Рішення

від 13.04.2020 по справі 910/11231/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2020Справа № 910/11231/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро" (41852, Сумська область, Білопільський район, село Коршачина, вулиця Молодіжна, будинок 1, корпус А, ідентифікаційний код 35103599)

до Державного підприємства "Укрліктрави" (01001, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 37471692)

про стягнення 470 609,73 грн ,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Білопілля Агро (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Укрліктрави (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 470 609,73 грн, з яких 380 700,00 грн - заборгованість за надані послуги, 66 515,87 грн - пеня, 17 833,49 грн - інфляційні витрати, 5 560,37 грн - 3; річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг № 29-10/18 від 29.10.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11231/19 для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем у встановлений судом в ухвалі від 20.08.2019 про відкриття провадження у справі строк відзиву на позовну заяву не подано.

Будь-яких інших заяв чи клопотань учасниками спору не надано.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2018 між ТОВ БІЛОПІЛЛЯ АГРО , як виконавцем, та ДП Укрліктрави , як замовником, був укладений договір № 29-10/18 про надання послуг. Договір укладено терміном до 31.12.2018, а у разі його неповного виконання хоча б однією зі сторін - до моменту повного виконання (далі - Договір).

Відповідно до предмету договору ТОВ БІЛОПІЛЛЯ АГРО надало ДП Укрліктрави послуги по оранці ґрунту: - в жовтні 2018 року послуг оранки на площі 80 гектар на суму 108 000,00 грн., в т.ч. ПДВ., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 39 від 31.10.2018; - в листопаді 2018 року послуг оранки на площі 202 гектар на суму 272 700,00 грн., в т.ч. ПДВ., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 40 від 06.11.2018.

Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані Сторонами договору без будь-яких зауважень.

Відповідно до п. 2.4. Договору оплата послуг Виконавця здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, що зазначений у Договорі, в якості попередньої оплати в розмірі визначено рахунками Виконавця, остаточний розрахунок проводиться Замовником протягом 10 банківських днів з моменту підписання Акту.

Товариство стверджує, що у строк не пізніше 14.11.2018 (включно) ДП Укрліктрави повинно було сплатити на користь ТОВ БІЛОПІЛЛЯ АГРО кошти в сумі 108 000,00 грн в т.ч. ПДВ.. за послуги оранки надані в жовтні 2018 року та не пізніше 20.11.2018 року (включно) за послуги оранки надані в листопаді 2018 року на суму 272 700,00 грн., в т.ч. ПДВ.

12.12.2018 ТОВ БІЛОПІЛЛЯ АГРО на адресу відповідач направив претензію № 274 з вимогою негайно оплатити надані послуги, яка залишилася без задоволення. Відповідь на вказану претензію відповідач не надав.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення із позовом до суду в межах якого, крім суми основної заборгованості, просить стягнути пеню за порушення строків оплати в розмірі 66 515,87 грн, інфляційного втрат у розмірі 17 833,49 грн та 5 560,37 грн три проценти річних від простроченої суми боргу.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом подання відзиву суду не скористався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Беручи до уваги положення укладеного між сторонами договору, а також той факт, що послуги позивачем надані в повному обсязі, прийняті Підприємством без зауважень (що підтверджується наявними в матеріалах справи актами) - строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вказаних послуг за спірним договором є таким, що настав.

Таким чином, внаслідок невиконання обов`язку з оплати наданих позивачем послуг, за відповідачем обліковується заборгованість за спірним договором в сумі 380 700,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати наданих позивачем послуг на підставі договору настав, заявлена сума боргу відповідача, яка складає 380 700,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 66 515,87 грн пені.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.2. Договору за порушення строків оплати послуг Виконавця Замовник сплачує Виконавцю пеню за кожен календарний день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від вартості неоплачених послуг Виконавця.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його правомірність та вірність розрахунків, а тому пеня в розмірі 19 327,56 грн, нарахована та заборгованість за актом № 39 від 30.10.2018, та в розмірі 47 188,31 грн, нарахована на заборгованість за актом № 40 від 06.11.2018 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі, а саме в розмірі 66 515,87 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем трьох процентів річних, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну правильність, а, отже позовні вимоги в частині стягнення 5 560,37 грн трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція . При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

При цьому, суд відзначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013.

Оскільки фактично зобов`язання щодо сплати грошових коштів мало бути виконано Підприємством 14.11.2018 та 20.11.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано сторонами, період прострочення виконання зобов`язання, протягом якого може бути нарахована інфляційна складова боргу становить з 01.12.2018-30.04.2019, тобто з повні місяці.

З огляду на викладене, судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та встановлено, що стягненню з відповідача дана компенсаційна виплата підлягає в розмірі 4 611,89 грн на заборгованість за актом № 39 та 11 645,03 грн за актом № 40, в загальному розмірі 16 256,92 грн.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із врахуванням наведених вище обставин.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агро до Державного підприємства Укрліктрави про стягнення 470 609,73 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Укрліктрави (01001, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 37471692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агро (41852, Сумська область, Білопільський район, село Коршачина, вулиця Молодіжна, будинок 1, корпус А, ідентифікаційний код 35103599) 380 700,00 грн (триста вісімдесят тисяч сімсот гривень 00 копійок) основного боргу, 66 515,87 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень 87 копійок) пені, 5 560,37 грн (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят гривень 37 копійок) три проценти річних, 16 256,92 грн (шістнадцять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 92 копійки) інфляційних втрат та 7 035,50 грн (сім тисяч тридцять п`ять гривень 50 копійок) судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ