Рішення від 23.11.2020 по справі 911/842/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. м. Київ

Справа № 911/842/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом виконуючого обов`язки керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця Гєттє Марини Юріївни про стягнення 22 225,91грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов`язки керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Гєттє Марини Юріївни (далі - ФОП Гєттє М.Ю.) до державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 22 225,91грн згідно розрахунку від 12.06.2018, що еквівалентно 722,52євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що 12.06.2018 під час здійснення габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області виявлено порушення у вигляді перевищення навантаження на осі перевізником - відповідачем у справі, про що складено акт. З результатами перевірки здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 722,52євро та направлено вимогу про оплату, яка відповідачем, як стверджує прокурор, не виконана. Також, прокурор зазначає, що уповноважений орган - позивач у справі в особі його структурного підрозділу тривалий час не здійснює заходів реагування щодо стягнення з відповідача плати за проїзд, що свідчить про неналежне здійснення таким органом захисту інтересів держави (а.с.1-13).

Ухвалою від 13.04.2020 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій, а також зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18 (а.с.41-44).

Копія відповідної ухвали отримана учасниками, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень: прокурором - 24.04.2020 (поштове відправлення №0103272883380), позивачем - 21.04.2020 (поштове відправлення №0103272883304), відповідачем - 24.04.2020 (поштове відправлення №0103272883371) (а.с.46,49,50).

22.05.2020 від відповідача, з порушенням вимог ч.5 ст.165 ГПК України (не надано доказів направлення копії відзиву з додатками позивачу) та з дотриманням встановленого строку (зважаючи на його продовження в силу п.4 Прикінцевих положень ГПК України в редакції Закону від 30.03.2020 N 540-IX на період карантину та закінчення такого строку в силу п.2. Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 N731-IX - 06.08.2020) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданому відзиві відповідач вказує, що заявлені вимоги є безпідставними, оскільки:

- графік, на підставі якого перевірено транспортний засіб DAFХ 95.430 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) разом з причепом (напівпричепом) BENALU MRC-3E-42 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та на підставі якого діяли посадові особи, не є дійсним на 12.06.2018, оскільки затверджений начальником Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області лише 07.07.2018;

- особи, які здійснювали 12.06.2018 рейдову перевірку та габаритно-ваговий контроль на 152 км автодороги "Знам`янка - Луганськ - Ізварине" (М-04) транспортного засобу DAXF 95.430 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) разом з причепом (напівпричепом) BENALU MRC-3E-42 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), не мали на те повноважень.

Також, 22.05.2020 від відповідача надійшло клопотання про визнання доказів недопустимими, у якому відповідач просить суд визнати акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №005878 від 12.08.2020 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0017976 від 12.08.2020, складені посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, такими, що отримані з порушенням вимог закону та є недопустимими доказами (а.с.63-65).

13.07.2020 від прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких повідомлено, що під час затвердження графіку проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області у період з 11.06.2018 по 17.06.2018 Степаненком О. допущена технічна помилка (описка) у графі "місяць", замість "06" вказано "07".

Ухвалою від 23.09.2020 провадження у справі поновлено.

Копія відповідної ухвали отримана учасниками, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень: прокурору - 25.09.2020 (№103271189633): позивачу- 24.09.2020 (№0103271190038); відповідачу - 03.10.2020 (№0103271189641).

02.10.2020 від прокурора надійшли докази направлення пояснення з додатком позивачу та відповідачу.

07.10.2020 від відповідача надійшли докази направлення відзиву та клопотання щодо доказів позивачу у справі.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від учасників про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Прокурор та відповідач не скористались правом подати відповідно відповідь на відзив та заперечення.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

Графіком рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області у період з 11.06.2018 по 17.06.2018, який затверджено начальником відповідного Управління, визначені місця проведення перевірки, зокрема: а/ М-04 Знамянка-Луганськ, Ізварине 152км, 223км. Відповідний документ зареєстровано за №15577/21/18-18 07.06.2018, тому посилання відповідача на те, що такий документ не є належним доказом, оскільки затверджений лише у липні 2018 року - після проведення перевірки необґрунтовані (а.с.24).

На підставі відповідного графіку 08.06.2018 видано направлення на перевірку №024893, зокрема, головним спеціалістам - Ярослацеву В.Р., Сердюк В.В. з 11.06.2018 по 17.06.2018 (а.с.24, зворот).

12.06.2018 вказаними спеціалістами здійснено перевірку транспортного засобу DAF ХF 95430 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) разом з причепом (напівпричепом) BENALU MRC-3E-42 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), серія і номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_5 , видано ДАІ ГУ МУМВС м. Донецька 02.03.2005, а.с.30), у місці, визначеному графіком, - а/д М-04 152км, про що скадено акт №065879 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.25).

Відповідний транспортний засіб у відповідача у володінні та користуванні знаходився на підставі договору оренди транспортного засобу від 20.03.2019 (а.с.31-32).

Зазначеним актом зафіксоване: маршрут руху - м. Кривий-Ріг - смт. Донське Волноваського району Донецької області 44км, що відповідає маршруту, вказаному у товарно-транспортній накладній №1206 від 12.06.2018 (а.с.30); вид вантажу - порошок дрібнодисперсний з доменного щебеню; нормативно допустима маса - 40т, фактична - 43,150т; перевищення нормативно допустимого навантаження на осі фактично - 25,200т при нормі - до 22т

Так, відповідний акт складено за результатами здійснення габаритно-вагового контролю, результати якого відображені у довідці №0017976 від 12.06.2018, відповідно до якої навантаження на осі відповідного транспортного засобу становили: 1 -5450кг, 2 - 12500кг, 3 - 8750кг, 4 -7950кг, 5 -8500кг. Повна маса транспортного засобу згідно вказаної довідки становила 43150т, що також підтверджується талоном зважування (а.с.26, зворот; а.с.27). Зважування здійснено приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA, серійний №421, на який видано сертифікат відповідності (а.с.33-34).

На підставі відповідного акту здійснено розрахунок №005870 від 12.06.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, за яким плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів навантаження на строєну ось у 3.2т ((8750+7950+8500)-22000) склала 722,52євро.

Копія вищевказаних акту, довідки та розрахунку направлена відповідачу листом від 15.06.2018 №2666/21-18 Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, з вимогою оплатити нараховану плату за проїзд протягом 30 днів, на підтвердження чого надано копію конверту та довідку про причини повернення поштового відправлення №49501086954047, направленого за адресою місця реєстрації відповідача (а.с.28,29).

Нарахована сума не сплачена відповідачем, що ним не спростовано шляхом подання доказів зворотного.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити нараховану йому плату за проїзд.

Листом від 29.07.2019 №33512/22/24-19 позивач звернувся до прокурора Київської області щодо представництва інтересів держави в суді прокурором щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами, посилаючись на наявність повноважень для звернення до суду з відповідними позовами та недостатність коштів для сплати судового збору з таких позовів.

30.03.2020 прокурор відповідно до ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру повідомив про подання позову в інтересах держави щодо стягнення з ФОМ ОСОБА_2 плати за проїзд автомобільними дорогами (а.с.21).

Заявлені прокурором вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами є обґрунтованими з наступних підстав.

Як визначено п.3 ч.1 ст.131 1 Конституції України, прокуратура в Україні здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу ч.2 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Як визначено ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор може представляти інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Відповідний висновок щодо застосування вищевказаної норми права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.77).

В силу ст.23 вказаного Закону на прокурора покладається обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Правовий статус Державної служби з безпеки на транспорті визначено Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення).

Так, п.1 Положення визначено, що Державна службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека ) є центральним органом виконавчої влади , діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Як визначено пп.1,3, п.4 Положення, основним завданням Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до покладених на неї завдань, в силу пп.2,15,27 п.5 Положення, Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

При цьому, як визначено п.8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, позивач є органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив, що відповідний орган не здійснює покладених на нього функцій тривалий час, що порушує інтереси держави, яка зацікавлена у надходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у п.79 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Частина 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. За висновком Великої Палати Верховного Суду України, який викладено у відповідній постанові, таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

У даній справі орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не оспорив шляхом подання відповідної заяви, обставин, на які посилається прокурор у поданій заяві. При цьому, судом встановлено, що відповідний орган звертався до прокурора з проханням звернутись з відповідним позовом, посилаючись на відсутність фінансування у достатньому обсязі для подання позовів ще у 2019 році, тобто такий орган знав про відповідне порушення, однак, з позовом самостійно не звертався - з липня 2018 року, після того, як у встановлений строк плата не була внесена відповідачем. Не звернувся і відповідний орган з позовом після направлення йому повідомлення прокурором і під час розгляду справи не оскаржив підстави для представництва, зазначені прокурором.

Отже, у даній справі прокурор підтвердив підстави для представництва.

В силу ст. 33 Закону України Про автомобільні дороги (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки), рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як визначено ч.2 ст.29 Закону України Про дорожній рух (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів; порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила проїзду).

В силу п.п.2,3 Правил проїзду визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.93 №1094 (далі - ПДР), а транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Згідно п. 22.5 ПДР (у редакції, чинній на момент проведення перевірки), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. При цьому, осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Як визначено відповідним пунктом, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Отже, враховуючи вид вантажу, який є подільним, перевезення його транспортним засобом з перевищенням відповідних параметрів автомобільними дорогами взагалі забороняється.

Як визначено ч.1 ст.47 Закону України Про автомобільний транспорт (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Як визначено ч.4 ст.48 відповідного Закону, окрім документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які визначені ч.2 відповідного Закону, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Плата за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування , якою затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Як визначено п.3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

При цьому, габаритно-ваговим контролем транспортних засобів, як унормовано п. 4 Порядку №8794) є контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, в силу п.3 Порядку №879, є транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

В силу п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд); плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно п.23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Доказів здійснення відповідних дій відповідачем для приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу відповідність з установленими нормативами не надано; наявність факту порушення не спростовано шляхом подання доказів.

Як визначено п.30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Як визначено п.31 1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру, зокрема, на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі.

При цьому, потрійний розмір при здійсненні розрахунку позивачем застосований вірно, оскільки навантаження на строєну ось перевищено більше ніж на 10% (22 000кг (22т) - норма; фактично - 25200кг=25,2т).

Оскільки мало місце перевищення кількох нормативів - на строєну ось (норма 22т, фактично 25,2т) та фактичну масу (норма 40т, фактично - 43,150т) позивачем при розрахунку вірно розраховано плату, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням - на строєну ось, оскільки перевищення за масою складає менше 10% (25200-2200=3200кг=3,2т, що становить 14,55% від 22т).

Так, в силу положень п.31 1 Порядку №879, у разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Як визначено п.п.26,27 Порядку №879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету; плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно п.31 1 Порядку №879 перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Доказів внесення нарахованої плати відповідач під час розгляду справи не надав, хоча строк, визначений п.31 1 Порядку №879, закінчився.

З урахуванням зазначеного, заявлені прокурором вимоги щодо стягнення з відповідача 722,52євро, що еквівалентно 22 225,91грн станом на 12.06.2018 - здійснення перевірки та нарахування за офіційним курсом НБУ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 2102грн підлягають відшкодування прокурору за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ) до державного бюджету України плату за проїзд автомобільним транспортним засобом у сумі 22 225,91грн згідно розрахунку від 12.06.2018, що еквівалентно 722,50євро за офіційним курсом Національного банку України на відповідний день (отримувач: УДКСУ у Криничанському районі/Криничанський район/22160100, р/р UA208999980313151216000004117 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 38052097; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), призначення платежу: 22160100, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідниї машин і механізмів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні).

3. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909996; м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2) 2102грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання рішення та у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова