Рішення

від 25.11.2020 по справі 500/3345/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3345/20

25 листопада 2020 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу №60246693 від 14.11.2019 та постанови про стягнення виконавчого збору №60246693 від 14.11.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі, також, - позивач) з позовом до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із позовними вимогами: визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу ВП №360246693 від 14.11.2019 та постанову про стягнення виконавчого збору ВП №60246693 від 14.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 07.10.2019 відкрито виконавче провадження №60246693 щодо примусового виконання виконавчого листа №1940/2050/18 від 23.07.2019 щодо зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести належну ОСББ "Весела 15" земельну ділянку, відведену для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 в попередній стан шляхом демонтажу самовільно зведеної прибудови. Головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 14.11.2019 винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 8346,00 грн та постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні №60246693. Зокрема, зазначено, що державним виконавцем по ВП №60246693 вже приймалась постанова про накладення штрафу від 22.10.2019, яка визнана протиправною та скасована рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2020. А тому, позивач зазначає, що підстави для винесення постанови про накладення штрафу від 14.11.2020 відсутні. Також, позивач вважає, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору прийнята в порушення положень статей 64-67 Закону України "Про виконавче провадження" без фактичного виконання судового рішення та вчинення жодних заходів примусового виконання рішення. Тому, позивач вважає, що такі постанови винесені протиправно та підлягають скасуванню. Додатково вказано, що оскаржені рішення на адресу позивача не надходили, і про їх існування позивачу стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 13.10.2020. Тому, вважає, що строк звернення до суду з даним позовом нею не пропущено.

Ухвалою суду від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання.

Від відповідача на адресу суду 17.11.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити (аркуші справи 37-39). В обґрунтування зазначає, що державний виконавець, керуючись вимогами п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" 29.11.2019 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів виведено в окреме провадження. Оскаржувані постанови про накладення штрафу від 14.11.2019 та про стягнення виконавчого збору від 14.11.2019 по ВП №60246693 державним виконавцем зареєстровано та надіслано боржнику до виконання. Також, наголошує на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Від позивача на адресу суду 23.11.2020 надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 205 КАС України перейшов до розгляду вказаної позовної заяви в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Хомик Ю.М. 07.10.2019 відкрито виконавче провадження №60246693 щодо примусового виконання виконавчого листа №1940/2050/18, виданого 23.07.2019 Тернопільським окружним адміністративним судом про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести належну ОСББ Весела 15 земельну ділянку, відведену для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:07:003:0220 в попередній стан шляхом демонтажу самовільно зведеної прибудови (аркуш справи 40). У вказаній постанові також зазначено розмір виконавчого збору в сумі 8346,00 грн та витрат виконавчого провадження в сумі 140 грн.

22 жовтня 2019 року Головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Хомик Ю.М. у виконавчому провадженні №60246693 винесено постанову про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700 грн за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №1940/2050/18 від 23.07.2019 (аркуш справи 44).

Разом з тим, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі № 500/2582/19 визнано протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хомик Юлії Миронівни від 22.10.2019 про накладення штрафу ВП 60246693 (аркуш справи 8-13). Зазначене судове рішення набрало законної сили 11.03.2020.

11 листопада 2019 року державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Хомик Ю.М. здійснено вихід за адресою у АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_1 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №1940/2050/18 від 23.07.2019, яким зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок привести належну ОСББ Весела 15 земельну ділянку, відведену для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:07:003:0220 в попередній стан шляхом демонтажу самовільно зведеної прибудови не виконала, про що складено акт державного виконавця (аркуш справи 47).

Надалі, 14.11.2020 Головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Хомик Ю.М. у виконавчому провадженні №60246693 винесено постанову про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400 грн за повторне невиконання боржником без поважних причин рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №1940/2050/18 від 23.07.2019 (аркуш справи 48).

Того ж дня, 14.11.2019, Головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Хомик Ю.М. у виконавчому провадженні №60246693 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 8346,00 грн (аркуш справи 49).

Також, 14.11.2019, Головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Хомик Ю.М. у виконавчому провадженні №60246693 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження в розмірі 190,00 грн (аркуш справи 50).

18 листопада 2019 року відповідачем надіслано до Тернопільського відділу поліції ГУНП у Тернопільській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального Кодексу України щодо ОСОБА_1 (умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили) (аркуш справи 52-53).

Головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Хомик Ю.М. 29.11.2019 у виконавчому провадженні №60246693 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження (аркуш справи 55).

Із матеріалами виконавчого провадження позивач ознайомилася 13.10.2020, що підтверджується відміткою на заяві, яка міститься в матеріалах справи (аркуш справи 5).

Не погоджуючись із постановами ВП №60246693 від 14.11.2019 про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Щодо строку звернення позивача з позовом до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 ст. 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що оскаржувані постанови винесені відповідачем 14.11.2019. Позивач у позові зазначила, що вона отримала оскаржувані постанови 13.10.2020 під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження №60246693, що підтверджується підписом позивача на заяві, яка міститься в матеріалах справи.

В свою чергу, представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що позивач пропустила строк звернення до суду з даним позовом, оскільки під час судового розгляду в адміністративній справі №1940/2050/18 позивач дізналася про наявність у виконавчому провадженні №60246693 постанов про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу, винесених 14.11.2019.

Суд не погоджується із такими доводами, адже предметом розгляду справи №1940/2050/18 була постанова по накладення штрафу від 22.10.2019, доказів, які б підтверджували, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про постанови, які є предметом розгляду даної адміністративної справи раніше, ніж 13.10.2019, відповідач не надав. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах, встановленого ст. 287 КАС України строку, а тому такий строк не пропущений і відповідно підстави для його поновлення відсутні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Надаючи оцінку правомірності постанови про стягнення виконавчого збору від 14.11.2019 у виконавчому провадженні №60246693, суд вказує наступне.

Частиною 1 ст. 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VIII ).

Відповідно до частини п`ятої вказаної статті виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 вказаного Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 вказаного Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 вказаного Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому вказаним Законом.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 вказаного Закону.

В ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII зазначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою вказаної статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених вказаним Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

На виконання вказаних обов`язків, відповідач повторно здійснив перевірку виконання рішення суду та в акті державного виконавця від 11.11.2019 зафіксував, що позивач не виконав таке рішення суду. У зв`язку з цим, виніс постанову про накладення штрафу від 14.11.2019 та постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.11.2019.

На підставі, зокрема, ст. 40 Закону №1404-VIII відповідач виніс постанову про стягнення виконавчого збору.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач діяв в порядку, у межах та у спосіб, передбачений Законом №1404-VIII .

Щодо доводів позивача про те, що рішення суду фактично не виконано, а тому відповідач не мав підстав виносити постанову про стягнення виконавчого збору, суд зазначає таке.

Предметом виконавчого провадження №60246693 є виконання рішення суду немайнового характеру.

Порядок виконання рішень немайнового характеру визначений розділом VIII Закону №1404-VIII .

Так, згідно з ст. 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Як встановив суд, відповідач 07.10.2019 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №60246693. У вказаній постанові встановлено строк виконання рішення суду 10 робочих днів та зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Оскільки позивач не виконав таке рішення протягом, встановленого виконавцем строку, відповідач здійснив вихід з метою перевірки виконання рішення суду та зафіксував його невиконання, а тому, керуючись ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII, виніс постанову про накладення штрафу на позивача 22.10.2019.

Крім цього, відповідач на виконання вимог ч. 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження , 11.11.2019 повторно перевірив виконання рішення позивачем та склав акт державного виконавця, в якому зафіксував невиконання рішення суду. Також виніс постанову про накладення штрафу на позивача від 14.11.2019.

На виконання вимог ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII відповідач надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення позивачем кримінального правопорушення та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, відповідач вчинив всі, передбачені Законом №1404-VIII дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Суд також звертає увагу на те, що ст. 27 Закону №1404-VIII містить вичерпний перелік підстав коли виконавчий збір не стягується, і така підстава, на яку посилається позивач, як неможливість виконання рішення суду, відсутня.

Виходячи з наведеного, суд вважає доводи позивача про те, що рішення суду не виконано, а тому не існувало підстав для стягнення виконавчого збору, безпідставними та необґрунтованими.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Правова позиція узгоджується я із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 29.04.2020 у справі № №480/3452/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 14.11.2019 у виконавчому провадженні №60246693 відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, встановлених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Також слід зазначити, що процес примусового виконання рішення розпочався з моменту відкриття виконавчого провадження, і як встановлено судом, виконавець здійснював передбачені законодавством заходи по його примусовому виконанню, зокрема, попередження, вихід на місце, складання актів, і таке інше.

Крім цього, незгода боржника з рішенням суду яке набрало законної сили, а також незрозумілість самого рішення чи способу і порядку його виконання може бути підставою для звернення боржника до суду із заявою про роз`яснення такого рішення чи встановлення способу і порядку його виконання, однак, не є підставою для його не виконання.

Надаючи оцінку правомірності постанови про накладення штрафу від 14.11.2020 у виконавчому провадженні №60246693, суд зазначає наступне.

Стаття 75 Закону №1404-VIII визначає відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, відповідно до якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу, зокрема, на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що державним виконавцем 22.10.2019 винесено постанову про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 1700,00 грн. Надалі, 14.11.2019 державним виконавцем винесено постанову про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 3400,00 грн.

Разом з тим, постанова про накладення штрафу від 22.10.2019 визнана протиправною та скасована рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі № 500/2582. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

У вказаному рішенні суду зокрема встановлено, що ОСОБА_1 не мала можливості виконати рішення суду у 10-ти денний строк, так як отримала постанову про відкриття виконавчого провадження після спливу вказаного строку.

Оскільки перший штраф скасовано, немає підстав вважати, що боржником 11.11.2019 повторно не виконано рішення суду, а відтак, накладення штрафу у подвійному розмірі постановою ВП №60246693 від 14.11.2019 не відповідає положенням ст.75 Закону №1404-VIII .

Таким чином, постанова про накладення штрафу ВП №60246693 від 14.11.2019 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1681,60 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1891236492.1.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати в розмірі 840,80 грн .

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП №60246693 від 14.11.2019.

В задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №60246693 від 14.11.2019, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 частину сплаченого позивачем судового збору, а саме, в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (/місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження: вул. Князя Острозького, 14, м. Тернопіль, 46008; код ЄДРПОУ: 40330167).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.