Рішення

від 24.11.2020 по справі 917/1563/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 Справа № 917/1563/20

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Румікуб", вул. Прокопенка, 106, м. Ромни, Сумська область, 42006

до Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» , вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

про стягнення 33 348,73 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 33 348,73 грн. за договором поставки № 0302-СН від 15.10.2019, з яких 30 240,00 грн. основний борг, 2232,47 грн. пеня, 483,34 грн. 3% річних, 392,92 грн. інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не здійснив оплату товару поставленого позивачем за видатковою накладною № 39 від 11.02.2020 на умовах договору поставки № 0302-СН від 15.10.2019.

Ухвалою від 30.09.2020 (а.с. 22-23) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Зазначена ухвала направлялась сторонам, в т.ч. відповідачу за його юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 21) та отримана представниками сторін 06.10.2020, про що свідчать відмітки на поштових повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 25-26).

У відзиві на позов від 13.10.2020 (вх. № 11520 від 19.10.2020, а.с. 27-29) відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на п.п. 4.1, 4.2 договору обґрунтовуючи тим, що поставку товару вважає незакінченою, оскільки підтвердженням якості та комплектності товару з боку Постачальника (позивача) є сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Румікуб", як Постачальником, та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» , як Покупцем, був укладений договір поставки № 0302-СН від 15.10.2019 (далі - Договір, а.с. 8-11), на умовах якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 Договору).

За п. 1.2 Договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються Специфікацією (-ями), що є додатками до цього Договору.

Додатковою угодою № 1 від 22.01.2020 (а.с. 12) сторони внесли зміни до п. 1.4 Договору, зазначивши, що загальна сума Договору складає 37440,00 грн. та доповнили Договір специфікацією № 2 на поставку Товару (костюм обрубника тканина саржа 75% бавовна, 25% поліестр) в кількості 56 шт. на загальну суму 30 240,00 грн.

В п. 3 зазначеної Додаткової угоди, умови оплати по специфікації № 2 - відстрочка 30 календарних днів від дати поставки продукції на склад відповідача.

За п. 9.2 Договору, Товар приймається Покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження Товару Покупцю здійснюється після пред`явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

На виконання умов укладеного Договору та Додаткової угоди № 1 до нього позивач поставив відповідачу товар на суму 30 240,00 грн. за видатковою накладною № 39 від 11.02.2020 (а.с. 13).

Згідно п. 13.2 Договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2020 в частині розрахунків до повного виконання.

Як зазначає позивач, оплату отриманого товару відповідач не здійснив, на момент звернення із позовом до суду основний борг в сумі 30 240,00 грн. відповідачем сплачений не був.

Також, за неналежне виконання умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 2232,47 грн. пені, нарахованої за період з 12.03.2020 по 07.09.2020, 483,34 грн. 3% річних та 392,92 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 12.03.2020 року по 22.09.2020.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу товар, визначений в Специфікації № 2 до Договору (а.с. 12) за видатковою накладною № 39 від 11.02.2020 (а.с. 13) на суму 30 240,00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 3 Додаткової угоди № 1 від 22.01.2020 до Договору встановлені умови оплати по специфікації № 2 - відстрочка 30 календарних днів від дати поставки продукції на склад відповідача.

Видаткова накладна № 39 датована 11.02.2020, останнім днем виконання грошового зобов`язання є 12.03.2020, відповідно прострочення виконання зобов`язання по оплаті з боку відповідача мало місце з 13.03.2020.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 30 240,00 грн., строк оплати якої настав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

За п. 10.6 Договору, порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов`язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 2232,47 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 12.03.2020 по 07.09.2020.

Розглянувши розрахунок пені, наведений позивачем в позовній заяві, суд встановив, що позивачем неправильно встановлений початок перебігу прострочення оплати за договором.

Останнім днем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, отриманого за видатковою накладною № 39 від 11.02.2020 є 12.03.2020, відповідно прострочення виконання зобов`язання по оплаті з боку відповідача мало місце з 13.03.2020. Зазначене призвело до завищення розміру пені, заявленої до стягнення.

Суд здійснив перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та дійшов висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені в сумі 2214,30 грн. за період з 13.03.2020 по 07.09.2020, в іншій частині вимоги щодо стягнення пені відхиляються як завищені щодо розміру.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач заявив до стягнення 483,34 грн. 3% річних, нарахованих за період з 12.03.2020 по 22.09.2020.

З огляду на зазначене вище, здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 480,87 грн. за період з 13.03.2020 по 22.09.2020 та підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення річних відхиляються за їх безпідставністю.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 392,92 грн. інфляційних втрат за період з 12.03.2020 по 22.09.2020.

Судом враховується, що інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При перевірці заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача, зокрема при розрахунку інфляційних позивач нараховує інфляційні за періоди, в яких борг існував не повний місяць. Здійснивши перерахунок втрат від інфляції суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в розмірі 149,80 грн. за період з 01.04.2020 по 31.08.2020 та підлягають задоволенню в цій частині, в іншій частині відхиляються судом за безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних, інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов від 13.10.2020 (вх. № 11520 від 19.10.2020, а.с. 27-29), із посиланням на п.п. 4.1, 4.2 Договору про незакінчену поставку товару з підстав ненадання Постачальником документів, які підтверджують якість і комплектність (сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості) суд відхиляє, оскільки ст. 666 ЦК України передбачено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано докази звернення до позивача з вимогами про передачу документів на товар та встановлення строку для їх надання. Відповідач не посилається на здійснення відмови від договору та повернення товару відповідачу.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 30 240,00 грн. основного боргу, 2214,30 грн. пені, 480,87 грн. 3% річних, 149,80 грн. інфляційних втрат.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог частково, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 2085,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Румікуб" (вул. Прокопенка, 106, м. Ромни, Сумська область, 42006, код ЄДРПОУ 38976418) - 30 240,00 грн. основний борг, 2214,30 грн. пеня, 480,87 грн. 3% річних, 149,80 грн. інфляційні втрати; 2085,37 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.