Рішення

від 24.11.2020 по справі 910/14053/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2020Справа № 910/14053/20 Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14053/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерполімерпак

до Приватного акціонерного товариства Оболонь

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

16 вересня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерполімерпак (позивач) надійшла позовна заява № 109 від 16.09.2020 року до Приватного акціонерного товариства Оболонь (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки товару № 010214/1 від 01.03.2015 року в розмірі 441 786,02 грн., з них: пені - 329 188,96 грн. (триста двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят вісім гривень 96 копійок), інфляційних втрат - 48 678,30 грн. (сорок вісім тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 30 копійок) та 3% річних - 63 918,76 грн. (шістдесят три тисячі дев`ятсот вісімнадцять гривень 76 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару № 010214/1 від 01.03.2015 року щодо своєчасної оплати товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції за порушення грошового зобов`язання по оплаті товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14053/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474977265 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року у справі № 910/14053/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 28.09.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 13.10.2020 року (включно).

13.10.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що розмір пені є завищеним, оскільки відповідач сплатив суму основного боргу в добровільному порядку. Крім того, розмір витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. є завищеним та не відповідає критерію співрозмірності.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерполімерпак" (надалі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Оболонь" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки товару № 010214/1 (надалі- договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти на своєму складі та своєчасно оплатити наступний товар: - плівка поліетиленова термозбігова, прозора в асортименті, відповідно ГОСТ 25951-83.

Положеннями п. 7.2. договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 30.01.2019 року) сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 120-ти календарних днів з дати поставки товару, на підставі рахунків-фактур, видаткових накладних постачальника. Всі платежі покупця зараховуються постачальником згідно призначення платежу зазначеного в платіжному дорученні покупця, в якому повинні бути вказані реквізити договору, видаткові накладні або рахунки-фактури, або товарно-транспортні накладні, згідно яких здійснюється оплата за поставлений товар.

Як зазначає позивач, у період з 02.10.2019 року по 09.01.2020 року позивач здійснив відповідачу поставку товару, проте відповідачем порушено договірні зобов`язання визначені пунктом 7.2. договору в частині здійснення розрахунків, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 329 188,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 48 678,30 грн. та 3% річних в розмірі 63 918,76 грн.

Відповідач проти позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 329 188,96 грн. заперечив, оскільки розмір пені є завищений.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір поставки товару № 010214/1 від 01.03.2015 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки товару № 010214/1 від 01.03.2015 року позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № ТД-0000566 від 02.10.2019 року, № ТД-0000567 від 02.10.2019 року, № ТД-0000568 від 02.10.2019 року, № ТД-0000579 від 08.10.2019 року, № ТД-0000580 від 08.10.2019 року, № ТД-0000581 від 08.10.2019 року, № ТД-0000587 від 10.10.2019 року, № ТД-0000589 від 10.10.2019 року, № ТД-0000588 від 10.10.2019 року, № ТД-0000591 від 11.10.2019 року, № ТД-0000607 від 18.10.2019 року, № ТД-0000614 від 25.10.2019 року, № ТД-0000632 від 04.11.2019 року, № ТД-0000631 від 04.11.2019 року, № ТД-0000642 від 07.11.2019 року, № ТД-0000639 від 07.11.2019 року, № ТД-0000645 від 08.11.2019 року, № ТД-0000651 від 13.11.2019 року, № ТД-0000652 від 13.11.2019 року, № ТД-0000654 від 13.11.2019 року, № ТД-0000660 від 15.11.2019 року, № ТД-0000661 від 15.11.2019 року, № ТД-0000669 від 20.11.2019 року, № ТД-0000668 від 20.11.2019 року, № ТД-0000670 від 20.11.2019 року, № ТД-0000673 від 22.11.2019 року, № ТД-0000674 від 22.11.2019 року, № ТД-0000678 від 26.11.2019 року, № ТД-0000679 від 26.11.2019 року, № ТД-0000696 від 06.12.2019 року, № ТД-0000708 від 17.12.2019 року, № ТД-0000709 від 17.12.2019 року, № ТД-0000710 від 18.12.2019 року, № ТД-0000711 від 18.12.2019 року, № ТД-0000712 від 18.12.2019 року, № ТД-0000723 від 26.12.2019 року, № ТД-0000009 від 09.01.2020 року, № ТД-0000010 від 09.01.2020 року.

Судом встановлено, що за отриманий товар відповідач розрахувався з порушенням встановленого в п. 7.2. договору строку, що підтверджується банківськими виписками від 30.07.2020 року, 07.08.2020 року та 12.08.2020 року.

З урахуванням вищевикладеного, факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 329 188,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 48 678,30 грн. та 3% річних в розмірі 63 918,76 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 8.5. договору визначено, що в разі порушення термінів оплати покупець сплачує на письмову вимогу постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, окремо по кожній видатковій накладній, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 322 312,28 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 6876,68 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, окремо по кожній видатковій накладній, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 40 470,25 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 8208,05 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, окремо по кожній видатковій накладній, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 64 281,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 63 918,76 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 426 701,29 грн., з них: пені - 322 312,28 грн. (триста двадцять дві тисячі триста дванадцять гривень 28 копійок), інфляційних втрат - 40 470,25 грн. (сорок тисяч чотириста сімдесят гривень 25 копійок) та 3% річних - 63 918,76 грн. (шістдесят три тисячі дев`ятсот вісімнадцять гривень 76 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6400,52 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 37 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Судом встановлено, що 10.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерполімерпак та Адвокатським об`єднанням Декструм укладено договір про надання правової допомоги № 10/08/20-1.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 10.08.2020 року до договору адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнтові правову допомогу у справі щодо вирішення існуючого спору у взаємовідносинах між клієнтом та приватним акціонерним товариством Оболонь за договором поставки товару № 010214/1 від 01 березня 2015 року, а саме належного виконання Приватним акціонерним товариством Оболонь своїх зобов`язань по оплаті штрафних санкцій за несвоєчасне/неналежне виконання зобов`язань за договором поставки товару № 010214/1 від 01 березня 2015 року (з урахуванням додаткової угоди № 12 від 30 01 2019 року), а саме - за поставлений товар у період з 02.10.2019 по 09.01.2020 року включно.

За умовами п. 4.1. додаткової угоди № 1 від 10.08.2020 року до договору клієнт здійснює оплату адвокатському об`єднанню у розмірі 37 000 грн 00 коп. (без ПДВ), не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів, з моменту складення та направлення акту приймання-передачі наданої правової допомоги/ наданих послуг клієнту.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у даній справі надано копії: договору про надання правової допомоги № 10/08/20-1 від 10.08.2020 року, додаткової угоди № 1 від 10.08.2020 року, акту № 91 здачі-прийняття наданої правової допомоги (юридичних послуг) від 31.08.2020 року та виписки по рахунку.

Відповідно до акту № 91 здачі-прийняття наданої правової допомоги (юридичних послуг) від 31.08.2020 року сума понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу у розмірі 37 000,00 грн. складається з: 6000,00 грн. (здійснення розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних) + 11 000,00 грн. (підготовка позовної заяви) + 20 000,00 грн. (участь представника в суді першої інстанції до закінчення розгляду справи по суті судом першої інстанції).

Суд зауважує, що витрати на професійну правову допомогу підлягають розподілу за вирахуванням 20 000,00 грн., оскільки розгляд даної справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 16 419,54 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Оболонь (ідентифікаційний код 05391057, адреса: 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерполімерпак (ідентифікаційний код 38077038, адреса: 03035, м. Київ, вул. Солом`янська, 1, к. 710) грошові кошти: пені - 322 312,28 грн. (триста двадцять дві тисячі триста дванадцять гривень 28 копійок), інфляційних втрат - 40 470,25 грн. (сорок тисяч чотириста сімдесят гривень 25 копійок), 3% річних - 63 918,76 грн. (шістдесят три тисячі дев`ятсот вісімнадцять гривень 76 копійок), витрат на професійну правничу допомогу - 16 419,54 грн. (шістнадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 54 копійки) та судовий збір - 6400,52 грн. (шість тисяч чотириста гривень 52 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.11.2020р.

Суддя О.В. Котков