Рішення

від 22.10.2020 по справі 380/3236/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/3236/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Коцай Г.Л.,

представника відповідача Саган Ю.В.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Онікс К до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації,-

в с т а н о в и в:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Онікс К до Галицької митниці Держмитслужби, із вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/900003/2 від 05.03.2020 року;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2020/00223 від 05.03.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній митній декларації, до якої були надані усі необхідні документи для підтвердження ціни. За переконанням позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів. Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.

Ухвалою судді від 30.04.2020 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний термін з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали.

У зв`язку із виконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухвалою судді від 01.06.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

24.06.2020 року від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що під час здійснення митного контролю за МД №UA209170/2020/015795 від 05.03.2020 року контролюючим органом було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товару супровідних документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

-відповідно до п.3.3 зовнішньоекономічного контракту №ОК2018/10/02-1 від 02.10.2018 року тара і упаковка товару не повертається і входить у вартість товару, але в товаросупровідних документах, зокрема, у комерційному інвойсі ОК 2020/03-009 від 04.03.2020 року відсутні дані щодо числових значень складових вартості товару (тари, упаковки), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару;

-у графі 22 ЦМР відсутній підпис відправника;

-під час опрацювання документів та вивчення характеру зовнішньоекономічної операції було встановлено з відкритих реєстрів Республіки Польща, що власниками фірми контрагента з польської сторони є громадяни України, що може мати ознаки фіктивності такої зовнішньоекономічної операції.

Відповідач наголошує, що основні документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженні та піддаються обчисленню.

З додаткових документів на вимогу надано прайс-листи, але не від виробника товарів та прайс на товар, виписаний на одну позицію товару, що суперечить суті прайс-листа, який адресовано необмеженій кількості потенційних покупців та містить суб`єктивний характер, що не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції.

На переконання відповідача, оскільки усі платежі, які були здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтвердженні не були, тому, зважаючи на вимоги ч.3 ст.53 Митного кодексу України (надалі по тексту - МК України), основний метод застосуванню не підлягав.

Як зауважив відповідач, контролюючим органом послідовно застосовувались методи визначення митної вартості. Разом з цим, відповідач відзначив, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. За наведених підстав відповідач не вбачає підстав для задоволення позову та просить суд відмовити у його задоволенні.

03.08.2020 року від позивача засобами електронного зв`язку надійшли до суду пояснення на відзив.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та у письмових поясненнях на відзив.

Представник відповідача у судовому засідання позов не визнала, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, розглянувши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

02.10.2018 між Компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o. (продавець) та позивачем укладено контракт поставки №ОК 2018/10/02-1, за умовами якого продавець зобов`язувався продати, а покупець купити товар, відповідно до інвойсів. За п.5.2 контракту №ОК 2018/10/02-1 загальна вартість контракту складає 400000 євро. Згідно п.5.3 контракту №ОК 2018/10/02-1, покупець здійснює оплату вартості товару, відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку.

Згідно з інвойсом №ОК 2020/03-009 від 03.03.2020 до контракту №ОК 2018/10/02-1 від 02.10.2018 року, продавець відвантажив на адресу покупця товар - текстильні матеріали, покриті полівінілхлоридом: POLYESTER FABRIC WITH PVC/тканина поліестерова, покрита ПВЧ-21098 м.п., ширина рулона 1,5 м - 31647 м2, виробник FOSHAN WEIMING PLASTICS CO.LTD Сhina, на загальну суму 16034,48 дол. США. Відповідно до інвойсу, термін оплати товару становив до 30.04.2020 року.

З метою митного оформлення товару по контракту та згідно з інвойсом №ОК 2020/03-009 від 03.03.2020 року та підтвердження його митної вартості, визначеної за першим методом, позивачем надано митному органу: ЕМД UA №209170/2020/015795 від 05.03.2020 року; копію контракту №ОК 2018/10/02-1 від 02.10.2018 року; копію інвойсу №ОК 2020/03-009 від 03.03.2020 року; копію CMR від 04.03.2020 року; копію листа про склад тканини від 04.03.2020 року; копію договору-заявки №МС 20-00023 від 02.03.2020 року; копію довідки транспортних витрат ФОП ОСОБА_1 від 03.03.2020 року; копію рахунку-фактури на оплату ФОП ОСОБА_1 №МС 20-00023 від 03.03.2020 року; копію митної декларації країни відправлення 209 PL402010E0268544 від 04.03.2020 року; копію сертифікату про походження товару PL/MF/AN 0319800 від 04.03.2020 року.

Митним органом 05.03.2020 року було запропоновано декларанту долучити додаткові документи для підтвердження митної вартості, відповідно до ст.53 МК України, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені вартість товарів, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявка, рахунок між перевізником та експедитором); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, декларантом 05.03.2020 року додатково подано до митного органу: прас-лист продавця; копію договору №1702/20 на транспортно-експедиційні послуги від 17.02.2020 року, укладеного між ТзОВ Онікс К та ФОП ОСОБА_1 ; копію договору №17/02/20-П про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 17.02.2020 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

За результатами розгляду ЕМД №209170/2020/015795 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом 05.03.2020 року було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2020/900003/2, відповідно до якого митну вартість товару визначено у сумі 38991,20 доларів США та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2020 року №UA 209170/2020/00223.

Вказаним рішенням відповідач збільшив митну вартість товару - текстильні матеріали, покриті полівінілхлоридом: POLYESTER FABRIC WITH PVC/тканина поліестерова, покрита ПВХ-21098 м.п., ширина рулона 1,5 м - 31647 м.кв., виробникWEIMING PLASTICS CO.LTD.

У рішенні Галицької митниці №UA 209000/2020/900003/2 від 05.03.2020 року про коригування митної вартості вказано, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 Митного кодексу України:

-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (інвойси від виробника товару);

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до п.4.1 ст.54 МК України, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості; під час розгляду документів встановлено, що відповідно до п.3.3 зовнішньоекономічного контракту №ОК 2018/10/02-1 від 02.10.2018 тара і упаковка товару не повертається і входить у вартість товару, але у товаросупровідних документах, зокрема, у комерційному інвойсі №ОК 2020/03-009 від 04.03.2020 року відсутні дані щодо числових значень складових вартості товару, а саме: тари і упаковки, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару. Також, під час опрацювання документів та вивчення характеру зовнішньоекономічної операції було встановлено з відкритих реєстрів Республіки Польща, що власниками фірми контрагента з польської сторони є громадяни України, що в свою чергу може містити ознаки фіктивності даної зовнішньоекономічної операції. Згідно ч.ч.2-3 ст.53 МК України, декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості:

-за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару(інвойси від виробника товару);

-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявка, рахунок між перевізником та експедитором)

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Проведено консультації з декларантом, згідно зі ст.57 МК України.

Відтак, митним органом зазначено, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, тобто методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та (декларанта). Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA500020/2020/200565 від 11.01.2020 року. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилося.

Тож, на підставі зазначеного рішення відповідачем винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2020/00223 від 05.03.2020 року.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст.2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України, а саме: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

-невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

-неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

-невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

-надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2)другорядні: а)за ціною договору щодо ідентичних товарів; б)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)на основі віднімання вартості; г)на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч.2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч.ч.3-6 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1)немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а)встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б)повторно); в)не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3)жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4)покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

В силу ч.ч.1, 2, 4 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає цьому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Судом встановлено, що з метою митного оформлення товару по контракту та згідно з інвойсом №ОК 2020/03-009 від 03.03.2020 року та підтвердження його митної вартості, визначеної за першим методом, позивачем надано митному органу: ЕМД UA №209170/2020/015795 від 05.03.2020 року; копію контракту №ОК 2018/10/02-1 від 02.10.2018 року; копію інвойсу №ОК 2020/03-009 від 03.03.2020 року; копію CMR від 04.03.2020 року; копію листа про склад тканини від 04.03.2020 року; копію договору-заявки №МС 20-00023 від 02.03.2020 року; копію довідки транспортних витрат ФОП ОСОБА_1 від 03.03.2020 року; копію рахунку-фактури на оплату ФОП ОСОБА_1 №МС 20-00023 від 03.03.2020 року; копію митної декларації країни відправлення 209 PL402010E0268544 від 04.03.2020 року; копію сертифікату про походження товару PL/MF/AN 0319800 від 04.03.2020 року.

Товар позивачем купувався у Компанії STORM -GROUP Sp.z.o.o. та всі документи щодо цієї операції надано митниці засобами електронного зв`язку. Як передбачено зовнішньоекономічним контрактом тара та упаковка входять у вартість товару, декларантом надано всі документи щодо понесених транспортних витрат.

До ЕМД від 05.03.2020 року №209170/2020/015795 позивачем долучено копію CMR б/н, в графі 22 якої міститься печатка відправника - STORM -CROUP SP.Z.O.O., що узгоджується зі змістом ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, якою передбачено, що вантажна накладна складається в двох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 року Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення , для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то витрати на транспортування їх у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.

Вимог щодо надання договору про надання транспортно-експедиційних послуг зазначений Наказ не містить.

Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат покупця, позивач надав до митниці в тому числі: прайс-лист продавця; копію договору №1702/20 на транспортно-експедиційні послуги від 17.02.2020 року, укладеного між ТзОВ Онікс К та ФОП ОСОБА_1 ; копію договору №17/02/20-П про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 17.02.2020 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Вказані документи містять усі необхідні реквізити, а саме: найменування товару, його вагу; маршрут перевезення: ставка на перевезення та інші.

Доводи відповідача, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості товару, поданого до митного оформлення, про те, що в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про такі його складові митної вартості, як вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, є безпідставними, оскільки відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Судом встановлено, що відповідно до п.3.2 та п.3.3 зовнішньоекономічного контракту від 02.10.2018 року №ОК 2018/10/02-1, продавець зобов`язаний поставити товари в упаковці, що відповідає характеру товару, що поставляється і забезпечує захист від пошкодження протягом транспортування. Тара і упаковка товару не повертається і входить у вартість товару.

Отже, відповідно до умов зазначеного контракту, пакування покладається на постачальника товару - Фірму STORM-GROUP Sp.z.o.o. (Польща) та при постачанні товару у тарі та упаковці постачальника, її вартість включається до ціни товару і не підлягає поверненню.

Відтак, оскільки за умовами зовнішньоекономічного договору ціна товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, за правилами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Суд критично оцінює зауваження митного органу щодо наданих позивачем прайс-листів та зазначає, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, тому допускається довільна форма оформлення їх продавцем. Таким чином, неприйняття відповідачем прайс-листа продавця носить суб`єктивний характер.

У судовому засіданні представник відповідача також наголошувала на фіктивності даної зовнішньоекономічної операції, однак суд вважає такі твердження необґрунтованими, позаяк товар пред`являвся відповідачу для митного огляду й перетнув митний кордон України.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Стосовно долученої митним органом митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості : МД №UA500020/2020/200565 від 11.01.2020 року, то суд зазначає, що така не свідчить про те, що до порівняння відповідачем брався аналогічний товар, оскільки виробники товару різні, партії товару різні, опис товару відрізняється, умови контрактів не порівнювались митним органом.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим. Суд вважає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Відтак, висновки відповідача про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом (за ціною договору) є хибними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2020/00223 від 05.03.2020 року, суд зазначає наступне.

Положеннями частин першої та другої статті 256 Митного кодексу України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до частин 9, 10 статті 264 Митного кодексу України, митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою цієї статті Кодексу передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2020/00223, вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 року №UA209000/2020/900003/2, неправомірність якого підтверджено у ході розгляду цієї справи. За таких обставин, зазначена картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак, суд вважає, що всі інші доводи й аргументи учасників спору в цій справі не спростовують викладених вище висновків, а тому позов підлягає задоволенню з мотивів, що викладені вище, які є достатніми та належними для ухвалення рішення суду.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар.45 рішення в справі Бочаров проти України , пар.53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , пар.43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. У той же час, відповідачем не доведено в повній мірі правомірність його рішень, у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Основного Закону та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, з огляду на вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем, при поданні позову сплачено судовий збір і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відтак, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку із тим, що головуючий суддя Сасевич О.М. з 02.11.2020 року перебував у щорічній основній відпустці (на самоізоляції) та на лікарняному, а тому повний текст рішення складено у перший робочий день судді - 24.11.2020 року.

Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Онікс К до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/900003/2 від 05.03.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2020/00223 від 05.03.2020 року.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711; вул.Костюшка, 1, м.Львів) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Онікс К (код ЄДРПОУ 42438930; вул.Зелена, буд.301, м.Львів) витрати по сплаті судового збору у сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2020 року.