Рішення

від 09.11.2020 по справі 911/633/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/633/20

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/633/20

за позовом Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь ,

м. Крамоторськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Полімермаш , м. Вишневе Києво-Святошинського району

про стягнення 132 875,52 грн.

Представники:

від позивача: Цеваліхіна Я.І., адвокат, довіреність № 17/05 від 08.01.2019;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Енергомашспецсталь (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Полімермаш (надалі-відповідач) про стягнення 132 875,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 51908679, з рахунку позивача на користь відповідача були списані кошти в сумі 176 127,42 грн., однак як стверджує позивач, відповідач уклавши з ТОВ ЕКСТО Договір про відступлення прав вимоги № 22/12 від 22.12.2016 втратив своє право на отримання коштів, присуджених до стягнення з позивача за рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2016 у справі № 908/911/16, що відповідно до ст. 1212 ЦК України є підставою для повернення коштів.

Ухвалою суду від 18.03.2020 відкрито провадження у справі № 911/633/20, розгляд справи призначений у порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 15.04.2020.

Ухвалами суду від 15.04.2020, 18.05.2020 та 10.06.2020 підготовче засідання у справі відкладалось.

Ухвалою суду від 29.07.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/633/20, а справу призначено до розгляду по суті на 26.08.2020.

Ухвалою суду від 26.08.2020 розгляд справи по суту був відкладений на 30.09.2020. Проте, у зв`язку із перебування судді Христенко О.О. на лікарняному судове засідання у справі № 911/633/20 не відбулось.

Ухвалою суду від 20.10.2020 судове засідання з розгляду справи № 911/633/20 по суті призначений на 09.11.2020.

Присутнім в судових засіданнях 29.07.2020, 26.08.2020 та 09.11.2020 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами суду, що надсилались на адресу місцезнаходження відповідача та повернулись на адресу суду з відмітками неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача та адресат відсутній за вказаною адресою (від 27.03.2020, вх. № 10966/20 від 25.05.2020, вх. № 10691/20 від 25.05.2020, від 25.06.2020, вх. № 20234/20 від 05.08.2020, вх. № 24711/20 від 03.09.2020, від 02.11.2020).

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом було надіслано ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2016 у справі № 908/911/16 задоволені частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Полімермаш ; присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь 132 875,20 грн. заборгованості, 1,84 грн. пені, 530,42 грн. 3 % річних, 40 117,10 грн. інфляційних втрат та 2 602,86 грн. судового збору.

Так, під час розгляду справи № 908/911/16 судом був встановлений факт неналежного виконання Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь своїх зобов`язань за Договором поставки № 15/1065 від 25.11.2014, в частині оплати отриманого товару.

09.08.2016 державним виконавцем органу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61908679 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 11.07.2016, виданого на примусове виконання рішення суду від 30.06.2016 у справі № 908/911/16 щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь 176 127,42 грн.

22.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Полімермаш (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Ексто (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь (боржник) укладений Договір № 22/12 про відступлення права вимоги, за умовами п. 1.1 якого кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить кредиторові, і стає кредитором за Договором № 15/1065 від 25.11.2014 (основний договір), укладеним між кредитором та боржником.

За цим договором новий кредитор одержує право (замість кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором (п. 1.2 договору).

Відповідно до частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 цього ж Кодексу визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, згідно з платіжними дорученнями № 6192 від 26.06.2017 на суму 27 238,72 грн., № 7371 від 10.11.2017 на суму 32 000,00 грн., № 8826 від 14.09.2017 на суму 13 000,00 грн., № 10929 від 01.12.2017 на суму 3 500,00 грн., № 11702 від 28.12.2017 на суму 47 436,80 грн. Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь ( боржник ) було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Ексто ( новий кредитор ) грошові кошти в загальній сумі 123 175,52 грн., з призначенням платежу: оплата за уступку прав требований согл. дог. № 15/1065 от 25.11.2014 .

10.01.2020 начальником відділу державної виконавчої служби винесено розпорядження № 51908679, в рамках зведеного виконавчого провадження № 49554205, щодо перерахування на користь ТОВ Торговий дім Полімермаш грошових коштів в сумі 176 127,42 грн., які надійшли на рахунок обліку депозитних сум при примусовому виконані виконавчого документа у справі № 908/911/16, виданого 11.07.2016, від ПАТ Енергомашспецсталь .

Однак, як стверджує позивач, на час винесення державним виконавцем розпорядження № 51908679 щодо перерахування грошових коштів, між позивачем та відповідачем відсутні правові відносини, у зв`язку із відступленням ТОВ Торговий дім Полімермаш своїх прав вимог на користь ТОВ Ексто , на підставі Договору № 22/12 від 22.12.2016.

У зв`язку з чим, 06.02.2020 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 17/121-320 з проханням повернути позивачу перераховані грошові кошти в розмірі 132 875,52 грн. Так, позивачем вказано про виконання останнім обов`язку щодо погашення суми заборгованості за Договором № 15/10656 від 25.11.2014 в сумі 123 177,52 грн. на користь ТОВ Ексто , на підставі Договору № 22/12 про відступлення права вимоги від 22.12.2016 та відсутність достатньої правової підстави щодо тримання відповідних коштів відповідачем.

Натомість, відповідач на звернення позивача не відреагував, грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду з вимогою повернення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 132 875,52 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2018 у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування ст. 1212 ЦК України про те, що конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі № 910/9055/17.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вже було зазначено та вбачається з матеріалів справи, 22.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Полімермаш (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Ексто (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь (боржник) укладений Договір № 22/12 про відступлення права вимоги за яким ТОВ Ексто одержав право вимагати від ПАТ Енергомашспецсталь належного виконання зобов`язань за Договором № 15/1065 від 25.11.2014. Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Полімермаш ще в 2016 році уступило право вимоги від ПАТ Енергомашспецсталь за Договором № 15/1065 заборгованості, яка була предметом розгляду у справі № 908/911/16.

Тобто, суд зазначає, що у даному випадку зобов`язання позивача щодо сплати заборгованості перед відповідачем припинили існувати, у зв`язку з укладенням Договору № 22/12 від 22.12.2016 про відступлення права вимоги, а відтак, до вказаних правовідносин мають бути застосовані правові норми, визначені главою 83 ЦК України, яка встановлює загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Разом з тим, суд відзначає, що позивач звертаючись до відповідача із вимогою № 17/121-320, просив повернути перераховані кошти в розмірі 132 875,52 грн., що становить суму основної заборгованості за рішенням господарського суду від 30.06.2016 у справі № 908/911/16, у зв`язку із повним виконанням зобов`язання.

Звертаючись до господарського суду, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 132 875,52 грн., як такі, що отримані останнім без достатньої правової підстави.

В обґрунтування перерахування грошових коштів, в рахунок погашення заборгованості позивачем надані платіжні доручення № 6192 від 26.06.2017 на суму 27 238,72 грн., № 7371 від 10.11.2017 на суму 32 000,00 грн., № 8826 від 14.09.2017 на суму 13 000,00 грн., № 10929 від 01.12.2017 на суму 3 500,00 грн., № 11702 від 28.12.2017 на суму 47 436,80 грн. щодо перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ Ексто . Крім того, позивачем, як доказ сплати заборгованості надані платіжні доручення № 2588 від 29.11.2016 на суму 4 700,00 грн. та № 2669 від 01.12.2016 на суму 5 000,00 грн., в загальній сумі 9 700,00 грн., сплачені позивачем відповідачу в рахунок погашення заборгованості за Договором № 15/1065 від 25.11.2014.

Таким чином, позивач вказує на повне погашення заборгованості в загальні сумі 132 875,52 грн.

Однак як вбачається з платіжного доручення № 2669 від 01.12.2016, наданого позивачем, як доказ оплати заборгованості, грошові кошти в сумі 5 000,00 грн. були перераховані ПАТ Енергомашспецсталь на рахунок ТОВ фірма Полімет з призначенням платежу: оплата за насос согл.дог. 15/624 від 05.08.2016 , а отже відповідний доказ не може братись судом до уваги, як належне виконання позивачем зобов`язань з оплати заборгованості, оскільки кошти в сумі 5 000,00 грн. сплачені за правовими відносинами позивача з ТОВ фірма Полімет , які не є предметом розгляду у відповідній справі.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Полімермаш (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святоюріївська, 30, код ЄДРПОУ 39454820) на користь Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) 127 875 (сто двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 20 коп. безпідставно одержаних коштів та 2 022 (дві тисячі двадцять дві) грн. 90 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 24.11.2020.

Суддя О.О. Христенко