Ухвала

від 25.11.2020 по справі 640/25321/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

25 листопада 2020 року м. Київ№ 640/25321/19 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., здійснюючи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін розгляд адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "ТОТАН-СЕРВІС"

до Державної фіскальної служби України

Головного управління Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальність ТОТАН СЕРВІС (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 5, кв. 514, код ЄДРПОУ 41980335) з позовом до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 21.08.2018 №889359/40358910 про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 12.07.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю ТОТАН-СЕРВІС ;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 12.07.2018, подану Товариством з обмеженою відповідальністю ТОТАН-СЕРВІС .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення не містять чіткої підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, у ній зазначено загальне положення, без зазначення, яких саме документів податковому органу не було надано, при цьому Товариство надало усі необхідні документи, які засвідчують факти здійснення господарських операцій за спірними накладними. Вважає, що у податкового органу не було підстав вважати той чи інший документ не наданим чи визначати подані документи недостатніми для прийняття рішень про реєстрацію. Вказане свідчить про протиправність рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної, необхідність його скасування та для відновлення порушених прав позивача необхідність зобов`язати відповідача зареєструвати відповідну податкову накладну.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

29 січня 2020 року представником Державної фіскальної служби України подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду із цим позовом.

Вирішуючи вказане клопотання, суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Згідно із приписами частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що останніми врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов`язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання.

Тобто, строк в 1095 днів стосується оскарження будь-яких рішень контролюючого органу, але саме щодо нарахування грошового зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що предметом позову в даному випадку є рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, які за своєю суттю не є рішенням контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що у зв`язку з тим, що Податковим кодексом України не встановлено спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, тому в даному випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду від 11.10.2019, викладеною у справі №640/20468/18.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 85033140) предметом оскарження в якій було також рішення податкового органу, яке стосується податкових накладних, відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №640/46/19 та від 14.02.2019 у справі №813/4921/17, в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України та незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів і прийняв протилежне рішення із застосуванням строків позовної давності, наведених у Кодексі адміністративного судочинства України.

Судом з матеріалів справи з`ясовано, що оскаржуване рішення датоване 21.08.2018 року, а до суду позивач звернувся з позовом лише 18.12.2019 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Представник позивача клопотання чи заяви про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду не подавав, як і не обґрунтував самих причин через які він пропустив цей строк.

Згідно з ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1)залишення позовної заяви без розгляду;

2)закриття провадження у справі;

3)закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Поряд з цим, суд вважає за доцільне наголосити на практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, щодо дотримання строків звернення до суду.

Так, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".

У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Державної фіскальної служби України про залишення позову без розгляду в адміністративній справі №640/25321/19 - задовольнити.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність ТОТАН СЕРВІС до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Вєкуа Н.Г.