Ухвала

від 23.11.2020 по справі 280/3430/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/3430/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в адміністративній справі №280/3430/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Мелітопольського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

Головне управління ДПС у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду, звернулось до суду з апеляційною скаргою у даній справі.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.09.2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року було залишено без руху та надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є та документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.

Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 14.09.2020 року була направлена на адресу відповідача та отримана останнім.

На виконання вимог наведеної ухвали, апелянтом до суду було подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована посиланням на те, що первісна апеляційна скарга подана у строки, встановлені процесуальним законодавством, проте повернута з підстав несплати судового збору, що, на той час, було зумовлено блокуванням руху коштів на рахунках останнього та відповідно неможливістю сплати судового збору у строки, визначені судом.

Також, апелянтом було подано заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яка обґрунтована посиланням на відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору.

Розглянувши вказані заяви, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини « ... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і органи податкової служби, зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважними підставами при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження та продовженні строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

При цьому, слід зазначити, що частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Положення частини 8 статті 169 КАС України встановлюють, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З аналізу зазначених правових норм вбачається про можливість повторного подання апеляційної скарги лише в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.

При цьому, на момент подачі повторної апеляційної скарги, яка подана майже через вісім місяців після повернення первіснної апеляційної скарги, оскаржуване рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Таким чином, станом на 23.11.2020 року вимоги, зазначені в ухвалі від 14.09.2020 року, заявником апеляційної скарги не виконані, а відповідно недоліки апеляційної скарги не усунуті.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких підстав, керуючись ст. 299 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги, наведені Головним управління ДПС у Запорізькій області в поданій заяві про поновлення строку.

В задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в адміністративній справі №280/3430/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Мелітопольського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко