Рішення

від 23.11.2020 по справі 620/4006/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/4006/20

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанови і розрахунку,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра (далі - ТОВ Деметра ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 01.09.2020 №213194 про застосування до ТОВ Деметра адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500,00 грн.; визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 27.08.2020 №0005280, складеного Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області, на суму 20 євро.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 25.09.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем, у встановлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що після проходження габаритно-вагового контролю, було встановлено, що навантаження на строєну вісь транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 23,15 т, при нормативно допустимих 22 т. Вказує, що зважування проводилось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації та сертифікації, згідно свідоцтва про повірку законодавчо-регульованого засобу вимірюваної техніки. Про виявлене правопорушення, у відповідності до норм чинного законодавства, державними інспекторами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.08.2020 №220802, що належить - ТОВ Деметра . Посилання позивача на те, що ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу, відтак, під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу по всім осям транспортного засобу, а також те, що нормативно-допустиму масу автомобіля перевищено не було, відповідач оцінює критично, оскільки перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на висі транспортного засобу. Відповідач, також, наголошує, що на розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 01.09.2020 до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області позивач не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, жодних клопотань, пояснень не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ Деметра є власником транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.20,53) та напівпричепа BODEX, державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.21,53).

Згідно з товарно-транспортною накладною від 27.08.2020 №115, на належних позивачу транспортних засобах перевезення пшениці врожаю 2020 року насипом, масою брутто 39 тон 980 кг, здійснював водій ОСОБА_1 (а.с.9,54).

27.08.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, на підставі направлення на рейдову перевірку від 21.08.2020 №006863, у пункті габаритно-вагового контролю: автомобільна дорога М-01, Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 124 км, проводилась рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом BODEX, державний номерний знак НОМЕР_3 , за результатами якої складено відповідну довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.08.2020 № 042342 (а.с.7,58).

Після проходження габаритно-вагового контролю в автоматизованому режимі габаритно-ваговим комплексом було видано чек зважування (а.с.12,56).

За результатами зважування встановлено перевищення габаритних вагових параметрів транспортного засобу, а саме: що загальна маса транспортного засобу становить 40,25 тон при нормативно допустимій 40 тон, навантаження на строєну вісь транспортного засобу становить 23,15 тон при нормативно допустимих 22 тони; вагові параметри навантаження на строєну вісь перевищило на 5,22%, про що 27.08.2020 складено акт №0005280 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.15,57).

У зв`язку з виявленням вищевказаних порушень (здійснення перевезення великовагового вантажу без відповідного дозволу), державними інспекторами складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.08.2020 №220802, відповідно до якого автомобільним перевізником здійснювалося надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% без відповідного дозволу. Водієм у акті в графі пояснення про причини порушень зазначено, що він з актом ознайомлений та проставлений підпис (а.с.60).

На підставі вищевказаних документів посадовою особою Укртрансбезпеки здійснено розрахунок плати за поїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 27.08.2020 №5280, яким позивачу була визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 20,00 євро (а.с.14,59).

01.09.2020 начальником Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області Ю. Шевченко, розглянувши справу про порушення ТОВ Деметра законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт , було винесено постанову №213194 про застосування адміністративно - господарського штрафу до позивача в сумі 8500,00 грн (а.с.8,64).

Вважаючи протиправною оскаржувану постанову та розрахунок, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Правовідносини у сфері перевезення вантажів регулюються Законом України від 05.04.2001 №2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344-III).

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в тому числі державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 у редакції постанови Кабінету міністрів України від 25.04.2018 № 320 (далі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Частиною 2 статті 29 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII Про дорожній рух встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 33 Закону України від 08.09.2005 №2862-IV Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила №1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

В силу статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку №879).

Згідно з пунктами 4, 6 Порядку №879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 по справі №819/586/16.

В даному випадку здійснення габаритно-вагового контролю зроблено за допомогою приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030Т-АS2-PWIA №433 (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 10.07.2020 №П33М880405820 (чинне до 10.07.2021) (а.с.55). Повірка підтверджується підписом і відтиском повірочного клейма персоналу, який виконував роботи з повірки, тому станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації.

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

В силу статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатом розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем винесено, зокрема, постанову від 01.09.2020 № 213194 про застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу в розмірі 8500,00 грн.

Суд відхиляє посилання позивача у позові на той факт, що в акті від 27.08.2020 №005280 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та в довідці від 27.08.2020 №042342 про результати здійснення габаритно-вагового контролю відсутнє посилання на зважувальне обладнання, яке було використано при проведенні габаритно-вагового контролю транспортних засобів позивача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зважування проводилось приладом автоматичного зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030Т-АS2-PWIA №433 (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 10.07.2020 №П33М880405820, чинне до 10.07.2021), який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, що підтверджується результатами повірки (а.с.55).

При цьому суд зауважує, що відсутність посилання на зважувальне обладнання у певних документах не є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваної у даній справі постанови.

Суд відхиляє посилання позивача на той факт, що після проведеного габаритно-вагового контролю транспортний засіб не затримували та він продовжив свій рух, та погоджується з доводами відповідача, що вказані обставини не знаходяться в причинному зв`язку з результатами габаритно-вагового контролю і встановленим перевищенням вагових параметрів, та не можуть бути підставою для визнання протиправною постанови про застосування до позивача адміністративного-господарського штрафу.

Також суд відхиляє посилання позивача у позові на той факт, що відповідачем не враховано властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме - пшеницю, яка є подільним вантажем та може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху, та що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в процесі руху (сипучі вантажі), з огляду на таке.

Як встановлено судом вище, згідно з товарно-транспортною накладною від 27.08.2020 №115, на належному позивачу транспортному засобі з напівпричепом водієм ОСОБА_1 здійснювалось перевезення пшениці врожаю 2020 року насипом, масою брутто 39 тон 980 кг (а.с.54).

Відповідно до пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Суд звертає увагу позивача, що завантажуючи вантажний автомобіль, в межах дозволеної фактичної маси до 44 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

При цьому відсутність затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, на переконання суду, не свідчить про недостовірність результатів вимірювання, оскільки, за змістом статей 4 і 29 Закону №3353-XII, статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV Про автомобільні дороги , визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач при здійсненні габаритно - вагового контролю.

Також суд вважає, що відсутність методичних рекомендацій для зважування сипучих вантажів, затверджених Мінекономрозвитку, сама по собі не може бути підставою для незастосування до перевізника відповідальності, у зв`язку із порушенням ним законодавства про автомобільний транспорт, за умови підтвердження факту перевищення транспортним засобом вагових параметрів.

Відповідно до пунктів 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем процесуального порядку розгляду справи та винесення постанови без дотримання приписів Порядку №1567, суд зазначає, що будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення постанови оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.01.2019 по справі №826/382/18, від 13.03.2019 по справі №826/11708/17.

Позивач не спростував факт перевищення нормативно допустимого вагового навантаження транспортного засобу, відтак оскаржувана постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу є правомірною, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Стосовно інших посилань позивача, то суд відхиляє такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За вказаних обставин суд констатує, що з огляду на встановлені в ході перевірки порушення та зазначені вище норми чинного законодавства України, відповідач правомірно виніс оскаржувану постанову, а тому остання скасуванню не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх доводів щодо протиправності оскаржуваної постанови та розрахунку, суд дійшов висновку, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, що в задоволенні позову ТОВ Деметра необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанови і розрахунку - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра (вул. Миру, 83, с. Смоляж, Борзнянський район, Чернігівська область, 16444, код ЄДРПОУ - 32796299).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ - 39816845) в особі Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області (вул. П`ятницька, 39, м. Чернігів, 14000).

Суддя В.В. Падій