Вирок

від 23.11.2020 по справі 646/3267/20

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/3267/20

№ провадження 1-кп/646/910/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2020 м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора- ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12020220060000864 від 07.05.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, неодруженого, працюючого цементником ТОВ «Артус Хаус», з середньо освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення- проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2020 року приблизно 20:00 год., ОСОБА_4 , знаходячись неподалік вул. Достоєвського, 99, у м. Харкові, діючи умисно, з метою незаконного самостійного збагачення, з корисливих мотивів, розуміючи суспільно небезпечність свого діяння, під приводом здійснення телефонного дзвінка, зловживаючи довірою, попросив раніше знайомого ОСОБА_5 , передати йому в тимчасове користування мобільний телефон ТМ «Vivo» у корпусі чорного кольору, який на праві власності належить останньому. Введений в оману потерпілий, нічого не підозрюючи про неправомірні наміри ОСОБА_4 , виходячи з помилкової впевненості в добросовісності дій останнього, погодився на його прохання і добровільно передав свій вищезазначений мобільний телефон ТМ «Vivo», вартість, якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить - 1916 грн.66 коп.

Після чого ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію протиправного умислу, не маючи намірів повертати вказаний мобільний телефон, повідомив ОСОБА_5 , завідомо неправдиву інформацію про те, що йому необхідно здійснити телефонний дзвінок і під зазначеним приводом залишив місце їх перебування. Після чого, ОСОБА_4 , з викраденим мобільним телефоном, зник з місця скоєння кримінального правопорушення, та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_5 , матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Потерпілий ОСОБА_5 у призначене судові засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення- проступку в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення за вчинення кримінального правопорушення- проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою ( шахрайство).

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 надав наступні свідчення: 04.05.2020 року приблизно 20:00 год., біля будинку по вул. Достоєвського, 99, у м. Харкові, під приводом здійснення телефонного дзвінка, зловживаючи довірою, попросив ОСОБА_5 , передати йому мобільний телефон ТМ «Vivo». Потерпілий добровільно передав свій мобільний телефон, після чого, він йому повідомив про необхідність здійснення дзвінка та покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачена та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченої.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні нею фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує її дії ч. 1 ст. 190 КК України, тобто як заволодіння чужим майном шляхом зловживанню довірою ( шахрайство).

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК Українивраховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимогст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, неодружений, працюючий цементником ТОВ «Артус Хаус»,, з середньою освітою, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Обставиною, яка згідно зіст.66 КК Українипом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які відповідно дост.67 КК Україниобтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив проступок.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений кримінальне правопорушення лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченому, його щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відсутність матеріальних претензій від потерпілого, думку сторони обвинувачення, суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у вигляді штрафу, з урахуванням ст. 5 КПК України, відповідно до якої процесуальне рішення приймається згідно з положенням цього Кодексу чинним на момент початку виконання такої дії.

Відповідно до вимог ч. 2ст.4КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ст.58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Відповідно до ч.3 закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

При цьому, відповідно до приписів ч.3 ст.5 КК України, розмір штрафу, який в новій редакції, більший ніж в попередній, повинен визначатися в розмірі, встановленому попередньою редакцією санкції статті, а саме від тридцяти до п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Цивільний позов не заявлено.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимогст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.366-368,370,371,374,376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення- проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 ( п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 ( вісімсот п`ятдесят) гривень, 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи у кримінальному провадженні 6/1064/СЕ-20 від 13.05.2020 року в розмірі 490,35 грн.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-відповідь на запит отриману із ломбардного відділення ПТ «Ломбард» Свіжа копійка» на аркуші паперу білого кольору приблизно А4, з підписом генерального директора та відтиском печатки прямокутної форми синього кольору з реквізитами «Харківське відділення ( №53)» Повного товариства «Ломбард «Свіжа копійка» ідентифікаційний код 40019813»- зберігати матеріалах кримінального провадження.

-DVD- R диск ТМ «Axent», білого кольору з надписом у нижній частині диска «4,7 gb. 120 min, 16х»- залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1