Рішення від 10.11.2020 по справі 300/1539/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р. справа № 300/1539/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

за участю: представника позивача Томин Н.В.

представника відповідача Коваль Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання неправомірним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 17 червня 2020 року № 1071, зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29 квітня 2020 з врахуванням періодів роботи: з 28.12.1998 по 29.09.2000 в товаристві співвласників "Версія", та з 02.07.1990 по 27.12.1998 із врахуванням заробітної плати в ТзОВ "Битремстрой" згідно архівних довідок Бендерського міського Державного Архіву від 24.02.2015 № 04-11/309; від 24.02.2015 № 04-11/310; від 24.02.2015 № 04- 11/311.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у травні 2020 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак 17.06.2020 відповідач прийняв рішення № 1076 про відмову в призначенні пенсії, оскільки згідно з наданими документами до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії не враховано періоди роботи з 28.12.1998 по 29.09.2000 в товаристві співвласників "Версія" оскільки у трудовій книжці не вказано прізвища і посади особи, якою завірено даний запис та період роботи з 02.07.1990 по 27.12.1998 в ТОВ "Битремстрой", так як запис в трудовій книжці і уточнюючі довідки, видані Придніпровською Молдавською Республікою, яка державою Україна не визнана. Проте, на думку позивача, доводи відповідача про неможливість прийняти до уваги архівних довідок, які видані установами Придніпровської Молдавської Республіки, яка не визнана Україною, є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.07.2020. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що між Україною та Молдавською Республікою укладено договір про добросусідство, дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Молдова підписаний у м. Кишиневі 23 жовтня 1992 року, який чинний та ратифікований, однак Придністровська Молдавська Республіка не визнана жодними міжнародними організаціями та спільнотами. Відтак, будь-який документ, виданий підприємством, установою чи організацією або їх правонаступниками на тимчасово не підконтрольній та окупованій території Республіки Молдова є недійсним та не створює правових наслідків. В зв`язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.27-30).

Відповідачем вищенаведений відзив на позовну заяву надісланий позивачу 24.07.2020, що підтверджується квитанцією про відправлення (а.с.31). Однак, відповіді на відзив у строк, встановлений судом та інших заяв позивач не подав, поважних причин ненадання відповіді на відзив у встановлений судом строк не повідомив.

Ухвалою суду від 30.10.2020 постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи № 300/1539/20 за позовною заявою ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомлення учасників справи та призначено судовий розгляд на 10.11.2020 о 14:00.

В судовому засіданні задоволено заяву представника позивача про відмову від позову в частині позовних вимог та постановлено ухвалу про закриття провадження у справі № 300/1539/20 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання зарахувати до стажу роботи ОСОБА_2 періоду роботи з 28.12.1998 по 29.09.2000 у товаристві співвласників "Версія".

Відтак, судом продовжено розгляд справи в межах вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 17 червня 2020 року № 1071 та зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29 квітня 2020 з врахуванням періоду роботи з 02.07.1990 по 27.12.1998 із врахуванням заробітної плати в ТОВ "Битремстрой" згідно архівних довідок Бендерського міського Державного Архіву від 24.02.2015 № 04-11/309; від 24.02.2015 № 04-11/310; від 24.02.2015 № 04- 11/311.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вказані вимоги з підстав наведених в адміністративному позові та просила їх задоволити.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що архівні довідки не вивчалися уповноваженими особами відповідача, оскільки видані Придністровською Молдавською Республікою, яка не визнана жодними міжнародними організаціями, в тому числі й Україною.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

17.06.2020 Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та подані до неї документи про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", рішенням за № 1071 відмовило в призначенні пенсії за віком. В рішенні відповідачем вказано, що згідно з наданими до сервісного центру документами, страховий стаж позивача становить 24 роки 4 місяці. До страхового стажу не враховано зокрема період роботи з 02.07.1990 по 27.12.1998 в ТОВ "Битремстрой", так як запис у трудовій книжці та уточнюючі довідки видані Придністровською Молдавською Республікою, яка державою Україною не визнана. Відповідно до статті 26 України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2020 року, право на призначення пенсії за віком, після досягнення віку 59 років 6 місяців мають жінки за наявності страхового стажу 27 років. Відтак, право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при наявному страховому стажі 24 роки ОСОБА_1 набуде у віці 63 роки (а.с.9).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

З огляду на зміст вищевказаних положень закону, починаючи з 01.01.2020 позивач має право на призначення пенсії за віком, після досягнення 59 років 6 місяців та за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Таким чином, для призначення ОСОБА_2 пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 59 років 6 місяців; страховий стаж не менше 27 років.

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у травні 2020 досягла віку 59 років 6 місяців.

Щодо наявності в позивача страхового стажу не менше 27 років, то суд вказує на таке.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є те, що згідно з наданими до сервісного центру документами, страховий стаж позивача становить 24 роки 4 місяці. До страхового стажу, зокрема не враховано спірний період роботи з 02.07.1990 по 27.12.1998 в ТОВ "Битремстрой", так як запис у трудовій книжці і уточнюючі довідки видані Придністровською Молдавською Республікою, яка державою Україною не визнана (а.с.9).

Надаючи оцінку, вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

29.10.1996 ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності для України 19.11.1996, статтею 5 якої передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Молдова та членів їх сімей здійснюється по законодавству тієї держави, на території якої вони постійно проживають. При переселенні пенсіонера з території однієї держави на територію іншої держави на постійне місце проживання виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється у відповідності із законодавством кожної з держав. а новим місцем проживання пенсіонера пенсія призначається із місяця, наступного за місяцем припинення виплати за попереднім місцем проживання, але не більше ніж за шість місяців до місяця прописки або отримання виду на проживання.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Відтак, у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані Намібійські винятки, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 суд констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії, Європейський суд з прав людини, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 11 грудня 2018 року у справі №360/1628/17.

Частина 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 02.07.1990 прийнята на посаду завідуючої магазином по переводу в ХЗ "Битремстрой" згідно наказу №8 від 02.07.1990, з якого 27.12.1998 звільнена за власним бажанням, згідно наказу № 17 від 27.12.1998 (а.с.13).

Дані обставини також підтверджуються архівними довідками Бендерського міського Державного Архіву від 24.02.2015 № 04-11/309, від 24.02.2015 № 04-11/310, від 24.02.2015 № 04- 11/311(а.с.16-18).

Суд зазначає, що подані позивачем довідки засвідчені печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містять обов`язкові відомості про періоди роботи.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці та архівних довідках відповідачем суду не надано.

Відтак, беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 02.07.1990 по 27.12.1998 в ТОВ "Битремстрой" відповідно до трудової книжки ЛТ-1 № 0488494 виданих на території Придністровської Молдавської Республіки з незалежних від позивача підстав, є безпідставним та таким, що порушує право заявника на соціальних захист.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії від 17 червня 2020 року № 1071 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а відтак є протиправним.

Отже, за наведених в рішенні відповідача підстав про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 17 червня 2020 року № 1071 у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 02.07.1990 по 27.12.1998 в ТОВ "Битремстрой", позивачу неправомірно відмовлено в зарахуванні такого страхового стажу, що є підставою для скасування наведеного рішення.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29.04.2020 з врахуванням періоду роботи з 02.07.1990 по 27.12.1998, то суд зазначає наступне.

З огляду на встановлені частиною 1 статті 26 Закону № № 1058-IV обов`язкові умови для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досягла 59 років 6 місяців, страховий стаж становить не менше 27 років.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З врахуванням встановлених судом обставин, при наявності всіх визначених частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV умов для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою пенсійного забезпечення, тому позивачу слід призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29 квітня 2020 року.

Також суд зазначає, що питання врахування заробітної плати в ТОВ "Битремстрой" згідно архівних довідок Бендерського міського Державного Архіву від 24.02.2015 № 04-11/309, від 24.02.2015 № 04-11/310, від 24.02.2015 № 04-11/311, є похідним відносно здійснення призначення пенсії відповідачем і буде вирішуватись після проведення такого призначення пенсійним органом.

З огляду на зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.06.2020 № 1071, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відтак спору між позивачем та відповідачем щодо врахування заробітної плати в ТОВ "Битремстрой" згідно архівних довідок Бендерського міського Державного Архіву від 24.02.2015 № 04-11/309, від 24.02.2015 № 04-11/310, від 24.02.2015 № 04-11/311 при призначенні пенсії на час звернення ОСОБА_1 у цій справі до суду не існувало.

Також відповідач ще не ухвалював рішення щодо призначення пенсії, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого призначення будуть порушені.

Суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

В зв`язку із вищенаведеним, суд зазначає, що вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача врахувати заробітну плату в ТОВ "Битремстрой" згідно архівних довідок Бендерського міського Державного Архіву від 24.02.2015 № 04-11/309, від 24.02.2015 № 04-11/310, від 24.02.2015 № 04-11/311 при призначенні пенсії є не обґрунтованими та передчасними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, слід задовольнити частково: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 17 червня 2020 року № 1071; а також, обов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи з 02.07.1990 по 27.12.1998 в ТОВ "Битремстрой" та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29 квітня 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Щодо здійснення розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 630,60 грн, що пропорційно становить 75 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору, згідно з квитанцією №5102-01-008/8 від 01.07.2020 (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 17 червня 2020 року № 1071.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи з 02.07.1990 по 27.12.1998 в ТОВ "Битремстрой" та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29 квітня 2020 року.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсязі 23.11.20 у зв`язку з перебуванням судді Микитин Н.М. на листку тимчасової непрацездатності з 12.11.20 по 20.11.20 включно.