Постанова

від 23.11.2020 по справі 2-274/2010

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року

м.Суми

Справа №2-274/2010

Номер провадження 22-ц/816/2196/20, 22-ц/816/2206/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - Виконавчий комітет Великочернеччинської сільської ради,

треті особи: Комунальне підприємств Сумське міське бюро технічної інвентаризації , Територіальна інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області, Сумська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,

особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 листопада 2010 року

та на додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 грудня 2010 року в складі судді Клочка Б.М., ухвалене в м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 і після себе залишив у спадок будинок, що був побудований до 1992 року та прибудинкові споруди, які знаходяться на земельній ділянці, що передана йому у приватну власність, будинковолодіння той отримав у спадок після смерті його батька ОСОБА_6 , але належним чином він за життя не оформив свого спадку та не отримав державний акт на землю. Після смерті батька він один прийняв спадщину у вигляді земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 та збудоване на ній, зокрема, житловий будинок А-1, житловий будинок Ж-1 та інші господарські споруди, другий спадкоємець - його мати відмовилася від спадщини. Але в спадковій масі виявилося майно, яке було побудоване батьком, але в установленому порядку не було зареєстроване, зокрема: житловий будинок Ж - вартістю 65411 грн, гараж З -18304 грн, сарай Л - 4655 грн, погріб п-г - 11868 грн, сарай-кухня К - 33538 грн, сіни ж - 11233 грн, веранда ж-1 - 2617 грн, вбиральня У - 1717 грн, всього майна зареєстрованого на суму 154609 грн. Згідно висновків будівельних, пожежних служб самовільно зведені споруди не суперечать вимогам нормативних актів, а тому він просить визнати, що перераховані вище самовільно зведені споруди на праві власності належали його діду ОСОБА_6 та перейшли у спадок його батьку ОСОБА_5 , відповідно він просить визнати і за ним право власності на ці споруди в порядку спадкування після смерті його батька.

16 лютого 2010 року в провадження іншого судді надійшла позовна заява від ОСОБА_3 у якій вона зазначала, що являється донькою померлого у 1992 році ОСОБА_6 , який залишив після себе спадщину у вигляді 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 , спадкоємцями якого були вони з братом ОСОБА_5 , що помер у 2009 році. Їй стало відомо, що цю спадщину оформила на себе дружина покійного брата ОСОБА_2 , що не є законним, оскільки вважає, що має право на 1/4 частину будинку, в якому мешкав батько. Свою позицію вона аргументує тим, що з 1990 року батько став мешкати з нею в її будинку, що знаходиться поруч з батьківською частиною будинку, оскільки був похилого віку, хворів і за ним необхідний був постійний догляд, а тому вона його здійснювала до самої його смерті, що настала у 1992 році, вона ж похоронила батька, а тому вона просила встановити факт постійного проживання з батьком і визнати за нею право власності на 1/4 частину будинку, в якому проживав батько по АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Сумського районного суду Сумської області від 23 березня 2010 року ці обидва позови були об`єднані в одне провадження.

В послідуючому ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги, зазначивши в ньому, що її покійному батьку належали і самовільно зведений будинок, який будувався за кошти батька та брата ОСОБА_5 в період з 1987 року по 1992 рік, а тому вона просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на самовільно зведені будинок та надвірні будівлі, розташовані по АДРЕСА_1 , на які претендує ОСОБА_1 .

В червні 2010 року ОСОБА_3 доповнила свої вимоги, просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька, оскільки вона, похоронивши батька, користувалася і розпорядилася його майном: одягом, інструментом, посудом, меблями та інше.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 04 листопада 2010 року позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_3 задоволений частково.

Визнано, що ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , належало самовільно зведене домоволодіння, що складається з жилого будинку Ж , вартістю 65411,00 грн, гаража З , вартістю 18304,00 грн, сарай Л , вартістю 4655,00 грн, погріб п-г , вартістю 11868,00 грн, сарай-кухня К , вартістю 33538,00 грн, сіни ж , вартістю 11233,00 грн, веранда ж-1 , вартістю 2617,00 грн, вбиральня У , вартістю 1717,00 грн, а всього майна на суму 154609,00 грн, що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на самовільно зведені будівлі: жилий будинок Ж , вартістю 65411,00 грн, гараж З , вартістю 18304,00 грн, сарай Л , вартістю 4655,00 грн, погріб п-г , вартістю 11868,00 грн, сарай-кухня К , вартістю 33538,00 грн, сіни ж , вартістю 11233,00 грн, веранда ж-1 , вартістю 2617,00 грн, вбиральня У , вартістю 1717,00 грн, а всього майна на суму 154609,00 грн, що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_6 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 та факт прийняття нею спадщини у вигляді 1/4 частини старого будинку і надвірних будівель, зареєстрованих в КП Сумське МБТІ , розташованих на земельній ділянці на адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В решті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Додатковим рішенням Сумського районного суду Сумської області від 28 грудня 2010 року визнано свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 , посвідчене державним нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори 07 травня 2009 року частково недійсним.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину старого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , які зареєстровані в КП Сумське міське бюро технічної інвентаризації .

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що звернувшись до суду із позовними вимогами, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначили, що вони є єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 . Проте, визнавши за позивачами право власності на спадкове майно, суд першої інстанції не встановив скільки дітей було у ОСОБА_6 та хто прийняв спадщину, не роз`яснив належним чином позивачам їх права, зокрема, щодо залучення до участі у якості сторони по справі ОСОБА_4 , який є онуком спадкодавця та має спадкове право на його майно після смерті ОСОБА_7 . Отже, права ОСОБА_4 порушуються оскаржуваними рішеннями суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 листопада 2010 року та додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 грудня 2010 року - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України , справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Маслової О.Є., пояснення ОСОБА_3 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що в АДРЕСА_1 з давніх часів проживав ОСОБА_6 разом з дружиною та дітьми. Належний йому будинок зареєстрований в Сумському МБТІ. Після одруження його сина ОСОБА_8 в 1975 році та народження дітей, останній до батьківського будинку добудував половину будинку, зробив окремий вихід і ця прибудова була узаконена по праву власності ОСОБА_5 . Таким чином, будинок АДРЕСА_1 станом на 1980 роки мав два власника, 1/2 частина ОСОБА_6 і 1/2 частина ОСОБА_5 .

Приблизно у 1987 році ОСОБА_5 на цій же земельній ділянці разом з дружиною, без

будь-яких дозволів розпочав будівництво нового будинку, поряд зі старим будинком і станом на 1992 рік була побудована коробка будинку накрита крівлею, без штукатурки і внутрішнього та зовнішнього оздоблення. На той час дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_2 разом з дітьми проживала в Росії, виїхавши туди у 1989 році.

Дружина ОСОБА_6 померла в 1990 році, а тому він, будучи в престарілому віці, дуже хворів, потребував сторонньої допомоги, син ОСОБА_8 не міг йому її надати, а тому догляд за ним стала здійснювати його донька ОСОБА_3 , яка проживала поряд в цьому ж селі по АДРЕСА_2 , вона забрала батька в свій будинок, доглядала за ним до самої його смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона ж похоронила батька.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку по плану А-1 та деякі надвірні споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями на це майно по АДРЕСА_1 , що належало покійному ОСОБА_6 , були його діти, син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_3 , які не зверталися до нотаріальної контори про прийняття спадщини, але фактично прийняли спадщину, оскільки ОСОБА_5 залишився проживати в старому будинку, користуючись і частиною будинку, що належала батьку, а в ОСОБА_3 залишилися батьківські речі, одяг, посуд, інвентар, з батьківського будинку вона забрала старинний комод, тобто, ці вчинені спадкоємцями дії свідчили про фактичне прийняття ними спадщини. Оформити юридично спадщину спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_3 домовилися пізніше.

Після того як від ОСОБА_5 пішла дружина і виїхала до Росії він через деякий час привів в будинок співмешканку, з якою частково ще при житті батька ОСОБА_6 і після його смерті добудував повністю новий будинок по плану Ж-1 , вартістю 65411 грн, гараж З - 18304 грн, сарай Л - 4655 грн, погріб п-г - 11868 грн, сарай-кухню К - 33538 грн, сіни ж - 11233 грн, веранду ж-1 - 2617 грн, вбиральню У - 1717 грн, всього ОСОБА_5 було самовільно зведено нерухомого майна на загальну суму 154609 грн.

В судовому засіданні суду першої інстанції було підтверджено, що вище зазначене майно було створено за рахунок праці і коштів ОСОБА_5 та його співмешканки, доказів того, що у будівництво самовільних споруд вкладав свої кошти і працю ОСОБА_6 , суду першої інстанції надано не було, більш того, як свідчить ОСОБА_3 , після смерті матері у 1990 році батько залишився сам, він був дуже хворим, вона змушена було його доглядати, забрати його до себе додому, де він знаходився до самої своєї смерті, тому за таких обставин говорити про участь батька в будівництві немає ніяких підстав.

Оскільки вищевказане майно створювалося ОСОБА_5 , тому слід вважати, що спадкоємцями на нього являються його прямі спадкоємці в особі сина ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 , а тому ОСОБА_3 на може претендувати на спадщину в новому будинку Ж та перерахованих вище надвірних будівлях, тим більше, що як встановлено в суді першої інстанції на час смерті батька у 1992 році із цих будівель була лише коробка нового будинку, не доведено також і того, що між батьком та сином була домовленість про створення спільної сумісної власності.

Також на думку суду першої інстанції ОСОБА_3 після смерті батька фактично прийняла спадщину, що було доказано в суді.

Як визнано судом першої інстанції, ОСОБА_6 до дня смерті проживав в будинку ОСОБА_3 , то після його смерті безумовно залишилися його речі, якими розпорядилася його донька, а тому в силу ст. 549 ЦК України 1963 року це свідчило про прийняття нею спадщини, про що також підтвердили свідки в судовому засіданні суду першої інстанції.

Також додатковим рішенням Сумського районного суду Сумської області від 28 грудня 2010 року було встановлено, що після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина у вигляді належної йому 1/2 частини будинку та деяких надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_2 .

Спадкоємцями цього майна були його діти, донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_5 ,

які не зверталися до нотаріальної контори про прийняття спадщини, але фактично прийняли її, оскільки ОСОБА_5 залишився проживати в цьому будинку, користуючись і частиною будинку, що належала батьку, а ОСОБА_3 отримала батьківські речі, одяг, посуд, інвентар, з батьківського будинку забрала старинний комод, тобто ці вчинені ними після смерті батька дії свідчили про фактичне прийняття ними спадщини відповідно до діючої на той час ст. 549 ЦК України 1963 року.

Оформити спадщину юридично, через нотаріальну контору, спадкоємці домовилися пізніше.

ОСОБА_5 , 07 травня 2009 року, не ставлячи до відома свою сестру ОСОБА_3 , таку ж саму спадкоємицю як і він, потай від неї, звернувся до Сумської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , неправдиво зазначивши в ній про відсутність інших спадкоємців, які б своєчасно прийняли спадщину (т. 1 а.с. 94).

На підставі цієї заяви ОСОБА_5 , 07 травня 2009 року Сумською районною державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 107).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи за ним право власності в порядку спадкування на самовільно зведені споруди, суд першої інстанції виходив з висновку будівельно-технічної експертизи, висновків Держпожнагляду та відділу архітектури і містобудування, згідно яких самовільно побудовані жилий будинок на надвірні будівлі на земельній ділянці АДРЕСА_1 не суперечать будівельним та пожежним нормам.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та встановивши, що незаконними діями ОСОБА_5 були порушені законні права ОСОБА_3 , а тому суд першої інстанції визнав свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 , посвідчене державним нотаріусом Сумської районої державної нотаріальної контори 07 травня 2009 року частково недійсним. А також враховуючи той факт, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 04 листопада 2010 року був встановлений факт прийняття ОСОБА_3 спадщини у вигляді 1/4 частини старого будинку і надвірних будівель, за нею було визнано і право власності в порядку спадкування на цю частину будинку АДРЕСА_1 .

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , тобто особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права та законні інтереси, звертаючись з апеляційною скаргою вказав на слідуючі обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , єдиним спадкоємцем якої є її син - ОСОБА_4

У 2013 році ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у 2010 році оформили спадщину після смерті діда - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_7 , яка є донькою ОСОБА_6 , також прийняла спадщину від батька, що вбачається з рішення Сумського районного суду Сумської області по справі № 587/1936/15-ц від 12 жовтня 2017 року. Дане рішення суду Апеляційний суд Сумської області своєю постановою від 21 лютого 2018 року залишив в силі. 10 квітня 2019 року Верховний Суд своєю постановою залишив без змін рішення суду першої та апеляційної інстанції по справі № 587/1936/15-ц.

03 липня 2020 року Сумська районна державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_4 в отриманні відомостей по спадковій справі після смерті ОСОБА_6 .

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України (в редакції, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення) суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі , їх права та обов`язки , попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 119 ЦПК України (в редакції, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення) передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Проте суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктивний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню, що передбачено п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України (в редакції, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення), згідно з яким суд повинен при проведенні попереднього судового засідання вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та іншими нормами процесуального права, які передбачають зміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів (ст. 33 ЦПК України, в редакції, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення).

Відповідно до ст. 30 ЦПК України (в редакції, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення) сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто, особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішено судом. При цьому ініціатором процесу являється позивач, який і вказує відповідача, як особу, до якої ним заявляються вимоги. Залучення до участі у справі іншої особи співвідповідача, відповідно до положень ч. 1 ст. 33 ЦПК України може здійснюватися лише за клопотанням позивача.

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначили, що вони є єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 .

Проте, визнавши за позивачами право власності на спадкове майно, суд першої інстанції не встановив скільки дітей було у ОСОБА_6 та хто прийняв спадщину, не роз`яснив належним чином позивачам їх права, зокрема, щодо залучення до участі у якості сторони по справі ОСОБА_4 , який є онуком спадкодавця та має спадкове право на його майно після смерті ОСОБА_7 . Отже, права ОСОБА_4 порушуються оскаржуваними рішеннями суду.

В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували, що апелянт має бути залучений до справи як спадкоємець і пропонували суду визнати за апелянтом право власності на певну частину спадкового майна.

Таким чином, суд першої інстанції, не звернувши належної уваги на предмет і підстави поданого позову, не з`ясувавши як коло спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , так і обсяг спадкового майна, врахувавши позицію позивача ОСОБА_1 згідно його позову, що спірне майно його батько отримав у спадок від ОСОБА_6 , неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначився належним чином із колом сторін, які повинні відповідати за заявленими позовними вимогами, прийшов до передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Як передбачено п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України , порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Виходячи з повноважень апеляційного суду, визначених ст. 374 ЦПК України , рішення

та додаткове рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та прийняти по даній справі нову постанову про відмову в задоволенні позову.

За наведених обставин, апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення та додаткове рішення - скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює перерозподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути в дольовому порядку 2898,91 грн (по 1449,46 грн з кожного) за апеляційний перегляд справи.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 376 , 381 - 384 , 389 , 390 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 листопада 2010 року та додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 грудня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Великочернеччинської сільської ради, треті особи: Комунальне підприємство Сумське міське бюро технічної інвентаризації , Територіальна інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області, Сумська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем, визнання права власності на 1/4 частину будинку, про визнання свідоцтва про права на спадщину за законом від 07 травня 2009 року недійсним, про встановлення факту прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 по 1449 грн 46 коп. з кожного компенсації судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 листопада 2020 року.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.І. Собина

Т.А. Левченко