Рішення

від 22.09.2020 по справі 911/1852/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1852/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Третьякової О.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 911/1852/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» (47150, Тернопільська обл., Шумський район, с. Вілія, вул. Лісова, 1-А) ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Еко Фанжи» (09351, Київська обл., Володарський район, с. Рачки, вул. Квітнева, 53) Простягнення 106039,31 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Фанжи» (далі - відповідач) 106039,31 грн, з яких 100037,60 основного боргу за поставлений товар, 4438,83 грн пені, 762,58 грн 3% річних та 800,30 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки від 19.09.2018 №367/18.

У поданому позові вказується, що позивач поставив, а відповідач прийняв товари, загальною вартістю 109867,80 грн, видаткові накладні не підписав та не передав постачальнику, отримані товари оплатив частково в сумі 9830,20 грн, заборгувавши 100037,60 грн. Несплата вказаного боргу зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2020 №911/1852/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» залишено без руху та встановлено спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

В установлений строк від позивача надійшли пояснення з документами на виконання вимог ухвали від 01.07.2020 №911/1852/20, якими позивач усунув недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2020 відкрито провадження у справі №911/1852/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.

Згідно з ч.1 ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який в подальшому було неодноразово продовжено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №215 від 16.03.2020, Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» №239 від 25.03.2020, Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №255 від 02.04.2020, Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» №291 від 22.04.2020, Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» №343 від 04.05.2020, Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №392 від 20.05.2020 та Постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №641 від 22.07.2020.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, відповідно до якого процесуальні строки, в тому числі строки розгляду справи по суті, подання відзиву продовжуються на час дії карантину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-ІХ, що набрав чинності 17.07.2020, п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

До суду не надходило від учасників справи або ж інших заінтересованих осіб жодних заяв щодо поновлення чи продовження строків на вчинення відповідних процесуальних дій.

У встановлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 24.07.2020 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін не заявив. Про розгляд справи в господарському суді відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення №0103274401072 про вручення відповідачу 06.08.2020 копії ухвали про відкриття провадження у справі.

24.09.2020 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про долучення доказів від 21.09.2020, якою повідомлялося про часткову сплату відповідачем на користь позивача заборгованості у розмірі 50000,00 грн, в підтвердження чого надано копію платіжного доручення №1667 від 16.09.2020.

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вищеперелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінйард Мікокультура Україна» (позивач), яке перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» , в якості постачальника, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Фанжи» (відповідач), в якості покупця, уклали договір №367/18 (далі - договір), за яким постачальник зобов`язався окремими партіями виготовляти (вирощувати) та передавати у встановлені даним договором строки у власність покупця Міцелій компостний для вирощування печериць у вигляді брикетів (далі - товар), а покупець зобов`язався оплачувати постачальнику вартість товару (партій товару) та вчасно приймати від останнього товар (партії товару) на умовах визначених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору кількість товару, що підлягає виготовленню (вирощуванню) постачальником та передачі покупцю в кожному періоді (мінімальний період замовлення - місяць, максимальний - рік), на який відбувається замовлення товару, вказується в графіках поставки товару на відповідний період. Графік поставки товару повинен бути підписаний та надісланий покупцем постачальнику, а для затвердження і сторони постачальника повинен бути підтверджений підписом уповноваженої особи постачальника.

Згідно з п. 2.2 договору графік товару повинен містити: назва для юридичної особи/П.І.Б. для ФОП/ФО покупця, юридична/фактична адреса місцезнаходження, контактний номер телефону, за наявності-номер факту і електронна адреса, назву та кількість товару в тонах або брикетах, дати відвантаження товару, дату складання графіку поставки товару, підпис уповноваженої особи і відбиток печатки за наявністю. У випадку оформлення графіку поставки товару в неналежній формі вважатиметься, що покупець не матиме права на отримання товару згідно з даного графіку.

Умовами п.2.3 договору сторонами погоджено, що графік поставки на перший період, починаючи з моменту підписання даного договору, повинен бути підписаний сторонами разом з цим договором. Графіки поставки товару на другий та наступний періоди повинні бути підписані сторонами не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до початку такого періоду. Графіки поставки товару є невід`ємною частиною цього договору. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено даним договором та/або графіком поставки товару він зобов`язаний оплатити постачальнику вартість додатково прийнятого товару за ціною, встановленою для товару цим договором. Постачальник в окремих випадках на власний розсуд на усне прохання покупця вправі передати товар (партію товару, партії товару, частину партії товару) покупцеві без наявності підписаного графіку поставки товару на відповідний період (або в обсягах, що перевищують обсяги зазначені в графіку поставки товару на відповідний період).

Якість товару повинна відповідати вимогам встановленим в нормативно-технічній документації на даний товар (п.2.6 договору).

Відповідно до п.2.7 договору одиницею виміру товару є тонна. Загальна кількість (вага) товару за даним договором становить суму кількості товару поставленого протягом строку дії даного договору згідно з видаткових накладних

Згідно з п.4.1 договору ціна за одну тонну товару разом з вагою упаковки (вага брутто), який знаходиться на складі постачальника, розташованого за адресою: вул. Лісова 1А в селі Вілія Шумського району Тернопільської області (Україна) становить: 2250,00 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят гривень 00 коп) без ПДВ за Міцелій компостний для вирощування печериць у вигляді брикетів; 2475,00 грн (дві тисячі чотириста сімдесят п`ять гривень 00 коп) без ПДВ за Міцелій компостний для вирощування печериць у вигляді брикетів (серії СС). Сторони погодили, що до вказаної вище ціни постачальником буде окремо нараховано та утримано з покупця податок на додану вартість за ставкою визначеною законодавством України.

Додатковою угодою №1 до договору поставки від 19.04.2019 пункт 4.1 договору сторонами викладено у наступній редакції: ціна за одну тонну товару разом з вагою упаковки (вага брутто), який знаходиться на складі постачальника, розташованого за адресою: вул. Лісова 1А в селі Вілія Шумського району Тернопільської області (Україна) становить: 2400,00 грн (дві тисячі чотриста гривень 00 коп) без ПДВ за Міцелій компостний для вирощування печериць у вигляді брикетів; 2625,00 грн (дві тисячі шістсот двадцять п`ять гривень 00 коп) без ПДВ за Міцелій компостний для вирощування печериць у вигляді брикетів (серії СС). Сторони погодили, що до вказаної вище ціни постачальником буде окремо нараховано та утримано з покупця податок на додану вартість за ставкою визначеною законодавством України.

Сума даного договору дорівнює добутку ціни за одну тонну товару та кількість (тонн) товару переданого постачальником покупцеві відповідно до умов цього договору (п.4.3 договору).

Відповідно до п.п. 5.1.1 розділу 5 договору оплата товару (партії товару) здійснюється покупцем на умовах повної попередньої оплати не пізніше ніж за три робочі дні до передачі товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) покупцю.

Згідно з п.п.5.1.2 розділу 5 договору постачальник в окремих випадках на власний розсуд на усне прохання покупця вправі передавати покупцю товар (партію товару, партії товару, частини партії товару) без отримання (повної або часткової) попередньої за це оплати від покупця, при цьому передача такого товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) вважатиметься продажем товару покупцеві в кредит з відстроченням платежу за нього на 2 (два) робочі дні з моменту отримання покупцем такого неоплаченого товару (партії товару, партій товару, частини партії товару). Відстрочення платежу на строк понад 2 (два) робочих дні може застосовуватись виключно на підставі окремої про це угоди підписаної сторонами.

Відповідно до п.5.2 договору розрахунки між сторонами за цим договором повинні здійснюватись в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем коштів на банківський рахунок постачальника, що вказаний в даному договорі.

Згідно з п.5.3 договору датою здійснення оплати покупцем вважається дата зарахування коштів, що надійшли від покупця на банківський рахунок постачальника.

Кожне надходження грошових коштів від покупця на банківський рахунок постачальника, незалежно від вказаного покупцем призначення платежу в платіжному дорученні, зараховується у взаєморозрахунках між сторонами наступним чином: в першу чергу грошові кошти зараховуються як погашення у повному розмірі пені нарахованої постачальником на підставі п.9.2 даного договору за прострочення оплати товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) вчасно не оплаченого покупцем; в другу чергу грошові кошти зараховуються до повного погашення процентів річних нарахованих постачальником згідно п.8.5 даного договору за прострочення оплати товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) вчасно не оплаченого покупцем; в третю чергу грошові кошти зараховуються до повного погашення нарахованих постачальником інфляційних нарахувань згідно п.8.5 даного договору за час прострочення оплати товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) вчасно не оплаченого покупцем; в четверту чергу грошові кошти зараховуються як погашення заборгованості покупця за раніше переданий покупцю товар (партію товару, партії товару, частину партії товару) в кредит з відстрочкою платежу; в останню чергу грошові кошти зараховуються як авансова оплата покупця за чергову партію товару, яку отримуватиме покупець (п.5.4 договору).

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що постачальник виконав свій обов`язок з передачі товару (партії товару, партій товару) покупцеві в момент здачі такого товару (партії товару, партій товару) перевізникові визначеного покупцем у повідомленні про прибуття транспорту під завантаження передбаченого п.6.4 даного договору з моменту здачі постачальником товару (партії товару, партій товару) перевізникові визначеному покупцем в повідомленні про прибуття транспорту під завантаження - ризик пов`язани й з випадковим знищенням пошкодженням чи втратою товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) переходить до покупця. Письмовим доказом здачі товару (партії товару, партій товару), перевізникові визначеного покупцем в повідомленні про прибуття транспорту під завантаження, а відповідно доказом передачі товару (партії товару, партій товару) покупцю, є товарно-транспортна накладна підписана перевізником (водієм перевізника) визначеним покупцем в повідомленні про прибуття транспорту під завантаження.

Згідно з п.7.2 договору моментом передачі-приймання товару вважається підпис повноважного представника покупця на примірнику товарно-транспортної накладної. У випадку відсутності письмових зауважень щодо кількості, асортименту і температури товару (партії товару) в примірнику товарно-транспортної накладної, яка знаходиться в постачальника та підписана перевізником визначеним покупцем в повідомленні про прибуття транспорту під завантаження, вважається що у покупця відсутні зауваження щодо кількості, асортименту і температури товару (партії товару) та правильності його завантаження на транспортний засіб.

У разі прострочення оплати товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) проданого постачальником в кредит з відстрочкою платежу (в порядку визначеному п.5.1.2 даного договору) покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проценти річних у розмірі передбаченому ст.625 Цивільного кодексу України та інфляційні нарахування (з урахуванням встановленого індексу інфляції) на суму простроченої заборгованості за весь час прострочення. Сторони погодили, що нарахування вказаних вище процентів річних та інфляційних нарахувань (з урахуванням встановленого індексу інфляції) на суму простроченої заборгованості покупця перед постачальником за весь час такого прострочення самостійно здійснює постачальник, який вправі самостійно стягувати їхній розмір з будь-якого платежу покупця здійсненого в користь постачальника в порядку визначеному п.5.4 даного договору, при цьому підписання даного договору покупець надає безвідкличну згоду постачальнику нараховувати та утримувати з покупця процентів річних та інфляційних нарахувань (з урахуванням встановленого індексу інфляції) на суму простроченої заборгованості покупця перед постачальником за весь час такого прострочення (п.8.5 договору).

У п.9.1 договору закріплено, що у випадку порушення умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору.

Відповідно до п.9.2 договору за прострочення оплати товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) проданого постачальником в кредит з відстрочкою платежу (в порядку визначеному п.5.1.2 даного договору) покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день такої прострочки. Сторони погодили, що нарахування вказаної вище пені покупцю самостійно здійснює постачальник, який вправі самостійно стягнути її розмір з будь-якого платежу покупця здійсненого на користь постачальника в порядку визначеному п.5.4 даного договору, при цьому підписанням даного договору покупець надає безвідкличну згоду постачальнику нараховувати та стягувати з покупця пеню зазначену в даному пункті договору.

Згідно з п.9.3 договору у випадку прострочення оплати товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) проданого постачальником в кредит з відстрочкою платежу (в порядку визначеному п.5.1.2 даного договору) покупець, окрім сплати пені, інфляційних нарахувань та процентів річних зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки, що передбачені ст.225 Господарського кодексу України у повному обсязі, завдані постачальнику таким простроченням.

У п.9.4 договору сторонами погоджено, що сплата покупцем пені, відшкодування збитків, сплата процентів річних та інфляційних нарахувань не звільняє таку сторону від виконання основного зобов`язання встановленого даним договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.12.1 договору).

Згідно з п.12.2 договору цей договір укладається на строк від 01.01.2018 до 31.12.2018, при цьому даний договір вважається переукладеним сторонами за їх мовчазною згодою на наступний календарний рік у випадку відсутності письмових заперечень щодо цього у будь-якої із сторін (заявлених іншій стороні не пізніше ніж за 1 (один) місяць до закінчення строку дії даного договору). Вказане в даному пункті переукладення договору за мовчазною згодою сторін може бути здійснено не більше 2 (двох разів).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2 до договору поставки від 12.06.2019 у зв`язку з державною реєстрацією зміни назви Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінйард Мікокультура Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» сторони дійшли згоди замінити в преамбулі договору назву постачальника з Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінйард Мікокультура Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» .

Спір у справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем, як покупцем товару, грошових зобов`язань за договором.

За твердженнями позивача за період дії договору, зокрема у період з 22.09.2019 по 19.03.2020 відповідачу здійснено поставку товару на загальну суму 1856405,28 грн, в підтвердження чого до матеріалів справи додані копії видаткових накладних: №4097 від 22.09.2018 на суму 50160,00 грн, №4098 від 22.09.2018 на суму 51471,00 грн, №4249 від 29.09.2018 на суму 50673,00 грн, №4273 від 01.10.2018, №4304 від 02.10.2018 на суму 107,04 грн, №4305 від 02.10.2018 на суму 109,44 грн, №4467 від 10.10.2018 на суму 49818,00 грн, №4468 від 10.10.2018 на суму 52098,00 грн, №4761 від 23.10.2018 на суму 49484,40 грн, №4762 від 23.10.2018 на суму 48710,40 грн, №4927 від 31.10.2018 на суму 50901,00 грн, №4928 від 31.10.2018 на суму 47538,00 грн, №5228 від 13.11.2018 на суму 54720,00 грн, №5229 від 13.11.2018 на суму 56145,00 грн, №5629 від 01.12.2018 на суму 51528,00 грн, №5630 від 01.12.2018 на суму 50331,00 грн, №2265 від 02.05.2019 на суму 50598,00 грн, №2266 від 02.05.2019 на суму 46386,00 грн, №2341 від 07.05.2019 на суму 44280,00 грн, №2342 від 07.05.2019 на суму 42066,00 грн, №2595 від 24.05.2019 на суму 510084,00 грн, №2596 від 25.05.2019 на суму 47034,00 грн, №2994 від 21.06.2019 на суму 49248,00 грн, №2995 від 21.06.2019 на суму 48654,00 грн, №4032 від 23.08.2019 на суму 45322,20 грн, №4033 від 23.08.2019 на суму 54469,80 грн, №4253 від 04.09.2019 на суму 47088,00 грн, №4274 від 05.09.2019 на суму 45144,00 грн, №371 від 22.01.2020 на суму 53044,20 грн, №372 від 22.01.2020 на суму 50846,40 грн, №699 від 04.02.2020 на суму 58903,20 грн, №700 від 04.02.2020 на суму 55873,20 грн, №1035 від 19.02.2020 на суму 58539,60 грн, №1036 від 19.02.2020 на суму 56842,80 грн, №1397 від 05.03.2020 на суму 59569,80 грн, №1398 від 05.03.2020 на суму 60600,00 грн, №1703 від 19.03.2020 на суму 56236,80 грн та №1704 від 19.03.2020 на суму 53631,00 грн.

Доказам отримання відповідачем товару за договором є також товарно-транспортні накладні: №108034 від 22.09.2018, №108042 від 22.09.2018, №108435 від 29.09.2017, №108560 від 01.10.2018, №108665 від 02.10.2018, №108597 від 02.10.2018, №109067 від 10.10.2018, №109095 від 10.10.2018, №109770 від 23.10.2018, №109800 від 23.10.2018, №110144 від 31.10.2018, №110145 від 31.10.2018, №110770 від 13.11.2018, №110788 від 13.11.2018, №115494 від 02.05.2019, №115507 від 02.05.2019, №115589 від 07.05.2019, №115592 від 07.05.2019, №116777 від 21.06.2019, №116801 від 21.06.2019, №122439 від 23.08.2019, №122514 від 23.08.2019, №124085 від 04.09.2019, №124156 від 05.09.2019, №128299 від 22.01.2020, №128314 від 22.01.2020, №128779 від 04.02.2020, №128780 від 04.02.2020, №129239 від 19.02.2020, №129243 від 19.02.2020, №130237 від 19.03.2020 та №130239 від 19.03.2020, копії яких містяться в матеріалах справи.

До матеріалів справи позивачем надано довідку Акціонерного товариства «Укрсиббанк» від 13.07.2020 №53-2-01/10287 щодо фінансово-господарських взаємовідносин між сторонами у справі за договором за період з 14.06.2018 по 07.07.2020.

Позивач в позові зазначає, що часткова оплата за поставлений товар відповідачем не проведена за видатковими накладними №1704 від 19.03.2020 на суму 53631,00 грн та №1703 від 19.03.2020 на суму 56236,80 грн, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 100037,60 грн, що стало підставою для звернення до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні їх в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст.712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору оплати поставленого йому товару в повному обсязі не здійснив, тому позивач правомірно звернувся до суду про стягнення грошових коштів.

Суд погоджується з позицією позивача, що відсутність підписів відповідача на видаткових накладних №1703 та №1704 від 19.03.2020 є недоліком в оформленні первинних документів, що не спростовує наявності господарської операції по поставці товару на загальну суму 109867,80 грн, вчинення якої підтверджено іншими доказами в справі в їх сукупності, зокрема відповідними товарно-транспортними накладними №130237 та №130239 від 19.03.2020, податковою накладною №345 від 19.03.2020, оформленою позивачем, та частковою оплатою відповідача товару, відображеного в зазначених видаткових накладних.

Після звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 100037,60 грн основного боргу за поставлений товар на адресу суду від відповідача надійшла заява про долучення доказів від 21.09.2020, а саме: копії платіжного доручення №1667 від 16.09.2020 про сплату на користь позивача коштів у розмірі 50000,00 грн за договором №367/18.

Враховуючи, що відповідачем на час вирішення спору частково сплачена на користь позивача заявлена до стягнення сума основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 50000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1667 від 16.09.2020, предмет спору в даній справі у вказаній частині позовних вимог про стягнення з відповідача 50000,00 грн основної заборгованості відсутній.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин суд на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закриває провадження у справі №911/1852/20 в частині вимог про стягнення з відповідача 50000,00 грн основного боргу за поставлений товар.

Таким чином, за відповідачем рахується залишок боргу за поставлений товар позивачем в розмірі 50037,60 грн, що підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним договором поставки позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4438,83 грн пені за період прострочення з 21.03.2020 по 22.06.2020 відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку.

Згідно з п.9.2 договору за прострочення оплати товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) проданого постачальником в кредит з відстрочкою платежу (в порядку визначеному п.5.1.2 даного договору) покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день такої прострочки. Сторони погодили, що нарахування вказаної вище пені покупцю самостійно здійснює постачальник, який вправі самостійно стягнути її розмір з будь-якого платежу покупця здійсненого на користь постачальника в порядку визначеному п.5.4 даного договору, при цьому підписанням даного договору покупець надає безвідкличну згоду постачальнику нараховувати та стягувати з покупця пеню зазначену в даному пункті договору.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Неустойкою (штрафом, пенею) у розумінні ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У ч.2 ст.217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції..

Згідно з ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вказаного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з розрахунком, зробленим судом з врахуванням суми заборгованості та періоду нарахування пені, заявленого позивачем з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4362,29 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені в розмірі 76,54 грн суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Також, в зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 762,58 грн 3% річних за загальний період прострочення з 21.03.2020 по 22.06.2020 та 800,30 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 21.03.2020 по 22.03.2020.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі №911/1823/20 зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9500,00 грн покладаються судом на відповідача.

Інших судових витрат, для їх покладення на відповідача, позивач не заявив.

Керуючись ст. 11, 73-80, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі №911/1852/20 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Фанжи» про стягнення 50000,00 грн основного боргу.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Фанжи» задовольнити в частині стягнення 50037,60 грн основного боргу, 4362,29 грн пені, 762,58 грн 3% річних та 800,30 грн інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Фанжи» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» 50037 (п`ятдесят тисяч тридцять сім) грн 60 коп основного боргу, 4362 (чотири тисячі триста шістдесят дві) грн 29 коп пені, 762 (сімсот шістдесят дві) грн 58 коп 3% річних, 800 (вісімсот) грн 30 коп інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Фанжи» про стягнення 76,54 грн пені відмовити.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агаріс Міко Україна» (47150, Тернопільська обл., Шумський район, с. Вілія, вул. Лісова, 1-А, ідентифікаційний код 34042959).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Фанжи» (09351, Київська обл., Володарський район, с. Рачки, вул. Квітнева, 53, ідентифікаційний код 39638184).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.11.2020.

Суддя О.О. Третьякова