Рішення

від 10.11.2020 по справі 917/241/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2020 Справа № 917/241/20

м. Полтава

За позовом Лубенської міської ради, вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", вул. Грушевського 1Д, м. Київ, 01001;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізична особа - підприємець Ляшко Аліна Русланівна, АДРЕСА_1

про зобов`язання передати автобусну зупинку у комунальну власність м. Лубни

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від позивача: Євтушевський М. О., довіреність б/н від 04.01.2020;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Лубенська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - відповідач/ АТ "КБ "Приватбанк") про зобов`язання передати автобусну зупинку розміром 9,0 м х 3,0 м за адресою: площа Ярмаркова м. Лубни, - у комунальну власність м. Лубни шляхом складання акту прийому-передачі за участі представників Лубенської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.03.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 02.04.2020.

В зв`язку із введенням на всій території України карантину, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, суд ухвалою від 19.03.2020 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання на 22.04.2020.

Ухвалою від 08.04.2020, у зв`язку із продовженням строку дії карантину, суд повідомив сторонам про те, що розгляд справи буде здійснюватися після закінчення строку карантину.

Ухвалою від 02.06.2020 суд повідомив учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 24.06.2020.

24.06.2020 за клопотанням представника позивача, суд відклав підготовче засідання у справі на 04.08.2020.

Ухвалою від 04.08.2020 суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Фізичну особу - підприємця Ляшко Аліну Русланівну (далі - третя особа/ФОП Ляшко А.Р.) та відклав підготовче засідання у справі на 03.09.2020. Третя особа була залучена за її клопотанням.

Ухвалою від 03.09.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020.

29.09.2020 суд за клопотанням представника позивача відклав розгляд справи по суті на 20.10.2020.

Ухвалою від 20.10.2020 суд, за заявою третьої особи, відклав розгляд справи по суті на 10.11.2020 (у зв`язку з відсутністю представника позивача)

В судове засідання 10.11.2020 відповідач та третя особа не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасники справи належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового розгляду справи по суті, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпискою представників сторін та відповідним поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення третій особі. Таким чином, неявка в судове засідання відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідач у відзиві заперечує позов, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. В підготовчому проваджені представник відповідача заявив про те, що він не є належним відповідачем.

Третя особа у поясненнях щодо позову просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та на пропуск позивачем строку позовної давності.

В судовому засіданні 10.11.2020 представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Лубенської міської ради від 24 червня 2011 року "Про попереднє погодження місця розташування малих архітектурних форм" ПАТ КБ "Приватбанк" було погоджено попереднє місце розташування малої архітектурної форми (МАФ) з умовою передачі автобусної зупинки "пл. Ярмаркова" зі стаціонарним банківським модулем (зупинка розміром 9,0 м х 3,0 м, банківський модуль розміром 3,0 м х 3,0 м) згідно акту передачі, що підлягає затвердженню рішенням міської ради, у комунальну власність міста.

Позивач зазначає, що з такими умовами банк погодився, адже вищевказане рішення не оскаржував.

В подальшому рішенням Лубенської міської ради від 14 грудня 2017 року "Про надання дозволу на укладення договорів особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд та видачу паспортів прив`язки" ПАТ КБ "Приватбанк" було продовжено договір особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди розміром 3,0 м х 3,5 м для здійснення підприємницької діяльності по проспекту Володимирському (зупинка громадського транспорту "пл. Ярмаркова") на земельній ділянці площею 32,5 м терміном на 3 роки.

Копії вказаних рішень Лубенської міської ради наявні в матеріалах справи.

На підставі рішення Лубенської міської ради від 14.12.2017 між Лубенською міською радою та ПАТ КБ "Приватбанк", яке пізніше було перейменовано на Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", 02.01.2018 було укладено договір особистого строкового сервітуту строком на три роки (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи). Пунктом 6.5. Договору передбачено, що зміна умов договору і дострокове розірвання оформлюється додатковою угодою.

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частинами 1, 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування передбачено, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення вищевказаних норм законодавства так і не передав у комунальну власність міста автобусну зупинку, що знаходиться на площі Ярмарковій у м. Лубни.

Також позивач звертає увагу суду на той факт, що договір особистого строкового сервітуту від 02 січня 2018 є чинним. Додаткових угод по ньому не укладалось.

13.02.2019 виконавчий комітет Лубенської міської ради звернувся з листом № 1-11/122 до АТ КБ "Приватбанк" з проханням виконати рішення Лубенської міської ради від 24 червня 2011 року стосовно передачі автобусної зупинки у комунальну власність міста (копія листа - в матеріалах справи).

11.03.2019 виконавчий комітет Лубенської міської ради повторно звернувся з листом № 1-11/194 до АТ КБ "Приватбанк" з проханням передати автобусну зупинку у комунальну власність міста (копія листа в матеріалах справи).

Проте, як зазначає позивач, на вищевказані листи АТ КБ "Приватбанк" жодним чином не відреагував.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд зобов`язати відповідача передати автобусну зупинку розміром 9,0 м х 3,0 м за адресою: площа Ярмаркова м. Лубни, - у комунальну власність м. Лубни шляхом складання акту прийому-передачі за участі представників Лубенської міської ради.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків встановлених законом. На думку позивача, відповідач не надав будь-яких належних чи допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач посилаючись на непорушність права власності не наводить жодних доказів на підтвердження того, що автобусна зупинка належить позивачу. Враховуючи це позивач наполягає на задоволенні позову.

Третя особа ФОП Ляшко А.Р. у поясненнях щодо позову зазначає, що вказана у позові тимчасова споруда належить їй на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між нею та попереднім власником ФОП Малюхом Артемом Миколайовичем, який попередньо придбав споруду у громадянина Лазаренка Григорія Миколайовича. Ще раніше (у вересні 2018 року) гр. Лазаренко Г.М. придбав всю тимчасову споруду в її законного власника - АТ КБ "Приватбанк". Договір купівлі-продажу було підписано заступником директора філії "Полтавське головне регіональне управління" АТ КБ "ПриватБанк".

Таким чином, ФОП Ляшко А.Р. стверджує, що на сьогодні вона є єдиним законним власником цієї споруди.

Також третя особа стверджує, що у позивача ніколи не було і не може бути зараз права на рухому річ - тимчасову споруду у формі автобусної зупинки "пл. Ярмаркова" з колишнім стаціонарним банківським модулем на п. Ярмарковій (зупинка розміром 9,0 м х 3,0 м, банківський модуль розміром 3,0 м х 3.0 м).

Крім цього, третя особа просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та зазначає, що даний спір мав розглядатися Полтавським окружним адміністративним судом, оскільки позивач намагається реалізувати свої адміністративні права.

Враховуючи викладене, третя особа вважає позов безпідставним.

Суд не погоджується із твердженням третьої особи щодо того, що даний спір мав розглядатися Полтавським окружним адміністративним судом.

Так, предметом спору є зобов`язання відповідача передати рухоме майно (автобусну зупинку) у комунальну власність міста.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У даній справі спірне майно витребовується не для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, отже даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Щодо твердження третьої особи стосовно того, що суду слід застосувати позовну давність по даному спору, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки ФОП Ляшко А.Р. не є стороною у спорі, суд не може застосовувати позовну давність за її заявою.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивач у позові просить суд зобов`язати відповідача передати автобусну зупинку розміром 9,0 м х 3,0 м за адресою: площа Ярмаркова м. Лубни, - у комунальну власність м. Лубни шляхом складання акту прийому-передачі за участі представників Лубенської міської ради.

В ході підготовчого провадження до суду надійшло клопотання ФОП Ляшко А.Р. про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача на тій підставі, що вона є власником спірного майна.

На підтвердження вказаного, ФОП Ляшко А.Р., яка була залучена судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, надано суду копію договору купівлі-продажу № 2 від 14.04.2020, укладеного між нею (покупець за договором) та ФОП Малюх А.М. (продавець за договором), згідно якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність майно продавця згідно додатку № 1 - Тимчасова споруда: автобусна зупинка "площа Ярмаркова з торговельним павільйоном" (далі - Майно) та сплачує його вартість, зазначену в п. 3.1 Договору..

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору продавець свідчить, що він дійсно є власником Майна, не має обмежень щодо свого права розпорядження Майном.

Згідно п. 2.2 вказаного договору перехід права власності відбувається в момент передачі майна, що оформляється актом приймання-передачі.

Також третьою особою надано суду копію акту приймання-передачі № 1 від 14.04.2020, згідно якого продавець ФОП Малюх А.М. передав, а покупець ФОП Ляшко А.Р. прийняв у власність Майно.

Крім цього, третя особа стверджує, що ФОП Малюх А.М. попередньо придбав спірну споруду у громадянина Лазаренка Григорія Миколайовича. Ще раніше (у вересні 2018 року) гр. Лазаренко Г.М. придбав всю тимчасову споруду в її законного власника - АТ КБ "Приватбанк". Договір купівлі-продажу було підписано заступником директора філії "Полтавське головне регіональне управління" АТ КБ "ПриватБанк".

У підготовчому засіданні представник відповідача підтвердив факт продажу спірного майна та враховуючи це зазначив, що банк не є належним відповідачем у справі. При цьому, представник позивача не надав суду клопотання про заміну первісного відповідача належним чи залучення співвідповідача у справі (ст. 48 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2 від 14.04.2020, укладеного між ФОП Ляшко А.Р. та ФОП Малюх А.М.

Враховуючи викладене, суд встановив, що на даний час спірне майно не належить відповідачу, отже його передача відповідачем у комунальну власність є неможливою.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а отже не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.11.2020.

Суддя О.С. Семчук