Рішення

від 24.11.2020 по справі 904/4853/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020р. Справа № 904/4853/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вогнетривсировина , м. Кам`янське

До: Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Укрметпром , м. Дніпро

Про: стягнення 119 788, 48 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ Вогнетривсировина (позивач) звернувся з позовом до ТОВ НВП Укрметпром ( відповідач ) про стягнення 119 788, 48 грн. ( в т.ч.: 100 800, 00 грн. - основна заборгованість; 14 081, 76 грн. - пеня; 2 015, 28 грн. - інфляційні втрати та 2 891, 44 грн. - 3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати товару , поставленого позивачем за договором №2989 від 29.08.19р. (укладеним між сторонами). Окрім того, позивач просить стягнути 25 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 07.09.20р. відкрито провадження у справі № 904/4674/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ТОВ НВП Укрметпром (відповідач) у відзиві на позов (поміж-іншим) повідомив суд про погашення основної заборгованості за договором в розмірі 100 800, 00 грн. Також заперечував про стягнення з нього 25 000, 00 грн. - витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що згідно умов договору спір між сторонами повинен вирішуватися в досудовому порядку; розмір цих витрат є завеликим і не відповідає співмірності наданих послуг. Послався на правову позицію Верховного Суду у постанові по справі №826/856/19 від 22.12.18р. Вказав на те, що позивачем надано до суду лише копію квитанції до прибуткового касового ордеру №36 від 25.08.20р.; але на думку відповідача підтвердженням розрахунку між сторонами (позивачем та адвокатом) повинно бути банківське платіжне доручення про перерахування коштів у безготівковій формі.

22.09.20р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 100 800, 00 грн. ( обґрунтоване посиланням на погашення відповідачем після відкриття провадження у справі основної заборгованості) та зменшення розміру позовних вимог : 12 075, 84 грн. - пені; 2 015, 28 грн. - інфляційних втрат та 2 891, 44 грн. - 3% річних.

ТОВ Вогнетривсировина (позивач) у відповіді на відзив заперечував проти обставин, викладених у відзиві на позов, зазначаючи (поміж-іншим), що відповідач не надає обґрунтованих доводів щодо своїх аргументів, що розмір витрат на правничу допомогу є завеликим і не відповідає не співмірності. Окрім того, зазначав, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.02р. у справі №1-2/2002, досудове врегулювання спорів не є обов`язковим. Також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

ТОВ НВП Укрметпром (відповідач) у запереченнях на відповідь на відзив, заперечувало проти обставини , викладених в них, з підстав зазначених у відзиві на позов. Також вказував, що ця справ не є складною , ціна у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому ця справа (відповідно до ухвали суду від 07.09.20р.) розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.20р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину .

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом , не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

29.08.19р. між ТОВ Вогнетривсировина (продавець) та ТОВ НВП Укрметпром (покупець) укладено договір №2989, відповідно до умов якого та специфікації №1 до договору продавець згідно накладної №1902/09-1 від 02.09.19р. поставив покупцю товар на загальну суму 100 800,00 грн. (а.с. 11); а покупець відповідно до п.3.3. договору зобов`язався здійснити оплату після дати постачання товару протягом 30-ти банківських днів у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

В п.5.2. договору сторони погодили, що за затримку здійснення платежів проти строків, встановлених п.3.3. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню, яка розраховується виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату проведення платежу, нараховану на розмір затриманого платежу за кожний робочий день затримки перерахувань, включаючи день проведення платежу. (а.с.7- 9).

Однак, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором відповідач оплату за поставлений товар у повному обсязі не здійснив; у зв`язку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку) у відповідача станом на час звернення до суду рахувалась заборгованість за поставлений товар в розмірі 100 800, 00 грн. Окрім того, позивач посилаючись на приписи п.5.2. договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 12 075, 84 грн. - пені; 2 015, 28 грн. - інфляційні втрати та 2 891, 44 грн. - 3% річних (а.с.1-2). Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені ,інфляційних втрат та 3 % річних , порушень нарахувань не виявлено.

На час винесення рішення у справі відповідачем були надані докази погашення основної заборгованості за договором №2989 від 29.08.19р. в розмірі 100 800, 00 грн. Однак, доказів погашенні іншої частини заборгованості (пені, інфляційних витрат та 3% річних) відповідач не надав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст.655 ЦК України ). У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене , уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 12 075, 84 грн. - пені; 2 015, 28 грн. - інфляційних втрат та 2 891, 44 грн. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.2. ч.231 ГПК України - у зв`язку з відсутністю предмету спору (оскільки після відкриття провадження у справі відповідачем було погашено основну заборгованість за договором в загальному розмірі 100 800, 00 грн. ).

Стосовно вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000, 00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано адвокатський договір №59/1 про надання правової допомоги від 21.08.20р. (укладений між позивачем та адвокатом Гусаковою О.Б. ; ордер на надання правової допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Гусакової О.Ю., квитанція до прибуткового ордера № 36 від 25.08.20р. на суму 25 000, 00 грн.(а.с.5, 6, 13, 14, 15 ).

Відповідно до приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, досліджувати питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд може лише за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони, саме на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат. У даній справі таке клопотання було заявлено відповідачем, зокрема, у відзиві на позовну заяву.

Так, відповідач посилався на те, що заявлені витрати на професійну правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, а також зазначені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Відповідач зазначав, що спір у цій справи є малозначним, ціна позову не перевищує 100 прожиткових розмірів для працездатних осіб. .

Суд погоджується із вказаними доводами відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04, рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищезазначене, малозначність справи (її незначну складність з правої точки зору), розгляд справи без виклику (повідомлення) сторін, незначну ціну позову по цій справі; суд вважає за доцільне зменшити розмір витрат позивача на послуги адвоката, які підлягають стягненню з відповідача, до 10 000, 00 грн. (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 11.06.18р. по справі №923/567/17 )

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 231, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Укрметпром (49019, м. Дніпро, вул. Ударників, 44; код ЄДРПОУ 37005313) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Вогнетривсировина (51925, м. Каменське, вул. Соборна, 16, кв.6; код ЄДРПОУ 39712000): 12 075, 84 грн. - пені; 2 015, 28 грн. - інфляційних втрат; 2 891, 44 грн. - 3% річних; 2 102, 00 грн. - витрат на сплату судового збору та 10 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частини позовних вимог - закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 24.11.20р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв