Рішення

від 24.11.2020 по справі 640/20675/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1161

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року м. Київ № 640/20675/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю АЛІНА

до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві

про визнання протиправним та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю АЛІНА (надалі - позивач), адреса: 04073, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 129-А до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Некрасовська, будинок 10/8, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову від 06 травня 2020 року № 50 про накладення штрафу, передбаченого статтею 65 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин , що винесена Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві, в частині застосування штрафних санкцій на загальну суму 47 230 (сорок сім тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп.

Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки, зазначені в документах, складених за результатом інспектування, неправильно відображають фактичні обставини та зроблені з порушенням чинного законодавства, а винесена постанова про накладення штрафу є неправомірною і підлягає скасуванню, у зв`язку з наявність порушень з боку суб`єкту владних повноважень, а саме в порушення вимог статті 66 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин № 2042-VIII, позивача не було повідомлено в установлений строк про час і місце розгляду справи, чим, в свою чергу, було позбавлено права на надання пояснень та доказів, звернення за професійною правовою допомогою.

Також, позивач зазначає, що останньому після проведення перевірки не було вручено примірник акту чим було позбавлено права на надання пояснень та доказів, звернення за професійною правовою допомогою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АЛІНА до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про визнання протиправним та скасування постанови та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти аргументів викладених позивачем в позовній заяві, відповідачем було подано відзив, в якому останній зазначає, що суб`єкт владних повноважень при виконанні покладених на нього чинним законодавством владно-управлінських функцій, діяло на підставі в межах передбачених чинним законодавством, що свідчить про безпідставність позовних вимог позивача.

Також, відповідач зазначає, що Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві повністю виконало обов`язок щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду справи за п`ять робочих днів до дня її розгляду, що підтверджується повідомленням про час і місце розгляду справи, яке було надіслане рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, щодо якої складено протокол, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою, однак вказане повідомлення не було вручено позивачу з незалежних на то від суб`єкту владних повноважень обставин.

У зв`язку з чим, на думку відповідача, вказане вище свідчить про свідоме небажання позивача отримувати кореспонденцію не може бути підставою для звільнення від відповідальності відповідно до вимог чинного законодавства. А тому, доводи позивача щодо порушення порядку винесення постанови про накладання штрафу, ґрунтуються на безпідставних твердженнях щодо обставин справи, та є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Позивачем в свою чергу, на заперечення аргументів викладених у відзиві на позовну заяву було подано відповідь на відзив, в якому останній посилається на ті самі аргументи та доводи, які були викладені в позовній заяві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю АЛІНА зареєстровано як юридична особа з 17 жовтня 1994 року, про що до реєстру внесено відповідний реєстраційний запис № 10711200000022337. Видами економічної діяльності товариства зазначено: КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); КВЕД 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу (основний); КВЕД 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; КВЕД 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; КВЕД 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; КВЕД 95.23 Ремонт взуття та шкіряних виробів; КВЕД 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; КВЕД 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

На підставі обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а саме: службової записки від 03 квітня 2020 року про порушення оператором ринку вимог законодавства про харчові продукти, наказу від 03 квітня 2020 року № 1605 та направлення Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві на проведення заходу (тип заходу: позаплановий, вид заходу: інспектування) від 03 квітня 2020 року № 1242, відповідно до яких головним спеціалістом відділу безпеки середовища життєдіяльності Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Тимопіок Оксаною Анатоліївною (державний ветеринарний інспектор, державний інспектор) за участю головного спеціаліста відділу організаційно-аналітичного забезпечення діяльності та контролю Управління організаційного та інформаційного забезпечення Гірявенко Світлани Олександрівни було проведено позапланове інспектування товариства з обмеженою відповідальністю АЛІНА (ЄДРПОУ 19251124, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 129 А).

За результатами інспектування було складено:

1) Акт від 06 квітня 2020 року № 1605-2, стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин;

2) Рішення від 06 квітня 2020 року № 15 про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів;

3) Протокол від 07 квітня 2020 року № 35 про порушення Закону України Про державний контролі, за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин , законодавства про харчові продукти та корми;

4) Постанову від 06 травня 2020 року № 50 про накладення штрафу, передбаченого статтею 65 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин в сумі 47 230,00 грн.

Суть встановленого порушення: порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, що створює загрозу для життя та/або здоров`я людини або тварини, а саме:

- вимоги до обігу об`єктів санітарних заходів не дотримуються;

- потужність не підтримується в чистоті, не забезпечується її належне утримання, чищення та/або дезінфекція, запобігання або мінімізація будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів із боротьби зі шкідниками (наявні таргани);

- обладнання та інвентар не продезінфіковані (відсутній дезінфікуючий засіб);

- харчові продукти не захищені від будь-якого забруднення на всіх стадіях обігу, чим порушено вимоги частини першої та другої статті 37; пунктів 1, 2 частини першої статті 41, пункту 1 частини першої статті 45, пунктів 3, 4 частини першої статті 49 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , за що передбачена відповідальність пунктом 1 частини 1 статті 65 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин .

На підставі пункту 3 частини 4 статті 11, керуючись частиною 1 статті 67 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин , Головним управлінням було прийнято Рішення від 06 квітня 2020 року № 15 про тимчасове припинення діяльності з виробництва і обігу харчових продуктів на потужності ТОВ АЛІНА за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 129 А, в термін 10 робочих днів з дня вручення даного рішення, для усунення загрози для життя та/або здоров`я людей.

13 квітня 2020 року Головним управлінням направлено позивачу повідомлення № 05.3/6215 про розгляд справи 06 травня 2020 року з 15:00 до 16:00 години за адресою: м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8, кабінет 19.

06 травня 2020 року відбувся розгляд справи та встановлено порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів, що створює загрозу для життя та/або здоров`я людини або тварини, за результатами якого прийнято постанову № 50 та накладено штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, що становить 47 230,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та рішенням суб`єкта владних повноважень про накладення штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу 1, пункту 1 частини 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02 квітня 2017 року № 209 (далі - Положення), Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в місті Києві, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів, а саме: забезпечує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду (контролю) за здоров`ям та благополуччям тварин, безпечністю та окремими показниками якості харчових продуктів.

Відповідно абзаців 2, 3, 5, 21 пункту 1 частини 4 вказаного вище Положення, Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) за тваринами, харчовими продуктами, іншими об`єктами санітарних заходів, пов`язаними з продуктами тваринного походження; діяльністю суб`єктів господарювання, які здійснюють виробництво, перевезення, зберігання, реалізацію органічної продукції (сировини); проведенням ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях, які використовуються для виробництва та/або обігу тварин, харчових продуктів, а також на агропродовольчих ринках та за місцем проведення ярмарок; координує діяльність установ ветеринарної медицини з організації та проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормових добавок, преміксів та кормів, забезпечує проведення ветеринарно-санітарних заходів щодо перевірки безпечності харчових продуктів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (надалі - Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ).

Відповідно до абзаців 2 та 3 частини 1 статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Під заходами державного нагляду (контролю) розуміються планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Нормативно - правовим актом, що визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров`я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України є Закон України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин від 18 травня 2017 року № 2042-VIII (надалі - Закон України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин ).

Так, за приписами частини 1 статті 3 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин , дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів, інших об`єктів санітарних заходів та/або кормів, у тому числі ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів та/або кормів, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин. Дія цього Закону поширюється також на суспільні відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю побічних продуктів тваринного походження, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, з метою їх перевірки на відповідність законодавству про побічні продукти тваринного походження.

Частинами 1 та 4 статті 19 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин передбачено, що заходи державного контролю здійснюються у формі аудиту, інспектування, передзабійного та післязабійного огляду, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки. У межах заходів державного контролю здійснюється державний моніторинг.

Інспектування передбачає перевірку дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин та відповідності їх діяльності вимогам щодо:

1) гігієни;

2) плану коригувальних дій, розробленого та впровадженого оператором ринку за результатами попередніх перевірок;

3) інцидентів, пов`язаних з безпечністю харчових продуктів та/або кормів.

Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання і догляду, а також пестицидів; маркування, зовнішнього вигляду та реклами.

До операторів ринку відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин відносить оператора ринку харчових продуктів (пункт 24), яким відповідно до статті 1 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів є суб`єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів (пункт 55).

Відповідно до пункту 55 частини 1 статті 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів від 23 грудня 1997 року № 771 оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб`єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об`єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок.

Відповідно до пункту 69 частини 1 статті 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів потужності - споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.

Порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 лютого 2016 року № 39 (далі - Порядок № 39), визначає процедуру державної реєстрації потужностей, які використовуються на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів та не потребують отримання експлуатаційного дозволу, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 39 оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку), який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов`язаний подати до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, відповідно до цього Порядку.

Згідно частини 2 статті 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер.

Частиною 3 статті 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності оператор ринку зобов`язаний подати (надіслати) до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, в якій зазначаються найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання оператора ринку, назва (опис) потужності, її адреса, заплановані види діяльності та перелік харчових продуктів, виробництво та/або обіг яких планується здійснювати, вид оператора ринку за класифікацією суб`єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб`єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва).

Частиною 4 статті 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів передбачено, що заява про державну реєстрацію потужності засвідчується підписом оператора ринку або уповноваженої ним особи та реєструється територіальним органом компетентного органу в день її надходження.

Так, матеріалами справи встановлено, що 17 вересня 2018 року директором ТОВ АЛІНА ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві була подана заява про державну реєстрацію потужності оператора ринку, а саме: ТОВ АЛІНА , адреса потужності оператора ринку: 04073, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 129А, метою діяльності якого є стаціонарна потужність (ресторан, бар, кафе, піцерія тощо), роздрібна торгівля харчовими продуктами.

Отже, вищенаведене дає підстави суду прийти до висновку, що позивач підпадає під дію Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин , як оператор ринку, оскільки є суб`єктом господарювання, в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється реалізація та/або обіг харчових продуктів.

Також, суд звертає увагу, що вищевказане підтверджується з матеріалів наявного в матеріалах справи диску, з аналізу відео Х300006600000202004061119583287 якого чітко вбачається, що директором ТОВ Аліна ОСОБА_1 було надано спеціалістам Головного управління медичні книжки своїх працівників. За результатами вивчення наданих документів в пункті 10.1 акту від 06 квітня 2020 №1605-2 на питання На потужності допускається персонал, який не має протипоказань щодо поводження з харчовими продуктами та пройшов у цього оператора ринку навчання з питань гігієни персоналу, що підтверджено відповідними записами оператора ринку було проставлено ТАК , тобто дотримано.

Беручи до увагу вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що ТОВ АЛІНА не є оператором ринку, є безпідставним, оскільки на їх підтвердження позивач не надає жодного належного та допустимого доказу та вказані аргументи позивача спростовуються матеріалами справи.

При цьому, суд звертає увагу, що докази на підтвердження того факту, що позивач не являється оператором ринку не були надані Головному управлінню ні під час інспектування 06 квітня 2020 року, ні під час складання протоколу від 07 квітня 2020 року, ні під час розгляду справи 06 травня 2020 року та навіть під час розгляду судом даної справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 8 статті 25 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів оператор ринку зобов`язаний протягом 10 робочих днів повідомляти територіальний орган компетентного органу про зміни у своїй діяльності, що зумовлюють необхідність внесення змін до відомостей державного реєстру потужностей операторів ринку, а також про припинення використання потужності.

Відповідно до пункту 5.1 Наказу № 39 оператор ринку зобов`язаний повідомити територіальний орган компетентного органу про зміни в інформації про оператора ринку та потужність, що визначена у підпунктах 1, 3,4 пункту 3.5 розділу III цього Порядку, не пізніше 10 робочих днів з дати настання таких змін. Компетентний орган вносить відповідні зміни до відомостей Реєстру протягом 5 робочих днів з дати надходження відповідного повідомлення оператора ринку.

Повідомлення про зміни повинно бути підписаним оператором ринку або уповноваженою ним особою.

Відповідно до пункту 5.2 Наказу № 39 Компетентний орган вносить до Реєстру запис про припинення використання потужності (із зазначенням дати запису) у таких випадках: 1) надходження до компетентного органу повідомлення оператора ринку про припинення використання ним потужності; 2) припинення діяльності юридичної особи - оператора ринку; 3) припинення підприємницької діяльності оператора ринку - фізичної особи - підприємця.

В свою чергу, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач до Головного управління з заявою про припинення використання ним потужності за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 129 А не звертався.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що сторінці 19 Акту перевірки від 10 квітня 2020 року № 1655-2 містить перелік питань для операторів ринку щодо здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб компетентного органу та/або його територіального органу. Ця частина акта заповнюється виключно оператором ринку (керівником суб`єкта господарювання) або уповноваженою ним особою.

Суд зауважує, що пункти 1-4 в таблиці Переліку питань для операторів ринку щодо здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб, директор ТОВ Аліна ОСОБА_1 заповнив з позначкою Так , що в свою чергу, дає підстави суду для висновку про необґрунтованість доводів Позивача щодо процедурних порушень під час інспектування. Також, суд звертає увагу, що вказане підтверджується відеоматеріалом Х300006600000202004061204593290, відповідно до наявного в матеріалах справи диску.

Зокрема, з аналізу матеріалів справи вбачається, що в розділі акту Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного контролю (інспектування) та цього Акта перевірки , директор ТОВ Аліна ОСОБА_1 не зазначав про відмову в допуску до інспектування та/або про те, що ТОВ Аліна не є оператором ринку.

Також, суд звертає увагу, що позивач ознайомившись з виявленими порушеннями, які були зафіксовані в акті перевірки від 06 квітня 2020 року № 1605-2 жодних доказів/документів, які б спростували встановлені порушення Головному управлінню не надав, зокрема, що він не являється оператором ринку.

Надалі, на підставі виявлених порушень, відповідачем було прийнято рішення від 06 квітня 2020 року № 15 про тимчасове припинення виробництва та обігу харчових продуктів, яке в свою чергу оскаржене позивачем в судовому порядку не було та є чинним.

Відповідно до підпункту а пункту 4 частини 1 статті 15 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю має право не допускати державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів до здійснення інспектування та аудиту, якщо інспектування або аудит здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності інспектування та аудиту , встановленої щорічним планом державного контролю, та за відсутності підстав для проведення позапланових заходів державного контролю.

В той же час, суд звертає увагу на ту обставину та як свідчать матеріали справи, позивач не тільки допустив посадових осіб відповідача до інспектування, але і надавав для дослідження відповідну документацію, брав участь у здійсненні інспектування, що в свою чергу також підтверджується наявним в матеріалах справи диском.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на види діяльності за КВЕД-2010 є безпідставними, оскільки наявність кодів КВЕД певного виду діяльності у ЄДР не зобов`язує суб`єкта господарювання займатися саме цим видом діяльності, а його відсутність не забороняє займатися певним видом діяльності, та щодо цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 43 Господарського кодексу України визначає свободу підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 43 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до частини 3 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Види господарської діяльності, при здійсненні яких обов`язково слід мати ліцензію, наведені у статті 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності . Щоб здійснювати такі види діяльності, суб`єкт господарювання має зазначити їх в ЄДР.

Наведене дає підстави для висновку, що суб`єкт господарювання має змогу здійснювати будь-який вид діяльності, що не заборонений законом і на здійснення якого не потрібно отримувати ліцензії, незалежно від того, чи внесено інформацію про нього (код такої діяльності за КВЕД) до ЄДР.

Суд звертає увагу, що вказаний висновок узгоджується із самою суттю кодів КВЕД, які містяться у ЄДР. Головне призначення кодів КВЕД - визначення і кодування основних і другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (розд. 1 Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України 11 жовтня 2010 року № 457). А сам код КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації.

Свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, передбачає в той же час зобов`язання ТОВ Аліна як суб`єкта господарювання перед суспільством дотримуватись вимог та правил встановлених державою у відповідній сфері, вести свою діяльність не порушуючи права і свободи інших людей. Адже, свобода підприємницької діяльності зовсім не означає вседозволеність . Така діяльність підлягає регулювання державою в рамках існуючого законодавства. Відповідно позивач добровільно приймає на себе ризики витрат, пов`язаних з настанням відповідальності за порушення вимог законодавства.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем до та під час інспектування у ТОВ Аліна дотримано вимоги Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , що в свою чергу дає підстави для висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Твердження позивача про те, що позивачу не було вручено примірник акту перевірки від 06 квітня 2020 року № 1602-2, суд вважає безпідставними, оскільки позивач ніяким чином не був позбавлений права надавати свої пояснення, зауваження або заперечення та отримувати примірник акту від 06.04.2020№ 1605-2. Зазначене підтверджується заповненням директором ТОВ Аліна Чепковим О.О. розділу акту від 06 квітня 2020 року № 1605-2 Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного контролю (інспектування) та цього Акта перевірки , де директором було поставлено свій особистий підпис.

Одночасно, директором ТОВ Аліна ОСОБА_1 було відмовлено від підписання цього акту, про зазначено спеціалістами Головного управління та засвідчено особистими підписами.

Також, суд звертає увагу, що згідно відеофіксації інспектування за № Х300006 600000202004061149593289 приблизно о 12:03 06 квітня 2020 року спеціалістами відповідача було надано для ознайомлення акт від 06 квітня 2020 № 1605-2.

Відповідно до відеофіксації інспектування за № Х300006_600000202004061204593290 приблизно о 12:11 06 квітня 2020 року спеціалістами відповідача було зафіксовано відмову директора ТОВ Аліна ОСОБА_1 від підпису акту від 06 квітня 2020 № 1605-2. Одночасно відеоматеріалом № Х300006600000202004061204593290 зафіксовано, що директором ТОВ Аліна ОСОБА_1 було отримано акт від 06 квітня 2020 року № 1605-2.

Вищевикладене дає підстави суду для висновку про те, що твердження позивача є повністю необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, обставинам справи, оскільки базуються лише на власних доводах та без документального підтвердження.

Щодо тверджень позивача про те, що його не було повідомлено в установлений строк про час і місце розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 10 статті 66 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин , час і місце розгляду справи повідомляються особі, щодо якої складено протокол, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дня її розгляду. Повідомлення про час і місце розгляду справи вручається особі, щодо якої складено протокол, або її представникові під розписку або надсилається їй рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Повідомлення про час і місце розгляду справи, надіслане рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, щодо якої складено протокол, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою .

Відповідно до частини 11 статті 66 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин , справа може бути розглянута за відсутності особи, щодо якої складено протокол, якщо є відомості про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 13 квітня 2020 року за № 05.3/6215 на адресу позивача (згідно відомостей ЄДР: 04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 129 А, саме ця адреса зазначена ТОВ Аліна в позовні заяві як єдиний засіб зв`язку) відповідачем було направлено повідомлення про розгляд справи на 06 травня 2020 року з 15 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв, який відбудеться за адресою: м. Київ, вул. Некрасовська, 10/8, кабінет 19.

Вказаний вище лист відповідачем було направлено 13 квітня 2020 року, згідно фіскального чеку та накладної № 0405345698388, тобто за три тижні до дати розгляду справи, однак відповідно до інформації на сайті Укрпошта за трекінг номером 0405345698388, повідомлення прибуло в пункт призначення 15 квітня 2020 року, а 18 квітня 2020 року була невдала спроба вручити позивачу повідомлення про розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість аргументів позивача в даній частині.

Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю АЛІНА відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова