Ухвала

від 19.11.2020 по справі 380/7592/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7592/20

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

19 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представник позивача Кушнір М.І.,

представника відповідача Цуньовська І.В.,

третя особа ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження клопотання про закриття провадження в адміністративній справі № 380/7592/20 за позовом Городоцької міської ради Львівської області до Городоцької районної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Городоцької міської ради Львівської області (Львівська область, м. Городок, майдан Гайдамаків,6 ; РНОКПП 26269892) до Городоцької районної ради (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Б. Хмельницького,2; код ЄДРПОУ 25553585) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької районної ради Львівської області №876 від 18.06.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність гр. ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування індивідуального гаража ;

визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької районної ради Львівської області №877 від 18.06.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність гр. ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування індивідуального гаража .

Ухвалою суду від 22.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі .

15.10.2020 за вх. № 53065 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечує.

02.11.2020 за вх. № 57250 відповідачем подано клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2

05.11.2020 у судовому засіданні представником позивача подано відповідь на відзив.

05.11.2020 суд протокольною ухвалою залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

13.11.2020 за вх. № 60070 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі.

З огляду на заявлене клопотання про закриття провадження у справі суд таке поставив на обговорення 19.11.2020 у засіданні суду під час розгляду справи.

Представник позивач щодо клопотання про закриття провадження поклався на розсуд суду.

Представником відповідача підтримано заявлене клопотання, зазначив, що оскаржувані рішення № 876 від 18.06.2020 та № 877 від 18.06.2020 вже виконані та вичерпали свою дію, оскільки на підставі цих рішень об`єднано дві земельні ділянки в одну, на які громадянин ОСОБА_1 оформив право приватної власності, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 218183901 від 29.07.2020. Наголосив, що у справі № 380/7592/20 відсутній приватно-правовий спір, а спірні правовідносини мають приватно-правовий характер, що не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Третя особа - ОСОБА_1 , власник земельної ділянки, підтримав заявлене клопотання.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Термін публічно-правовий спір , відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України, означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням Городоцької районної ради Львівської області №876 від 18.06.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність гр. ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування індивідуального гаража та рішенням Городоцької районної ради Львівської області №877 від 18.06.2020 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність гр. ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування індивідуального гаража .

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Городоцької районної ради № 876 від 18.06.2020 та № 877 від 18.06.2020 вже виконані та вичерпали свою дію, на підставі цих рішень об`єднано дві земельні ділянки в одну за кадастровим номером 4620988000:08:000:0714, на які громадянин ОСОБА_1 оформив право приватної власності, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 218183901 від 29.07.2020.

Суд зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 за № 487/10132/14-ц.

У п.38-39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 810/184/18 зазначено, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відтак, заявлені вимоги позивача випливають із відносин, що мають приватноправовий характер. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, оскільки спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд враховує дійсну правову природу спірних правовідносин, які хоча і відбуваються за участю владного суб`єкта - Городоцької районної ради, проте стосуються виключно права цивільного (права власності на об`єкт нерухомості), оскільки фізична особа набула речове право на земельну ділянку.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд приходить висновку, що даний спір носить приватно-правовий характер, не містить ознак публічно-правового спору, тому не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, зважаючи на суб`єктний склад сторін у справі.

Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що суд, закриваючи провадження у справі, також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) є підставою для повернення судового збору. Отже, сплачений за подання цього позову судовий збір слід повернути платнику.

Керуючись ст.ст. 238, 241, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ :

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Городоцької міської ради Львівської області до Городоцької районної ради, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень.

Повернути Городоцькій міській раді Львівської області (Львівська область, м. Городок, майдан Гайдамаків,6 ; РНОКПП 26269892) з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір у сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. згідно платіжного доручення № 321 від 17.09.2020 року.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Попередити позивача, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст ухвали складено та підписано 24 листопада 2020 року.