Рішення

від 23.11.2020 по справі 910/14413/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2020Справа № 910/14413/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія Сапріко Груп

до Дочірнього підприємства Інститут Генетики Репродукції

про стягнення 362 610,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія Сапріко Груп (надалі - ТОВ ТВК Сапріко Груп ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства Інститут Генетики Репродукції (надалі - ДП Інститут Генетики Репродукції ) про стягнення 362 610,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 304 680,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21 412,47 грн. та інфляційних 36 517,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ДП Інститут Генетики Репродукції поштовим відправлення за №0105473628690, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою .

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 24.09.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.

12.10.2020 до Господарського суду міста Києва від представника ТОВ ТВК Сапріко Груп надійшло клопотання про долучення доказів, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

За період з 02.07.2018 по 01.08.2018 ТОВ ТВК Сапріко Груп поставлено ДП Інститут Генетики Репродукції товар на загальну суму 334 680,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №253 від 02.07.2018, №254 від 03.07.2018, №255 від 03.07.2018, №256 від 05.07.2018, №257 від 06.07.2018, №258 від 16.07.2018, №278 від 01.08.2018 та №283 від 01.08.2018.

В свою чергу відповідачем сплачено позивачу 30 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №23 від 18.09.2019, №86 від 17.10.2019 та №118 від 07.11.2019.

Із матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату, поставкою товару та прийняття його відповідачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати переданого за видатковими накладними №253 від 02.07.2018, №254 від 03.07.2018, №255 від 03.07.2018, №256 від 05.07.2018, №257 від 06.07.2018, №258 від 16.07.2018, №278 від 01.08.2018 та №283 від 01.08.2018 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 304 680,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 334 680,00 грн.

Відповідачем оплачено отриманий товар на загальну суму 30 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №23 від 18.09.2019, №86 від 17.10.2019 та №118 від 07.11.2019.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В той же час, у зв`язку з тим, що строк оплати за спірними видатковими накладними не встановлений він встановлюється на підставі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України товар мав бути оплачений відповідачем на наступний день після його прийняття, відтак у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар у розмір 304 680,00 грн., а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 304 680,00 грн. за поставлений на підставі видаткових накладних №253 від 02.07.2018, №254 від 03.07.2018, №255 від 03.07.2018, №256 від 05.07.2018, №257 від 06.07.2018, №258 від 16.07.2018, №278 від 01.08.2018 та №283 від 01.08.2018 товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ ТВК Сапріко Груп про стягнення з ДП Інститут Генетики Репродукції заборгованості у розмірі 304 680,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21 412,47 грн. та інфляційних у розмірі 36 517,73 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 03.07.2020 по 22.09.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок 3% річних та інфляційних, судом встановлено, що позивачем невірно визначено дату початку розрахунку, зокрема:

- за видатковою накладною №253 товар отриманий 02.07.2018, а відтак оплатити цей товар відповідач мав 03.07.2018, тобто прострочення виконання грошового зобов`язання починається з 04.07.2018, а не 03.07.2018, як зазначено позивачем в розрахунку;

- за видатковими накладними №254 та 255 товар отриманий 03.07.2018, а відтак оплатити цей товар відповідач мав 04.07.2018, тобто прострочення виконання грошового зобов`язання починається з 05.07.2018, а не 04.07.2018, як зазначено позивачем в розрахунку;

- за видатковою накладною №256 товар отриманий 05.07.2018, а відтак оплатити цей товар відповідач мав 09.07.2018 (07.07.2018 та 08.07.2018 є вихідними днями), тобто прострочення виконання грошового зобов`язання починається з 10.07.2018, а не 05.07.2018, як зазначено позивачем в розрахунку;

- за видатковою накладною №257 товар отриманий 06.07.2018, а відтак оплатити цей товар відповідач мав 09.07.2018 (07.07.2018 та 08.07.2018 є вихідними днями), тобто прострочення виконання грошового зобов`язання починається з 10.07.2018, а не 06.07.2018, як зазначено позивачем в розрахунку;

- за видатковою накладною №258 товар отриманий 16.07.2018, а відтак оплатити цей товар відповідач мав 17.07.2018, тобто прострочення виконання грошового зобов`язання починається з 18.07.2018, а не 16.07.2018, як зазначено позивачем в розрахунку;

- за видатковою накладною №278 та №283 товар отриманий 01.08.2018, а відтак оплатити цей товар відповідач мав 02.08.2018, тобто прострочення виконання грошового зобов`язання починається з 03.08.2018, а не 02.08.2018, як зазначено позивачем в розрахунку.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 21 340,72 грн. та інфляційних у розмірі 35 734,25 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ДП Інститут Генетики Репродукції на користь ТОВ ТВК Сапріко Груп заборгованості у розмірі 304 680,00 грн., 3% річних у розмірі 21 340,72 грн. та інфляційних у розмірі 35 734,25 грн. В задоволенні інших позовних вимог (3% річних у розмірі 71,75 грн. та інфляційних у розмірі 783,48 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 5 500,00 грн. судового збору, 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 10% розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ ТВК Сапріко Груп надано договір про надання правової допомоги №15092020 від 15.09.2020, який укладений з Адвокатом Чубаровим Денисом Вікторовичем, додатки №1 та №3 від 15.09.2020, №2 від 24.09.2020, рахунок на оплату №01 від 16.09.2020, платіжне доручення №1182 від 16.09.2020 та детальний опис робіт (наданих послуг).

Судом встановлено, що 15.09.2020 між ТОВ ТВК Сапріко Груп (клієнт) та Адвокатом Чубаровим Денисом Вікторовичем (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №15092020, відповідно до якого предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі: підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправденого, потерпілого, особи, стосовно якої передбачено застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні; особи стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію); особи яка притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги клієнту у статусі свідка в кримінальному провадженні; надання клієнту правової інформації, консультації роз`яснень з правових питань правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складання заяв, скарг, заперечень процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень на сприяння їх відновленню у разі порушення; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; представництва законних інтересів клієнта у Державній виконавчій службі України та її територіальних органах, а також перед приватними виконавцями.

Пунктом 3.2 вказаного договору передбачено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору. Гонорар адвоката сплачується клієнтом на перед виходячи із попереднього орієнтовного розрахунку витрат на послуги адвоката (додаток №3), що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до додатка №1 до договору про надання правової допомоги №15092020 від 15.09.2020 сторони погодили тарифи на надання правової допомоги, а саме: вартість однієї години роботи адвоката складає 3 000,00 грн.; вартість участі адвоката в одному судовому засіданні коштує 3 000,00 грн.; вартість одного технічного виїзду адвоката в суд (звернення з позовною заявою до суду, подача клопотань скарг, відзиву, заперечень та інше, окрім подачі документів в судовому засіданні, ознайомлення з матеріалами справи) коштує 1 500,00 грн.; вартість надсилання поштових відправлень пов`язаних із наданням правничої допомоги клієнту у зазначеній господарській справі становить 1 000,00 грн.; вартість складання процесуальних документів обчислюється в залежності від затраченого часу адвоката на складання таких документів.

Згідно з додатком №3 до договору про надання правової допомоги №15092020 від 15.09.2020 сторони погодили попередню орієнтовну вартість надання послуг адвоката клієнту за надання правової допомоги у господарській справі за позовом клієнта до Дочірнього підприємства Інститут генетики репродукції (код ЄДРПОУ 25392417) щодо стягнення заборгованості за договором поставки, яка склала загальну суму у розмірі 15 000,00 грн.

Як вбачається з вказаного додатку №3 надано наступні послуги: вивчення матеріалів справи на суму 1500,00 грн., правовий аналіз справи на суму 3 000,00 грн.; написання позовної заяви з обґрунтованим розрахунком заборгованості та формування справи для звернення до суду на суму 9 000,00 грн.; звернення з позовною заявою до суду на суму 1 500,00 грн.

16.09.2020 адвокатом виставлено клієнту рахунок на оплату №01 на загальну суму 15 000,00 грн., яка повністю сплачена ТОВ ТВК Сапріко Груп згідно з платіжного доручення №1182 від 16.09.2020.

Відповідно до акту наданих послуг від 24.09.2020, який є додатком №2 до договору про надання правової допомоги №15092020 від 15.09.2020, клієнт прийняв надані адвокатом послуги без зауважень і заперечень.

На підтвердження повноважень адвокатом Чубаровим Денисом Вікторовичем також надано доданок копії ордера серії АА №1049902 від 22.09.2020 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №000391 від 17.12.2018.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом Чубаровим Денисом Вікторовичем професійної правничої допомоги ТОВ ТВК Сапріко Груп в межах даної справи на суму 15 000,00 грн.

Стосовно витрат у розмірі 10% розміру задоволених позовних вимог суд зазначає наступне.

Умовами п. 3.11 договору про надання правової допомоги №15092020 від 15.09.2020 передбачено, що за задоволення позовних вимог клієнта повністю або частково, клієнт сплачує адвокату гонорар успішності, який складає 10% від суми задоволених позовних вимог.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Отже, виходячи з умов п. 3.11 договору про надання правової допомоги №15092020 від 15.09.2020 та суми задоволених позовних вимог у даній справі гонорар успішності адвоката складає 36 175,50 грн., який, в даному випадку, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 5 426,32 грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 14 841,83 грн. та у розмірі 36 175,50 грн.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія Сапріко Груп задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Інститут Генетики Репродукції (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 3, літера Д ; ідентифікаційний код 25392417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія Сапріко Груп (69083, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Східна, будинок 9; ідентифікаційний код 37891564) заборгованість у розмірі 304 680 (триста чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 21 340 (двадцять одна тисяча триста сорок) грн. 72 коп., інфляційні у розмірі 35 734 (тридцять п`ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 25 коп., судовий збір у розмірі 5 426 (п`ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 32 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 14 841 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок один) грн. 83 коп. та у розмірі 36 175 (тридцять шість тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий