Постанова

від 23.11.2020 по справі 160/1992/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/1992/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року у справі № 160/1992/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання відмов протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просили суд:

- визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлені листом від 02.10.2019 Т-12310/0-6105/0/95-19 Про розгляд заяви , у наданні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0169;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0168;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_6 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0078.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року роз`єднано в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у справі № 160/12881/19, зокрема, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмов протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та зазначеній справі присвоєний №160/1992/20.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не прийняття рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0168 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0168.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що Головним управлінням у встановлений законом строк було розглянуто заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою листом від 02.10.2019 року №Т-12310/0-6105/0/95-19.

За інформацією Відділу у Кегичівському районі головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельна ділянка, яка зазначена на додатках до клопотання позивача графічних матеріалах, перебуває у користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею.

Посилається на положення ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України та звертає увагу на те, що у Відділі відсутні відомості щодо припинення права користування або визнання нечинними Державного акту на право постійного користування землею.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотаннями від 05.09.2019 року, в якому просив надати останньому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером №6323182700:03:000:0168.

Вказане клопотання підписано представником за довіреністю Суровцовою З.А. та разом з додатками надіслано поштовим зв`язком на адресу ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Факт отримання відповідачем вказаного клопотання підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Харківській області надіслало відповідь, оформлену у вигляді листа від 02.10.2019 Т-12310/0-6105/0/95-19 "Про розгляд заяви", за змістом якого позивачу відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою у зв`язку із тим, що бажана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею.

Не погодившись з відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правомірність вказаної відмови відповідача є предметом спору у межах цієї справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачено законом, є протиправною. Наданий відповідачем лист не може сприйматись судом як належна відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки питання вирішено не у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, отримавши заяву скаржника про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з нормами ст. 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Судом першої інстанції вірно було зазначено, що Земельним кодексом визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а тому відмова у видачі дозволу з підстав інших, ніж передбачені в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, є неправомірною.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на положення ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, оскільки даною нормою врегульовано питання щодо прийняття рішення про надання у власність чи користування земельної ділянки, в той час коли спірні правовідносини стосуються надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто інших правовідносин.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв рішення у спосіб, визначений законом.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 28.11.2018 року у справах №820/4219/17 та 820/4439/17, правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.11.2019 по справі № 812/1646/17, від 28.02.2019 по справі № 808/3081/17, які є обов`язковими для врахування відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не було доведено правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року у справі № 160/1992/20 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов