Вирок

від 24.11.2020 по справі 539/3656/20

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3656/20

Провадження № 1-кп/539/289/2020

ВИРОК

іменем України

24 листопада 2020 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни кримінальне провадження № 12020170240001023 від 24.09.2020, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Рублянка, Красилівського району, Хмельницької області, українець, не працюючий, освіта середня, проживаючий по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.15,ч.1 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2020 приблизно о 17 годині ОСОБА_4 , маючи умисел на крадіжку кукурудзи в качанах, на власному велосипеді «Україна», попередньо взявши із собою тряп`яні мішки, приїхав до сільськогосподарського поля з насадженою кукурудзою, розташованого на околиці с. Піски, Лубенського району, Полтавської області, за кадастровим номером 5322881200:09:003:0045, площею 4,4831 га, яке перебуває у користуванні СТОВ «Мусіївське».

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , переконавшись що за ним ніхто не спостерігає, наламав з даного поля кукурудзу в качанах, загальною вагою 303,2 кг, вартість якої згідно висновку товарознавчої експертизи №2202 від 15.10.2020 становить 909,60 грн., належної СТОВ «Мусіївське» та помістив її до 13 раніше заготовлених мішків.

В подальшому ОСОБА_4 вищевказані мішки з кукурудзою в качанах переніс та сховав в лісосмузі поряд з полем, тим самим підготувавши її для подальшого транспортування з місця вчинення правопорушення та на велосипеді «Україна» повернувся до свого господарства, що в с. Піски, Лубенського району, вул. П`ятикопа, 62.

Цього ж дня, 23.09.2020 приблизно о 19 годині, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, повернувшись до вищезазначеного місця на автомобілі «ИЖ 2715», реєстраційний номер НОМЕР_1 , завантажив 13 мішків з кукурудзою в качанах до вказаного автомобіля та в подальшому, рухаючись за його кермом, намагався залишити місце вчинення правопорушення, виконавши при цьому усі дії, які вважав необхідними для доведення проступку до кінця, але правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений охоронцями СТОВ «Мусіївське».

29 жовтня 2020 року між представником потерпілої особи СТОВ «Мусіївське» в особі ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 за участі його захисника ОСОБА_6 було укладено угоду про примирення, відповідно до якої ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України.

Під час укладення угоди представник потерпілої сторони ОСОБА_5 та обвинувачений узгодили міру покарання останньому за вчинене ним кримінальне правопорушення за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України у виді 80 годин громадських робіт

В угоді передбачено наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений та захисник в судовому засіданні також просили вказану угоду, відповідно до якої ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України в обсязі пред`явленого обвинувачення, дав добровільну згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнав себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Тому, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 покарання, визначене в межах, встановлених санкцією ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України, а саме у виді 80 годин громадських робіт.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Запобіжний захід не обирався і підстав для його обрання не вбачається.

Судові витрати стягнути з обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним, укладену 29 жовтня 2020 року між представником потерпілої особи СТОВ «Мусіївське» в особі ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі його захисника ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12020170240001023 від 24.09.2020.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 80 годин громадських робіт.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 653,80 гривень.

Речові докази, а саме:

- 13 мішків з качанами кукурудзи, які знаходяться на майданчику для зберігання речових доказів Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, повернути власнику СТОВ «Мусіївське», скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.09.2020 року;

- автомобіль «ИЖ» 2715 д.н.з. НОМЕР_2 , який зберігається за місцем проживання ОСОБА_4 , залишити йому як володільцю, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.09.2020 року;

- чоловічий велосипед марки «Україна» повернути ОСОБА_4 .

Роз`яснити ОСОБА_4 що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_1