Постанова

від 28.10.2020 по справі 521/8175/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/8175/20

Номер провадження 3/521/4679/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Черевко С.П., за участі секретаря судового засідання Табарчук Н.С., представника Одеської митниці Держмитслужби Каптене Д.А., представника особи, щодо якої здійснюється адміністративне провадження - Коваленко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу, що надійшла з Одеської митниці Держмитслужби, за протоколом складеним відносно громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого декларантом ТОВ Агро-Драйв , (ЄДРПОУ 42952932), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України , -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол № 0474/50000/20 від 19.04.2020 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами у відношенні гр. ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого 472 МК України.

З протоколу про порушення митних правил вбачається, що 27.12.2020 між ТОВ Сонячна енергія поділля та компанією Girisim Elektrik taah.tic.ve.san.as (Туреччина) було укладено контракт № 20192712-PV/ щодо поставки в Україну товарів.

На виконання зазначеного зовнішньоекономічного контракту до Одеської митниці Держмитслужби з Туреччини на судні закордонного плавання SEA PARTNER прибув вантажний автомобіль з товаром.

27.03.2020 року декларантом ТОВ Агро-Драйф гр. України ОСОБА_1 була підготовлена та подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація типу ІМ 40 ДЕ (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером № UA500070/2020/211395.

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення органу доходів і зборів України були надані наступні документи: коносамент № COSU6200407560 від 27.12.2019, інвойс № GRS2020000000329 від 19.03.2020, пакувальний лист до інвойсу, сертифікат походження № 0888015 від 20.03.2020, CMR № 4260 від 0.03.2020, контракт № 20192712- PV від 27.12.2020 та інші товаросупровідні і комерційні документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД № UA500070/2020/211395 та товаросупровідних документах встановлено, що продавцем та відправником товару є компанія Girisim Elektrik taah.tic.ve.san.as (Туреччина), а покупцем та одержувачем є ТОВ Сонячна енергія поділля 79069, Україна, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, 317 Н, ЄДРПОУ 41601373).

Згідно граф МД № UA500070/2020/211395 було заявлено трансформаторний кіоск та крипільні аксесуари Distrubution metal sheet kiosk intematiomal mounting equipments and kiosk secururity system included та кріпильні аксксуари Transformer metal shhet kiosk including inside - 1 шт., що складається з: 10/0,4 Кв 40 Кв A OIL IMMERSED Tranformer 1 (pc), 12 Kb Metal Clad cubicle 1 (pcs), 12 Kb 630 A 16 Ka Metal enclosed enclosed voltage measurement cubicle with CB (4hcs), 12 Kb 630A 16 К a metal enclosed voltage measurement cubicle (1 pcs), 12 Kb 630 A 16 KA metal enclosed Transformer protection cubicle with lbs (1 pcs) metalclad metal enclosed ada plation cubicle 2 (pcs), rectifier (1 pcs), lv panel (1 pc) and kiosk security system. Торгівельна марка: немає даних. Виробник: Girisim Elektrik taah.tic.ve.san.as . Країна виробництва: Туреччина (вага брутто/нетто 9200 кг), код товару УКТ ЗЕД визначено та заявлено 8537209100 (ставка мита 0%). Вартість товару 194350 доларів США. Митні платежі було сплачено в сумі 1093727,95 грн.

31.03.2020 року в ході проведення митного огляду було встановлено, що серед загальної партії заявленого вантажу без ознак приховування, в середині двох відсіків трансформаторних кіосків було виявлено картонні коробки з товарами (15 місць), які не були задекларовано у МД та не заявлені у товаросупровідних документах, а в саме:

- IP camera TM Dahua. Model DH-IPC-HF2531ТРт^А8-82^иробництва КНР у кількості 77 шт. (вага брутто 96,65 кг); /у

- IP camera TM Dahua. Model DH-IPC- HF2531RP-ZAS-1, виробництва KHP у кількості 1 шт. (вага брутто 0,65 кг);

- Network keybord TM Dahua. Model DH-NKB1000, виробництва KHP у кількості 1 шт. (вага брутто 1,3 кг);

- Network video recorder keybord TM Dahua. Model DHI-NVR616-128-4KS2, виробництва KHP у кількості 1 шт., подана разом з тримачами для носіїв інформації у кількості 16 шт. та носії інформації SEAGATE SKYHAWK ST8000VX004 8 ТВ у кількості 10 шт., виробництва КНР (вага брутто 26,75 кг);

- Network PTZ camera TM Dahua. Model DH-SD59430U-HNI, виробництва КНР у кількості 4 шт. (вага брутто 28 кг);

- стемний блок DELL Precision 3630 у кількості 1 шт. подані разом з клавіатурою та мишкою, виробник Р.Полыца (вага брутто 10,5 кг);

- LED monitor SAMSUNG model S24F350FHM у кількості 1 шт. виробник В`єтнам (вага брутто 4,6 кг);

- LED Display SAMSUNG model QM43R у кількості 2 шт. виробник В`єтнам (вага брутто 26

КГ);

-стіл Kalen з пластмаси збірний, вага брутто 5 кг.

За результатами проведення митного огляду вищевказаного товару, який було заявлено за МД № UA500070/2020/211395 складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 31.03.2020 року.

Відповідно до п.2 ст. 69 Митного кодексу України, митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Під час здійснення митних формальностей за даною МД при перевірці правильності класифікації та кодування товарів з урахуванням фактично встановлених відомостей під час проведення огляду товарів (згідно акту митного переогляду від 31.03.2020 та рішення №КТ- UA500070/0032-2020 від 04.04.2020) відділом митного оформлення м/п Одеса Одеської митниці Держмитслужби (лист від 02.04.2020 №7.10-28.1-06/1015) були встановлені митні платежі, які підлягають обов`язковій сплаті у разі декларування (за встановленою формою) виявлених товарів, які склали 56593,45 грн.

Статтею 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

У відповідності до статті 258 МК України, під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів та зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з п.п.1,4 ч.1 ст. 266 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; у випадках, визначеним цим кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього кодексу.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684) декларант зобов`язаний заявити точні відомості про товар у митній декларації.

Відповідно до ст. 336 МК України митний контроль здійснюється шляхом проведення митного огляду та перевірки документів і відомостей, які відповідно до статті 335 МК України надаються митним органам під час переміщення товарів через митний кордон України.

Відповідно до графи № 54 відповідальною особою за заповнення та надання до митного органу України документів, необхідних для переміщення товарів через митний кордон України, зокрема МД № UA500070/2020/211395 від 27.03.2020 є декларант ТОВ Агро-Драйф гр. України ОСОБА_1 , який відповідно до вимог ст. 266 МК України несе відповідальність, передбачену Митним кодексом України, у повному обсязі.

Таким чином, на думку митного органу, ТОВ Агро-Драйф гр. України ОСОБА_1 було порушено процедуру декларування товарів, передбачену ст. 257 МК України, та не було заявлено за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що призвело до порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України.

На підставі вищевказаних обставин посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби було складено протокол про порушення митних правил № 04740916/50000/20, за ознаками порушення ст. 472 МК України.

У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 та його представник участі не приймали. Разом з цим, представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко К.О., надала до суду докладні пояснення та заперечення, відповідно до яких просила провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до відповідальності за ст. 472 МК України та застосувати стягнення відповідно до санкції вказаної статті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши думку учасників процесу, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, за кваліфікуючими ознаками: недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

27 грудня 2019 року між ТОВ Сонячна енергія поділля та компанією GIRISIM ELEKTRIK TAAHUT T1CARET VE SANAY1 .A.S. (Туреччина) було укладено контракт № 20192712-PV/416 щодо поставки в Україну матеріалів для будівництва сонячної електростанції 5 МВт (24,024 МВт - максимальна потужність).

27 березня 2020 року декларантом ТОВ Агро-Драйф гр. України ОСОБА_1 була підготовлена та подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація типу ІМ 40 ДЕ (далі - МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500070/2020/211395.

В інвойсі зазначається наступний опис товару: DISTRIBUTION METAL SHEET KIOSK (INTERNAL MOUNTING EQUIPMENTS AND KIOSK SECURITY SYSTEM INCLUDED в кількості 1 комплект.

В графі 31 МД на додатковому аркуші зазначається, шо до складі товару входить система безпеки в кількості 1 комплект,

В протоколі про ПМП митниця зазначає, що в ході проведення, митного огляду було встановлено, що серед загальної партії заявленою вантажу без ознак приховування, в середині двох відсіків трансформаторних кіосків було виявлено картонні коробки з товарами (15 місць), які не були задекларовано у МД та не заявлені у товаросупровідних документах.

Разом з цим, на підставі перегляду інформації яка міститься в МД (графа 31), встановлено, що зазначена митною службою інформація не відповідає дійсності, оскільки як і в декларації, так і в супровідних документах є посилання на систему безпеки. Крім того, судом встановлено, що загальна вартість та вага включають вагу і вартість зазначеної в МД системи безпеки. Вказаний предмет порушення митних правил - система безпеки , відображена в графі № 31 МД, є складовою частиною придбаного виробу, який був вироблений спеціально для узгоджених цілей та не може повноцінно працювати поза комплектом.

Крім того, в ході судового розгляду судом встановлено, що митним органом не зазначена вартість товару, який є предметом порушення митних правил. В той же час ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог ст. 472 Митного кодексу України, яка передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, який не визначений митним органом на день складення протоколу про порушення митних правил.

Предметом дослідженні в ході судового розгляду також були пояснення виробника, компанії GIRISIM ELEKTRIK TAAHUTT1CARET VE SANAYI .A.S. (Туреччина), щодо комплектності даного товару, які надавалися до Одеської митниці Держмитслужби.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати.

У відповідності до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, суддя зобов`язаний повно та всебічно з`ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення при цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які відповідно чинного законодавства, представляють собою будь - які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.

Диспозицією ст. 472 МК України передбачено, що відповідальність настає через недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних даних про товар. Тобто, відповідальність може наступати лише у випадку, коли особі відомі усі необхідні реквізити товару, що підтверджуються відповідними документами, однак особа їх не декларує за встановленою формою.

Отже, основним безпосереднім об`єктом правопорушення за даною нормою закону є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, а об`єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність умислу чи необережності, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює, чи може та повинен передбачати обставини і характер незаконного недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто, незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Так, підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація.

Статтею 257 МК України, визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил від 03 червня 2005 року №8, підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

На думку митного органу, порушення особи полягало в порушенні процедури декларування та недекларуванні за встановлено формою, передбаченою ст. 257 МК України, точних відомостей про кількість товару. Однак, судом достовірно встановлено, що декларантом ОСОБА_1 було заповнено митну декларацію на підставі представлених компанією продавцем комерційних документів у повному обсязі та зазначений об`єкт порушення митних правил є невід`ємною складовою товару.

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що вина особи у скоєні адміністративного правопорушення не доведена, а тому провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Суд, беручи до уваги наведені обставини та норми закону, приходить до висновку, що у діях декларанта відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 268, 460, 472, 527, 528, 529 МК України, ч.1 п.1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил, повернути гр. ОСОБА_2 або уповноваженій особі в установленому законом порядку.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Черевко С.П.