Справа № 372/750/20
Провадження № 2-1006/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Тиханського О.Б.,
за участю секретаря: Ковтуненко Ю.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника відповідача Кулініченка Г.В. ,
розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс про відшкодування моральної шкоди в зв`язку з смертю особи,
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, на обґрунтування якого зазначили, що 04.09.2019 по вул. Промисловій в м. Українка Обухівського району Київської області трапилася ДТП за участю водія ОСОБА_6 , працюючого водієм ТОВ Рені Транс Сервіс , який керуючи автомобілем Ягуар д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 , який від отриманих травм помер в обухівській ЦРЛ. За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди, 04.09.2019 року було порушено кримінальне провадження № 12019110000000652, яке постановою від 29.11.2019 року було закрите, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є дітьми загиблого в ДТП. Позивачі зазначають, що у зв`язку із смертю їх батька сина, вони зазнали сильних душевних страждань. А тому, позивачі зазначають, що діями відповідача їм була спричинена моральна шкода, яку кожен з них оцінює в розмірі по 333333 грн. 34 коп. та просять стягнути дані кошти з відповідача.
13.07.2020 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не є належними позивачами по справі, потерпілою в рамках кримінального провадження було визнано лише ОСОБА_3 . Позивачами неповно зазначено обставини ДТП, а саме той факт, що ДТП сталася внаслідок порушення велосипедистом ОСОБА_7 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
26.08.2020 позивачами надано відповідь на відзив, в якій зазначають, що відсутність у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 статусу потерпілого під час досудового розслідування, не позбавляє їх права на пред`явлення цивільного позову. Позивачі є дітьми загиблого, зазнали моральних страждань і тому реалізують своє право на відшкодування шкоди від володільця джерела підвищеної небезпеки. Крім того, відповідач у своєму відзиві не наводить жодних аргументів, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, а тому, відповідальність відповідача наступає у будь якому випадку.
В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, підтвердили факт отримання страхового відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 40311,08 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову, підтвердив факт, що ДТП сталось під час викання водієм ОСОБА_6 трудових обов`язків. Також просив врахувати принцип співмірності при винесенні рішення і те, що в діях водія не виявили факту порушення ПДР.
Суд, заслухавши позивачів, представника позивачів, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази вважає, позовні вимоги таким, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини справи.
04.09.2019 року приблизно о 13 год. 50 хв. за адресою: вул. Промислова, м. Українка, Обухівського району, Київської області, водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем Ягуар д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину вул. Промислової з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля Ягуар д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Обухівської ЦРЛ, де від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Встановлено, що в зв`язку з вказаними подіями було порушено кримінальне провадження №12019110000000652 та 29.11.2019 вказане кримінальне провадження було закрите, у зв`язку із відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, що підтверджується копією постанови про закриття кримінального провадження від 29.11.2019 та копією матеріалів кримінального провадження №12019110000000652.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є дітьми померлого ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , копіями свідоцтв про народження серія НОМЕР_5 та серія НОМЕР_6 .
Позивачі вважаючи, що смертю батька їм завдано моральної шкоди звернулися до суду з цим позовом. Розмір моральної шкоди, завданої внаслідок смерті ОСОБА_7 , визначений ними в розмірі по 333333 грн. 33 коп. кожному.
У ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абз. 1 п. 4 постанови № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз`яснив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язку та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Судом встановлено, що під час ДТП, яка сталася 04.09.2019 та внаслідок якої стався наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 , водій ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах із ТОВ "Рені Транс Сервіс", що визнається представником відповідача та підтверджується копіями матеріалів кримінального провадження, а саме поясненнями ОСОБА_6 від 04.09.2019 та від 11.09.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що саме володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини в її заподіянні. Перед потерпілими несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність по використанню яких є джерелом підвищеної небезпеки.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абз. 3 п. 6 постанови № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз`яснив, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до положень статті 1191 ЦК України.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що ТОВ "Рені Транс Сервіс" несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини водія ОСОБА_6 у завданні шкоди, який перебував у трудових правовідносинах з цим товариством, тому саме відповідач ТОВ "Рені Транс Сервіс" має відшкодовувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.
За змістом ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
У ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 182/2352/14-к наголосив на тому, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої особи, завданої внаслідок ДТП, необхідно здійснити належну оцінку порушення потерпілим Правил дорожнього руху України.
За змістом положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 204/6539/16-ц роз`яснив, що зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
У постанові від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17 Верховний Суд вказав на те, що питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Із постанови старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області Гусаревича С.М. від 29.11.2019 року про закриття кримінального провадження встановлено, що 04.09.2019 року приблизно о 13 год. 50 хв. за адресою: вул. Промислова, м. Українка, Обухівського району, Київської області, сталася ДТП внаслідок якої загинув пішохід велосипедист ОСОБА_7 , у даній дорожній ситуації водій ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з велосипедом шляхом екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, рухаючись як з обраною швидкістю руху 60 км/год. так і з допустимою в населеному пункті швидкістю 50 км/год. З технічної точки зору, в діях водія автомобіля Ягуар д.н.з. НОМЕР_1 , невідповідностей вимогам п. 12.4 та п. 12.3 ПДР України, які б могли знаходитися в причинному зв`язку із настанням ДТП не вбачається. За даних дорожніх обставин, з технічної точки зору велосипедист повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 ПДР України. В даній ситуації велосипедист мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки Ягуар д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом виконання вимог п. 10.1 ПДР України.
Здійснюючи оцінку обставин заподіяння шкоди при ДТП, що сталася 04.09.2019, суд враховує поведінку водія ОСОБА_6 та велосипедиста ОСОБА_7 .
Поняття грубої необережності цивільне законодавство не містить, тому суд виходить із конкретних обставин справи.
Суд вважає, що груба необережність має місце, коли особа не бажала настання несприятливих наслідків, але передбачала їх та ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути. Тобто це такий вчинок, нерозумність якого є очевидною. Для форми вини у виді грубої необережності характерно те, що особа передбачала настання негативних наслідків своєю поведінкою, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливість таких наслідків, хоча повинна була або могла їх передбачити.
У даному випадку суд, враховуючи характер дій потерпілого та обставини заподіяння шкоди, вбачає наявність в діях ОСОБА_7 грубу необережність, який знехтував правилами безпеки, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що сприяло виникненню шкоди.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 9 вказаної постанови Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів завданої моральної шкоди, враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Рені Транс Сервіс" моральної шкоди на користь позивачів, які є дітьми загиблого ОСОБА_7 ..
Визначаючи розмір завданої позивачам моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_7 помер, у зв`язку з чим позивачі як найближчі його родичі зазнали тяжких душевних страждань. Вимушені зміни, що відбулися в їхньому житті у зв`язку з трагічною загибеллю батька, є триваючими та тяжкими душевним випробуванням.
Враховуючи наведене вище, виходячи з підстав пред`явлення позову, а також грубої необережності потерпілого, що призвело до його загибелі і обов`язку відповідача відшкодувати моральну шкоду незалежно від наявності вини, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, а також часткове відшкодування їм моральної шкоди страховою компанією, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, що підлягає стягненню з відповідача ТОВ "Рені Транс Сервіс", як власника джерела підвищеної небезпеки, на користь кожного позивача в розмірі по 55000 грн.
Керуючись ст. 22,23,1167,1200 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди , ст. ст. ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс про відшкодування моральної шкоди в зв`язку з смертю особи - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 55000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 55000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 55000 грн.
В задоволення іншої частини позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди - відмовити.
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс , код ЄДРПОУ 32932003 Київська обл., м. Обухів, вул. Трипільська 33/5.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського Апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 24.11.2020.
Суддя О.Б. Тиханський
Суд | Обухівський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 23.11.2020 |
Оприлюднено | 25.11.2020 |
Номер документу | 93055135 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Обухівський районний суд Київської області
Тиханський О. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні