Рішення

від 20.10.2020 по справі 906/730/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/730/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Спасібухова О.Л. - довіреність від 05.08.2020;

від третьої особи: не прибув;

присутній: ОСОБА_4 - паспорт НОМЕР_1 від 13.12.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про витребування майна

Радомишльська районна спілка споживчих товариств звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ" про витребування приміщення Універмагу загальною площею 6128,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Радомишль, вул.Велика Житомирська, 1/2.

Ухвалою від 30.08.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання суду на 27.09.2018.

Ухвалою суду від 27.09.2018 провадження у справі зупинялося до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/11305/18.

Ухвалою від 10.07.2020 суд поновив провадження у справі 906/730/18 та призначив підготовче засідання на 06.08.2020.

Ухвалою суду від 06.08.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 02.09.2020.

Ухвалою від 02.09.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №906/730/18 до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання на 22.09.2020.

22.09.2020, з метою забезпечення необхідних умов для повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 20.10.2020.

06.10.2020 на адресу суду, з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулась копія ухвали від 22.09.2020, яка направлялась відповідачу на його юридичну адресу.

19.10.2020 на електронну адресу суду від представника позивача Черниш М.М. надійшло клопотання, згідно якого останній повідомляє, що знаходиться на лікарняному, у зв`язку з чим просить суд відкласти судове засідання.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення вказаного клопотання, вказавши, що останнє подано з метою затягування розгляду справи.

Оглянувши клопотання позивача, суд встановив, що його не підписано електронно-цифровим підписом. Суд також враховує, що підписантом цього клопотання зазначено представника, який, згідно змісту клопотання, перебуває на лікарняному, однак доказів перебування на лікарняному матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що згідно наявних у матеріалах справи клопотань представників позивача про відкладення розгляду справи від 03.08.2020, від 28.08.2020, від 01.09.2020, від 21.09.2020 (а.с. 149, 222-224, 235, 236), перебування на лікарняному та на самоізоляції згідно яких також не підтверджено документально, суд неодноразово відкладав підготовче засідання та розгляд справи.

Крім того, суд вважає, що позивач не позбавлений права залучити до участі у справі іншого представника, або направити голову правління чи іншу особу, уповноважену на здійснення захисту його інтересів. За вказаного, ненаправлення жодного з представників позивача в судові засідання 06.08.2020, 02.09.2020, 22.09.2020 та 20.10.2020, при систематичному виявленні бажання бути присутніми в судових засіданнях, свідчать про неналежне користування процесуальними правами учасника справи.

Судом також враховано, що згідно з положеннями ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, суд враховує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з огляду на межі розгляду справи по суті, принципи господарського судочинства: диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, враховуючи те, що учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, а також те, що розгляд справи по суті неодноразово відкладався, з метою забезпечення необхідного балансу між правами учасників справи щодо розгляду справи за їх участі та дотриманням розумних строків розгляду справи, як складової доступу до правосуддя, зважаючи, що право на захист не порушено, суд дійшов висновку про відхилення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Суд також враховує, що явка представника позивача у судове засідання обов`язковою не визнавалась, що разом з тим не перешкоджало останньому скористатись правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представники відповідача в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає та вбачається з матеріалів справи, що:

- на підставі свідоцтва про право власності від 27.12.2004 року серія САА № 510775 Радомишльській районній спілці споживчих товариств (далі Райспоживспілка) належав "Універмаг", що знаходиться за адресою: м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2, загальною площею 6128,7 кв.м., який Райспоживспілка в 1981 році побудувала за власні кошти;

- 10.10.2008 між Радомишльською райспоживспілкою (орендодавець) та споживчим товариством "Жиско" (орендар) було укладено договір оренди (найму) нежитлового приміщення № 10/10-08, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язувався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування частину приміщення Універмагу загальною площею 3170 кв. м., що знаходиться за вказаною вище адресою;

- у квітні 2009 року споживче товариство "Жиско" звернулось до господарського суду Житомирської області (справа № 8/84-НМ ) з позовною заявою, у якій просило визнати за ним право спільної власності на частину (у розмірі 76,24 %) будівлі Універмагу за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2, та визнати за ним право власності на Універмаг в цілому;

- розгляд даної справи у судах різних інстанцій тривав понад 9 років, за які будівля Універмагу 4 рази незаконно змінювала свого власника: споживче товариство "'Жиско", ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас", гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_1 ;

- ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.11.2015 щодо спірного приміщення Універмагу було застосовано заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на приміщення Універмагу, яку постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 було змінено, а саме доповнено новим абзацом 2 наступного змісту: "Заборонити іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору: приміщення Універмагу загальною площею 6128,7 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі №8/84-НМ, а саме продавати, передавати у заставу, іпотеку, дарувати тощо.

- постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.11.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі №8/84-НМ скасовано в частині накладання арешту на приміщення Універмагу загальною площею 6128,7 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 88159218250, який розташований на земельній ділянці площею 0,31 га з цільовим призначенням - землі комерційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки 182501010100:06:002:0465. В решті (в частині заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору) ухвалу та постанову залишено без змін.

- 16.04.2018 року Господарський суд Житомирської області по справі №8/84-НМ прийняв рішення про відмову у задоволенні позову СТ "Жиско" про визнання за ним права власності на приміщення Універмагу, яке залишено в силі Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2018.

За вказаного, позивач стверджує, що єдиним законним власником Універмагу залишилась Радомишльська районна спілка споживчих товариств, а всі наступні перепродажі Універмагу є нікчемними. Зазначає, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.07.2018 у справі № 906/631/18 було повторно накладено арешт на будівлю Універмагу.

Разом з тим, як вказує позивач, незважаючи на вищезазначені діючі заходи забезпечення позову, відомості про які містяться у державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, 08.08.2018 державним підприємством "Сетам" були проведені електронні торги з продажу приміщення Універмагу загальною площею 6128,7 кв.м, що знаходиться за адресові: АДРЕСА_1 , яке, начебто, належало на праві власності громадянці ОСОБА_1 . Повідомляє, що 10.08.2018 здійснено державну реєстрацію виникнення права власності на вказане нерухоме майно у ТОВ "ТЦ ФРАЙ".

З урахуванням зазначених обставин, позивач вважає, що на час звернення до суду саме він є власником універмагу, однак, це право власності не визнане ТОВ "ТЦ ФРАЙ", що позбавляє Райспоживспілку здійснювати право володіння, користування та розпорядження даним майном на свій розсуд.

Зсилаючись на ст. 316, 317, 387 ЦК України, позивач просить суд витребувати у відповідача приміщення Універмагу загальною площею 6128,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 99-100) та додаткових пояснень (а.с. 156-162), позовні вимоги заперечив. Вказав, що спірне приміщення набуто ним внаслідок перемоги на публічних електронних торгах по реалізації арештованого нерухомого майна, організованих державним підприємством"Сетам", тому не може бути витребувано, в силу приписів ст. 388 ЦК України.

Згідно заяви від 26.09.2018, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності, оскільки, на думку відповідача, позивач дізнався про порушене право з моменту скасування постанови Рівненського апеляційного суду від 28.03.2012 у справі №8/84-НМ про визнання права власності на спірне приміщення.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Разом з тим, за ч. 2 ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Як було встановлено судом та вбачається з рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2019 і постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 (а.с. 135-140) у справі №910/11305/18 за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств до ДП "Сетам" та Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: фізичної особи ОСОБА_1 та ТОВ "ТЦ Фрай" про визнання недійсними електронних торгів:

- згідно із Свідоцтвом про право власності серії САА №510775 від 27.12.2004, Радомишльська районна спілка споживчих товариств була власником нерухомого майна - Універмагу за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Універмаг), що також підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.05.2006;

- рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 у справі № 8/84-НМ за позовом Споживчого товариства "Жиско" до Радомишльської районної спілки споживчих товариств та Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.07.2010, визнано право власності Споживчого товариства "Жиско" на об`єкт нерухомого майна в цілому - Універмаг за адресою: АДРЕСА_1 ;

- у подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2009 будівля Універмагу була відчужена СТ "Жиско" на користь ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас";

- рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.04.2010 зобов`язано ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" здійснити продаж ОСОБА_2 об`єкта нерухомості, а саме: нежитлових приміщень - Універмагу, загальною площею 6 128,7 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом нотаріального укладення основного договору на умовах визначених у Попередньому договорі від 12.12.2009;

- у вказаній справі № 8/84-НМ встановлено, що ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" 27.05.2010 здійснила відчуження приміщень Універмагу Шерематьєву О.Є.;

- постановою Вищого господарського суду від 09.02.2011 у справі № 8/84-НМ постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 та рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області;

- рішенням Апеляційного суду міста Києва від 04.04.2012, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2012, скасовано рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19.04.2010 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" про спонукання вчинити дії - відмовлено;

- 10.03.2015, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парусовою Г.М., ОСОБА_2 відчужив спірне приміщення ОСОБА_1 ;

- враховуючи неодноразове відчуження спірного майна, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.11.2015 у справі № 8/84-НМ накладено арешт на приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 88159218250, який розташований на земельній ділянці площею 0,31 га з цільовим призначенням - землі комерційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки 182501010100:06:002:0465 до вирішення господарським судом спору у даній справі;

- постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі № 8/84-НМ ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.11.2015 змінено та доповнено резолютивну частину новим абзацом 2 наступного змісту:

"Заборонити іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору: приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 88159218250, який розташований на земельній ділянці площею 0,31га з цільовим призначенням - землі комерційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки 182501010100:06:002:0465 до набрання законної сили рішенням у справі №8/84-НМ, а саме продавати, передавати в заставу, іпотеку, дарувати, тощо";

- обтяження нерухомого майна, зокрема на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою від 01.08.2018 щодо приміщення Універмагу (реєстраційний номер 88159218250);

- постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.11.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 скасовано в частині накладення арешту на приміщення Універмагу;

- остаточним рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.04.2018 у справі №8/84-НМ, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2018, залишено без розгляду позовну вимогу СТ "Жиско" щодо зобов`язання КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на будівлю універмагу у АДРЕСА_1 , загальною площею 6 128,7 кв.м. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України. В решті позову (в частині визнання права власності) відмовлено;

- постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 17.05.2018 відкрито виконавче провадження ВП №56422016 з примусового виконання виконавчого листа № 760/12230/17, виданого 22.01.2018 Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором у сумі 4 922 626,30 грн;

- постановою державного виконавця від 17.05.2018 накладено арешт на все майно, що належить боржнику, а постановою начальника Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби від 31.05.2018 про опис та арешт майна (коштів) боржника, накладено арешт на спірне приміщення Універмагу;

- постановою державного виконавця від 19.06.2018, з метою визначення ринкової вартості майна для реалізації, призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "Приватна експертна служба";

- 04.07.2018 державним виконавцем направлено Державному підприємству "СЕТАМ" заявку на реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні № 56422016, а саме нежитлового приміщення універмагу, загальною площею 6 128,70 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.07.2018 у справі № 906/631/18 накладено арешт на приміщення Універмагу загальною площею 6 128,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 03.08.2018 обтяження вищевказаного нерухомого майна на підставі ухвали суду у справі № 906/631/18 від 30.07.2018 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 03.08.2018;

- 01.08.2018 та 06.08.2018 Радомишльська районна спілка споживчих товариств звернулася до в.о. начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ із заявою, якою повідомила про наявність заборон та накладених арештів на Універмаг;

- 08.08.2018 відбулися електронні торги з продажу нежитлового приміщення Універмагу, результати яких оформлені протоколом № 350419. За результатами торгів переможцем торгів визнано ТОВ "ТЦ Фрай";

- 10.08.2018 державним виконавцем складено акт про проведені електронні торги по реалізації арештованого нерухомого майна та винесено постанову про зняття арешту з майна. Також 10.08.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності ТОВ "ТЦ Фрай" на приміщення Універмагу.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вказаного, обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 05.11.2019 та постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі №910/11305/18 не доказуються у даній справі.

Учасники справи вказані обставини також не заперечували та надали документи на їх підтвердження. Не заперечували учасники справи і факт вибуття спірного майна від позивача поза його волею.

Отже, судом встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що ТОВ "ТЦ Фрай" придбало спірне приміщення Універмагу у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а саме - на публічних електронних торгах по реалізації арештованого нерухомого майна, тому при вирішенні спору слід враховувати приписи ч. 2 ст. 388 ЦК України.

Як зазначалося вище, ч. 2 ст. 388 ЦК України в імперативному порядку вказує на дві обставини, які у своїй сукупності визначають умови, за яких витребування майна є не законним, а саме: 1) добросовісність набувача; 2) продаж майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

За вказаного, суд також враховує, що при обґрунтуванні позову позивач не зазначає та не піддає сумніву те, що ТОВ "ТЦ Фрай" є добросовісним набувачем спірного майна, доказів на спростування добросовісності набувача до матеріалів справи також не надано. Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зсилається, зокрема, на те, що ТОВ "ТЦ Фрай" не визнає право власності Радомишльської райспоживспілки; згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним; оскільки майно вибуло з власності Радомишльської райспоживспілки поза волею останньої, тому вважає за необхідне витребувати його.

Слід також зазначити, що на час розгляду справи в суді, електронні торги не були визнані недійсними. Зокрема, рішенням Господарського суду м. Києва від 05.11.2019 та постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 (а.с. 135-140) у справі №910/11305/18 за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств до ДП "Сетам" та Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: фізичної особи ОСОБА_1 та ТОВ "ТЦ Фрай", у з а д о в о л е н н і позову про визнання недійсними електронних торгів, проведених 08.08.2018 щодо продажу приміщення Універмагу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування свідоцтва переможця електронних торгів від 10.08.2018, виданого приватним нотаріусом радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Н.М.; скасування запису про державну реєстрацію виникнення права власності від 10.08.2018 за №27437023, було в і д м о в л е н н о.

За вказаного, в силу дії ч. 2 ст. 388 ЦК України, приміщення Універмагу загальною площею 6128,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути витребуване у відповідача, тому вказана вимога позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що відповідач у заяві від 26.09.2018 (а.с. 69-70) просив суд застосувати строк позовної давності, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 256, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

В ході розгляду справи суд з`ясував, що про можливість звернення з даним позовом до ТОВ "ТЦ Фрай" позивач дізнався лише у 2018 році, після набрання рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №8/84-НМ (рішення від 16.04.2018, залишене в силі Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2018), яким відмовлено у задоволенні позову СТ "Жиско" про визнання за ним права власності на приміщення Універмагу (а.с. 34-40), оскільки до цього часу існував спір щодо права власності на спірне приміщення. Лише після встановлення обставин вибуття приміщення Універмагу від позивача, у останнього виникло право звернутися до суду на підставі ст. 387 ЦК України з позовом до ТОВ "ТЦ Фрай".

За вказаного, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду, є безпідставними. Водночас суд враховує, що у даній справі, судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частинами 9 та 10 статті 145 ГПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову. (ч. 11 ст. 145 ГПК України).

Враховуючи, що суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 18.09.2018, підлягають скасуванню.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 145, 233, 236-238, 241, Господарського процесуального кодексу, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Радомишльської районної спілки споживчих товариств (12201, Житомирська обл, Радомишльський р-н, м. Радомишль, вул. 9-го Січня, буд. 12, ід. код 01749361) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, ід. код 42297216) відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 18.09.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.11.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам;

4 - третій особі;

ДВС - після набрання рішенням законної сили.