Постанова

від 25.11.2020 по справі 360/1592/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року справа №360/1592/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В.,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 2 липня 2020 року у справі № 360/1592/20 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18 листопада 2019 року № 12-3586/15-19 СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області видати ОСОБА_1 наказ про дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується у Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, орієнтовною площею 2,00 га, у власність, для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року позов задоволений:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18 листопада 2019 року № 3569-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ;

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Луганській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, кадастровий номер 4424884500:14:001:0055, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 75-80).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права (а.с. 84-87).

В обгрунтування доводів посилався на неврахуванням судом позиції Верховного суду в постановах від 22.01.2020 року у справі № 707/2230/18, від 23.10.2019 року у справі № 707/958/17. Також, вважає, що суд втрутився в дискреційній повноваження відповідача. Апелянт акцентує на необхідності врахування позиції Великої Палати Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 688/2908/16-ц щодо можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представником відповідача подано заяву про розгляд справу у відсутність представника відповідача.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно державного акта на право постійного користування землею серії ЛГ № 12253, зареєстрованого у книзі записів Державних актів на право постійного користування землею 30 березня 2001 року за № 355, на підставі рішення Станично-Луганської районної державної адміністрації від 8 листопада 2000 року № 605 гр. ОСОБА_2 надана у постійне користування земельна ділянка площею 37,0000 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Вільхівської сільської ради, з метою розширення селянського (фермерського) господарства (а.с. 50).

Розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 20 грудня 2004 року № 1097 Про надання членам фермерського господарства Еммануіл дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства членам фермерського господарства Еммануіл надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі середньої частки (громадян-членів сільськогосподарських підприємств на території Вільхівської сільської ради згідно з додатком № 1) та зобов`язано членів фермерського господарства Еммануіл замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі середньої частки (громадян-членів сільськогосподарських підприємств на території Вільхівської сільської ради згідно з додатком № 1) (а.с. 51).

Розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 6 квітня 2010 року № 223 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 20.12.2004 р. № 1097 Про надання членам фермерського господарства Еммануіл дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства внесено зміни до додатку № 1 розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 20 грудня 2004 року № 1097 Про надання членам фермерського господарства Еммануіл дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства , а саме виключено зі списку громадян-членів фермерського господарства Еммануіл , яким надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі в приватну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ОСОБА_3 за в„– 6 та ОСОБА_4 за № 7 (а.с. 52).

Розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 6 квітня 2010 року № 225 Про надання членам фермерського господарства Еммануіл дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства членам фермерського господарства Еммануіл надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі середньої частки (паю) членів сільськогосподарських підприємств, розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району згідно зі списком, що додається, та зобов`язано членів фермерського господарства Еммануіл замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі середньої частки (паю) членів сільськогосподарських підприємств, розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району, проектній землевпорядній організації, яка має відповідну ліцензію (а.с. 53).

Розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 26 грудня 2012 року № 835 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства із складу земель запасу КСП Вільхівське Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області громадянину ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 40,0000 га ріллі із складу земель запасу КСП Вільхівське Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області для ведення фермерського господарства (а.с. 31 зворот. бік).

На підставі розпорядження від 26 грудня 2012 року № 835 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та 13 лютого 2013 року сформовано та зареєстровано спірну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 4424884500:14:001:0055 (а.с 32).

2 жовтня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявою, зареєстрованою за № В-3962/0/36-19, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду земельних ділянок, загальною площею 40,0000 га, кадастрові №№ 4424884500:14:001:0054, 4424884500:14:001:0055, 4424884500:14:001:0056, які розташовані за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району (а.с. 55).

Наказом від 17 жовтня 2019 року № 2860-СГ Про відмову у затверджені документації із землеустрою та наданні в оренду земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відмовило громадянину ОСОБА_5 у передачі в оренду земельних ділянок, загальною площею 40,0000 га (в тому числі ділянка № НОМЕР_1 площею 6,9279 га, ділянка № НОМЕР_2 площею 10,0001 га, ділянка № НОМЕР_3 площею 23,0720 га), кадастрові номера 4424884500:14:001:0054, 4424884500:14:001:0055, 4424884500:14:001:0056, для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району, до моменту усунення зауваження у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства України (а.с. 56).

ОСОБА_1 18 жовтня 2019 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявою від 21 жовтня 2019 року, зареєстрованою за № А-4262/0/36-19, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 30).

18 листопада 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області винесено наказ № 3569-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з підстав невідповідності вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, а саме земельна ділянка (відповідно до графічного матеріалу, доданого до клопотання) відноситься до земельної ділянки з кадастровим № 4424884500:14:0055, на яку вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі (а.с 19).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 червня 2020 року № 213581741 відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з Державного реєстру Іпотек, з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна відносно земельної ділянки кадастровий № 4424884500:14:001:0055 відсутні (а.с. 63).

Згідно абз. 1 ч. 1, ч. 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. в ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно ч. 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом б частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно абз. 1 ч. 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України не передбачена така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі, як зазначив відповідач в спірному наказі, у зв`язку з чим суд першої інстацнії дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18 листопада 2019 року № 3569-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14, від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/1922/14, від 28 жовтня 2019 року у справі № 183/4197/15.

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами в декілька етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 червня 2019 року у справі № 826/841/17.

Щодо правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц, в якій визначалося, зокрема, питання можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки та правові наслідки надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки (п. 32.2, п. 32.4 постанови).

Згідно пунктів 37-41 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно п.45 постанови судам при вирішенні аналогічних спорів слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).

Щодо посилання апелянта на те, що суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За своїм змістом дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни може , має право , за власної ініціативи , дбає , забезпечує , веде діяльність , встановлює , визначає , на свій розсуд . Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначені Земельним кодексом України.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, умови, за яких Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повинено надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Повноваження Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови відсутності підстав, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Луганській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, кадастровий номер 4424884500:14:001:0055, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 2 липня 2020 року у справі № 360/1592/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 25 листопада 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Гаврищук

Л.В. Ястребова