Рішення

від 24.11.2020 по справі 925/1305/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. Черкаси справа № 925/1305/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю представників сторін: позивача - Гаврилюк В.В. за довіреністю, відповідача - не з`явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Городищенської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Арборум» про стягнення 26477 грн. 90 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Городищенська міська рада, звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Арборум» (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору оренди землі від 07.06.2018 року, 24756 грн. 30 коп. основного боргу, 252 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 1469 грн. 08 коп. пені, що разом становить 26477 грн. 90 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов вмотивовано тим, що відповідач свої зобов`язання за договором оренди землі від 07.06.2018 року із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, яка знаходиться в межах населеного пункту Городищенської міської ради за адресою: м. Городище, вул. Чехова , 2д, загальною площею 0,6816 га, за період з 10.10.2019 по 31.08.2020 року своєчасно та в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 24756 грн. 30 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1305/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.11.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача позов, з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просили суд задовольнити його повністю.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, Ухвали господарського суду Черкаської області про призначення справи до судового розгляду, адресовані відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку на адреси його місцезнаходження і ведення господарської діяльності, відділенням Укрпошти повернені суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача: 03151, м. Київ, вул. Донецька, буд. 8/10.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

07.06.2018 року позивач - Городищенська міська рада, як орендодавець, і відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Арборум", як орендар, уклали договір оренди землі (далі - договір від 07.06.2018 року, а.с. 9-10), за умовами п.п. 1.1. якого орендодавець згідно рішення сесії міської ради від 22.03.2018 року № 21-13/VІІ надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться в м. Городище, вул. Чехова, 2 д.

Відповідно до п. 2. Договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею - 0,6816 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2018 рік становить 594123 грн. 06 коп. (п. 5 Договору).

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 Договору).

Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 29707 грн. 54 коп., що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, 2475 грн. 63 коп. щомісячно.

У пункті 10 Договору зазначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації й інфляції, визначених законодавством.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 1/12 частини річної плати на відповідний рахунок не пізніше 20 числа за звітним місяцем (п. 11 Договору).

У п. 14 Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором сплачується пеня в розмірі визначеному законодавством.

Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені печатками юридичних осіб сторін.

Того ж дня, 07.06.2020 року сторонами складено та підписано акт передачі в користування на умовах договору оренди земельної ділянки, що відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення Городищенської міської ради, яка є об`єктом оренди по договору від 07.06.2018 року (а.с. 25).

Право оренди відповідача, набуте на підставі договору від 07.06.2018 року, відповідно до витягу з Державного реєстру про реєстрацію речових прав індексний № 127217561 від 12.06.2018, зареєстроване 07.06.2018 року за № 26573588.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача по орендній платі за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Городище, вул. Чехова, 2 д., згідно договору оренди землі від 07.06.2018 року за період з 10.10.2019 по 31.08.2020 року, становить 24756 грн. 30 коп.

06.08.2020 року, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті орендної плати, позивач направив йому претензію № 454/02/18 з вимогою про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді та виконання, що й стало підставою для звернення із даним позовом до суду (а.с. 12).

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди землі від 07.06.2018 року, укладеного сторонами. Вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до зобов`язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов`язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України Про оренду землі , які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такі способи захисту порушеного права особи як присудження до виконання обов`язку в натурі, застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав зобов`язання за договором від 07.06.2018 року щодо сплати до бюджету м. Городище орендної плати за землю у період оренди з 10.10.2019 по 31.08.2020 року у сумі 24756 грн. 30 коп. Наявність і розмір спірної заборгованості позивачем доведено належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовані, тому вимога позивача підлягає задоволенню у судовому порядку.

Крім того, за порушення встановлених п.п. 5, 9 договору оренди землі від 07.06.2018 року, строку внесення орендної плати за період оренди з 10.10.2019 року по 30.06.2020 року позивач нарахував відповідачу до сплати 1469 грн. 08 коп. пені, передбаченої п. 14 цього ж договору, 252 грн. 52 коп. інфляційних втрат.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені, інфляційних втрат суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614, 625 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань N 14 від 17.12.2013 року.

Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення пені та інфляційних втрат відповідають умовам відповідальності сторін за порушення своїх зобов`язань, передбаченим п.14 Договору, нормам ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , суми пені та інфляційних втрат нараховані відповідно до умов договору оренди землі від 07.06.2018 року, на фактичні суми боргу, їх розрахунок є арифметично неправильним, однак заявлені позивачем до стягнення суми пені та інфляційних втрат є меншими за фактичні розрахунки, тому вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у обрахованих позивачем розмірах.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і умови договору спірну вимогу позивача про стягнення 1469 грн. 08 коп. пені, 252 грн. 52 коп. інфляційних втрат, суд вважає обґрунтованою і такою, що також підлягає задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов`язання щодо порядку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою в межах населеного пункту Городищенської міської ради за адресою: м. Городище, вул. Чехова, 2 д, загальною площею 0,6816 га, за період з 10.10.2019 року по 31.08.2020 року, тому вимоги про стягнення заборгованості із сплати орендної плати в сумі 24756 грн. 30 коп., 252 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 1469 грн. 08 коп. пені судом визнаються обґрунтованими, доказаними і задовольняються в такому розмірі.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Арборум", ідентифікаційний код юридичної особи 33018643 , місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Донецька, буд. 8/10 на користь Городищенської міської ради Черкаської області, ідентифікаційний код юридичної особи 33965401, місцезнаходження: 19502, Черкаська область, м. Городище, вул. Грушевського, 11 - 24756 грн. 30 коп. боргу, 252 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 1469 грн. 08 коп. пені, 2102 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 25.11.2020 року.

Суддя В.М. Грачов