Постанова

від 24.11.2020 по справі 360/215/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року справа №360/215/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника позивача Заїки В.К., представника відповідача Александрова Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (повне судове рішення складено 10 серпня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/215/20 (суддя в І інстанції Свергун І.О.) за позовом Селянського (фермерського) господарства "Селена" до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними дій та скасування припису,

УСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Селянського (фермерського) господарства Селена (далі - позивач, С(Ф)Г Селена ) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача під час проведення перевірки 19 грудня 2019 року та незаконним акт про порушення за реєстраційним номером № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19, а також скасувати припис відповідача від 26 грудня 2019 року реєстраційний номер № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19, винесений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Гончаровим Ю.Є.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 26 грудня 2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Гончаровим Ю.Є. складено акт про порушення та винесено припис № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19, яким голові С(Ф)Г Селена ОСОБА_1 запропоновано усунути недоліки, виявлені при перевірці земельного законодавства, та звільнити самовільну зайняту земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення, площею 27,9224 га, кадастровий номер 4403950832019, розташовану за межами населених пунктів та території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, до 26 січня 2020 року. Позивач вважає складений акт та припис необґрунтованими, незаконними, винесеними без повного встановлення обставин, та такими, що підлягають скасуванню.

По-перше, зазначає, що сама перевірка здійснена незаконно. При проведенні перевірки інспектор не надав розпорядження про проведення перевірки, та погодження про її проведення. Порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки є достатньою підставою для скасування результатів такої перевірки.

По-друге, ОСОБА_1 в період з 27 грудня 2019 року по 03 січня 2020 року перебувала за межами Луганської області, про що було повідомлено відповідача. Натомість в акті перевірки, в протоколі та постанові відповідач зазначає, що вона відмовилася від підпису. Перевірка здійснювалась 19 грудня 2019 року, та акт складений в цей же день, однак відправлений поштою 28 грудня 2019 року, де зазначено, що ОСОБА_1 відмовилась від підпису. Отже, акт складений з порушенням вимог законодавства та не може враховуватися як законний.

По-третє, С(Ф)Г Селена використовувало зазначену земельну ділянку площею 27,9224 га згідно з Державним актом серія 11-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 на право постійного користування землею 50,0 га ріллі та 28,65 га кормових угідь.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 26.12.2019 № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Здійснено розподіл судових витрат.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Про здійснення державного нагляду (контролю)... від 13.12.2019 № 320-ДК державним інспектором Гончаровим Ю.Є. здійснена планова перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Зазначений наказ видано на підставі та на виконання вимог Земельного кодексу України, Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Закону України Про охорону земель , Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.11.2019 № 285, пункту 1.1.1 Плану роботи на IV квартал 2019 року, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області Про затвердження плану робіт на IV квартал 2019 року від 22.10.2019 № 255.

За результатами проведення планової перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19.12.2019 р. № 320-ДК/430/АП/09/01 /-19 (далі - акт).

Під час проведення перевірки земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області було встановлено, що згідно розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області № 471/2 від 18.11.2004 із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області враховуючи заяви членів С(Ф)Г Селена щодо безоплатної передачі у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) по Малохатській сільській раді із земель, наданих в постійне користування С(Ф)Г Селена було передано у власність для ведення фермерського господарства членам С(Ф)Г Селена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безоплатно передано у власність 21,2582 га ріллі. Тим же розпорядженням надано в оренду терміном на 5 років голові С(Ф)Г Селена ОСОБА_1 земельну ділянку площею 27,9224 га ріллі. Згідно інформації Відділу у Старобільському районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області земельна ділянка загальною площею 27,9224 га, що розташовані на території Малохатської сільської ради, відносяться до земель державної власності (запасу). Вищевказана земельна ділянка надана в оренду С(Ф)Г Селена для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області № 471/2 від 18.11.2004, але на даний час договір оренди не укладено. Згідно пояснень голови С(Ф)Г Селена ОСОБА_1 в термін часу з 2004 року по 2019 рік С(Ф)Г Селена дійсно використовувала зазначену земельну ділянку площею 27,9224 га, розташовану за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області в загальному земельному масиві згідно державного акту серія ІІ-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 на право постійного користування землею (50,0 га ріллі, 28,65 га кормових угідь).

Фактичною перевіркою встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташована за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області у період з 2004 року по 2019 рік використовується С(Ф)Г Селена за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, за результатами планової перевірки встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки під час користування земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу), а саме земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, головою сільськогосподарського фермерського господарства Селена ОСОБА_1 , чим порушені вимоги ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та ст. 79-1, ч.І ст. 116, 125 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність згідно п. б статті 211 Земельного кодексу України.

Державним інспектором Гончаровим Ю.Є. винесено припис від 26.12.2019 № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19 про усунення головою С(Ф)Г Селена ОСОБА_1 виявленого порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області в строк до 26.01.2020 року.

Апелянт наголошує, що перевірку було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, а норми Законів України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не поширюються на спірні правовідносини.

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

На підставі розпорядження голови Старобільської райдержадміністрації Луганської області від 19.12.2001 № 549/1 ОСОБА_1 видано державний акт серія ІІ-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 на право постійного користування земельною ділянкою площею 79,05 га в межах згідно з планом, розташованою на території Малохатської сільської ради, землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 Землі господарства Статуту С(Ф)Г Селена , затвердженого рішенням засновника від 05.12.2018 № 1, до земель господарства належать: 5.1.1. Земельна ділянка, що надана засновнику господарства у користування на підставах, не заборонених законом; 5.1.2. Земельна ділянка, що належить господарству на праві власності як юридичній особі; 5.1.3. Земельні ділянки, що належать голові, членам господарства на праві приватної власності, що посвідчено відповідними правовстановлюючими документами, виданими на ім`я голови, членів господарства; 5.1.4. Земельні ділянки, орендовані у фізичних осіб та юридичних осіб будь-якої форми власності (т. 2 а.с. 9-15).

На виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 13.12.2019 № 320-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх форм власності, родючості ґрунтів , пункту 1.1.1 Плану роботи на IV квартал 2019 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 22.10.2019 № 255, відповідачем проведено планову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га (НВ-4403950832019), розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19.12.2019 № 320-ДК/430/АП/09/01/-19 (далі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 9-10, 80-83).

Під час проведення перевірки встановлено, що згідно з розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області № 471/2 від 18.11.2004 із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, враховуючи заяви членів С(Ф)Г Селена щодо безоплатної передачі у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) по Малохатській сільській раді, із земель, наданих в постійне користування С(Ф)Г Селена , для ведення фермерського господарства членам селянського фермерського господарства Селена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безоплатно передано у власність 21,2582 га ріллі. Тим же розпорядженням надано в оренду терміном на 5 років голові С(Ф)Г Селена ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 27,9224 га ріллі. Згідно інформації відділу у Старобільському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельна ділянка загальною площею 27,9224 га, що розташована на території Малохатської сільської ради, відноситься до земель державної власності (запасу). На даний час договір оренди не зареєстрований. Згідно пояснень голови С(Ф)Г Селена ОСОБА_1 у період з 2004 року по 2019 рік С(Ф)Г Селена дійсно використовувало зазначену земельну ділянку площею 27,9224 га, розташовану за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області в загальному земельному масиві згідно Державного акту серія ІІ-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 на право постійного користування землею (50,0 га ріллі, 28,65 га кормових угідь).

Фактичною перевіркою встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташована за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, у період з 2004 року по 2019 рік використовується С(Ф)Г Селена за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, за результатами планової перевірки встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки під час використання земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (земель запасу), а саме земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, головою сільськогосподарського фермерського господарства Селена ОСОБА_1 , чим порушено вимоги ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та ст. 79-1, ст. 116, 125 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України.

Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області 26.12.2019 винесено припис реєстраційний № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19, яким голові С(Ф)Г Селена ОСОБА_1 приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га (НВ-4403950832019), розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області в строк до 26 січня 2020 року (т. 1 а.с. 12).

Вважаючи, що спірне земельна ділянка використовується ним на законних підставах, С(Ф)Г Селена звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно з положенням Головне управління наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Структурним підрозділом Головного управління є Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 № 963-ІV (далі - Закон № 963-ІV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

У статті 4 Закону № 963-ІV визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Статтею 9 Закону № 963-ІV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом:

проведення перевірок;

розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;

проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 10 Закону № 963-ІV визначено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Так, відповідно до частини першої цієї статті державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Щодо посилання позивача про здійснення відповідачем перевірки всупереч Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 877-V) дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Вказаним законом визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. Особливості та обмеження перевірок, визначені у Законі № 877-V, не відносяться до перевірок земель Держгеокадастром та його територіальними органами.

У даному випадку мала місце перевірка земельної ділянки в порядку Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , отже, доводи позивача про порушення відповідачем вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , яким визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, є безпідставним, оскільки спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на положення Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 03.11.2016 № 1728-VIII, оскільки цей Закон не регулював спірні правовідносини, крім того, втратив чинність з 01.01.2019.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача з проведення планової перевірки відповідали вимогам чинного законодавства. Також суд зазначає, що самі по собі дії з проведення перевірки не тягнуть для позивача правових наслідків, такі наслідки має акт індивідуальної дії, в даному випадку - оскаржений припис.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача під час проведення перевірки не належать до задоволення.

Щодо позовної вимоги про скасування припису від 26.12.2019 № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19 суд дійшов такого.

Згідно з частиною першою статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: б) самовільне зайняття земельних ділянок.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 видано державний акт серія ІІ-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 на право постійного користування земельною ділянкою площею 79,05 га в межах згідно з планом, розташованою на території Малохатської сільської ради, землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 № 2009-XII (далі - Закон № 2009-XII), у редакції, що діяла на момент створення С(Ф)Г Селена , який втратив чинність 29.07.2003, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, законодавством, чинним на момент створення С(Ф)Г Селена , було передбачено одержання земельної ділянки, як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності С(Ф)Г як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення С(Ф)Г, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації С(Ф)Г. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для створення С(Ф)Г, без створення такого С(Ф)Г.

19 червня 2003 року прийнято Закон України Про фермерське господарство № 973-IV (далі - Закон № 973-IV), яким Закон № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Аналогічний правовий висновок зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 та від 30.06.2020 у справі № 927/79/19.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, який був чинним з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Підстави припинення права користування земельною ділянкою, перелік яких є вичерпним, визначені чинним законодавством.

Так, згідно зі статтею 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному рішенні висновок, що доводи відповідача щодо самовільного зайняття земельної ділянки С(Ф)Г Селена не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї адміністративної справи, що зумовлює необхідність скасування припису Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 26.12.2019 № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19 як такого, що не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Також колегія суддів погоджується з висновкаи суду першої інстанції, що в межах відновлення порушеного права позивача, вказаний припис підлягає визнанню протиправним.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року в справі № 360/215/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення - 25 листопада 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

І. В. Геращенко