Постанова

від 19.11.2020 по справі 910/7844/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7844/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Державне підприємство "Шепетівське лісове господарство"

відповідач-1 - Закарпатська митниця ДФС

відповідач-2 - Державна казначейська служба України

розглянув касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 04.08.2020

у складі колегії суддів: Шаптала Є.Ю. (головуючий), Куксов В.В., Іоннікова І.А.

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 28.04.2020

у складі судді Ващенко Т.М.

у справі №910/7844/19

за позовом Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство"

до Закарпатської митниці ДФС та Державної казначейської служби України

про стягнення 662 673, 79 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 14.08.2020 поштовим відправленням через Північний апеляційний господарський суд Закарпатська митниця ДФС звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №157/24/07-70-10 від 12.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/7844/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020.

3. Ухвалою 12.10.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №910/7844/19 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020; призначив розгляд касаційної скарги Закарпатської митниці ДФС на 19.11.2020 о 10:45.

4. У зв`язку з перебуванням суддів Банаська О.О. та Васьковського О..В. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/1110/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020.

5. Ухвалою 17.11.2020 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №910/7844/19 Господарського суду міста Києва з касаційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 і доданими до неї документами до провадження; розглянув касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 12.10.2020 на 19.11.2020 о 10:45.

6. Від Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" (далі - позивач, ДП "Шепетівське лісове господарство") надійшов відзив на касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

7. Державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про стягнення 662 673, 79 грн. на відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС.

8. Позивачем також надано попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, а також договір про надання правничої допомоги № 22/05/19 від 22.05.2019; додаток №1 від 29.05.2019 до зазначеного договору, яким погоджено попередній розрахунок обсягу та вартості правничої допомоги; платіжне доручення про сплату витрат на правничу допомогу №86 від 30.05.2019. Позивачем наголошено, що встановлення остаточного розміру послуг адвоката та їх оплата здійснюється за результатами розгляду справи, з огляду на що позивач до закінчення судових дебатів не зможе подати доказів розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу (том 1, а.с. 75-89).

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" грошові кошти на суму 662 673, 79 грн на відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України; стягнуто з Закарпатської митниці ДФС в доход спеціального фонду Державного бюджету України 9 940, 11 грн судового збору. (том 1, а. с. 196 - 207).

10. Додатковим рішенням 28.04.2020 Господарський суд міста Києва заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнив; стягнув з Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39515893) на користь ДП "Шепетівське лісове господарство" (ідентифікаційний код 00993320) 74 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. (том 2, а. с. 162 - 166)

10.1. Приймаючи додаткове рішення, місцевим судом досліджено наданий позивачем договір про надання правничої допомоги № 22/05/19 від 22.05.2019; додаток №1 від 29.05.2019 до зазначеного договору, яким погоджено попередній розрахунок обсягу та вартості правничої допомоги; платіжне доручення про сплату витрат на правничу допомогу №86 від 30.05.2019 (том 1, а.с. 75 - 86; 89). Також судом досліджено наявні в матеріалах справи платіжне доручення №3580 від 04.10.2019 та акт здачі-приймання послуг з надання професійної правничої допомоги до договору з описом наданих послуг, виконаних адвокатом. (том 2, а. с. 178; 175 - 177)

10.2. Місцевий суд зазначив, що з огляду на якість поданих позивачем процесуальних документів, доказове наповнення матеріалів справи та їх об`єм, ціну позову, заявлена до відшкодування сума гонорару на суму 74 000 грн є співмірною та обґрунтованою фактично наданим послугам, а тому здійснюючи розподіл понесених відповідачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги з урахуванням принципу їх розумності суд вважає обґрунтованим стягнути означену суму з відповідача-1 на користь позивача.

10.3. Місцевий суд вважав необґрунтованими доводи про те, що сплата позивачем адвокатському об`єднанню завідомо завищеного розміру гонорару авансом має ознаки розкрадання коштів державного підприємства та спростовані судом, з посиланням на те, що вони є власними висновками відповідача, ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються доказами. Також суд зазначив, що відповідачем не доведено неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу зважаючи на складність справи та час який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

11. Постановою 04.08.2020 Північний апеляційний господарський суд апеляційні скарги Закарпатської митниці ДФС залишив без задоволення, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 - без змін (том 2, а. с. 220 - 224).

11.1. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та зазначив про необґрунтованість доводів скаржника про те, що сума витрат з оплати послуг адвоката є завищеною. Суд зазначив, що розмір відшкодування витрат позивача на послуги адвоката визначено судом першої інстанції відповідно до наявних у матеріалах справи договору про надання правничої допомоги № 22/05/19 від 22.05.2019; додатку №1 від 29.05.2019 до зазначеного договору, яким погоджено попередній розрахунок обсягу та вартості правничої допомоги; платіжних доручень про сплату витрат на правничу допомогу №86 від 30.05.2019, №3580 від 04.10.2019, акту здачі-приймання послуг з надання професійної правничої допомоги до договору з описом наданих послуг, виконаних адвокатом.

11.2. Апеляційний суд зазначив, що відповідно до положень частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Також суд звернув увагу, що частиною шостою статті 126 ГПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Разом з тим, доказів звернення Закарпатської митниці ДФС до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи, Закарпатська митниця ДФС суду не надала.

За таких обставин, апеляційний суд зазначив про обґрунтованість стягнення 74 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката із Закарпатської митниці ДФС на користь позивача.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (Закарпатської митниці ДФС)

12. Скаржник зазначив, що в порушення положень частини четвертої статті 126 ГПК України, заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним із складністю справи, з часом, дійсно витраченим на виконання відповідних видів робіт та з обсягом наданих адвокатом послуг.

13. Скаржник, з посиланням на рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04) та "Лавентс проти Латвії", аргументував, що розмір витрат на правничу допомогу повинен відповідати критеріям розумності, співмірності із складністю справи, а також повинні бути фактичними і неминучими. Враховуючи, що за додатковим рішенням з митниці стягнуто суму, яка не відповідає зазначеним критеріям, скаржник просив винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

14. Скаржник аргументував, що в порушення положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, представниками позивача в жодному розрахунку не наведено кількість часу, витраченого на підготовку того чи іншого процесуального документа, або часу на безпосереднє представництво в суді. Також, скаржник зауважив, що у цій категорії справ склалась стала судова практика, за позовними заявами Державних підприємств - експортерів лісоматеріалів про стягнення з Держбюджету збитків, завданих діями Закарпатської митниці (справи №№914/1221/17, 906/770/17, 910/17911/17, 910/17912/17, 907/769/17, 910/17909/17, 910/19860/17, 910/19842/17, 910/906/18, 910/2788/18, 910/4938/18, 910/5163/18, 910/9684/18, 910/14842/18, 910/14841/18, 910/4678/19, 910/5257/19), яка не прийнята до уваги судами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів відповідача-1 про неправильне застосування судами положень частини четвертої статті 126 ГПК України та з урахуванням доводів, викладених у пунктах 12 - 14 описової частини цієї справи.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

16. Предметом касаційного оскарження у даній справі є постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020, яким стягнуто на користь позивача 74 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката із Закарпатської митниці ДФС.

17. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

18. Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

19. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

20. Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

21. Зазначеним положенням Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

22. Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

23. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

24. Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

25. Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

26. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

27. Судами встановлено, що позивач, звертаючись із заявою про стягнення з відповідача 74 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, обґрунтовував ці вимоги з наданням копії договору про надання правничої допомоги №22/05/19 від 22.05.2019, укладеного між позивачем та Адвокатським Об`єднанням "Прайм", додатка №1 від 29.05.2019 "Попередній розрахунок обсягу та вартості правничої допомоги по виконанню доручення з її надання" до договору, рахунку-фактури №СФ-0000001 від 29.05.2019, заключної виписки за період з 30.05.2019 по 30.05.2019, платіжних доручень про сплату позивачем витрат на правничу допомогу №86 від 30.05.2019, №3580 від 04.10.2020, акта здачі-приймання послуг з надання професійної правничої допомоги до договору від 30.09.2019 та детального опису наданих послуг, виконаних адвокатом.

28. З матеріалів справи вбачається, що позивач також обґрунтував неможливість подання акта прийому-передачі виконаних робіт до закінчення судових дебатів, оскільки відповідно до пункту 6 Додатку №1 до Договору №22/22/05/19 про надання правничої допомоги згідно доручення, визначеного пунктом 1 Додатку сторони погодили складення такого акта та його підписання виключно після завершення розгляду справи в суді першої інстанції, тобто, після постановлення судового рішення Господарським судом міста Києва у цій справі (том 1, а. с. 163 - 168; том 2, а. с. 171 - 174)

29. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

30. Встановивши недотримання положень частини четвертої статті 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята цієї статті). Разом з тим, таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є не обов`язком, а правом суду.

Водночас, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат.

31. З матеріалів справи вбачається, що Закарпатська митниця ДФС під час розгляду справи місцевим господарським судом у відзиві на позов заперечувала проти стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу, аргументуючи їх неспівмірністю (том 1, а. с. 149 - 152). Такі доводи можуть розглядатися судом як різновид клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, за відсутності окремого процесуального звернення відповідача з клопотанням.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Закарпатською митницею ДФС не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування.

Аргументи скаржника про наявність усталеної практики стягнення витрат за надання юридичної допомоги у подібних справах щодо стягнення з Державного бюджету України на користь державних підприємств-експортерів лісоматеріалів збитків, завданих діями Закарпатської митниці ДФС (№№914/1221/17, 906/770/17, 910/17911/17, 910/17912/17, 907/769/17, 910/17909/17, 910/19860/17, 910/19842/17, 910/906/18, 910/2788/18, 910/4938/18, 910/5163/18, 910/9684/18, 910/14842/18, 910/14841/18, 910/4678/19, 910/5257/19), не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу у даній справі, оскільки не підтверджені в порядку статей 74, 76-77 ГПК України, належними і допустимими доказами, зокрема, аналізом обсягу та тривалості представництва адвокатом інтересів позивача у цій справі (у конкретних судових засіданнях, виходячи з тривалості таких засідань згідно з протоколом судового засідання), та зазначених скаржником для порівняння справах.

32. Відтак, зазначені доводи скаржника є, фактично, суб`єктивною оцінкою скаржника певних обставин справи та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник позивача надавав правові послуги відповідно до умов договору про надання правової допомоги, наданого опису наданих послуг та акта прийому-передачі. Виходячи з принципу змагальності господарського судочинства відповідно до статті 13 ГПК України, відповідач-1 не спростував доводів позивача у справі наданням певних доказів на предмет неспівмірності витрат на правову допомогу з посиланням на відповідні матеріали справи.

33. Вирішуючи питання про стягнення з Закарпатської митниці ДФС заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідив зазначені докази і доводи сторін, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та визнав правомірним стягнення з відповідача-1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу на суму 74 000 грн, оскільки саме таку суму, за висновком судів, фактично витратила/понесла (сплатила) сторона, що підтверджується документально (платіжні доручення від 30.05.2019 №86 на суму 65 000 грн, від 04.10.2020 №3580 на суму 9 000 грн) (том 1, а. с. 89; том 2, а. с. 178).

Отже, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень судам першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів на власний розсуд, суди дійшли правильного висновку, що надані позивачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатами послуг складності справи, часу, витраченому адвокатами на виконання відповідних послуг та виконання робіт, понесені витрати є обґрунтованими та відповідають фактично сплаченому позивачем розміру адвокатського гонорару.

34. Факт надання професійної правничої допомоги адвокатами Мальованою Вітою Андріївною та ОСОБА_1 (обсяг наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість) на спірну суму встановлено місцевим та апеляційним судами. Водночас, доводи Закарпатської митниці ДФС зводяться до неправильної оцінки доказів зазначеними судами та до необхідності здійснення їх переоцінки, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України, а тому такі доводи скаржника колегія суддів вважає необґрунтованими.

35. Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanta та захисту права особи на своєчасне одержання винагороди за працю відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України.

Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зауважує на належному виконанні покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятих місцевим судом додаткового рішення та апеляційним судом постанови, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів Закарпатської митниці ДФС ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі з належним застосуванням принципів господарського судочинства згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Переглянувши прийняті судами рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для їх скасування та не вбачає передбачених законодавцем підстав для виходу за межі повноважень касаційного суду відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги Закарпатської митниці ДФС та залишення без змін постанови апеляційного суду та додаткового рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

37. Суд зазначає, що Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення (пункт 5 частини другої статті 3 цього Закону), розмір ставки судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на додаткове рішення Законом не визначено.

Відтак, касаційна скарга на постанову апеляційного суду, прийняту за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення місцевого суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, не є об`єктом справляння судового збору. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.12.2019 у справі №240/6150/18.

Отже, за наслідком касаційного перегляду постанови апеляційного суду та додаткового рішення місцевого суду про стягнення з Закарпатської митниці ДФС витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 126, 129, 240, 244, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В. В. Білоус

В.Г. Пєсков