Постанова

від 19.11.2020 по справі 0840/3568/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 0840/3568/18

головуючий суддя І інстанції - Садовий І.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року в адміністративній справі №0840/3568/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2018 року № 0007401406, № 0007411406.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0007401406 від 25.05.2018, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 503827,50 грн., у тому числі 403062 грн. - за податковими зобов`язаннями та 100765,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0007411406 від 25.05.2018, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13050 грн., у тому числі 10440 грн. - за податковими зобов`язаннями та 2610 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача вважав, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. в судове засідання 19.11.2020 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутності останнього.

Також, представником Головного управлінням ДПС у Запорізькій області було заявлено клопотання про заміну Головного управління ДФС у Запорізькій області на правонаступника Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.

Відповідно до наведеного додатку № 1 утворено, зокрема Головне управління ДПС у Запорізькій області.

Згідно п. 2 наведеної постанови, реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до наведеного додатку № 2, реорганізовано, зокрема, Головне управління ДФС у Запорізькій області шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Запорізькій області.

З огляду на наведене, клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області області про заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва підлягає задоволенню, оскільки функції з реалізації державної податкової політики виведені з повноважень Державної фіскальної служби.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ СМУ-1 ЗКХР (код ЄДРПОУ 36247157) є юридичною особою, яка зареєстрована 11.11.2008. Основним видом діяльності позивача, згідно КВЕД є: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням (а.с.11 т.2).

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 28.03.2018 № 980 (а.с.26 т.2) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СМУ-1 ЗКХР з питань дотримання вимог податкового законодавства з єдиного податку третьої групи за 2016 рік, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ СТАРВЕЙ за листопад-грудень 2016 року, ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ за грудень 2016 року, ТОВ АВВІЛ за січень 2017 року, у тому числі в частині подальшої реалізації товару (робіт, послуг).

За результатами проведеної перевірки складено акт №232/08-01-14-06/36247157 від 16.04.2018 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, 44.2 ст.44, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України в редакції, що діяла в 2014 році, порядку заповнення декларації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1213 від 28.09.2011 підприємством занижено податок на прибуток на суму 10440 грн., у т.ч. по періодам: 2017 рік на суму 10440 грн.

- пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп. 14.1.231 п.14.1, ст. 14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 403062 грн., в т.ч. за період: листопад 2016 року на суму 10120 грн., грудень 2016 року на суму 381342 грн., січень 2017 року на суму 11600 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.05.2018:

- №0007401406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 503827,50 грн., у тому числі 403062 грн. - за податковими зобов`язаннями та 100765,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0007411406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13050 грн., у тому числі 10440 грн. - за податковими зобов`язаннями та 2610 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення, проте рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 08.08.2018 №25930/6/99-99-11-01-02-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України, платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134. 1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків валового доходу, необхідного для визначення податку на прибуток підприємств, а саме: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання/продаж товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з з ТОВ СТАРВЕЙ , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , ТОВ АВВІЛ .

Відповідно до п. 1.1 договору поставки №17/11 від 17.11.2016 року, укладеного між позивачем та ТОВ СТАРВЕЙ , продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та характеристики якої погоджені сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії рахунку-фактуру №30/11-6 від 30.11.2016 року, видаткової накладної №30/11-14 від 30.11.2016 року, товарно-транспортної накладної №30/11-14 від 30.11.2016 з відомостями про вантаж, податкової накладної № 14 від 30.11.2016 року.

Розрахунок за отриманий товар був здійснений в безготівковій формі, що підтверджується копією платіжного доручення №1356 від 09.12.2016 року.

Згідно п. 1.1 договору купівлі-продажу №05/12, укладеного між позивачем та ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та характеристики якої погоджені сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами були складені специфікації №1 від 05.12.2016 року, №2 від 06.12.2016 року, № 3 від 08.12.2016 року, № 4 від 09.12.2016 року, № 5 від 09.12.2016 року, №6 від 09.12.2016 року, №7 від 13.12.2016 року, №8 від 13.12.2016 №9 від 13.12.2016 року.

На підтвердження поставки товару за специфікацією №1 від 05.12.2016 року позивачем до суду було подано копії рахунку-фактури №14/12-6 від 14.12.2016 року, видаткової накладної №12/22 від 14.12.2016, товарно-транспортної накладної з відомостями про вантаж №12/22 від 14.12.2016, податкової накладної №22 від 14.12.2016 року.

На підтвердження поставки товару за специфікацією №2 від 06.12.2016 року позивачем до суду було подано копії рахунку-фактури №14/12-7 від 14.12.2016, видаткової накладної №12/23 від 14.12.2016, товарно-транспортної накладної з відомостями про вантаж №12/23 від 14.12.2016 року, податкової накладної №23 від 14.12.2016 року.

На підтвердження поставки товару за специфікацією №3 від 08.12.2016 року, позивачем до суду було подано копії рахунку-фактури №15/12-7 від 15.12.2016 року, видаткової накладної №12/24 від 15.12.2016 року, товарно-транспортної накладної з відомостями про вантаж №12/24 від 15.12.2016 року, податкової накладної №24 від 15.12.2016 року.

На підтвердження поставки товару за специфікацією №4 від 09.12.2016 року позивачем до суду було подано копії рахунку-фактури №15/12-8 від 15.12.2016 року, видаткової накладної №12/25 від 15.12.2016 року, товарно-транспортної накладної з відомостями про вантаж №12/25 від 15.12.2016 року.

На підтвердження поставки товару за специфікацією №5 від 09.12.2016 року позивачем до суду було подано копії рахунку-фактури №15/12-9 від 15.12.2016, №23/12-4 від 23.12.2016 року, видаткових накладних № 12/26 від 15.12.2016 року, № 12/41 від 23.12.2016 року, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж № 12/26 від 15.12.2016, № 12/41 від 23.12.2016 року, податкових накладних № 26 від 15.12.2016, №41 від 23.12.2016 року.

На підтвердження поставки товару за специфікацією № 6 від 09.12.2016 року на позивачем до суду були подані копії рахунку-фактуру №16/12-2 від 16.12.2016 року, видаткових накладних №12/28 від 16.12.2016 року, товарно-транспортної накладної з відомостями про вантаж №12/28 від 16.12.2016 року, податкової накладної №28 від 16.12.2016 року.

На підтвердження поставки товару за специфікацією №7 від 13.12.2016 року позивачем до суду було подано копії рахунку-фактури №20/12-5 від 20.12.2016 року, видаткової накладної №12/33 від 20.12.2016 року, товарно-транспортної накладної з відомостями про вантаж №12/33 від 20.12.2016, податкової накладної №33 від 20.12.2016 року.

На підтвердження поставки товару за специфікацією № 8 від 13.12.2016 року позивачем до суду були подані копії рахунку-фактури №21/12-3 від 21.12.2016 року, видаткової накладної №12/37 від 21.12.2016 року, товарно-транспортної накладної з відомостями про вантаж №12/37 від 21.12.2016 року, податкової накладної №37 від 21.12.2016 року.

На підтвердження поставки товару за специфікацією №9 від 13.12.2016 року позивачем до суду було поданої копії рахунку-фактури №21/12-4 від 22.12.2016 року, видаткової накладної №12/39 від 22.12.2016 року, товарно-транспортної накладної з відомостями про вантаж №12/39 від 22.12.2016 року, податкової накладної №39 від 22.12.2016 року.

Розрахунок за отриманий товар був здійснений в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень № 1396 від 04.01.2017, № 1383 від 03.01.2017, № 1399 від 04.01.2017 року, № 1398 від 04.01.2017 року, № 1397 від 04.01.2017 № 1408 від 16.01.2017 року, № 1406 від 16.01.2017 року, № 1407 від 16.01.2017 року, № 1409 від 18.01.2017 року, № 1410 від 18.01.2017 року.

Оплата поставлених товарів підтверджується платіжними дорученнями: №1396 від 04.01.2017 на загальну суму 159054,17грн.; №1383 від 03.01.2017 на загальну суму 220837,30 грн.; № 1399 від 04.01.2017 на загальну суму 54428,54 грн.; №1398 від 04.01.2017 на загальну суму 95306,69 грн.; №1397 від 04.01.2017 на загальну суму 126968,54 грн.; №1408 від 16.01.2017 на загальну суму 54428,54 грн.; №1406 від 16.01.2017 на загальну суму 210116,39 грн.; №1407 від 16.01.2017 на загальну суму 348840 грн.; №1409 від 18.01.2017 на загальну суму 130560 грн.; №1410 від 18.01.2017 на загальну суму 270924 грн. Відповідно до п. 1 договору поставки № 1/17 від 27.01.2017 року, укладеного між позивачем та ТОВ АВВІЛ , постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію: клапан максимального тиску тормозної системи та блок пневмосистеми електровозу.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії рахунку-фактури №СМ-0000109 від 27.01.2017 року, видаткової накладної №ПИ-0000178 від 27.01.2017 року, товарно-транспортну накладну від 27.01.2017 з відомостями про вантаж, податкової накладної № 29 від 27.01.2017 року.

Розрахунок за отриманий товар був здійснений в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень № 1445 від 01.03.2017 року, № 1494 від 16.05.2017 року.

Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з постачання товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Що стосується посилань податкового органу на протоколи допиту ОСОБА_1 , як на підтвердження нереальності вчинених господарських операцій позивача з ТОВ АВІЛЛ та ТОВ ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , як наслідок безпідставності формування позивачем податкового кредиту, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 23.06.2018 року, останній пояснив, що до діяльності ТОВ Амарант Груп не має жодного відношення і нікого не уповноважував вести діяльність підприємства від свого імені. Зауважено про здійснення в зазначений період часу також і реальної господарської діяльності, зокрема реальних поставок на ТОВ СТАРВЕЙ , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , ТОВ АВВІЛ .

Встановлено, що податкові накладні виписані ТОВ ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ були підписані ОСОБА_1 .

Також, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2020 у справі №331/4118/18 (провадження №1-кп/331/77/2020) закрито провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42018081280000018 від 30.01.2018 відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України на підставі п.4 ч.1 ст.284 Кримінально-процесуального кодексу України у зв`язку з декриміналізацією діяння.

Як зазначається податковим органом, виписані від імені останніх податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, - звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наведені факти і обставини мають підтверджуватись належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.11.2018 року по справі № 822/551/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Також, з метою повного і всебічного розгляду справи, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 року року було викликано в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для підтвердження або спростування обставин наданих під час досудового розслідування.

Копії наведеної ухвали були надіслані на адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що зазначені в протоколі допиту та ухвалі про закриття кримінального провадження.

Однак, поштові конверти з копією наведеної ухвали були повернуті на адресу суду з позначкою адресат відсутній .

Інші адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_1 матеріали справи не містять та сторонами надані не були.

Відтак, з огляду на викладене та відсутність вироків щодо вказаних осіб, протокол допиту ОСОБА_1 , відносно заперечення його участі в господарській діяльності ТОВ ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , до винесення вироку у відповідній кримінальній справі та ухвала суду про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , не є належними доказами в даній справі, що свідчить про нереаліність господарських операцій.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Також, що стосується посилань відповідача на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, недостатньої кількості трудових ресурсів, відсутності останніх за місцем реєстрації, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року в адміністративній справі №0840/3568/18 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко