Рішення

від 24.11.2020 по справі 924/1081/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2020 р. Справа № 924/1081/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика шоконат", Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване

до фізичної особи-підприємця Замялого Дмитра Володимировича, м. Хмельницький

про стягнення 84890,44 грн., з яких: 72350,00 грн. - борг, 3992,06 грн. - пеня; 7235,00 грн. - штраф, 806,93 грн. - грн. 3% річних, 506,45 грн. - інфляційні втрати

Без повідомлення (виклику) сторін

Процесуальні дії по справі.

29.09.2020р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика шоконат", м. Львів до фізичної особи-підприємця Замялого Дмитра Володимировича, м. Хмельницький про стягнення 84890,44 грн., з яких: 72350,00 грн. - борг, 3992,06 грн. - пеня; 7235,00 грн. - штраф, 806,93 грн. - грн. 3% річних, 506,45 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.10.2020р. відкрито провадження у справі №924/1081/20, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - строк для надання відповіді на відзив.

Позиції учасників справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №19022020-1 від 18.02.2020р., на виконання якого ТОВ "Кондитерська фабрика шоконат" було поставлено фізичній особі-підприємцю Замялому Дмитру Володимировичу товар на загальну суму 72350,00 грн.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала суду, надіслана на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських організацій, повернута відділенням поштового зв`язку з причини відсутності адресата.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна правова позиція викладена ВС в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

Враховуючи зазначене, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

18.02.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика шоконат", (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Замялим Дмитром Володимировичем (покупець) укладено договір поставки №190022020-1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується доставляти та передавати у власність покупця на умовах, встановлених договором, товар окремими партіями протягом строку дії договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених в договорі.

Кількість та асортимент товару визначаються в специфікації та накладних, які оформляються при передачі товару покупцеві під час кожної поставки та є невід`ємною частиною договору (п. 2.1. договору).

Постачальник зобов`язується поставляти товар на умовах DDР Міжнародних правил інтерпретацій комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010р., до Розподільчого центру покупця або до магазинів покупця, перелік яких наведено в додатку №1 до даного договору (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 7.1. договору ціна товару погоджується сторонами у специфікації у національній валюті Україні - гривні.

Відповідно до п. п. 7.8., 7.9. договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 31 календарного дня з моменту отримання товару на підставі видаткової накладної. Обов`язок покупця щодо оплати товару вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленої партії товару у строк, передбачений п. 7.8. договору покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 10% від невчасно виконаного зобов`язання.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018р. (п. 12.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору позивач у період 20.02.2020р. по 13.03.2020р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 72350,00 грн. що підтверджується видатковими накладними: №162 від 20.02.2020р. на суму 15200,00 грн.; №151 від 25.02.2020р. на суму 14000,00 грн.; №164 від 29.02.2020р. на суму 16800,00 грн.; №168 від 02.03.2020р. на суму 19600,00 грн.; №223 від 13.03.2020р. на суму 6750,00 грн.

Позивач посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару, звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика шоконат", (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Замялим Дмитром Володимировичем (покупець) укладено договір поставки №190022020-1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується доставляти та передавати у власність покупця на умовах, встановлених договором, товар окремими партіями протягом строку дії договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених в договорі.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач у період 20.02.2020р. по 13.03.2020р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 72350,00 грн. що підтверджується видатковими накладними: №162 від 20.02.2020р. на суму 15200,00 грн.; №151 від 25.02.2020р. на суму 14000,00 грн.; №164 від 29.02.2020р. на суму 16800,00 грн.; №168 від 02.03.2020р. на суму 19600,00 грн.; №223 від 13.03.2020р. на суму 6750,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. п. 7.8., 7.9. договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 31 календарного дня з моменту отримання товару на підставі видаткової накладної.

Таким чином, відповідач повинен був сплати поставленого йому товару у наступні строки: до 23.03.2020р. - 15200,00 грн.; до 28.03.2020р. - 14000,00 грн.; до 01.04.2020р. - 16800,00 грн.; до 03.04.2020р. - 19600,00 грн.; до 14.04.2020р. - 6750,00 грн.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не розрахувався за поставлений йому товар, вимоги позивача про стягнення основної боргу в розмірі 72350,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо штрафних санкцій.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленої партії товару у строк, передбачений п. 7.8. договору покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 10% від невчасно виконаного зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 3992,06 грн., з яких: 899,49 грн. - за період з 24.03.2020р. по 13.08.2020р., 797,80 грн. - за період з 28.03.2020р. по 13.08.2020р., 920,53 грн. - за період з 01.04.2020р. по 13.08.2020р., 1052,48 грн. - за період з 03.04.2020р. по 13.08.2020р., 321,76 грн. - за період з 14.04.2020р. по 13.08.2020р.

Суд здійснивши перерахунок пені за допомогою ІПС „Консультант" встановив, що правомірним є нарахування пені в розмірі 3981,23 грн., з яких: 897,05 грн. - за період з 24.03.2020р. по 13.08.2020р. (із суми боргу 15200 грн.), 795,63 грн. - за період з 28.03.2020р. по 13.08.2020р. (із суми боргу 14000 грн.), 918,03 грн. - за період з 01.04.2020р. по 13.08.2020р. (із суми боргу 16800 грн.), 1049,62 грн. - за період з 03.04.2020р. по 13.08.2020р. (із суми боргу 19600 грн.), 320,90 грн. - за період з 14.04.2020р. по 13.08.2020р. (із суми боргу 6750 грн.).

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 3981,23 грн.

У стягненні пені в розмірі 10,83 грн. суд відмовляє.

Позивачем на підставі п. 8.5. договору правомірно здійснено нарахування штрафу в розмірі 7235,00 грн. (10% від суми боргу), який підлягає стягненню з відповідача.

Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 806,93 грн., з яких: 178,65 грн. - за період з 24.03.2020р. по 13.08.2020р., 159,94 грн. - за період з 28.03.2020р. по 13.08.2020р., 186,41 грн. - за період з 01.04.2020р. по 13.08.2020р., 214,25 грн. - за період з 03.04.2020р. по 13.08.2020р., 67,68 грн. - за період з 14.04.2020р. по 13.08.2020р.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою ІПС „Консультант" встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в розмірі 804,74 грн., з яких: 178,16 грн. - за період з 24.03.2020р. по 13.08.2020р. (із суми боргу 15200 грн.), 159,51 грн. - за період з 28.03.2020р. по 13.08.2020р. (із суми боргу 14000 грн.), 185,90 грн. - за період з 01.04.2020р. по 13.08.2020р. (із суми боргу 16800 грн.), 213,67 грн. - за період з 03.04.2020р. по 13.08.2020р. (із суми боргу 19600 грн.), 67,50 грн. - за період з 14.04.2020р. по 13.08.2020р. (із суми боргу 6750 грн.).

Таким чином, до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 804,74 грн.

У стягненні 3% річних в розмірі 2,19 грн. суд відмовляє.

Позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості 72350,00 грн. за період з квітня по липень 2020р в розмірі 506,45 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 84877,42 грн., з яких: 72350,00 грн. грн. - борг, 3981,23 грн. - пеня, 7235,00 грн. - штраф, 804,74 грн. - 3% річних, 506,45 інфляційні втрати.

В решті позову щодо стягнення 13,02 грн., з яких: 10,83 грн. - пеня та 2,19грн. - 3 % річних суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Замялого Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика шоконат" (81121, Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Лесі Українки, буд. 25, код ЄДРПОУ 42756378) 72350,00 грн. (сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят гривень) боргу, 3981,23 грн. (три тисячі дев`ятсот вісімдесят одну гривню 23коп.) пені, 7235,00 грн. (сім тисяч двісті тридцять п`ять гривень) штрафу, 804,74 грн. (вісімсот чотири гривні 74 коп.) 3% річних, 506,45 (п`ятсот шість гривень 45 коп.) інфляційних втрат, 2101,69 (дві тисячі чотириста сто одну гривню 69 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24.11.2020р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ТОВ "Кондитерська фабрика шоконат" (81121, Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Л. Українки, б. 25);

3- відповідачу, ФОП Замялий Дмитро Володимирович ( АДРЕСА_1 ).

Всім рек. з повід.