. До відносин поставки неврегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку №70 від 24.02.2020, 28.02.2020 було здійснено попередню оплату товару в повному розмірі - 98 124, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №537 від 28.02.2020 та заключною випискою за період з 28.02.2020 по 28.02.2020.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наявний в матеріалах справи рахунок №70 від 24.02.2020 містить помітку про те, що товар відпускається за фактом надходження коштів п/р постачальника. За таких обставин, з урахуванням акцептування позивачем такого рахунку, на переконання суду, обов`язок відповідача з поставки товару настав з 29.02.2020.

В свою чергу, приписами ст. 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Окрім цього, згідно ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України, пп. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом, встановленим законом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок чого припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.06.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення сплачених коштів за непоставлений товар у розмірі 98 124, 00 грн., втім, така вимога не була отримана відповідачем.

В свою чергу, відповідач, документів, що спростовують твердження позивача в частині неналежного виконання зобов`язань з поставки товару чи надання доказів виконання вимоги позивача щодо повернення суми попередньої оплати до суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем у встановленому ГПК України порядку не спростовані, а відтак вимоги позивача щодо стягнення суми попередньої оплати в розмірі 98 124, 00 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНТКОНДТОРГ до Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ-ПК про стягнення 98 124, 00 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ-ПК (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 60, ідентифікаційний номер 33261404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНТКОНДТОРГ (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4-А, ідентифікаційний номер 42967781) 98 124 (дев`яносто тисяч сто двадцять чотири) грн. 00 коп. - попередньої оплати, а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких