Рішення від 10.11.2020 по справі 911/3054/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/3054/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області, в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, м. Київ

до 1) Головного управління Дергеокажарстру у Київській області, м. Київ

2) Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок , Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

ОСОБА_1 , м. Чернігів

про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки

представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився

від третьої особи - не з`явився

від прокуратури - О.Є.Івашин

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області, в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - позивач) №63-1591вих-19 від 05.12.2019 року (вх. №3179/19 від 09.12.2019 року) до Головного управління Дергеокажарстру у Київській області (далі - відповідач 1) Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок (далі - відповідач 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 (далі - третя особа) про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, яку в подальшому було відчужено на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок за договором купівлі-продажу від 04.01.2019 року, з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим прокурор просить суд визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-11591/15-18-сг від 21.12.2018 року, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3211200000:02:009:0053, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Фастівської міської ради Фастівського району Київської області, а також, витребувати з незаконного володіння Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вказану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3054/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.01.2020 року.

До суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву №04-15/2121 від 26.12.2019 року (вх. №257878/19 від 27.12.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує в частині визнання наказу Головного управління Дергеокажарстру у Київській області від 21.12.2018 року №10-11591/15-18-сг недійсним.

До суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву №15-01/20 від 15.01.2020 року (вх. №1127/20 від 17.01.2020 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. У позові відповідач зазначає, що прокурором не обґрунтовано з посиланням на норми чинного законодавства та відповідні докази підстави для визнання спірного наказу Головного управління Дергеокажарстру у Київській області недійсним а також підстав для витребування спірної земельної ділянки від ПСП Агрофірма Світанок на корить держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

До суду від відповідача 2 надійшло клопотання №27-01/20-01 від 27.01.2020 року (вх. №1843/20 від 27.01.2020 року) про відкладення розгляду справи.

Представники позивача, відповідача 1 та прокурор у судовому засіданні 28.01.2020 року не заперечували проти поданого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, представниками позивача, відповідача 1 та прокурором у судовому засіданні 28.01.2020 року подано спільне клопотання про продовження строків підготовчого провадження у справі №911/3054/19 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року продовжено строки підготовчого провадження у справі №911/3054/19 та відкладено розгляд справи на 25.02.2020 року.

До суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н, б/д (вх. №3215/20 від 10.02.2020 року). У поданих поясненнях позивач не заперечує, що повторне безоплатне набуття у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Київської області відбулося з порушенням ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України. При цьому відповідач 1 також зазначає, що при зверненні із заявою на отримання земельної ділянки ОСОБА_1 було введено в оману Головне управління стосовно використання ним права на безоплатне отримання землі. На думку відповідача 1, видача спірного наказу не породжує право особи на майно, оскільки, таке право виникає з моменту його державної реєстрації, однак, Головне управління повноваженнями щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, в тому числі на земельні ділянки, не наділено. Відповідач 1 також зазначив, що згідно ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , саме державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства. Крім того, відповідач 1, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 21.08.2019 року у справі №911/3681/17, від 15.10.2019 року у справі №911/3749/17, від 16.05.2018 року у справі №911/4111/16, вважає, що провадження у справі в частині визнання недійсним спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області має бути закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки має розглядатись за правилами цивільного судочинства. В той же час, відповідач 1 просить задовольнити позовну вимогу про витребування з чужого незаконного володіння відповідача 2 спірну земельну ділянку на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Позивач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.02.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року зупинено провадження у справі №911/3054/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18. Зобов`язано сторони повідомити господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 з наданням відповідного судового рішення.

До суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача 2 №66-3162вих-20 від 25.02.2020 року (вх. №4692/20 від 28.02.2020 року) та відповідь на відзив відповідача 1 №66-3163вих-20 від 25.02.2020 року (вх. №4318 від 25.02.2020 року).

До суду від прокуратури надійшло клопотання №05/09/2-1201вих-20 від 10.08.2020 року (вх. №16946/20 від 11.08.2020 року) про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року поновлено провадження у справі №911/3054/19 та призначено судове засідання на 13.10.2020 року.

До суду від прокуратури надійшли письмові пояснення №66-6876вих-20 від 01.10.2020 року (вх. №21311/20 від 05.10.2020 року) на виконання вимог ухвали суду.

Представники позивача, відповідача 1 та третьої особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 13.10.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі №911/3054/19 та призначено розгляд справи по суті на 10.11.2020 року.

Представники позивача, відповідачів та третьої особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 10.11.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Прокурор у судовому засіданні 10.11.2020 року вимоги позовної заяви підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 10.11.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає прокурор в позовній заяві, 29.12.2016 року ОСОБА_1 (третя особа у справі) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою від 20.03.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області. Відповідно до змісту вказаної заяви ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.01.2017 року №25-10475/14-17-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою було надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.12.2017 року №25-17799/14-18-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7424955100:06:001:3087) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області.

26.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована в адміністративних межах м. Фастів Фастівського району Київської області.

Відповідно до змісту вказаного клопотання ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 06.08.2018 року №10-7089/15-18-сг Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території м. Фастів, Київської області, орієнтовний розмір ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

12.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передання йому безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:009:0053, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства на території м. Фастів, Київської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 21.12.2018 року №10-11591/15-18-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (спірний наказ) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3211200000:02:009:0053 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території м. Фастів, Київської області (спірна земельна ділянка).

Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються, копії вищевказаних заяв/клопотань та наказів наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування поданого позову прокурор зазначив, що спірний наказ видано відповідачем 1 незаконно та з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки, за доводами прокурора, станом на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом отримання земельної ділянки державної власності на території Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області. З огляду на вказане прокурор вважає, що при зверненні до відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру громадянин ОСОБА_1 надав недостовірні відомості щодо реалізації свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності, в той час як ГУ Держгеокадастру у Київській області не перевірило відповідних обставин, що свідчить про порушення ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України під час видачі спірного наказу та передачі у власність спірної земельної ділянки.

В підтвердження вказаних вище обставин щодо безоплатного отримання ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства двох земельних ділянок прокурором також надано Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна/щодо суб`єкта №191639173 від 05.12.2019, №164411471 від 22.04.2019, №163979449 від 17.04.2019, зі змісту яких слідує, що 28.12.2017 р. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424955100:06:001:3087 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.12.2017 р. №25-17799/14-18-сг; 22.12.2018 р. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3211200000:02:009:0053 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 21.12.2018 р. №10-11591/15-18-сг.

04.01.2019 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу було відчужено спірну земельну ділянку Приватному сільськогосподарському підприємству Агрофірма Світанок , що підтверджується записами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, на думку прокурора, спірна земельна ділянка, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання та неналежного виконання ГУ Держгеокадастру у Київській області своїх обов`язків стосовно перевірки поданих особою документів та відомостей, безпідставно вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, у зв`язку з чим прокурор просить суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.12.2018 р. №10-11591/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 3211200000:02:009:0053 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Фастівської міської ради Фастівського району, Київської області та витребувати з незаконного володіння Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3211200000:02:009:0053, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Фастівської міської ради Фастівського району, Київської області.

Досліджуючи наявність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР і з огляду на положення частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 р. у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 р. у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 р., "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р., "Щокін проти України" від 14.10.2010 р., "Сєрков проти України" від 07.07.2011 р., "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 р., "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 р., "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 р., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Як визначено ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, як землі, відповідно, державної чи комунальної власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Отже, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою про витребування спірної земельної ділянки із власності відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державного власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісогосподарського призначення, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель лісогосподарського призначення, що незаконно вибули з такої власності.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Таким чином, з наведених вище положень законодавства, вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідно до ч. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 р., Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п. 25 ч. 4 вказаного Положення, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль), у тому числі - за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах, а також визначено інші повноваження.

Відповідно до ч. 7 Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр, з метою організації своєї діяльності, надає територіальним органам методичну і практичну допомогу, проводить перевірки їх діяльності, аналізує результати діяльності територіальних органів, що забезпечують здійснення повноважень з розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, розробляє заходи щодо підвищення ефективності функціонування територіальних органів.

Поряд з цим, відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 р., Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Київській області є структурним територіальним підрозділом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, який уповноважений державою здійснювати контролюючі повноваження відносно діяльності підпорядкованого органу.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 12.06.2019 року №3227вих-19 Менською місцевою прокуратурою Чернігівської області було повідомлено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру про те, що окремі громадяни, в тому числі, ОСОБА_1 , з порушенням вимог земельного законодавства отримали у власність земельні ділянки на території Чернігівської та Київської областей та зобов`язано Держгеокадастр до 21.06.2019 р. повідомити про вжиті заходи щодо усунення порушень земельного законодавства. Також, на адресу ГУ Держгеокадастру у Київській області, Відділу у Фастівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, Відділу у Сосницькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надіслано листи, в яких повідомлено про незаконну приватизацію ОСОБА_1 земельної ділянки, що свідчить про обізнаність вказаних органів про допущені порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок громадянам (копії додано до матеріалів справи).

Однак, Держгеокадастром не вжито належних заходів реагування з метою усунення порушень вимог законодавства, допущених підпорядкованим органом, а саме, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Згідно відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №10-28-0.19-5473/2-19 від 24.06.2019 р. (отримана прокуратурою Київської області 02.07.2019 р.), заходів щодо усунення порушень не вжито. Головне управління Держгеокадастру у Київській області черговий раз поінформовано про необхідність вжиття заходів реагування, що свідчить про бездіяльність органу контролю у поновленні інтересів держави.

Отже, вказані відповіді свідчать про невжиття Держгеокадастром будь-яких заходів з метою усунення порушень вимог законодавства, допущених підпорядкованим органом, а саме, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, та ігнорування свого обов`язку щодо поновлення порушеного права держави.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що Держгеокадастром України не вжито жодних заходів реагування у зв`язку із порушеним правом держави та щодо поновлення зазначеного права держави, що свідчить про бездіяльність позивача щодо нездійснення останніми захисту інтересів держави, тому, суд вважає, що вимоги Закону України Про прокуратуру та Господарського процесуального кодексу України при зверненні з даним позовом до суду прокурором дотримано.

Як зазначалося вище, прокурор звернувся до господарського суду з позовом, зокрема, про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-11591/15-18-сг від 21.12.2018 р., яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3211200000:02:009:0053, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Фастівської міської ради Фастівського району Київської області.

Відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру у Київській області заперечило проти позову прокурора в частині вимоги про визнання наказу недійсним з тих підстав, що при зверненні із заявою на отримання земельної ділянки ОСОБА_1 було введено в оману Головне управління стосовно використання ним права на безоплатне отримання землі. На думку відповідача 1, видача спірного наказу не породжує право особи на майно, оскільки, таке право виникає з моменту його державної реєстрації, однак, Головне управління повноваженнями щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, в тому числі на земельні ділянки, не наділено.

Відповідач 1 також зазначив, що згідно ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень саме державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 визнання недійсним спірного наказу, як ненормативного акта, який вичерпує свою дію внаслідок його виконання, не породжує жодних наслідків для власників земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в частині вимоги про визнання недійсним наказу, а також просить суд відмовити прокурору у задоволенні вимоги прокурора про покладення судового збору на відповідача 1 з підстав відсутності у нього інформації про незаконні дії ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, положення якої кореспондуються з частиною 1 статті 19 цього Кодексу, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в позові безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 21.12.2018 р. №10-11591/15-18-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; передано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 3211200000:02:009:0053 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території м. Фастів, Київської області.

Поряд з цим, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 р. у справі №911/2034/16 викладено правовий висновок, відповідно до якого вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому, відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Наведене відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справах №488/6211/14-ц та №488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі №485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах №522/7636/14-ц та №469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі №911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, відступати від яких немає правових підстав.

Враховуючи наведені вище приписи процесуального законодавства та викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 р. у справі №911/2034/16 правові висновки, суд дійшов висновку про непідвідомчість даної справи господарським судам в частині вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-11591/15-18-сг від 21.12.2018 р., яким передано у власність громадянина ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3211200000:02:009:0053, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташовану на території м. Фастів, Київської області, оскільки, така вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Поряд з цим, прокурор в позовній заяві просив витребувати на користь держави спірну земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3211200000:02:009:0053, у зв`язку із порушенням вимог земельного законодавства при її наданні у власність.

Розглянувши позовну вимогу прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача 2, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 19 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.ст. 18, 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі - острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються у тому числі - на землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22, ч. ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6 ст. 118, ч. 4 ст. 122 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

З матеріалів справи вбачається, що як станом на момент звернення ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 26.07.2018 р. про надання дозволу на розробку документації, так і станом на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 06.08.2018 р. №10-7089/15-18-сг ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах визначених норм безоплатної приватизації площею 2,0 гектара.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадянина ОСОБА_1 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, проведено двічі, а тому, наказ від 21.12.2018 р. №10-11591/15-18-сг, яким вдруге для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку державної власності, суперечить приписам ч. 4 ст. 116 ЗК України та принципам земельного законодавства, зокрема, рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за змістом наведених норм законодавства передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі - не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Відповідно до ст.ст. 318, 324 ЦК України, суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Як встановлено судом, спірну земельну ділянку Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок було отримано у власність від ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог законодавства, оскільки, своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства останній вже використав раніше, а тому, подальше відчуження незаконно отриманої земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3211200000:02:009:0053, на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок відбулось з порушенням вимог законодавства.

Згідно наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:009:0053 є - Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок .

Вказане, на думку суду, свідчить, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, позаяк видача ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 21.12.2018 р. №10-11591/15-18-сг не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності, з огляду на неправомірність дій вказаного органу державної влади щодо передачі цієї землі у власність.

Необхідно також зауважити, що власник майна, з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, у постанові від 14.11.2018 р. у справі №183/1617/16, від 22.01.2020 р. у справі №910/1809/18, від 11.02.2020 р. у справі №922/614/19.

Оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером 3211200000:02:009:0053 вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, суд дійшов висновку, що подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ПСП Агрофірма Світанок відбулось з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 ЦК України, а тому, земельна ділянка підлягає витребуванню у ПСП Агрофірма Світанок на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, отже, позовна вимога прокурора є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та пояснень учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову в частині витребування земельної ділянки з незаконного володіння не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору за вказаною вимогою відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області до Головного управління Дергеокажарстру у Київській області та Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки задовольнити частково.

2. Витребувати з незаконного володіння Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок (08652, Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 03754024) на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 2, код 39411771) земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 3211200000:02:009:0053 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Фастівської міської ради Фастівського району Київської області.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (14000, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) на користь прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114; реквізити: отримувач - прокуратура Чернігівської області, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок отримувача - 35215093006008) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок (08652, Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 03754024) на користь прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114; реквізити: отримувач - прокуратура Чернігівської області, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок отримувача - 35215093006008) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Закрити провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.12.2018 року №10-11591/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 3211200000:02:009:0053 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення Фастівської міської ради Фастівського району Київської області.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.11.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць