Рішення

від 16.11.2020 по справі 924/883/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2020 р. Справа №924/883/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс", м. Хмельницький

про стягнення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького в розмірі 38611,00 грн., 3069,87 грн. - пені, 427,25 грн. - 3% річних, 579,16 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Кучевська Г.В. - за посвідченням №600

від відповідача: не з`явився

Рішення виноситься 16.11.2020р., оскільки в судовому засіданні 29.10.2020р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії:

Ухвалою суду від 31.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 07.10.2020р. судом продовжено на 30 днів строк підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 15.10.2020р. закрито підготовче провадження по справі №924/883/20 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 29.10.2020р.

Суть спору: позивач (Хмельницька міська рада) звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс") кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, нараховану пеню, 3% річних та інфляційні втрати, загальна ціна позову вказана 42687,28 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору №55 від 06.03.2018р. в частині сплати коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького в розмірі 38611,00 грн.

У відзиві на позов відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, так як ним виконано грошове зобов`язанням, передбачене п. 2.2 договору про пайову участь, шляхом передання приміщення амбулаторії по вул. Трудовій, 5/1А місту Хмельницькому в рахунок сплати пайової участі.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв`язку із складною ситуацією в державі, негативним економічним становищем, що вплинуло на обіг нерухомості, зокрема: на продаж 2-х секційний 5-ти та 7-ти поверхового 55-ми квартирного житлового будинку по вул. Трудовій, 5/1 А в місті Хмельницькому призупинився у зв`язку із запровадженням Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на усій території України карантину. Стверджує про відсутність доказів понесення позивачем збитків по причині невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що вважає доводи ТОВ "Житлоплюс" необґрунтованими, так як безоплатне передання амбулаторії здійснено у зв`язку зі зменшенням Хмельницькою міською радою розміру коштів пайової участі за договорами №22 від 29.02.2016р., №63 від 08.04.2016р. та №57 від 06.03.2018р. Натомість, предметом спору у даній справі є договір №55 від 06.03.2018р. Заперечує щодо зменшення розміру штрафних санкцій у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання з 31.12.2019р., тобто, до запровадження карантину, а також по причині не вчинення жодних дій з боку ТОВ "Житлоплюс", спрямованих на сплату коштів та врегулювання спору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідач ні в підготовче судове засідання, ні під час розгляду справи по суті, свого представника не направляв. У клопотаннях від 01.09.2020р. та від 29.09.2020р. зазначав про зайнятість представників в інших судових засіданнях.

07.10.2020р. надіслав клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також просив суд продовжити строк підготовчого провадження.

На адресу суду 29.10.2020р. надійшло клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, просив суд відкласти розгляд справи на період після виходу міста Хмельницького з "червоного" рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

16.11.2020р. на адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у якому представник відповідача просить суд продовжити процесуальний строк розгляду справи по суті до виходу міста Хмельницького з "червоного" рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19 та відкласти розгляд справи на період після виходу міста Хмельницького з "червоного" рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

Щодо клопотань представника відповідача, судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Представник відповідача у своїх клопотаннях неодноразово зазначав, що бажає брати участь у розгляді справи та надавати свої пояснення (усні та письмові) по суті розгляду справи.

При цьому, представник відповідача не був позбавлений можливості надавати свої пояснення за його клопотанням в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon.

Отже, з огляду на визначені ст. 195 ГПК України строки розгляду спору, висловлення заперечень ТОВ "Житлоплюс" у наданому відзиві на позов, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи по суті.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

06.03.2018р. між Хмельницькою міською радою (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю" "Житлоплюс" (сторона 2) укладено договір №55 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є визначення для сторони 2, яка є замовником об`єкту будівництва: 2-х секційний 5-ти та 7-ти поверховий 55-ми квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Трудовій, 5/1 А в місті Хмельницькому (відповідно до проекту-реконструкція) (згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.07.2014 № ХМ 143141910270), величини пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, Хмельницького, відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішення двадцять другої сесії Хмельницької міської ради від 17.12.2008 № 23 "Про затвердження порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради та пунктів рішення виконавчого комітету" із внесеними змінами та доповненнями.

Згідно з п. 1.2 договору кошти, отримані як пайова участь замовників об`єктів містобудування, можуть використовуватись виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького.

За умовами п. 2.1 договору пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького полягає у відрахуванні замовником до міського бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького у розмірі, встановленому рішенням 22-ї сесії Хмельницької міської ради від 17.12.2008 №23 із внесеними змінами та доповненнями.

У п. 2.2 договору зазначено, що розмір пайової участі, належної замовником до оплати складає 38611,00 грн. відповідно до проведеного управлінням капітального будівництва розрахунку величини пайової участі замовника, що здійснюється згідно наданої стороною 2 кошторисної вартості об`єкта будівництва. Розрахунок величини пайової участі №01-20-934 від 05.01.2018 є невід`ємною частиною даного договору (додаток 1).

За п. 2.4 договору пайова участь сплачується до 31.12.2019р.

Відповідно до п. 3.2 договору у випадку порушення зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.4 договору у разі прострочення термінів, передбачених договором, сторона 2 сплачує стороні 1 штрафні санкції, що становлять: пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; 3 відсотки річних від суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як передбачено п. 3.5 договору, сплата штрафних санкцій не звільняє замовника від виконання своїх зобов`язань за договором.

У п. 4.1 договору зазначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань.

Договір підписано сторонами.

У додатку 1 до договору "Розрахунок №01-20-934 від 05.01.2018 розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького" зазначено, що згідно зведеного кошторисного розрахунку загальна кошторисна вартість будівництва об`єкту без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, складає 1778,7-491,682=1287,018 тис. грн. Відповідно до порядку пайової участі замовників, пайова участь складає: 3 % від загальної вартості будівництва житлових приміщень, 1287,018*0,03= 38,611 тис. грн. Сума пайової участі: 38 611 грн. Розрахунок є невід`ємною частиною Договору про пайову участь.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №02-24-608 від 14.05.2020р., у якій просить сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, а також 3% річних, пеню та інфляційні втрати.

Хмельницька міська рада рішенням тридцятої сесії №95 від 17.04.2019р. "Про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста приміщення амбулаторії та зменшення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста" надала згоду ТОВ "Житлоплюс" на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста приміщення амбулаторії по вул. Трудовій, 5/1А, Хмельницького, загальною площею 137,3 кв.м., по вул. Трудовій, 5/1А, в м. Хмельницькому, для надання первинної медичної допомоги. А також зменшила розмір коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, яка підлягає сплаті ТОВ "Житлоплюс" відповідно до договорів про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького від 29.02.2016р. №22 (розмір пайової участі 739872 грн.), від 08.04.2016р. №63 (із внесеними змінами додатковими угодами від 27.01.2017р. №1, від 21.06.2017р. №2), (розмір пайової участі 332135,00 грн.), від 06.03.2018р. №57 (розмір пайової участі 155344,00 грн.) на 1167050,00 грн. та вирішила внести відповідні зміни в договори пайової участі після затвердження акту приймання-передачі.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2018р. між позивачем - Хмельницькою міською радою (сторона 1) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс" (сторона 2) укладено договір №55 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, предметом якого є визначення для сторони 2, яка є замовником об`єкту будівництва: 2-х секційний 5-ти та 7-ти поверховий 55-ми квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Трудовій, 5/1 А в місті Хмельницькому (відповідно до проекту-реконструкція) (згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.07.2014 № ХМ 143141910270), величини пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, Хмельницького, відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішення двадцять другої сесії Хмельницької міської ради від 17.12.2008 № 23 "Про затвердження порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради та пунктів рішення виконавчого комітету" із внесеними змінами та доповненнями.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 40 Закону (в редакції на момент укладення договору) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до ст. 4 Закону замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (ст. 1); об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

За ч. 1 ст. 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (ч. 5 ст. 40 Закону).

Частиною 9 ст. 40 Закону встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

У відповідності до положень ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції станом на 06.03.2018р.) у договорі №55 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького від 06.03.2018 сторони погодили розмір пайової участі, належної замовником до оплати, - 38611,00 грн. (за п. 2.2 договору) та визначили строк її сплати - до 31.12.2019р. (за п. 2.4 договору).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Сторонами у договорі погоджено термін сплати до 31.12.2019р. Доказів перерахування коштів пайової участі відповідачем на користь позивача матеріали справи не місять та учасниками судового розгляду не надано, з чого суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс") 38611,00 грн. коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на передання приміщення амбулаторії в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за договором №55 від 06.03.2018р. з огляду на зміст рішення Хмельницької міської ради від 17.04.2019р. №95, згідно якого амбулаторія за адресою: вул. Трудова, 5/1А, передана з метою зменшення розміру коштів пайової участі за договорами №22 від 29.02.2016р., №63 від 08.04.2016р. та №57 від 06.03.2018р. Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач (Хмельницька міська рада) здійснив погашення заборгованості по договору №55 від 06.03.2018р. за рахунок передачі амбулаторії за адресою вул. Трудова, 5/1А відповідачем не подано.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3069,87 грн. пені, нарахованої за період з 01.01.2020р. по 14.05.2020р., 427,25 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2020р. по 14.05.2020р. та 579,16 грн. втрат від інфляції, нарахованої за період січень - квітень 2020р.

За ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

Відповідно до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони у п. 3.4 договору визначили, що у разі прострочення термінів, передбачених договором, сторона 2 сплачує стороні 1 штрафні санкції, що становлять: пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; 3 відсотки річних від суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, встановлено правомірність вчинених позивачем нарахувань, розрахунок здійснено в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3069,87 грн. пені (нарахованої за період з 01.01.2020р. по 14.05.2020р.), 427,25 грн. 3% річних (нарахованих за період з 01.01.2020р. по 14.05.2020р.), 579,16 грн. - інфляційних втрат (нарахованих за період січень - квітень 2020р.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

При цьому, судом враховується, що за п. 2.4 договору пайова участь мала бути сплачена до 31.12.2019р., тобто заборгованість виникла до запровадження карантину (за Постановою КМУ від 11.03.2020р. №211) та виникнення, як зазначає відповідач, форс-мажорних обставин. В свою чергу, відповідачем не вживались заходи з метою уникнення заборгованості, не здійснювалось її часткове погашення, окрім того, заперечується існування останньої, а тому суд, оцінивши наведені відповідачем аргументи, не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позов Хмельницької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс" про стягнення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького в розмірі 38611,00 грн., 3069,87 грн. - пені, 427,25 грн. - 3% річних, 579,16 грн. - інфляційних втрат, суд задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс" (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6, код 38353080) на користь Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код 33332218) 38611,00 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот одинадцять гривень 00 коп.) коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, 3069,87 грн. (три тисячі шістдесят дев`ять гривень 87 коп.) пені, 427,25 грн. (чотириста двадцять сім гривень 25 коп.) 3% річних, 579,16 грн. (п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 16 коп.) інфляційних втрат (УК у м. Хмельницькому м. Хмельницький/24170000, код ЄДРПОУ 38045529, р/р UA828999980314121921000022002, МФО 899998, банк одержувача: Казначейство України) (призначення платежу - кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту).

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоплюс" (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6, код 38353080) на користь Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код 33332218) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат по сплаті судового збору (р/р UA098999980000031418535022002, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 38045529, одержувач коштів: УК у м.Хмельниц./м.Хмельниц./21080500, призначення платежу - інші надходження).

Видати наказ.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст складено 25.11.2020р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - в справу,

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3),

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6).

Всім рек. з повід.